Завдання дослідження

Доповідь

1. Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі розвитку Україна стоїть на шляху до створення правової демократичної держави. Цивільне право, як і будь-яка галузь права, впливає на волю людей, належним чином спрямовує їх поведінку. Держава видає правові норми і таким чином надає правову форму відносинам, що існують у суспільстві (майнові, особисті немайнові, сімейні, спадкові тощо).

Прагнення людини отримати доступ до певного обсягу тих чи інших майнових та немайнових благ, здатних забезпечити задоволення її матеріальних і духовних потреб, повсякчас спонукає індивідів вступати у різноманітні соціальні зв'язки з іншими суб'єктами суспільної життєдіяльності. Крім того, існує доволі широке коло суспільних відносин, учасником яких людина є, в силу самого факту свого народження або може стати у зв'язку з настанням певних обставин, незалежно від свого волевиявлення.

Цивільні правовідносини — різновид суспільних відносин, що регулюються нормами цивільного права, учасники яких є носіями суб’єктивних цивільних прав, охоронюваних законом інтересів та юридичних обов’язків.

Правовідносини виникають, змінюються і припиняються, їх зміст - права і обов'язки - реалізується для досягнення поставлених сторонами цілей. Вся ця динаміка правових відносин нерозривно пов'язана з настанням різних фактів, що мають юридичне значення. У правовій науці та практиці такі факти отримали назву юридичних фактів.

У житті кожної людини цивільні права і обов’язки є невід’ємною частиною життя. У наш час кожна людина постійно й неодноразово вступає в цивільні правовідносини, а тому підстави виникнення цих відносин є дуже різноманітними.

Загалом, інститут підстав виникнення цивільних прав і обов’язків поряд з інститутом власності посідає одне з найважливіших місць в системі цивільного права України. У переважній більшості випадків підстави виникнення цивільних прав і обов’язків охоплює сукупність цивільно-правових норм, які регулюють майнові відносини, що складаються у зв’язку з передачею майна, наданням послуг, виконанням робіт, заподіянням шкоди або безпідставним придбанням майна.

Отже, виходячи з усього сказаного вище можна сказати, що роль підстав виникнення цивільних прав і обов’язків у цивільно-правовому обороті в будь-якому суспільстві і на будь-якому етапі його розвитку надзвичайно велика і разом з тим ми можемо стверджувати, що дана тема є досить актуальною для дослідження.

2.Дослідження. Вагомий внесок у розвиток теорії юридичних фактів зробили такі вітчизняні і зарубіжні вчені, як Борисова Валентина. Іванівна, Баранова Людмила Миколаївна.,Олекспндр Васильович Дзера,Володимир Борисович Ісаков,Октябирь ОлексійовичКрасавчиков,Раїса ОсипівнаХалфіна,Фалькович М.С., Стефанчук Руслан Олексійович, Ч.А. Азімов та інші.

Завдання дослідження.

1. Розкрити загальнотеоретичні аспекти підстав виникнення цивільних прав та обов’язків;

2. Охарактеризувати договори та інші правочини як підстави виникнення цивільних правовідносин;

3. Дати характеристику літературним, художнім творам, винаходам та іншим результатам інтелектуальної, творчої діяльності;

4. Охарактеризувати майнову (матеріальну) та моральну шкоду іншій особі як юридичний факт у цивільному праві;

5. Розкрити характерні риси інших юридичних фактів;

6. Пояснити, як саме рішення суду виступає підставою виникнення цивільних правовідносин.

7. Дати характеристику подіям як юридичним фактам у цивільному праві.

8. Виявити дефектність підстав виникнення цивільних прав та обов’язків та викласти пропозиції щодо їх усунення.

4. Основні положення. Під юридичними фактами в цивільному праві слід розуміти обставини, наявність яких спричиняє встановлення, припинення або зміну цивільних прав та обов’язків, або інші цивільно-правові наслідки для учасників цивільних правовідносин. У зв’язку з цим юридичним фактом цивільного права доцільно визнавати обставини, з якими закон або договір пов’язує настання виникнення, зміни або припинення цивільних прав та обов’язків, будь-які інші юридичні наслідки в сфері цивільних правовідносин;

Розглядаючи категорію юридичних фактів у цивільному праві України, передусім, варто звернути увагу на те, що вони можуть залежати від волі учасника цивільних правовідносин, або можуть бути наслідком інших обставин, що не залежать від волі та волевиявлення суб’єкта цивільного права, однак породжують цивільні права та обов’язки в силу безпосередньої вказівки акта цивільного законодавства.

Відповідно до положень частини 2 ст. 11 ЦК України, у числі перших, підставами виникнення прав та обов’язків (так само, як і зміни та припинення останніх) визначено “договори та інші правочини ”.

На другому місці вказано створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності.

Але, слід зазначити, що у якості підстав виникнення (зміни, припинення) цивільних прав і обов’язків можуть розглядатися лише такі результати творчої діяльності, які, по-перше, відповідають принципам моралі і гуманізму; по-друге, є такими, котрим, в принципі, можливо надати правову охорону; по-третє, є об’єктивно вираженими і доступними для сприйняття іншими особами.

Третє місце поміж підстав виникнення (зміни, припинення) цивільних прав і обов’язків відводиться випадкам завдання майнової та моральної шкоди іншій особі.

Слід зазначити, що оскільки у ЦК України йдеться також про збитки та шкоду, які слугують підставами для виникнення цивільних прав на відшкодування перших і компенсацію шкоди. У зв’язку з цим в літературі пропонується класифікувати цю підставу, виокремивши завдання збитків та заподіяння шкоди.

З такою пропозицією варто погодитися, оскільки при тому підході, котрий існує зараз, під одну й ту саму підставу виникнення цивільних прав і обов’язків — “завдання шкоди” — підпадають і випадки завдання шкоди в результаті вчинення правопорушення (ст. 1166 ЦК України), і випадки виникнення шкоди в результаті здійснення особою права на самозахист (ст. 1169 ЦК України) або дій особи у стані крайньої необхідності (ст. 1171 ЦК України) тощо.

Четвертим видом підстав виникнення цивільних прав і обов’язків у ст. 11 ЦК України названо „інші юридичні факти ”, до яких можуть бути віднесені події (народження або смерть людини), різноманітні природні або техногенні явища.

У новому ЦК України на відміну від ст. 4 ЦК УРСР 1963 р. чітко зазначено, що цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Прикладом тут може слугувати положення ст. 1177 ЦК України, згідно з яким майнова шкода, завдана майну фізичної особи внаслідок злочину, відшкодовується державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною. Разом із тим, слід зазначити, що у цьому випадку має місце сукупність юридичних фактів: цивільно-правова норма (ст. 1177 ЦК України) та вчинення злочину, яким завдано майнової шкоди майну особи. Але визначальним юридичним фактом у цьому випадку, як здається, слід визнати все ж таки саме акт цивільного законодавства — норму ЦК України, оскільки нею безпосередньо покладаєтьсяобов’язок відшкодування на державу, котра внаслідок такої вказівки стає учасником даних правовідносин, хоча ніяких дій ні вона, ні службові особи, що її представляють, не вчиняли.

Варто також звернути увагу на такий специфічний вид правомірних дій, які тягнуть виникнення цивільних прав та обов’язків, як адміністративні акти органів влади та акти органів місцевого самоврядування, котрі характеризуються як акти підзаконної адміністративної нормотворчості, у яких містяться норми права і конкретизуються норми актів вищої юридичної сили, а також передбачається механізм їхньої реалізації; визначаються типові правила поведінки у сфері публічного управління тощо.

Особливість актів управління, як підстав виникнення цивільних прав і обов’язків, полягає в тому, що на відміну від загальних вказівок закону, вони мають персоніфікований характер і стосуються лише зазначених у адміністративному акті осіб: особи, яка має право на надання їй певних прав чи підстав для їх реалізації та державного органу, чи органу місцевого самоврядування, який зобов’язаний це право надати.

Але варто взяти до уваги, що згідно з ч. 4 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків можуть слугувати лише такі акти державних органів і органів місцевого самоврядування, котрі прямо передбачені законом у якості підстав виникнення, зміни або припинення цивільних прав та обов’язків. Це дало деяким авторам підставу цілком обґрунтовано стверджувати, що в сучасних умовах розвитку цивільного права роль адміністративних актів у динаміці приватноправових відносин обмежується лише сферою прямої вказівки закону.

Для цивільного права значення мають, передусім, акти державної реєстрації (фізичних осіб у якості суб’єктів підприємницької діяльності, юридичних осіб, прав на нерухоме майно і правочинів з ним, деяких договорів тощо), а також дозволи на право заняття певною діяльністю, акти про надання земельної ділянки тощо.

Крім того, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права і обов’язки можуть виникати з рішення суду. Прикладом у цій галузі може бути рішення суду про визнання особибезвісно відсутньою (ст. 43 ЦК України), визнання особи померлою (ст. 46 ЦК України) тощо.

Рішення суду може бути таким, що встановлює право (визнання права власності); таким, що припиняє право (визнання правочину недійсним); таким, що змінює право (рішення суду про примусовий обмін жилого приміщення); таким, що поновлює право (скасування рішення про визнання особи недієздатною).

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або ненастання певної події.

 

5.Проблеми та їх вирішення. Дефектність юридичних фактів - негативне явище в правовій системі, тому що воно утрудняє нормальний процес правового регулювання.Слід зазначити, що ні ЦК України 2003 р., ні інші акти цивільного законодавства не містять якоїсь чіткої класифікації юридичних фактів за тими чи іншими ознаками. Не вказані в зазначених актах законодавства і критерії для таких класифікацій.

Крім цього, слід підкреслити той важливий факт, що у ЦК України наголошується на відсутності вичерпного переліку підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, тобто, цивільні права та обов'язки виникають не лише за наявності прямо зазначених підстав, але також і з інших юридичних фактів^.

Крім того, необхідно додатково наголосити на тому, що підставами виникнення цивільних прав і обов’язків (юридичними фактами) можуть бути і такі обставини, котрі взагалі не згадані як у ст. 11 ЦК України, так і в інших його нормах.

Слід зазначити, що, хоча у ст. 11 ЦК України йдеться лише про підстави виникнення цивільних прав та обов’язків, але вказані у ній обставини можуть також тягти зміну, припинення, призупинення цивільних правовідносин, що вже виникли та існують. Отже, точніше було б вести мову не про “підстави виникнення ”, а про “підстави виникнення, зміни та припинення цивільних прав і обов’язків ”.

В сучасних умовах розвитку законодавства найбільш перспективним напрямком удосконалення системи юридичних фактів є: заміна правого регулювання суспільних відносин, шляхом внесення до складу юридичних фактів, що конкретизують життєві обставини; оновлене офіційне тлумачення юридичних фактів з метою уточнення їх ролі у виникненні правовідносин; внесення відповідних змін до відповідних правових норм, конкретизація окремих положень у цивільному кодексі та детальне дослідження даної теми науковцями.

Підбиваючи підсумки аналізу підстав виникнення цивільних прав і обов’язків у цивільному законодавстві України, можна зробити висновок, що у ст. 11 ЦК України ці питання вирішені загалом більш точно, ніж у раніше чинному законодавстві. Разом із тим, деякі положення Цивільного кодексу у цій сфері потребують вдосконалення та уточнення.