2017-11-01
151Щоразу, коли дивлюся у твої очі, коханий, маю таке відчуття, що теплий лагідний вітерець вибиває совість, як килим. Це значить, якщо я розумію правильно, що ти скоро будеш чистим, як сніг, до якого ще ніхто не торкався…
Найгірше, що мене болить, це навіть не старі рани, чи удари словами в саме серце колег і батьків, а стан твоєї душі, коханий…
Дивлячись на тебе, плачу разом з Ісусом. Зараз ти хворієш, не реагуєш на мої дзвінки, та проте тішишся із того, що переживаю і турбуюся тобою.
Випадковостей не буває, чи це дивний збіг думок?..
До знайомства із тобою, носила в серці безліч ран, тому не мріяла про сім’ю, не бачила того, хто зможе реально стати батьком наших дітей.
Ніколи і ні з ким не зустрічалася більше трьох днів. Та через наївність і надмірну довіру мало що не забруднила себе, хоча у важкі для себе часи хотіла позбутися найбільшого дару дівчини, та у мене хороша покровителька…
Мисливці, які полювали на мою долю, як на мене, мале викривлену уяву, бо через гріх прямували до подружнього життя, не розуміючи, що це мені осоружне. Моїм першим коханням за іронією долі був монах, інакше ненавиділа б усіх чоловіків і надалі.
Юність минула в ненависті і втечі від тих, хто занадто розпускав руки… Підступним було і те, що чоловіки були «справжніми» лише до того часу, поки не чули відмову. Безглузді спори, дитяча наївність і надмірна довіра у те, що поцілунки закінчуються тільки поцілунками і що ми володарі власних тіл закінчилися мало не фатально. У першому випадку, ледь зупинила його, у другому втратила свідомість…Тому, опісля, вже на великій відстані трималася від хлопців, розуміючи і відчуваючи небезпеку, а втрачати було таки що.(окрім чистоти, частинку одягу Покровительки, так званий параман).
Ніколи не вірила, що хтось зможе замінити мого «земного янгола» Ваню, а по – друге бачила себе виключно у монастирі, в якому так добре було моїй душі…
Холодна зимова ніч, зігрівала твоїми теплими очима. Все було наче у вісні. Не вірилось, що саме ти сподобався моєму серцю і довірившись тобі, повірила більше ніж собі. А ти світився від щастя і так зворушливо дивлячись на мене, торкаючись не лише моєї руки… Наша перша зустріч не була багатообіцяючою, але ти пересвідчився, що я діамант, який вперше засвітився у твоїх руках…Чи я випивши склянку щастя могла тоді розуміти, що безсила перед могутнім Коханням?
Миті у твоїх обіймах були незабутніми, та проте відчувала себе винною у тому, що не можу стати твоєю передчасно. Без шлюбу це для мене видавалося неможливим. Не знаю, з якої саме хвилини, та ти став мені не замінимим, тому намагалася виправдовувати і розуміти тебе. А ти, розуміючи мене не менше, раптом, втратив до мене усю свою ніжність, невже тому, що не отримував того що хотів? На грані відчаю годинами проводила на колінах у кафедральному соборі, віддаючи прийдешню ніч Ісусу. Нехтуючи своїми обов’язками, своїм часом летіла до тебе при першому твоєму поклику. Не зламатися допомагала молитва і школа християнського життя і євангелізації, в якій я не була надто активною, без тебе і там було не пособі. Хотілося і тебе бачити серед учасників.
Часто задавала сама собі запитання,чи кохав ти??? Хтось був для ліжка, я - для душі…Та проте, не переставала за тебе боротися у молитовному плані. Із тобою було важко, а без тебе у стократ гірше. Згодом, ми перестали «бавитись із вогнем», спокійно спали обіймаючи одне одного(я проводила у тебе чи не всі свої вихідні). Із того часу ми не просто бавилися у чоловіка і дружину, ми деякі фрагменти вкрали із майбутнього. Не знаю як ти, а я вже вважала тебе своїм одним – єдиним, до віку…
Не знаю звідки, та знаю, що тебе розчарували дівчата, саме життя… Та хіба ж ти такий один? Найгіршим у всьому є те, що ти знайшов не ті ліки. Розваги і секс - не бальзам, а трута…Боліла душа, коли здогадувалася де ти і що робиш, пробачала і вірила, що змінишся.
А, скільки раз намагалася втекти від тебе, та серце не дозволяло, та й зрештою і ти, спочатку, просив не йти. Незважаючи нінащо, бачила у тобі все найкраще. Ламаючи себе намагаюся євангелізувати тебе, хоча ти не дуже то і сприймаєш те, що кажу, вважаючи, що просто втручаюся у твій внутрішній світ. Якось, мене здивувало те, що Святе Письмо, зайняло почесне місце серед твоїх власних книг, хотіла вірити, що час від часу заглядаєш у нього. Раділа з того, що читаєш духовні книги. А у тобі певно що розпочалася боротьба віри з наукою…Нарешті, ти сам визнав кілька своїх залежностей, та звільнення можна отримати виключно від Бога, та тебе ще не відпускають друзі - демони…
Невже і в твоїй душі розгорілося полум’я війни, певно тому, вже не сяють твої очі, які ховає від мене. Давно немає обіймів і поцілунків, з рідка атакують нечисті думки, та проте, щоразу, коли бачу тебе, ти ще ріднішим стаєш моєму серцю.
Знаю, що Новий рік, як і свій День народження,святкуватиме із іншою дівчиною, яка кохає твоє тіло, бо матимеш підвищений гормональний баланс…Болить не тому, що не зі мною, а тому, що у грісі…
Саме на Новий рік часто чиниться чи не найбільша розпуста, після зайвої чарки…А невже не прийде Новий рік без безглуздої традиції? Нас спасе і нам допоможе не могутній тигр….це вже навіть не смішно, а дуже боляче за зашлакованого забобонами українця…
О, як я співчуваю Богові, як Він може на все це дивитися, а це ж його улюблені діти, серед яких, нажаль є і я, ми щоразу, по – варварське завдаємо Йому нових ран…
І дарма, що давно пора спати, думаю, молюся, а на ранок поспішу до Ісуса у храм, щоби ще й там просити прощення за коханого, за свій народ і цілий світ…
Мені не байдуже, бо я люблю, хоч моя любов ще не є очищеною, та я вибрала Ісуса і нехай із мене сміється увесь світ…
Хочу додому, в небо, та не хочу туди іти одна, як же ті, яких вже навчилася любити і ті, яких ще безперечно полюблю.
Маю бути ще тут, хоча б для того, щоб вимолювати звільнення для душ, які перебувають в чистилищі.
Віддаю усі свої проблеми, невдачі і усіх – усіх Ісусику.
Ісусе, Маріє, Йосифе, люблю Вас, рятуйте душі! Рятуйте душу коханого!!!
30.12.2009(ніч 3.44)
