Поняття, ознаки, принципи та сутність електронної комерції

 

Для більш глибокого розуміння значення електронної комерції потрібно звернутися до історичного розвитку цього явища. Початком епохи електронної комерції є час заснування та активного поши­рення глобальної інформаційно-мережної системи Інтернет.

За допомогою та з використанням засобів Інтернету можна здійснювати еле­ктронну комерцію щодо товарів, робіт та послуг. Так, на початок нинішнього сто­ліття близько 40 % всіх користувачів Інтернетом (понад 150 млн. осіб) здійснили хоча б одну купівлю у віртуальних магазинах. У 2000 році обсяг роздрібного про­дажу в мережі Інтернет становив близько $ 40-50 млрд.

В основі мотивації використання інтерактивних магазинів на першому місці стоїть зручність (78 %), на другому - відсутність тиску при купівлі з боку інших лю­дей (67 %), далі - економія часу (64 %) і можливість одержати докладну інформацію про товар (61 %)[1].

Поява Інтернету знизила витрати на ведення електронної комерції за рахунок низької собівартості передачі інформації, що привело до виникнення її якісно нових форм.

Слід зазначити, що перші системи електронної комерції виникли ще у 60-х роках минулого століття у США. Для цього були створені стандарти електронно­го обміну даними між організаціями (Electronic Data Interchange, ЕDІ) - набори правил електронного оформлення типових ділових документів: замовлень, накла­дних, митних декларацій, страхових форм, рахунків тощо.

До кінця 1980-х років у вже існувало декілька стандарти для обміну даними в системах управління авіаційним, залізничним і автомобільним транспортом, а та­кож вироблені міжнародною торговельно-промисловою палатою відповідні правила обміну комерційною інформацією з використанням електронних засобів.

Виходячи з вищенаведеного можна зробити висновок, що електронна торгівля (е-торгівля) — це функціонування електронних мага­зинів для здійснення продажу/купівлі товарів або пропонування послуг за допомо­гою Інтернету. Така діяльність передбачає створення та розміщення на сайті ка­талогу (реклами, нерідко зі спамом) відповідної продукції чи послуги. Ознайоми­вшись з каталогом, клієнти зможуть зробити замовлення. Тобто, електронний магазин - це завжди Інтернет - магазин, що має спеціалізований веб - сайт.

Також автор вважає за доцільне навести визначення терміну «електронна комерція (е-комерція)» у наукових роботах, в яких цей термін розглядається, як вид економічної діяльності або угоди. Електронна комерція — це технологія, яка забезпечує повний замкнений цикл операцій, що включає за­мовлення товару (послуги), проведення платежів, участь в управлінні доставкою товару (виконання послуги). Зазначені операції проводяться із використанням електронних засобів й інформаційних технологій та забезпечують передачу прав власності або прав користування одною юридичною (фізичною) особою іншій.[2]

Сайти електронної комерції за оформленням відрізняються один від одного, проте набір їх сервісу включає звичайно аналогічні компоненти, які передбачають наявність:

• каталогу за можливістю пошуку продукції, який містить динамічний набір атрибутів, що відповідають різним її найменуванням;

• захисту інформації щодо персональних даних та кредитної картки;

• бази даних, здатні зберігати відомості про необмежену кількість клієнтів, адрес і кредитних карток;

• конвеєра обробки замовлень, який налаштований на повну інтеграцію з будь-якою існуючою системою продавця або його бізнес-партнера;

• інструментів для користувача, що дозволяють йому звертатися на сайт і пе­ревіряти стан вже зробленого замовлення, зміни або доповнення щодо зробленого замовлення.

Використання можливостей мережі Інтернет у сфері госпо­дарювання призводить не тільки до швидкого росту кількості господарських та цивільних договорів, що укладаються через мережі електрозв'язку, а й до руху підприємництва в напрям­ку світової глобалізації.[3]

Стосовно того, як електронна комерція розвивається на українському секторі, то сфера Інтернет - комерції розвивається не так швидко, як інші сегменти вітчизняного Інтернет - ринку, і має більш скромні інвестиції, тому що Інтернет - магазини ще не одержали масового визнання українськими покупцями. В авангарді української електронної комерції Інтернет - магазини Моlоtоk.соm.uа, Ваmbook, Azbook, Webshop, Кіеv.uа. Через UAnet сьогодні добре продаються товари, що не вимагають контакту з покупцем: книги, касети, картки мобільного зв'язку, комп'ютери та комплектуючі. Багатообіцяючим є ринок туристичних послуг, ринок продажів та оренди житла, продажів автомобілів, коштовностей, рідкісних товарів. Водночас, за інформацією компанії TNS Interactive, всього 4% жителів України мають доступ до мережі Інтернет і лише 1% користувачів є одночасно Інтернет - покупцями.

За останні два роки ріст українського сегмента Інтернету (UAnet) спостерігається у всіх напрямках. Аудиторія UAnet подвоювалася щорічно за останні три роки, за різними оцінками, складає від 2 до 4% населення. UAnet містить у собі більш як 12 тис. українських сайтів. Очікується щомісячний ріст відвідувачів UAnet на 15%, 56% аудиторії UAnet представлена жителями України, 19% - Росії, 12% - США, 8% - Західної Європи, 5% - інші. Регулярна аудиторія користувачів UAnet, що проживають в Україні, - 450 тис., а користувачів Інтернету - від 750 тис. до 2 млн. чоловік. Швидке збільшення користувачів Інтернет стане рушієм Інтернет - сектора в Україні. Інтернет - економіка нашої країни представлена галузями комп'ютерної техніки і комунікаціями, рекламою і медіа-індустрією, Інтернет - послугами, електронною комерцією.[4]

Вищенаведені дані свідчать про те, що електронна комерція в Україні, як певні суспільні відносини, вже існує. Але в Україні, як і в багатьох інших дер­жавах світу, правова база для регулювання відповідних відно­син лише починає створюватися.

Тільки у 1998 р. в Україні з'явились перші нормативні акти, що регламентують порядок створення та використання електронних цифрових підписів (далі - ЕЦП) та електронних документів. У 2000-2002 рр. до Верховної Ради України впер­ше була внесена група законопроектів, які покликані комплексно врегулювати відносини, що виникають при вчиненні правочинів через мережі електрозв'язку. 22 травня 2003 р. прийня­тий перший з таких законів, а саме закон "Про електронний цифровий підпис" [5], який визначає правовий режим ЕЦП та ре­гулює відносини, що виникають при його використанні.

Перший закон у світі, який врегулював вчинення правочинів через мережі електрозв'язку, зокрема використання з цією метою електронних підписів, прийняли у США у 1995 р.

Враховуючи комплексність та новизну відносин, що виникають при вчиненні правочинів через мережі електрозв'язку, у 1996 р. Комісією ООН по праву міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) був прийнятий Типовий закон "Про електронну комерцію", [6] після чого аналогічні нормативні акти були прийняті у ряді держав світу: Сінгапурі (1998), Великобританії (1999), Австралії (1999), Гонконзі (2000), Ірландії (2000), Філіппінах (2000), США (2000), Тунісі (2000), Люксембурзі (2000) тощо.

Таким чином, з 1995 р. в багатьох державах світу почало формуватися новітнє законодавство, спрямоване на регулюван­ня укладання правочинів через мережі електрозв'язку, тобто на комплексне регулювання електронної комерції.

Для електронної комерції мережа Інтернет є середовищем здійснення господарської діяльності, зокрема середовищем, в якому вчиняються господарські договори через мережі елект­розв'язку[7]. Середовищем здійснення електронної комерції, крім мережі Інтернет, можуть виступати й інші мережі елект­розв'язку не тільки загального, а й відомчого або подвійного призначення, за допомогою яких може відбуватися обмін елек­тронними документами. Тобто, електронна комерція не пов'я­зується з використанням якоїсь однієї чітко встановленої ме­режі електрозв'язку.

Широке використання Інтернет для здійснення електронної комерції пов'язане з тим, що ця телекомунікаційна мережа доз­воляє істотно знизити витрати на організацію та підтримку всієї інфраструктури господарської діяльності; зменшуються витрати на рекламу та обслуговування, а значить, і собівартість товару; скорочується час укладання та виконання договорів з контраген­тами; істотно розширюється ринок збуту товарів та послуг для продавця та можливість вибору для покупця.[8]

Електронну комерцію відрізняють від традиційної такі особливості:

• підвищення оперативності прийняття рішень;

• посилення конкуренції на ринках;

• прискорення динаміки, зростання та обсягу бізнес-процесів;

• підвищення ролі інтелектуальної праці;

• розширення можливостей підприємств;

• впровадження електронних платіжних систем та систем електронного документообігу;

• рух ресурсів через телекомунікаційні мережі;

• подання товарів/послуг у цифровій формі;

• поява нового типу підприємств - віртуальних (в Україні нині немає нормативно-правового документа, який визначає статус віртуального підприємства);

• розвиток управління на електронно-мережній основі.

Особливості електронної комерції порівняно з традиційними видами комер­ції визначаються за трьома чинниками [86]:

• товар - об'єкт операції, що передбачає наявність фізично існуючих товарів та/або послуг;

• суб'єкти операцій - покупець, продавець, посередник операції, зокрема третя особа, яка має непряме відношення щодо надання інформації;

• процес - дія (послідовність дій), що забезпечує зв'язок між товаром і суб'єк­том операцій. Сюди входить виробництво товарів і надання послуг, дослідження, замовлення, розрахунок, доставка, споживання і маркетинг.

1. Чинники, що складають традиційну комерцію

У традиційних видах комерції три згаданих чинники присутні фізично, тобто товари, що знаходяться в обігу, або послуги, що надаються, існують реально. Продавцем є магазин або приватна особа, що знаходиться у визначеному місці (за винятком продажу будинків, каталогів або пошті). Розрахунок здійснюється гро­шима або картками, тобто предметами, що мають фізичну форму.[9] Товарів можна торкнутися. Іншими словами, типовий бізнес виконується "вручну".

2. Чинники, що складають електронну комерцію

Всі три складові електронної комерції є "електронними". Не тільки область виробництва, а й доставка, розрахунки і споживання здійснюються через комп'ю­тер та телекомунікації (в основному - Інтернет). Контакти між продавцем і поку­пцем здійснюються у віртуальному середовищі, прямих контактів між ними не­має. "Товар" є Бщіїаі Сопіепіз, або нематеріальною послугою. Усі розрахунки і доставка здійснюється через комп'ютерні он-лайнові мережі. Окрім звичайного комп'ютера та телекомунікацій, в операціях інше не присутнє.

3. Чинники, що складають часткову електронну комерцію

Майже немає таких видів комерції, які повністю входили б до категорії чис­тої електронної комерції. Більшість комерційної діяльності входить до категорії часткової, тобто той або інший чинник частково здійснюється в електронному режимі.

4. До основних сучасних видів (бізнес-модулів) е-комерції відносяться:

• бізнес-споживач (business-tо-consumers, або - В2С);

• бізнес-бізнес (business-tо-business, або - В2В);

• уряд-бізнес (government-to-business, або - G2В);

• уряд-громадяни (government -to-citizens, або - G2С).

4.1. Бізнес-споживач (В2С)

Цей від електронної-комерції передбачає здійснення он-лайнових продажів товарів і надання послуг приватним особам (клієнтам) через мережу Інтернет. По суті, це реалізація схеми звичайного роздрібного торговельного підприємства і банківських послуг із застосуванням новітніх інформаційно-комп'ютерних техно­логій і телекомунікаційних мереж.

Головна ознака В2С - веб-сайт фірми (Інтернет-магазину) його може одноча­сно відвідати необмежена кількість потенційних покупців. Жоден реальний мага­зин не витримує одночасного напливу кількох тисяч чоловік. Плюс до цього - по­тенційна можливість скорочення витрат на оренду приміщення, кількість персо­налу, можливість представлення великої номенклатури товарів і послуг.

Принципова схема роботи В2С така: через мережу Інтернет покупець за до­помогою браузера заходить на веб-сайт Інтернет-магазину. Веб-сайт містить еле­ктронну вітрину, на якій розміщений каталог товарів і послуг (з можливістю по­шуку) і необхідні інтерфейсні елементи для введення реєстраційної інформації, формування замовлення, проведення платежів через Інтернет, оформлення доста­вки, одержання інформації про компанії та он-лайнової консультації. Після закін­чення формування замовлення і реєстрації вся зібрана інформація про покупця надходить з електронної вітрини до торговельної системи Інтернет-магазину. У торговельній системі здійснюється перевірка наявності вибраного товару на скла­ді, ініціюється запит до платіжної системи. Після повідомлення про проведення он-лайнового платежу торговельною системою формується замовлення для служ­би доставки.[10]

Останніми роками з'явилася безліч технічних рішень, що забезпечують до­ступ потенційних покупців до бізнес-порталів. Великі надії пов'язують з пріори­тетом В2С щодо мобільної комерції, що набула широкого поширення в Японії. Там кількість користувачів мобільних телефонів перевищує кількість власників ком­п'ютерів із виходом в Інтернет, тому на основі WАР-протоколу розвиваються со­тні і тисячі успішних Інтернет-проектів. Крім мобільних телефонів і ноутбуків. створені спеціальні пейджери, що, одержавши рекламну інформацію з мережі, починають "пищати" лише в тому випадку, якщо користувач проходить повз ма­газин, що дав таке повідомлення. З'явилися не тільки технічні рішення, але й без­ліч програм і схем, покликаних розв'язати найрізноманітніші проблеми В2С.

В електронної комерції виду В2С розрізняють два майже незалежних напря­ми: "виробник-споживач" і "магазин-споживач".

Поки що у світі існує незначне число бізнесів (стосовно всіх наявних на рин­ку), що використовують схему "виробник-споживач". Основні труднощі в реалі­зації подібного підходу полягають у структурі сучасних підприємств, що не ма­ють можливості прямої взаємодії. Але спроби деяких виробників впровадити дану схему в життя часом завершуються успіхом. Зараз на цьому сегменті ринку В2С головним чином представлені компанії, що застосовують ручну працю. Відповід­но, пропоновані товари досить дорогі, а їх кількість часом обчислюється де­сятками або сотнями (наприклад, автомобілі ручної зборки, штучні ювелірні вироби і т. п.). Однак останні тенденції в сучасній економіці передвіщають найбільшу перспективу розвитку саме цій формі В2С.

У не такому далекому майбутньому взаємодія виробника і клієнта будуватиметься на основі спе­ціально створюваних споживчих мереж. Але слід зазначити, що поки не ясно, якої форми набудуть такі мережі і яким чином споживач стане робити замовлення на підприємстві. Хоча існує думка, що в основі багатьох споживчих мереж буде лежати багаторівневий маркетинг. Зараз упевненість лише в одному - деякі функції магазинів будуть пе­рекладені "на плечі" всіх зайнятих у В2С організацій.

Стосовно перспектив електронної-комерції в цілому, один з керівників корпорації ІВМ пан Владавскі - Бергер відзначив, що вони менш райдужні, ніж у сфері В2В, оскільки для більшості населення Землі підключення до мережі і ро­бота на персональному комп'ютері все-таки досить складне заняття порівняно з використанням телевізора і телефону[11]. Навіть на території розвинених країн окремі регіони істотно різняться за рівнем необхідної інфраструктури, а вже між самими країнами ці розходження ще більш помітні. Ступінь захоплення населен­ня планети Інтернет поки набагато менша, ніж традиційними засобами комуніка­цій (пошта, телефон, радіо та ін.).

Сьогодні на Заході немає віртуальних, приміром, продовольчих магазинів, не прив'язаних до реальних магазинів. Звичайно е-магазин надає собою додатковий сервіс. За допомогою Інтернету добре торгувати не їжею, а, скажімо, автомобілями, коли вартість угоди виправдовується вартістю однієї транзакції. Є і проблема пси­хологічна - звичка людей витрачати гроші в реальних, а не віртуальних магазинах, і також інші труднощі становлення електронної-комерції.

4.2. Бізнес-бізнес (В2В)

Даний вид електронної-комерції включає всі рівні взаємодії між компаніями. Саме на нього сьогодні орієнтована більшість програмних продуктів, й головною тенденцією є розробка багатофункціональних бізнес-додатків з єдиним веб-інтерфейсом. Як вважають за кордоном, справжня революція у використанні веб-технологій наступить тільки тоді, коли Інтернет буде тісно інтегрований з бізнес-процесами, невід'ємною частиною яких є маркетинг.

Керуючись цим, можна зробити висновок, що черговим етапом розвитку виду електронної-комерції В2В має стати інтегра­ція он-лайнових бірж (е-бірж), тобто бізнес-модуль Е2Е. Ця електронна модель ще тільки має відбутися, тому що багато підприємств не можуть вирішити для се­бе, зокрема, брати їм участь у роботі однієї біржі або одержати єдиний доступ до багатьох бірж відразу. Однак вже випускаються відповідні програмні продукти. Наприклад, компанія Ironside Technologies розробила програмний продукт Ironside Network.[12] З його допомогою компанія J.L.Нammеt (постачальник паперової продукції з річним обігом у $ 180 млн.) буде розміщувати свої каталоги одно­часно на восьми е-біржах. Незважаючи на щомісячну плату в $ 1000 за кожну бі­ржу (плюс комісії за транзакції), J.L. Наmmеt вважає за можливе знизити витрати на бізнес шляхом виходу на нові ринки збуту.

 

4.3. Уряд-бізнес (G2В)

Цей від електронної комерції стосується питань обслуговування приватного сектору економіки. Ціль - прискорення процесів бізнесу шляхом спрощення про­цедури оформлення платежів, кредитів, ліцензій, пільг, надання можливості участі у роботі е-тендерів, що проводяться урядом і т. ін.

Інтернет має можливість надати доступ до інформації і послуг урядових структур для підприємців цілодобово. Бізнесмени, що відвідують сайти муніци­палітетів, можуть у міській базі даних розмістити власні комерційні сторінки, одержати доступ до ділових інформаційних переліків. Джерелом фінансування цього модуля можуть бути держава і бізнес-структури. Звичайне введення інно­вацій ініціює бізнес щодо просування товарів або створення нового ринку збуту.

4.4. Уряд-громадяни (G2С)

Цей напрям електронної-комерції передбачає надання органами державної влади соціально-інформаційних послуг громадянам (розгляд і відповіді на запити, скарги, пропозиції, звернення, надання і забезпечення захисту персональних даних та ін.), інформації про послуги, що сприяє взаємодії громадськості з урядо­вими агентствами, дозволяє здійснювати інтерактивні платежі та багато ін. Ціль модуля - відкриття для громадян структур влади шляхом вільного доступу на веб-сторінку через певні портали.

Новатором у застуванні Інтернету для одержання урядових послуг громадя­нами було м. Сакраменто (Італія). Зазначена діяльність там почалась ще в 1999 році. Зараз кількість відвідувань його сайта збільшилася до 500 на день. Без цих послуг люди повинні були б телефонувати або відвідувати муніципалітет для одержання інформації або послуги. Тепер же вони одержують їх дистанційно. Було підраховано, що використання Інтернету зберігає $ 1,8 млн. бюджету на рік.

У США вже не перший рік платнику податків не просто дають можливість справити прибутковий податок електронним шляхом, але й заохочують його за це матеріально.[13] Велика економія коштів і значні зручності для населення можливі при сплаті через Інтернет різних зборів, штрафів, комунальних платежів. Після прийняття відповідних директив влада багатьох штатів запропонувала сотні інтерактивних послуг, таких, наприклад, як оплата штрафів за порушення умов паркування, продовження ліцензії на нерухомість і багато чого іншого, на що американці раніше витрачали масу свого, найчастіше робочого, часу. Громадянам інтерактивні транзакції дозволяють заощадити час, а владі - значно скоротити різні витрати бюджету.

4.5.До основних видів електронної комерції у сфері електронних фінансових послуг відносяться:

• електронний банкінг - система надання банківських послуг клієнтам, що забезпечує можливість здійснювати стандартні банківські операції за допомогою засобів телекомунікацій (Інтернету або мобільного телефону);

• електронний трейдинг - надання фінансовим інститутам можливості здій­мання фінансових операцій з фінансовими інструментами за допомогою засобів телекомунікацій;

• електронне страхування - забезпечення процесу оформлення, оплати та придбання страхових полісів, отримання страхових премій за допомогою засобів телекомунікацій.

Залежно від формату електронної торгівлі наведені функції можуть бути розширені або звужені. Отже, за змістом своєї діяльності електронна торгівля суттєво відрізняється від реальної роздрібної торгівлі. їй притаманні характерні риси, особливості. Серед них можна виділити головні:

• Віртуальність — брак особистого контакту між фізичними особами-суб'єктами процесу купівлі-продажу, тобто електронна роздрібна торгівля здійснюється в режимі on-line. Реально ж роздрібна торгівля здійснюється в режимі off-line, де безпосередній фізичний контакт обов'язковий.

• Інтерактивність — адекватне інформаційне забезпечення покупця (споживача) його запиту у вигляді інтерфейсу, тобто німого діалогу.

• Глобальність — брак часових, просторових, адміністративних, соціально-демографічних, асортиментно-товарних меж.

• Динамічність — спроможність on-line торгівлі до моментальних змін і адаптації до нових умов.

• Ефективність — спроможність забезпечити прибуток, інші економічні вигоди, а також соціальний ефект.

• Отже, електронну торгівлю відрізняють особливості і характерні риси, яких бракує в реальних традиційних формах торгівлі.[14]

 

[1] Зажигалкин А.В. Автореферат «международно-правовое регулирование электронной торговли», С.-П., 2005.

[2] В. Брижко, А. Новицький, М. Швець, В. Цимбалюк; за ред. А. Москаленко, к.ф.-м. наук О. Гладківської. – К.: ТОВ “ПанТот”, 2008. – 149 с.

 

[3] Бенеско Г. С электронным бизнесом - в третье тысячелетие // http://www.osp.ru/ecom/2001/01/044.htm

 

[4] Електронна комерція і право/ Уклад. А.А. Маєвська -Х.:2010.- 256 с.

[5] Закон України «Про електронний цифровий підпис» від 22.05.2003 № 852-IV//Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 36, ст.276 / / http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/852-15

[6] UNCITRALDraft Model Law on Electronic Commerce // http://www.uncitral.org/english/texts/electcom/ml-ecomm.htm

[7] Климович Л. Электронная коммерция в интернационализации предпринимательс­кой деятельности. - Белорусский журнал международного права и международ­ных отношений. - 2003. - № 1. - С. 12-1б.

[8] Баско Ф. В2В в России: проблемы и перспективы. - eCommerce World. - 2001. - № 3.

 

[9] Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга первая: Общие положения. - М.: Статут, 2001. - 841 с.

 

[10] Гозалан М.Е-метаморфозы деловой среды // http://www.bizon.ru/ viewarticle.phtml?id=53

 

[11] Chissisk, M & Kelman, A Electronic Commerce-Law and Practice 3^rd Edition (Sweet & Maxwell,2002)

[12]Information Technology // http://www.ironsidesecurity.com/infotech.html

[13] Електронна комерція і право. Навчально-методичний посібник для студентів магістерської програми «Міжнародне та порівняльне право інтелектуальної власності», Харків-2010

[14] Підручник 3-тє вид. / за редакцією Апопія В. В. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 632 с.