Сутність, призначення та роль бюджету держави
План:
1. Бюджет як економічна категорія.
2. Бюджет як фінансовий план.
3. Роль бюджету у фінансово-кредитному механізмі.
4. Сутність бюджетного дефіциту.
1. Бюджет як економічна категорія
Фінансова система включає чотири сфери:
1) фінанси суб'єктів господарювання (макрорівень);
2) державні фінанси (макрорівень);
3) міжнародні фінанси (світове господарство);
4) фінансовий ринок (забезпечуюча сфера).
Бюджет держави — провідна складова системи державних фінансів.
Сутність бюджету розкривається у його призначенні — фінансове забезпечення виконання державою її функцій: економічної, соціальної, управлінської та оборонної. Як економічна категорія бюджет відображає відносини щодо формування на загальнодержавному і регіональних рівнях централізованих фондів, призначених для реалізації функцій держави.
Специфічними ознаками даних відносин є:
1. Перерозподільний характер — бюджет виконує функції перерозподілу ВВП між галузями, регіонами, соціальними верствами населення, перерозподіл у часі при використанні державних позик.
|
|
2. Всеохоплюючий характер — ними охоплені всі юридичні і фізичні особи.
3. Законодавче регулювання — здійснюється за трьома напрямами:
· загальним — Бюджетним кодексом України;
· законами, що регламентують надходження доходів і фінансування видатків;
· прийняттям щорічного закону (рішення) про бюджет на наступний бюджетний рік.
Роль і місце бюджету в суспільстві визначається фінансовою моделлю країни.
З точки зору послідовності розподілу ВВП існують два варіанти:
1) в умовах ринкової економіки;
2) у межах адміністративної економіки.
У ринковій економіці створений ВВП спочатку розподіляється між його виробниками. Робітники і службовці отримують заробітну плату, підприємці — прибуток. Після цього здійснюється формування бюджету шляхом оподаткування доходів юридичних і фізичних осіб.
За адміністративної економіки держава спочатку централізує в бюджеті необхідну частину ВВП, а залишок розподіляється між його виробниками:
За рівнем централізації ВВП у бюджеті умовно виокремлюють три моделі:
1) американська (25—30 %);
•2) західноєвропейська (30—40 %);
3) скандинавська (50—60 %).
Бюджет як економічна категорія характеризує рух грошових потоків між державою та юридичними і фізичними особами. Цим відносинам притаманний суперечливий характер. Є два способи вирішення фінансових протиріч:
1. Встановлення оптимальних пропорцій розподілу ВВП та і його централізації в бюджеті. Критерії оптимальності — забезпечення економічного зростання та встановлення соціальної гармонії в суспільстві. З одного боку, бюджет не повинен підривати фінансову базу юридичних і фізичних осіб, з іншого, — створювати утриманські тенденції у суспільстві.
|
|
2. Зростання ВВП — основний показник, що характеризує економіку країни. Економічний розвиток дає можливість забезпечувати постійне зростання доходів усіх суб'єктів фінансових відносин. Разом з тим, оскільки потреби держави відносно стабільні, то в разі зростання ВВП її відносна частка може зменшуватись.
2. Бюджет як фінансовий план
З даної точки зору бюджет являє собою розпис доходів і видатків держави, який затверджується органами законодавчої і представницької влади у вигляді закону. Як фінансовий план бюджет відображає економічну, соціальну, військову, міжнародну політику держави.
Видатки на економічну діяльність визначаються двома чинниками:
а) масштабами державного сектора економіки;
б) економічною політикою держави (чому віддається перевага — бюджетному фінансуванню чи податковому регулюванню).
Рівень соціальних видатків визначається фінансовою моделлю суспільства.
Доходи бюджету характеризують податкову політику держави.
В Україні бюджет як фінансовий план має певні відмінності від бюджету як економічної категорії, оскільки до нього включаються фонди цільового призначення. Тому для оцінки реальної бюджетної політики необхідно проаналізувати статті доходів і видатків «чистого» бюджету (без цільових фондів).
Включення цих фондів до бюджету зумовлено двома причинами:
• наданням їм законодавчої сили;
• необхідністю здійснення державного контролю за коштами цих фондів.
Стан бюджету як фінансового плану характеризується трьома показниками:
• рівновага доходів і видатків;
• перевищення доходів над видатками;
• бюджетний дефіцит — перевищення видатків над постійними доходами бюджету.
3. Роль бюджету у фінансово-кредитному механізмі
Фінансово-кредитний механізм є сукупністю фінансових методів впливу на соціально-економічний розвиток країни. Він складається з двох підсистем:
1) фінансове забезпечення;
2) фінансове регулювання.
Фінансове забезпечення здійснюється у таких чотирьох формах:
1. Самофінансування — покриття витрат за рахунок власних коштів. Це — вихідна форма.
2. Кредитування — покриття витрат за рахунок позичених коштів. Це — регулююча форма.
3. Акціонерний капітал — форма колективного капіталу, яка дає змогу концентрувати великі ресурси.
4. Бюджетні асигнування — форма державного фінансового забезпечення. З одного боку, вона є підпорядкованою, тобто використовується тоді, коли не вистачає інших джерел або їх важко сформувати (це насамперед непривабливі для приватного бізнесу сфери діяльності). З іншого боку, ці асигнування можуть виконувати регулюючу роль при порушенні рівноваги цін (наприклад, субсидії виробникам сільськогосподарської продукції).
Фінансове регулювання пов'язане з податковою системою і регулюючою функцією податків та з бюджетним субсидіюванням. Особлива роль належить бюджетному вирівнюванню.
Сутність бюджетного дефіциту.
Причиною бюджетного дефіциту є потреба держави витрачати коштів більше, ніж це дозволяють фінансові можливості.
Бюджетний дефіцит є складним явищем, яке не може мати однозначної оцінки. За формою прояву бюджетний дефіцит поділяється на відкритий і прихований:
· відкритий — офіційно визнаний у законі про бюджет;
· прихований — офіційно не визнається. Його форми: завищення планових обсягів доходів; включення до складу доходів бюджету джерел покриття бюджетного дефіциту.
За причинами виникнення бюджетний дефіцит буває вимушеним і свідомим.
|
|
Вимушений є наслідком низького рівня виробництва ВВП і зумовлений недостатністю фінансових ресурсів у країні.
Свідомий визначається характером фінансової політики держави, яка намагається знизити рівень оподаткування для стимулювання економіки. Недостатні ресурси держава мобілізує за допомогою позик. Крім того, використання державних позик необхідно для регулювання фінансового ринку, індикатором якого є державні цінні папери. Для них встановлюється мінімальний рівень процентних ставок за максимальної надійності — за їх допомогою держава стимулює або стримує фінансовий ринок.
Причини виникнення бюджетного дефіциту обумовлюються:
— надзвичайними подіями (війни, епідемії, стихійні лиха тощо), що потребує використання великих обсягів коштів, а звичайних резервів для цього не вистачає;
— необхідністю здійснення великих державних вкладень у розвиток економіки з метою її структурної перебудови;
— кризовими явищами в економіці, її розвалом;
— неефективністю фінансово-кредитних зв'язків;
— нездатністю влади тримати під контролем фінансову ситуацію у державі;
— недосконалістю фінансового законодавства.
За напрямом дефіцитного фінансування розрізняють активний і пасивний бюджетні дефіцити.
Активний — це спрямування коштів на інвестиції в економіку, що сприятиме зростанню ВВП.
Пасивний — покриття поточних витрат.
У світі використовуються два методи покриття дефіциту бюджету — беземісійний та емісійний.
Беземісійний метод покриття дефіциту бюджету полягає у залученні до цього процесу зовнішніх і внутрішніх джерел.
Зовнішніми джерелами можуть бути кредити міжнародних фінансових об'єднань та іноземних держав, а також безоплатна та безповоротна фінансова допомога для здійснення цільових програм міжнародного значення.
Внутрішніми джерелами є кредити Національного банку України, доходи від операцій з цінними паперами та інші доходи.
Наявність зовнішніх і внутрішніх кредитних джерел зумовлює виникнення внутрішнього і зовнішнього боргу держави.
|
|
Емісійний метод покриття бюджетного дефіциту полягає у використанні грошово-кредитної емісії. Такий метод є недоцільним, оскільки він негативно позначається на економічному та соціальному становищі країни.