Сутність бюджетного дефіциту

Сутність, призначення та роль бюджету держави

 

 

План:

1. Бюджет як економічна категорія.

2. Бюджет як фінансовий план.

3. Роль бюджету у фінансово-кредитному механізмі.

4. Сутність бюджетного дефіциту.

 

1. Бюджет як економічна категорія

Фінансова система включає чотири сфери:

1) фінанси суб'єктів господарювання (макрорівень);

2) державні фінанси (макрорівень);

3) міжнародні фінанси (світове господарство);

4) фінансовий ринок (забезпечуюча сфера).

Бюджет держави — провідна складова системи держав­них фінансів.

Сутність бюджету розкривається у його призначенні — фінансове забезпечення виконання державою її функцій: економічної, соці­альної, управлінської та оборонної. Як економічна категорія бю­джет відображає відносини щодо формування на загальнодержав­ному і регіональних рівнях централізованих фондів, призначених для реалізації функцій держави.

Специфічними ознаками даних відносин є:

1. Перерозподільний характер — бюджет виконує функції пе­рерозподілу ВВП між галузями, регіонами, соціальними верствами населення, перерозподіл у часі при використанні державних позик.

2. Всеохоплюючий характер — ними охоплені всі юридичні і фізичні особи.

3. Законодавче регулювання — здійснюється за трьома напрямами:

· загальним — Бюджетним кодексом України;

· законами, що регламентують надходження доходів і фінан­сування видатків;

· прийняттям щорічного закону (рішення) про бюджет на на­ступний бюджетний рік.

Роль і місце бюджету в суспільстві визначається фінансовою моделлю країни.

З точки зору послідовності розподілу ВВП існують два ва­ріанти:

1) в умовах ринкової економіки;

2) у межах адміністративної економіки.

У ринковій економіці створений ВВП спочатку розподіляється між його виробниками. Робітники і службовці отримують заробітну пла­ту, підприємці — прибуток. Після цього здійснюється формування бюджету шляхом оподаткування доходів юридичних і фізичних осіб.

За адміністративної економіки держава спочатку централізує в бюджеті необхідну частину ВВП, а залишок розподіляється між його виробниками:

За рівнем централізації ВВП у бюджеті умовно виокремлю­ють три моделі:

1) американська (25—30 %);

•2) західноєвропейська (30—40 %);

3) скандинавська (50—60 %).

Бюджет як економічна категорія характеризує рух грошових потоків між державою та юридичними і фізичними особами. Цим відносинам притаманний суперечливий характер. Є два способи вирішення фінансових протиріч:

1. Встановлення оптимальних пропорцій розподілу ВВП та і його централізації в бюджеті. Критерії оптимальності — забезпечення економічного зростання та встановлення соціальної гармо­нії в суспільстві. З одного боку, бюджет не повинен підривати фінансову базу юридичних і фізичних осіб, з іншого, — створю­вати утриманські тенденції у суспільстві.

2. Зростання ВВП — основний показник, що характеризує еко­номіку країни. Економічний розвиток дає можливість забезпечува­ти постійне зростання доходів усіх суб'єктів фінансових відносин. Разом з тим, оскільки потреби держави відносно стабільні, то в ра­зі зростання ВВП її відносна частка може зменшуватись.

 

2. Бюджет як фінансовий план

З даної точки зору бюджет являє собою розпис доходів і видат­ків держави, який затверджується органами законодавчої і пред­ставницької влади у вигляді закону. Як фінансовий план бюджет відображає економічну, соціальну, військову, міжнародну політи­ку держави.

Видатки на економічну діяльність визначаються двома чин­никами:

а) масштабами державного сектора економіки;

б) економічною політикою держави (чому віддається перева­га — бюджетному фінансуванню чи податковому регулюванню).

Рівень соціальних видатків визначається фінансовою моделлю суспільства.

Доходи бюджету характеризують податкову політику держави.

В Україні бюджет як фінансовий план має певні відмінності від бюджету як економічної категорії, оскільки до нього включа­ються фонди цільового призначення. Тому для оцінки реальної бюджетної політики необхідно проаналізувати статті доходів і видатків «чистого» бюджету (без цільових фондів).

Включення цих фондів до бюджету зумовлено двома при­чинами:

• наданням їм законодавчої сили;

• необхідністю здійснення державного контролю за коштами цих фондів.

Стан бюджету як фінансового плану характеризується трьома показниками:

• рівновага доходів і видатків;

• перевищення доходів над видатками;

• бюджетний дефіцит — перевищення видатків над постійни­ми доходами бюджету.

 

3. Роль бюджету у фінансово-кредитному механізмі

Фінансово-кредитний механізм є сукупністю фінансових ме­тодів впливу на соціально-економічний розвиток країни. Він складається з двох підсистем:

1) фінансове забезпечення;

2) фінансове регулювання.

Фінансове забезпечення здійснюється у таких чотирьох формах:

1. Самофінансування — покриття витрат за рахунок власних коштів. Це — вихідна форма.

2. Кредитування — покриття витрат за рахунок позичених коштів. Це — регулююча форма.                         

3. Акціонерний капітал — форма колективного капіталу, яка дає змогу концентрувати великі ресурси.

4. Бюджетні асигнування — форма державного фінансового забезпечення. З одного боку, вона є підпорядкованою, тобто використовується тоді, коли не вистачає інших джерел або їх важко сформувати (це насамперед непривабливі для приватно­го бізнесу сфери діяльності). З іншого боку, ці асигнування можуть виконувати регулюючу роль при порушенні рівноваги цін (наприклад, субсидії виробникам сільськогосподарської продукції).

Фінансове регулювання пов'язане з податковою системою і регулюючою функцією податків та з бюджетним субсидіюван­ням. Особлива роль належить бюджетному вирівнюванню.

 

Сутність бюджетного дефіциту.

 

Причиною бюджетного дефіциту є потреба держави витрачати коштів більше, ніж це дозволяють фінансові можливості.

Бюджетний дефіцит є складним явищем, яке не може мати однозначної оцінки. За формою прояву бюджетний дефіцит поділяється на відкри­тий і прихований:

· відкритий — офіційно визнаний у законі про бюджет;

· прихований — офіційно не визнається. Його форми: зави­щення планових обсягів доходів; включення до складу доходів бюджету джерел покриття бюджетного дефіциту.

За причинами виникнення бюджетний дефіцит буває вимушеним і свідомим.

Вимушений є наслідком низького рівня виробництва ВВП і зумовлений недостатністю фінансових ресурсів у країні.

Свідомий визначається характером фінансової політики держа­ви, яка намагається знизити рівень оподаткування для стиму­лювання економіки. Недостатні ресурси держава мобілізує за до­помогою позик. Крім того, використання державних позик не­обхідно для регулювання фінансового ринку, індикатором якого є державні цінні папери. Для них встановлюється мінімальний рі­вень процентних ставок за максимальної надійності — за їх до­помогою держава стимулює або стримує фінансовий ринок.

Причини виникнення бюджетного дефіциту обумовлюються:

— надзвичайними подіями (війни, епідемії, стихійні лиха тощо), що потребує використання великих обсягів коштів, а звичайних резервів для цього не вистачає;

— необхідністю здійснення великих державних вкладень у розвиток економіки з метою її структурної перебудови;

— кризовими явищами в економіці, її розвалом;

— неефективністю фінансово-кредитних зв'язків;

— нездатністю влади тримати під контролем фінансову ситуацію у державі;

— недосконалістю фінансового законодавства.

За напрямом дефіцитного фінансування розрізняють активний і пасивний бюджетні дефіцити.

Активний — це спрямування коштів на інвестиції в економіку, що сприятиме зростанню ВВП.

Пасивний — покриття поточних витрат.

У світі ви­користовуються два методи покриття дефіциту бюджету — беземісійний та емісійний.

Беземісійний метод покриття дефіциту бюджету полягає у залученні до цього процесу зовнішніх і внутрішніх джерел.

Зовнішніми джерелами можуть бути кредити міжнародних фінансових об'єднань та іноземних держав, а також безоплат­на та безповоротна фінансова допомога для здійснення цільо­вих програм міжнародного значення.

Внутрішніми джерелами є кредити Національного банку України, доходи від операцій з цінними паперами та інші доходи.

Наявність зовнішніх і внутрішніх кредитних джерел зумов­лює виникнення внутрішнього і зовнішнього боргу держави.

Емісійний метод покриття бюджетного дефіциту полягає у використанні грошово-кредитної емісії. Такий метод є недо­цільним, оскільки він негативно позначається на економічно­му та соціальному становищі країни.