Партнерство з дорослими членами сім’ї

ЛЕКЦІЯ 14.

Співпраця з особистістю та її сім’єю в процесі оцінки їх потреб.

 

1. Особливості взаємодії з особистістю
2. Партнерство з дорослими членами сім’ї

 

Особливості взаємодії з особистістю

Участь дітей в процесі оцінки — одна з умов відновлення особистісного потенціалу, зміцнення самооцінки дитини. Для розвитку себе як особистості, формування життєвої компетентності дитині надзвичайно важливо: уміти «бачити», що відбувається навколо, і що роблять інші; домагатися, щоб «бачили» її і зважали на її дії; чути, що кажуть інші; говорити самій і зробити так, щоб її почули.

У роботі з дітьми дошкільного віку можна використати такий метод збору інформації, як гра­інтерв’ю. Відповіді на серйозні запитання можуть бути отримані від дітей, яким пропонується пограти в казку, помандрувати в іншу країну, на іншу планету, перетворитися у казкового персонажа. Наприклад: Соціальний працівник: «Давай пограємо у казку. Є на світі королівство, де король/королева маленький хлопчик/дівчинка. Тобі скільки років? (дитина називає свій вік). І йому/їй стільки ж. Цей король/королева дуже любить всіх дітей і хоче видати такі закони, щоб дітям жилося добре, а їхні сім’ї були щасливими. І ось, він/вона вибрав тебе своїм радником, щоб з’ясувати, як живеться маленьким громадянам його країни, що їх турбує, чи хтось їх ображає тощо». Такий метод допомагає дитині заспокоїтися, перебороти страх перед спілкуванням з дорослим. Дитина поступово входить у роль і сміливіше дає відповіді на уточнюючі запитання.

З дітьми старше 7-8 років можна проводити короткотривале інтерв’ю (до 30 хв.). Проте для підвищення ефективності роботи з ними стане у нагоді конструювання різних методик з використанням гри, малюнку, графіки тощо. Бажаним методичним інструментарієм для роботи з дітьми підліткового віку є анкета. Водночас, використовуючи ті чи інші методи збору інформації, соціальний працівник має зважати, що похибка правдивості дітей, у порівнянні з представниками інших вікових груп, залишається найвищою. Мотивами брехні дітей чи, м’якше кажучи, неправдивої інформації можуть бути: уникнення покарання; самозахист чи захист значущого дорослого; захист друзів від неприємностей; прагнення завоювати визнання та інтерес з боку оточуючих, уникнення сорому і ганьби; охорона особистого життя, своєї приватності; прагнення довести свою перевагу перед кимось, у чиїх руках влада.

Орієнтовні запитання для дітей віком 6-11 років

1. Чим більше всього ти любиш займатися?

2. Назви те, що, на твою думку, ти вмієш робити найкраще?

3. Що, на твою думку, тобі не вдається робити добре, чому?

4. Тобі важливо, що кажуть про тебе інші діти та дорослі?

5. Як ти реагуєш на те, що про тебе кажуть?

6. Як ти думаєш, чи потрібні дитині друзі?

7. Яких друзів ти маєш?

8. Чому ти дружиш з ними?

9. Чи сваришся ти з іншими дітьми? Чому?

10. Як ти себе поводиш, коли тебе хтось кривдить, чи несправедливо сварить?

11. Що тебе найчастіше радує?

12. Що тебе найчастіше засмучує?

13. Чи подобається тобі ходити до школи?

14. Які твої улюблені навчальні предмети?

15. Які уроки тобі важко готувати, чому?

16. Якби в тебе була чарівна паличка, які б три мрії ти здійснив?

Орієнтовні запитання для дітей від 12 років

1. Чим більше всього ти любиш займатися?

2. Назви те, що, на твою думку, ти вмієш робити найкраще?

3. Що, на твою думку, тобі не вдається робити добре, чому?

4. Тобі подобається гарно виглядати?

5. Що ти робиш для того, щоб бути гарним?

6. Тобі важливо, що кажуть про тебе інші діти та дорослі?

7. Як ти реагуєш на те, що про тебе кажуть?

8. Чи маєш ти друзів?

9. Чому ти дружиш з ними?

10. Хто з дорослих є важливим у твоєму житті?

11. Чи сваришся ти з іншими дітьми? Чому?

12. Як ти себе поводиш, коли тебе хтось кривдить, чи несправедливо сварить?

13. Що в собі тобі найбільше подобається?

14. Як ти вважаєш, що в собі, своїй поведінці тобі потрібно змінити на краще?

15. Що тебе найчастіше радує?

16. Що тебе найчастіше засмучує?

17. Які твої улюблені навчальні предмети?

18. Які предмети тобі важко готувати, чому?

19. Чи хотів би ти щось змінити в своєму житті? 

Під час спілкування з дитиною з метою оцінки її потреб соціальний працівник повинен:

v слухати дитину;

v вірити дитині (навіть, якщо вона фантазує, подумайте, що вона хоче цим сказати);

v гратися з дитиною: діти надають перевагу грі, а не формальній розмові;

v використовувати відкриті запитання, де можливо й наскільки можливо: будьте обережні із запитаннями: «Чому?», — оскільки вони часто сприймаються дітьми як звинувачення;

v намагатися сісти так, щоб очі знаходилися на одному рівні з очима дитини: увійдіть у світ дитини і зрозумійте його;

v створити дитині безпечні умови (відчуття безпеки) у місці, де відбудеться зустріч, бесіда; із самого початку домовитися щодо конфіденційності інформації і значення дотримання цього принципу для обох сторін;

v будувати взаємну довіру поступово, відповідно до потреб дитини: діти не довіряють вам лише тому, що ви — доросла людина;

v бути терплячим; звертатися до дитини спокійно.

Уникати будь-якої агресії, навіть підвищення голосу під час розмови; ставитися серйозно до суджень дитини. Не перебивати її, зрозумівши, що сказала щось не те, дитина може замовкнути; допомогти дитині

Обладнанням (необхідними матеріалами) проведення оцінки потреб дитини є: папір, кольорові олівці, маркери, фломастери. При цьому слід пам’ятати, що малюнки дитини — безцінне джерело інформації. Допомагають дітям розповісти про себе казки, улюблені телепередачі, уявні персонажі. Дитина, яка розказує про друзів чи знайомих, як правило, має на увазі себе і свої переживання. Для роботи з дитиною стане у нагоді сімейний фотоальбом, доцільно використовувати методи аплікації, виконання колажу, арт-терапії тощо. Корисним інструментом, що допомагає зрозуміти дитину (особливо прийомну, дитину-вихованця, влаштовану під опіку/піклування), є метод заповнення таблиці «Історія втрат».

Рекомендацій щодо організації роботи з дітьми під час оцінки їх потреб: 

ü дітям потрібно надати чітку інформацію про процес оцінки та його наслідки; 

ü з дітьми варто радитися стосовно методів проведення оцінки; 

ü кожна дитина може надавати перевагу різним способам вираження думок – вербально, через гру, творчість чи письмово; 

ü діти очікують від соціального працівника відвертості, надійності та забезпечення конфіденційності; 

ü для оцінки потреб дитини важливо представити повну картину, в тому числі її досвід стосунків з однолітками в школі і поза нею, братами і сестрами, родичами; 

ü дітям можна надати можливість самостійно висловитися про те, як їхні думки будуть представлені у звіті; 

ü всі вищезазначені переконання можна застосовувати у роботі з усіма дітьми, незалежно від їхніх здібностей

 

Партнерство з дорослими членами сім’ї

Партнерство як форма регулювання соціальних і особистісних відносин передбачає:

Ø солідарність у прийнятті рішень, недопущення протиставлення однієї сторони іншій;

Ø спільні дії щодо визначення необхідних послуг, їх організації та отримання;

Ø терпимість як атрибутивну вимогу до активної спільної діяльності;

Ø сприяння досягненню спільних домовленостей тощо.

Водночас співпраця й партнерство у ході оцінки потреб не означає завжди погоджуватися з дитиною, батьками чи іншими дорослими членами сім’ї або за будь-яких обставин шукати вихід, прийнятний для них. Мета процесів захисту дитини полягає в тому, щоб насамперед гарантувати безпеку та забезпечити добробут дитини.

Саме співпраця «на рівних» дозволить уникнути ризиків оцінки, підвищить її результативність. Основні засади партнерської взаємодії з сім’єю можуть бути визначені у «Інструкції для батьків», що розробляється соціальним працівником.

Цей документ у доступній і простій для сприйняття формі має окреслювати: мету оцінки, її значення, процедуру збору інформації та роль батьків у цьому процесі. Наприклад, орієнтовними пунктами у «Інструкції» можуть бути: 

Оцінка — перший етап допомоги дитини і сім’ї, що опинилася у складних життєвих обставинах. Її мета — за допомогою збору і аналізу відповідної інформації забезпечити планування необхідних для дитини і сім’ї соціальних послуг. Хоча основна роль в оцінці належить соціальному працівникові та іншим залученим спеціалістам, Ваша активна участь — необхідна умова. Ви завжди матимете можливість сказати своє слово. Батьки прагнуть зробити все найкраще для дитини, тому ми маємо діяти як команда, спільно визначити сильні сторони вашої родини, її потенціал. Так ми зможемо швидше подолати труднощі. Ми розраховуємо на Вашу відвертість і чесність, щирість і об’єктивність. Ми, у свою чергу, будемо постійно інформувати Вас про те, що робимо чи плануємо робити.

Уся надана Вами інформація буде триматися у цілковитій конфіденційності. Якщо виникне необхідність її обговорення з іншими фахівцями, ми обов’язково звернемося за Вашим дозволом. Винятком є інформація, що засвідчує загрозу життю і здоров’ю дитини. У такому разі Ви будете повідомлені про власні права і обов’язки. Проведення оцінки передбачає неодноразові зустрічі з членами Вашої сім’ї соціального працівники чи, за потребою, іншого фахівця. Відповідно до зрілості дитини вона буде активно залучена до оцінки. Усяка подальша участь дитини у зборі й оцінці інформації буде стимулюватися і підтримуватися. Під час оцінки братиметься до уваги Ваше етнічне і культурне походження. За можливістю опитування проводитиметься рідною для Вас мовою. Якщо Ви не погоджуєтеся з певними результатами оцінки, можете зазначити власну думку у відповідній картці (формі), що використовується під час оцінки. Після аналізу результатів оцінки за Вашої участі й участі дитини буде розроблено план соціального супроводу, що містить заходи, спрямовані на підтримку, допомогу і захист Вашої дитини, сім’ї. Ви отримаєте копію плану.

Основними формами роботи з батьками є: співбесіди у різних родинних колах; спостереження; тестування, анкетування, дискусії,вивчення історії сім’ї, сімейних фотоальбомів тощо.

Під час бесіди важливо «побачити», зрозуміти життя клієнта в цілому, а не обговорювати лише конкретну проблему. Для уточнення ситуації можна задати такі запитання:

1. Чи турбує Вас ситуація, що склалася? Як довго?

2. Що Вас особливо турбує у цій ситуації?

3. Чи можете чіткіше окреслити події?

4. Що, на Вашу думку, стало передумовою виникнення проблеми?

5. Проблема виникла внаслідок випадкового збігу обставин, чи ні?

6. Хто б міг надати додаткову інформацію по даному випадку тощо?

Налагоджуючи партнерські стосунки з батьками та іншими членами родини, соціальному працівникові важливо володіти такими знаннями, вміннями та навичками:

ü знати неформальні ресурси громади, що можуть бути використані для підтримки сім’ї;

ü знати про відповідальність за спрямування сім’ї для одержання певних послуг, не забезпечивши при цьому скоординовану діяльність щодо надання цих послуг;

ü знати про перешкоди, що існують в організації й поза нею, екологічні, культурні й місцеві бар’єри, що не дозволяють сім’ї одержати необхідні послуги й ресурси;

ü розуміти цінність відвідувань сім’ї вдома, в одержанні інформації про наявні послуги й ресурси родини, що перебувають у безпосередній близькості від місця проживання сім’ї;

ü розуміти важливість пошуку природних систем підтримки серед далекої рідні, сусідів, членів громади;

ü розуміти обов’язок соціального працівника контролювати й оцінювати ефективність послуг, що надаються іншими організаціями.

У ході оцінки батьківського потенціалу важливо звернути увагу на вміння батьків: 

§ розпізнавати/брати відповідальність за свою поведінку чи схильність звинувачувати у власних проблемах інших;

§ реально оцінювати свої сили/обмеження чи невміння прийняти свої обмеження;

§ їх самооцінку;

§ бути незалежними, приймати рішення, робити вибір;

§ аналізувати свої сильні сторони.

Для ефективного проведення індивідуальних і сімейних бесід як традиційної форми налагодження партнерської взаємодії соціальному працівникові необхідні такі знання, вміння й навички:

§ розуміти бесіду між соціальним працівником і членами родини як основний засіб залучення їх до процесу допомоги дитині та її сім’ї;

§ знати про важливість наявності чіткої цілі кожної бесіди, ознайомлення з нею членів родини та вибору найкращої стратегії ведення бесіди для досягнення визначеної цілі;

§ вміти визначити завдання кожної бесіди до її початку й чітко пояснити ці завдання родині;

§ вміти сформулювати чіткі і зрозумілі запитання для бесіди, щоб спрямувати її у потрібне русло;

§ розуміти, яким чином культурні відмінності в способі спілкування можуть вплинути на неправильне розуміння один одного під час бесіди;

§ розуміти, яким чином довірливі стосунки можуть підсилити ефективність бесіди й поліпшити якість спілкування;

§ знати стратегії бесіди, що можуть допомогти членам родини вільно виразити й обговорити свої погляди й почуття;

§ вміти заохотити й підбадьорити членів родини до активної участі в бесідах, вираження своїх думок на складні теми.

Для правильної організації продуктивних спільних дій в інтересах дитини можна визначити низку правил. Серед них:

1. Ставтеся до членів сім’ї так, як ви би хотіли, щоб ставилися до вас, з гідністю та повагою.

2. Переконайтеся у тому, що члени сім’ї знають про пріоритет безпеки та добробуту дитини, а також про те, що кожний з членів родини має право на доброзичливе й уважне ставлення та професійну допомогу.

3. Не втручайтеся в приватне життя сім’ї більше, ніж того потребують інтереси захисту безпеки й добробуту дитини.

4. Поважайте конфіденційність міркувань членів сім’ї, якщо тільки вони не дадуть дозвіл передати інформацію іншим особам, або це вкрай необхідно зробити для захисту дитини.

5. Довідайтеся про розуміння дитиною та її батьками наявних проблем, їх острахи та бажання до того, як робитимете власні висновки.

6. Пізнавайте та вивчайте дітей в контексті їх сімейних відносин, враховуючи культурне та релігійне середовище сім’ї та громади.

7. Переконайтеся у тому, що діти та їх батьки знають свої права та обов’язки, в т.ч. право на допомогу, а також право відмовитися від запропонованої допомоги та наслідки такої поведінки.

8. Говоріть без жаргону, проте зважаючи на вік та рівень загальної культури кожної людини.

9. Будьте відкритими та чесними щодо ваших занепокоєнь та планів.

10. Дайте дітям та батькам, родичам час для сприйняття та розуміння таких занепокоєнь.

11. Досягніть усвідомлення дитиною та її батьками необхідності оцінки потреб, розуміння її процедури.