Нездатність послуг до зберігання

Відчутність

Відчутність означає, що товар можна побачити, продемонструвати до моменту його покупки. Відчутність дозволяє показати якість товару покупцеві, залучити покупця на ринок

Автономність

Автономність означає виробництво, зберігання і розподіл відокремлено від споживача. Споживач не бере участь у виробництві продукту, а отримує готовий продукт.

Iндивідуальність

Матеріальні послуги індивідуальні для кожного покупця. Матеріальну послугу неможливо перепродати іншому покупцеві

Постійність якості

Якість матеріальних послуг, як правило, зумовлено. Матеріальні послуги мінімізують вплив людського фактора, в наслiдок чого якість завжди залишається на одному рівні, без мінливості

Здатність до зберігання

Товар може бути виготовлений, і зберігатися на складі, до його збуту. Здатність до зберігання дозволяє звести до мінімуму ризики, в разі коливання попиту.

 

 

4.Характеристика нематеріальних послуг

Нематеріальні послуги - послуги, не пов'язані з товаром в його матеріальній формі. Витрати праці на здійснення нематеріальних послуг не враховуються у вартості товару: охорона здоров'я, освіта, консультаційні та банківські послуги і т. д.

Характеристика нематеріальних послуг:

Невідчутність

Невідчутність означає, що послугу неможливо спробувати, продемонструвати, побачити до моменту її отримання. Продавець може лише описати переваги, які з`являються внаслідок надання даної послуги. Невловимий характер послуг ускладнює ціноутворення і просування послуг на ринок.

Нерозривність виробництва і споживання послуги

 

Послуга невіддільна від свого джерела, тоді як товар у матеріальному вигляді існує незалежно від присутності його джерела. Невіддільність від джерела означає, що послуги здебільшого виробляються і споживаються одночасно. Отже, покупець ніби включається в процес виробництва послуги і знаходиться у безпосередньому контакті з виробником послуг. Це призводить до того, що при надань багатьох видів послуг визначальним мотивом вибору того або іншого виробника є не стільки «користь», результат якоїсь послуги, скільки процес її одержання.

Мінливість

Якість однотипних послуг коливається в досить широких межах, залежно від того, хто їх надає, коли і де. Підвищення якості послуг передбачає проходження компанією трьох ступенів. Перша - підбір персоналу та його навчання. Другий ступінь - стандартизація процесу надання послуг в організації. Третій ступінь - контроль за ступенем задоволення клієнтів обслуговуванням за допомогою системи аналізу скарг і пропозицій, вивчення клієнтів фірми, порівняння якості послуг конкурентів з якістю власних послуг.

Нездатність послуг до зберігання

Важлива відмінна риса послуг - це їх миттєвість. Послуги не можуть бути збережені для подальшого продажу. Незбереження послуг означає, що їх неможливо зробити завчасно, а потім продавати в міру необхідності або можливості. Послуги можна виробити і продати тільки за наявності попереднього замовлення на їхнє виробництво.

 

 

5. Критерії класифікації послуг

Класифікація послуг — це процес розподілу видів та різновидів по- слуг на окремі класи і категорії. Класифікація необхідна для того, щоб: · визначити найважливіші характеристики послуг, які відрізняють їх одну від одної і тому заслуговують спеціалізації; · розглянути, в якій мірі ці виділені характеристики властиві ін- шим класам; · поліпшити розуміння послуги, як економічної категорії. Кожний вид послуг можна розглядати окремо як специфічну сферу діяльності з лише їй властивими особливостями, а всю сферу послуг можна представити як сукупність цих видів діяльності. Традиційно у світовій практиці до основного переліку послуг входять: транспорт, страхування, банківські та інші фінансові операції, будівництво та ін- жиніринг, зв’язок, інформаційно- обчислювальні послуги, операції з найму робочої сили, прокат фільмів і телепрограм, рекламу, бухгал- терську справу, освіту, консультування з питань управління, юридич- ні, технічні та інші професійні послуги. В Україні склалося дещо інше визначення галузей сфери послуг: частину з перелічених послуг завжди включали до матеріального ви- робництва, іншу більшу частину послуг зараховували до нематеріаль- ного виробництва, а деякі види послуг донедавна практично були від- сутні на українському ринку або офіційно не визнавалися (операції з нерухомістю, валютою, репетиторство та ін.). Так, транспорт, зв’язок, будівництво в нашій економіці завжди зара- ховували до матеріального виробництва. До сфери послуг (невиробни- чої сфери) відносили: житлове і комунальне господарство; побутове об- слуговування населення; охорону здоров’я і соціальне забезпечення; фізкультуру і спорт; освіту; науку і наукове обслуговування; культуру і мистецтво; кредитування; страхування; державне управління і оборону; некомерційні організації з обслуговування домашніх господарств. Згідно з діючою досі методологією обліку (методологією балансу народного господарства) ці галузі сфери послуг розглядаються як не- виробничі і результати їх діяльності не враховувалися в сукупному су- спільному продукті і національному доході країни. Переважне число галузей сфери послуг фінансувалося з державного бюджету, причому виділення коштів відбувалося, як правило, за залишковою ознакою. Швидкий розвиток сфери послуг в Україні почався в 90-ті роки XX ст. Перехід економіки країни до ринкових методів господарювання спричинив появу нових видів послуг, що посилило конкуренцію між сервісними підприємствами. Сфера послуг стала привабливою для пі- дприємців, оскільки деякі галузі практично не вимагають великого стартового капіталу (наприклад, консультаційні послуги), інші у зв’язку з їх нерозвиненістю дозволяють отримувати засновникам над- прибуток (фінансові послуги). У зв’язку зі швидким розвитком та збі- льшенням питомої ваги послуг в економіці загострилася проблема ста- тистичної оцінки діяльності в даній сфері. Зараз ми поступово пере- ходимо на міжнародну методологію обліку і статистики, тому про- блема статистичної оцінки сфери послуг актуальна нині для України. У світі спостерігається тенденція до виділення певних класів пос- луг, які відрізняються один від одного, а послуги всередині цих класів мають ідентичні проблеми і можливості. Але для такого виділення не- обхідно скласти список відмітних характеристик, які допоможуть у визначенні класів і розділенні послуг за цими класами. Класифікація послуг і вдосконалення їх обліку — важлива проблема у всіх країнах світу. Очевидно, що можуть бути різні підходи до класифікації послуг. Загальний підхід до класифікації послуг запропонував Ловелок. Голо- вне в його класифікації — на кого (на що) направлені послуги, чи є вони відчутними, чи ні (табл. 2.1).

 

 

6.Соціально – культурні послуги

Соціально-культурна сфера охоплює сукупність галузей підприємств, що виробляють і реалізують товари і послуги, необхідні для задоволення соціально-культурних потреб людини. Діяльність організацій цієї сфери має змістовий (соціокультурний) та економічний аспекти. Змістовий (соціокультурний) аспект діяльності організацій соціо- культурної сфери полягає у збереженні, виробництві, розповсюдженні, засвоєнні культурних цінностей, у процесі якого змінюються відноси- ни між людьми. Цей аспект передбачає наявність в окремих груп насе- лення та осіб конкретних культурних потреб, а у підприємств соціоку- льтурної сфери можливостей для їх задоволення. Економічний аспект діяльності організацій соціокультурної сфери передбачає певний їх організаційно-правовий статус, наявність матері- ально-технічної бази, джерел фінансування, механізмів планування, ціноутворення тощо. Організації соціокультурної сфери зосереджуються на наданні (рис. 2.1) соціальних (освіта, наукове обслуговування, охорона здоров’я, санаторно-курортні та оздоровчі послуги, фізична культура і спорт, ту- ризм) послуг, а також послуг у сфері культури (культура і мистецтво). У сфері соціально-культурних послуг (охорона здоров’я, освіта) значну частку займають безоплатні послуги, що певною мірою галь- мує дію ринкових механізмів. Однак питання організації торгівлі соці- ально- культурними послугами набувають все більшої актуальності із загостренням конкуренції, збільшенням витрат, зниженням рівня рен- табельності і прибутковості підприємств, погіршенням якості послуг. Головна мета надання соціально-культурних послуг полягає в за- доволенні потреб споживачів і отриманні певної вигоди суб’єктами, які їх продукують. Основними елементами успішної реалізації соціа- льно-культурних послуг є ефективна система просування їх на ринок, оптимальна цінова політика. Вагоме місце в сфері соціально-культурних послуг посідає туризм, який є однією з найдинамічніших форм міжнародної торгівлі послугами, а у багатьох державах — основним джерелом грошових надходжень. Туристичні послуги — послуги суб’єктів туристичної діяльності щодо розміщення, харчування, транспортного, інформаційно-реклам- ного обслуговування, а також послуги закладів культури, спорту, по- буту, розваг, спрямовані на задоволення потреб туристів. Туристичні послуги наділені специфічними соціально-оздоров- чими особливостями, завдяки цьому вони поєднують в собі економіч- ні, соціальні, гуманітарні, виховні та естетичні якості. За призначен- ням їх поділяють на: — основні, що регламентуються договором туристичного обслуго- вування і путівкою: транспортування розміщення, харчування турис- тів, екскурсійні послуги; — додаткові, що залежать від розвитку інфраструктури туризму: фізкультурно-оздоровчі, медичні послуги, культурно-видовищні захо- ди, додаткові екскурсії; — супутні, що сприяють підвищенню якості обслуговування турис- тів: забезпечення сувенірною продукцією; торговельне, валютно-кредит- не, інформаційне обслуговування; послуги спеціальних видів зв’язку. Туристу можуть надати чітко визначені види послуг на його вибір або повний їх комплекс. Повний комплекс послуг надається методом продажу так званих ексклюзив-турів. Їх структура певною мірою за- лежить від країни, туристів, їх купівельної спроможності, характеру, асортименту та якості послуги, що надається.

 

7. Характеристика, види і різновиди туристичних послуг.

Туристична послуга - результат діяльності туристичного підприємства щодо задоволення відповідних потреб туристів. Робота турпідприємства полягає як у організації всієї подорожі і в організації окремих послуг.

Туристичним послугам, як і будь-яким іншим послугам, властиві особливі риси, які можна позначити як "три Н":

- невідчутність. Туристичні послуги - не матеріальні. Вони належать до соціально-культурних (нематеріальних), оскільки визначаються діяльністю виконавця послуги по задоволення соціально-культурних послуг споживача: фізичних, етичних, інтелектуальних, духовних та ін. їх неможливо побачити та оцінити в момент купівлі. Об'єктом таких послуг є власне споживач (турист);

- нерозривність виробництва і споживання. Оскільки послуга є результатом безпосередньої взаємодії виконавця і споживача, то процес надання туристичної послуги (виробництво) відбувається паралельно зі споживанням. Виробництво ж товарів у матеріальній формі, як відомо, передує його продажу, лише після цього настає споживання;

- неможливість збереження туристичної послуги. Життєвий цикл туристичної послуги істотно відрізняється від матеріального товару, зокрема відсутністю етапу збереження. Незбережуваність туристичної послуги потребує ретельного вивчення кон'юнктури ринку, точної відповідності попиту та пропозиції, оскільки послуги не можуть "полежати" на складі до їх використання.

У структурі туристичних послуг розрізняють основні і додаткові послуги.

Основні послуги, що пропонуються туристичним підприємством, включають:

- послуги по організації перевезення;

- розміщення;

- харчування туристів.

 

До додаткових послуг відносяться:

- послуги по організації екскурсій;

- послуги по страхуванню туристів;

- послуги гідів-перекладачів;

- послуги по перевезенню туриста від місця його прибуття в країну (місце його тимчасового перебування) до місця розміщення і назад (трансфер), а також будь-якому іншому перевезенню в межах країни (місця тимчасового перебування), передбаченої умовами подорожі;

- послуги з ремонту техніки;

- послуги з прокату;

- обмін валюти;

- телефон;

- пошта,

- послуги побутового обслуговування;

- право користування пляжем т. п.

У більшості випадків туристичні основні послуги складаються з транспортних послуг, послуг розміщення і харчування.

 

 

8.Характеристика послуг управлінського консультування(консалтингу).

Конса́лтинг (англ. consulting — консультування) — діяльність з консультування керівників, управлінців з широкого кола питань у сфері фінансової, комерційної, юридичної, технологічної, технічної, експертної діяльності. Мета консалтингу — допомогти системі управління (менеджменту) в досягненні заявлених цілей. Іншими словами: консалтинг — це управлінське консультування з широкого кола питань у сфері фінансової, юридичної, технологічної, технічної, експертної діяльності, що надається зовнішніми консультантами, для рішень тієї чи іншої проблеми. Консалтингові компанії спеціалізуються за окремими напрямами діяльності (наприклад, фінансовому, кадровому, організаційному, стратегічному)

Основне завдання консалтингу полягає в аналізі, обґрунтуванні перспектив розвитку та використанні науково-технічних та організаційно-економічних рішень з урахуванням предметної області та проблем клієнта.

Консалтингова послуга — інтелектуальний продукт, що залишається у володінні клієнта після завершення консультування.

Існує два основних види класифікації консалтингових послуг:

• з точки зору предмету консультування - попредметна класифікація;

• з точки зору методу консультування - методологічна класифікація.

Попредметно класифікація більш поширена, оскільки вона зрозуміліше споживачам консалтингових послуг. Відповідно до неї консалтингові послуги кваліфікуються в залежності від тих розділів (елементів) менеджменту, на які вони спрямовані: загальний менеджмент, фінансовий менеджмент, виробничий менеджмент і т.д.

Методологічна класифікація професійно орієнтована на самих консультантів, так як кваліфікує їх в залежності від методів роботи. Відповідно до цієї класифікації розрізняють експертне, процесне і навчальне консультування.

 

9. Аудиторська діяльність. Сутність та особливості.

       Аудиторська діяльність - підприємницька діяльність, яка включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг.

Необхідність проведення аудиту обумовлюється потребою корис­тувачів інформації про реальний фінансовий стан суб'єкта господа­рювання. Користувачами цієї інформації можуть бути:

— уповноважені на підставі законів України представники органів державної влади;

— власники, засновники господарюючого суб'єкта;

— інші юридичні та фізичні особи, які мають матеріальну зацікав­леність урезультатах господарсько-фінансової діяльності суб'єкта господарювання (кредитори, інвестори, постачальники та інші особи).

 

 

10. Класифікація груп послуг за видами діяльності.

1) специфіка поняття «послуга»:

— товар як об’єкт комерційної діяльності (платні послуги);

— дія, спрямована на те, щоб принести користь споживачу (безоплатні послуги);

2) склад послуги:

— прості (одиничні) послуги, цінність яких формується в результаті однорідного виду діяльності (транспортні, освітні, ветеринарні послуги);

 — складні послуги, що складаються із комплексу одиничних послуг, утворюючи додаткову цінність для споживача (туристичні послуги включають транспортні, готельні, екскурсійні, послуги громадського харчування тощо);

 3) місце послуги у суспільному виробництві:

— послуги, скеровані на виробниче споживання (транспортне перевезення вантажів, інжиніринг та ін.);

— послуги, скеровані на особисте споживання (туризм, готельний сервіс та ін.);

4) роль у суспільстві та в інфраструктурі економіки:

— послуги, які задовольняють споживчі потреби населення (побутові послуги, послуги охорони здоров’я та ін.);

— послуги, які мають інфраструктурний характер (фінансові, торгово-посередницькі послуги, франчайзинг та ін.);

 5) масовість клієнтури:

 — індивідуальні послуги (індивідуальне пошиття взуття, одягу та ін.);

— групові (послуги надаються одночасно певній групі споживачів, поєднаних випадковим чином — інформаційно-консультативні послуги);

 — масові послуги (послуги громадського харчування, зв’язку та ін.);

6) матеріаломісткість послуг:

 — матеріальні послуги, які здебільшого мають речовинний характер (інженерно-технічні, житлово-комунальні та ін.);

— нематеріальні послуги, які характеризуються виконанням інтелектуальних дій (інформаційно-консультаційні послуги, послуги освіти);

 7) характер витрат праці:

— послуги, що потребують праці висококваліфікованих фахівців (експертні послуги, послуги науки та ін.);

— послуги, що не потребують праці висококваліфікованих фахівців (послуги пралень, хімчистка, фарбування та ін.);

8) комплексність надання послуг:

— основні, тобто конкретні види послуг (стоматологічні послуги, продаж білетів та ін.);

— супутні, які доповнюють набір основних послуг (доставка товарів за вказаною адресою покупця в процесі роздрібного продажу тощо);

— допоміжні, які сприяють сервісному виконанню основної і супутньої послуги (дегустація продовольчих товарів у магазині та ін.);

— комплексні — набір групи послуг (торговельні, побутові послуги);

 9) зв’язок із процесом виробництва:

— послуги, які є продовженням процесу виробництва (ремонт і будівництво житла, ремонт і технічне обслуговування транспортних засобів);

 — послуги, що забезпечують нормальне функціонування процесу виробництва і реалізації продукції (транспортно-експедиційні, торговельні, страхові послуги та ін.);

— послуги, не пов’язані а процесом виробництва (послуги у сфері культури, санаторно-курортні послуги та ін.);

10) призначення послуг:

— виробничі послуги (лізинг, інжиніринг, технічне обслуговування обладнання і устаткування та ін.);

— розподільчі послуги (торговельні, транспортні, послуги зв’язку ін.);

— професійні послуги (банківські, фінансові, страхові послуги, консалтинг та ін.);

 — споживчі або масові послуги (послуги, пов’язані з домашнім господарством, дозвіллям, та ін.);

— суспільні послуги (телебачення, радіо, освіта, культура та ін.);

11) соціальний статус клієнтури: — послуги, адресовані мало захищеним верствам населення (послуги дошкільного виховання, прокатних пунктів та ін.);

— послуги, скеровані на працююче населення (побутові, соціально-культурні та ін.);

— елітні види послуг (послуги грального бізнесу, екзотичний і розважальний міжнародний туризм та ін.);

12) вид обслуговування:

— повне обслуговування виробником послуг; можуть надаватися як на умовах стаціонару, так і у вигляді «виїзних» послуг (медичне обслуговування);

— часткове самообслуговування; виробник надає засоби для самообслуговування, але як правило, надає ще й інформаційно-консультативні послуги (бібліотеки, освітні послуги);

— повне самообслуговування; виробник надає споживачу засоби для самостійного задоволення власних потреб (автомобільні заправки, мийки, банкомати, автомати поповнення мобільних рахунків);

13) ступінь добровільності: — добровільні послуги — ті, що купуються на конкурентному ринку;

— мериторні послуги — ті, що є корисними, але неусвідомлені споживачем, тому надаються державними структурами і є безкоштовними для кінцевого споживача (обов’язкова вакцинація дітей, середня освіта, соціальна реклама);

— нав’язані послуги — це послуги, що регламентуються нормами права, вказівками посадових осіб, традиційними соціальними інститутами (ліцензування господарської діяльності, нотаріальні послуги, обов’язкове страхування);

14) віддаленість виробника і споживача послуг:

— послуги, що припускають територіальне віддалення виробника і споживача, надаються за допомогою транспортних засобів (доставка їжі додому);

— послуги, що поєднують виробництво і споживання по місцю виробництва (послуги громадського харчування);

— послуги, що поєднують виробництво і споживання по місцю споживання (прибирання квартир, догляд за дітьми);

15) періодичність надання:

— послуги, що надаються один раз у житті (похоронні послуги, деякі медичні);

 — послуги, що рідко надаються (вища освіта, пластична хірургія тощо);

— періодичні послуги (туристичні, оздоровчі та ін.);

— систематичні (флюорографічне обстеження, послуги стоматолога, гінеколога);

— регулярні (послуги пасажирського транспорту, торгівлі, громадського харчування);

— постійні послуги (водо-, електропостачання та ін.);

16) рівень комерціалізації послуг:

— платні послуги;

— безоплатні послуги.

 

 

11.Інжиніринг. Характеристика та особливості

Інжиніринг (англ. engineering, від engineer — проектувати, спору- джувати) — надання виробничих, комерційних, науково-технічних та інших послуг спеціалізованими інженерно-консультативними фірмами, промисловими, будівельними та іншими компаніями. Він реалізується як сукупність інтелектуальних видів діяльності. Його метою є отримання оптимальних результатів від капіталовкладень або інших витрат, пов’язаних з реалізацією проектів різного призначення за рахунок найраціональнішого підбору й ефективного використання матеріальних, трудових, технологічних та фінансових ресурсів, організації і управління, передових науково-технічних досягнень і з урахуванням конкретних умов і чинників здійснення проектів. Послуги, пов’язані з підготовкою виробничого процесу; послуги, що забезпечують нормальне функціонування процесу виробництва і реалізації продукції.

Особливості інжинірингу:

1. Інжиніринг є однією з форм послуг виробничого характеру. Він безпосередньо втілюється не у речовій формі продукту, а в певному корисному ефекті, що властивий матеріальному носію.                         2. Інжиніринг пов'язаний з підготовкою та забезпеченням процесу виробництва та реалізації матеріальних благ та послуг, що розраховані на проміжне та кінцеве споживання, але власне послуги невиробничого характеру не входять до його складу.                                                       3. Інжинірингові послуги мають комерційний характер, будучи об'єктом купівлі-продажу.                                                                  4. Інжинірингові послуги, на відміну від діяльності зі створення та торгівлі "ноу-хау", ліцензіями тощо, є відтворювальними, а вартість послуг визначається суспільно необхідними витратами часу на їх виробництво.

Сутність торгівлі інжиніринговими послугами полягає в наданні однією стороною іншій на основі договорів комерційних інженерно-розрахункових, консультаційних, інженерно-будівельних послуг щодо:                                     -підготовки виробництва:                                                                                - забезпечення процесу виробництва (послуги з організації процесу виробництва, керування підприємством, навчання персоналу);                                - забезпечення реалізації продукції;                                                      - обслуговування будівництва й експлуатації промислових, інфраструктурних, сільськогосподарських та інших об'єктів.

Усі ці послуги мають інтелектуальний характер і спрямовані на оптимізацію інвестиційних проектів на всіх етапах їх реалізації.

 

 

12.Сутність та особливості транспортних послуг.

Транспортні послуги — послуги, пов’язані з перевезенням го- тової продукції, сировини та напівфабрикатів із місць виробницт- ва до пунктів споживання або подальшого перероблення. Нада- ють їх як безпосередні виробники продукції, так і спеціалізовані фірми. Послуги пасажирського транспорту — це послуги з переміщення в просторі пасажирів (багажу) у виробничих або особистих цілях. Вико- ристовуються споживачами лише в момент їх надання. Транспорт, будучи однією з найважливіших галузей народного го- сподарства, забезпечує виробничі і невиробничі потреби економіки і населення в усіх видах перевезень, внаслідок чого він взаємодіє з усі- ма її галузями. Класифікують його за сферами використання (загаль- ного користування, відомчий, особистий), видами перевезень (паса- жирський, вантажний), видами засобів перевезення (автомобільний, авіаційний, залізничний, морський, річковий, міський електротранс- порт, у т. ч. метрополітен). Підприємства транспорту надають основні і додаткові послуги. Основні послуги транспортних підприємств охоплюють внутрішні і міжнародні перевезення пасажирів, багажу і вантажів; збереження вантажів і багажу з часу їх прийняття для перевезення і до моменту видання одержувачам, якщо інше не передбачено договором; забезпе- чення надійності перевезень. Додаткові послуги транспортних підприємств стосуються обслуго- вування пасажирів під час довготривалих перевезень питною водою, харчуванням, задоволення інших біологічних потреб; надання умов для відпочинку і сну; бронювання квитків; сезонних знижок цін на по- слуги перевезення; організації індивідуальних рейсових маршрутів, чартерних рейсів; пільгового перевезення окремих категорій громадян; спеціальної охорони вантажів і багажу під час перевезень; охорони громадського порядку, особистої безпеки громадян, захисту їх прав, свобод і законних інтересів, запобігання і припинення правопорушень, виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили, захисту власності від злочинних посягань під час перевезень; забезпечення ку- льтури обслуговування пасажирів; реалізація книг, періодичних ви- дань тощо. Транспорт завдяки функціонуванню єдиної транспортної системи забезпечує зв’язок між населеними пунктами. Для перевезення паса- жирів використовують усі види транспорту, кожний з яких має свою специфічну сферу застосування.

 

13.Торговельно-посередницькі послуги.

Торговельні послуги

Різноманітні види корисних дій, які додатково надають торговельні підприємства покупцям в процесі придбання або споживання товарів є торговельними послугами. Ці послуги мають споживчу вартість, яка може виражатися в матеріальній і нематеріальній формах. Визнання торговельної послуги як товару, що бере участь у формуванні суспіль- ного продукту, є ключовим у розумінні її сутності, сфери діяльності, закономірностей і тенденцій розвитку. Специфічними ознаками торговельних послуг є спосіб надання і тривалість їхніх дій. Більшість торговельних послуг надають за безпосе- реднього контакту із споживачем. Виробництво деяких з них збігається у часі зі споживанням, що унеможливлює їх зберігання, транспортуван- ня. Здебільшого торговельні послуги мають типовий і масовий характер, що вимагає розосередження їх по території з урахуванням радіуса тор- говельного обслуговування. Іншою їхньою специфічною особливістю є притаманність усіх фаз процесу розширеного відтворення (виробницт- во, розподіл, обмін і споживання). Торговельні послуги є провідним елементом системи торговельного обслуговування роздрібної торгове- льної мережі, мета функціонування якої полягає в задоволенні особис- тих матеріальних потреб населення за високої культури торгівлі. У сфері торговельного обслуговування послуги мають соціально- економічне (сприяють задоволенню платоспроможного попиту, скоро- чують витрати покупців на споживання, зменшують затрати часу на здійснення купівлі-продажу товару) та етико-психологічне, моральне значення (сприяють розвитку духовної культури споживача, оскільки засвідчують до нього увагу, намагання полегшити його побут). Ці пос- луги впливають на показники діяльності роздрібних торговельних під- приємств (надання багатьох видів послуг не потребує додаткової тор- говельної площі; їх можуть надавати у магазині, вдома у споживача продавці або спеціально призначені для цього працівники; збільшення кількості послуг створює резерви для підвищення продуктивності праці у торгівлі, адже це може відбуватися без збільшення чисельності торгового персоналу), а також сприяють розвитку конкурентного се- редовища у сфері товарного обміну, формуванню конкурентних пере- ваг роздрібним торговельним підприємством за рахунок застосування нецінових і цінових методів конкурентної боротьби. Окремо можна виділити торговельно-посередницькі послуги, які представляють собою комерційну, представницьку діяльність фізич- них та юридичних осіб щодо здійснення окремих стадій торговельного обігу на договірній основі. Вони охоплюють всі операції щодо купівлі- продажу сировини, обладнання, нерухомості, товарів і послуг, цінних паперів, а також операції, пов’язані з організацією просування товарів на ринку.

 

14.Ліцензійні послуги. Франчайзинг. Характеристика та особливості.

Ліцензійні послуги — це послуги, які здійснюють суб’єкти бізнесу, щодо надання права використання винаходу або іншого технічного досягнення на основі ліцензійної угоди.

Франчайзинг (фр. franchise — пільга, привілей) — це форма співпраці між юридично та фінансово незалежними сторонами (компаніями та/або фізичними особами), в рамках якої одна сторона (франчайзер), що володіє успішним бізнесом, відомою торговою маркою, ноу-хау, комерційними таємницями, репутацією та іншими нематеріальними активами, дозволяє іншій стороні (франчайзі) користуватися цією системою на певних умовах. Основні принципи співпраці за франчайзингом:

Франчайзер є власником торговельної марки, ноу-хау, комерційного досвіду та ділової репутації, а також інших нематеріальних активів.

Франчайзер має перевірену та успішну бізнес-ідею.

Франчайзі керує справою під вивіскою франчайзера як незалежний підприємець, франчайзі може бути як юридичною особою, так і фізичною особою-підприємцем, його заробітком є прибуток від діяльності.

Франчайзі є власником майна, що знаходиться в точці.

Франчайзі сплачує вартість франшизи (одноразово), а також періодичні відрахування за користування франшизою (безпосередньо у формі платежів або побічно в націнках на товар, що купуються у франчайзера).

Франчайзі часто не має можливості самостійно визначати ціни товарів або послуг у своїй точці.

Зазвичай франчайзі має можливість самостійно формувати асортимент, у рамках, визначених франчайзером.

Принципи співпраці франчайзера і франчайзі регулює франчайзинговий договір, а інструкції, як власне вести діяльність, зібрані в операційному підручнику.

Франчайзер передає франчайзі знання того, як власне необхідно вести діяльність (ноу-хау).

 

Купуючи франшизу, підприємець наважується вести підприємницьку діяльність на власний ризик, але під вивіскою франчайзера. Відома марка гарантує більше число клієнтів і дійсно зменшує ризик банкрутства. Прийнявши рішення про співпрацю на принципах франчайзингу, обидві сторони підписують договір про співпрацю.

 

Основним обов'язком франчайзера є надання дозволу на торговельну марку і передача знань та досвіду ведення цього бізнесу та підтримка партнера протягом усього періоду тривання дії Договору. Основним обов'язком франчайзі є дотримання спільних для всієї мережі стандартів діяльності підприємства та відрахування франчайзингових платежів. Часто франчайзери призначають також рекламні відрахування. Ці гроші використовуються на користь всієї мережі: на маркетингові дослідження, розробку нових продуктів і рекламні кампанії.

Франчайзинг полягає не лише в продажі права на вживання логотипу мережі або товарного знаку — він являє собою цілу систему ведення бізнесу. Слово «система» є ключем до розуміння принципів франчайзингу. Франчайзі може розраховувати з боку власника ліцліцензії на системну і постійну підтримку: підготовку і навчання персоналу, дотримання, що допомагають у веденні бізнесу, ноу-хау[1].

Усі відносини в рамках франчайзингу регулюються отриманням контракту від однієї особи (франчайзера) другою (франчайзі), що дає право франчайзі здійснювати торгівлю під торговою маркою/торговим ім’ям франчайзера і робити можливим використання цілого комплексу, включаючи всі необхідні елементи для передачі прав, які вказані в так званому «франчайзинговому пакеті». Британська асоціація франчайзингу визначає, що «франшиза – контрольна ліцензія, видана однією особою (франчайзером) іншій (франчайзі), яка:

дозволяє або зобов’язує франчайзі здійснювати бізнес протягом терміну контракту про пільгове підприємництво (франчайзингового договору) під ім’ям, що належить франчайзеру або асоціюється з ним;

зобов’язує франчайзера здійснювати постійний контроль протягом усього періоду договору за тим, як франчайзі здійснює бізнес, що є предметом франчайзингового договору;

зобов’язує франчайзера надавати франчайзі допомогу у веденні бізнесу, що є предметом договору (у сфері організації пільгового підприємництва, навчання персоналу, збуту, управління і т. д.);

вимагає від франчайзі регулярно протягом дії франчайзингового контракту платити франчайзеру всі зазначені в контракті платежі, а саме: одноразову франчайзингову плату (паушальний платіж) за право бути присутніми на ринку під його ім’ям, фіксовані поточні платежі (роялті) і відрахування;

визначає, що цей контракт не є угодою між холдинговою компанією та її філіями або між філіями однієї і тієї ж холдингової компанії або між фізичною особою і контрольованою нею компанією

 

 

15.Фінансові послуги. Особливості функціонування.

Фінансові послуги — це послуги, які здійснюють фінансові устано- ви щодо поповнення обігових коштів, забезпечення інвестиційних та інших програм суб’єктів господарської, комерційної та іншої діяльно- сті. Вони мають інфраструктурний характер, пов’язані із забезпечен- ням нормального перебігу технологічних, торговельних операцій на підприємствах за рахунок фінансування та інвестування вкладів, на- дання банківських послуг щодо проведення розрахункових операцій (наприклад, факторинг, лізинг тощо).

 

 

16.Факторинг. Характеристика та особливості.

Факторинг (англ. Factoring від англ. Factor - посередник, торговий агент) - це комплекс фінансових послуг для виробників і постачальників, провідних торговельну діяльність на умовах відстрочення платежу.

 

В операції факторингу звичайно беруть участь три особи: фактор (факторингова компанія або банк) - покупець вимоги, постачальник товару (кредитор) і покупець товару (дебітор). У деяких випадках, тут може бути і четверта сторона-посередник, яка, наприклад, надає площадку або електронну платформу для здійснення факторингових операцій.

Основною діяльністю факторингової компанії є кредитування постачальників шляхом викупу короткострокової дебіторської заборгованості, як правило, не перевищує 180 днів. Між факторингової компанією і постачальником товару укладається договір про те, що їй в міру виникнення вимог з оплати поставок продукції пред'являються рахунки-фактури або інші платіжні документи. Факторингова компанія здійснює дисконтування цих документів шляхом виплати клієнту 75-90% вартості вимог. Після оплати продукції покупцем факторингова компанія доплачує залишок суми постачальникові, утримуючи відсоток з нього за наданий кредит і комісійні платежі за надані послуги.

види факторингу:

Існує велика кількість різновидів факторингових послуг, що відрізняються один від одного перш за все ступенем ризику, який приймає на себе факторингова компанія. Факторинг з регресом (англ. Recourse factoring) - вид факторингу, при якому фактор набуває у клієнта права на всі суми, належні від боржника. Однак в разі неможливості стягнення з боржника сум в повному обсязі клієнт, переуступивший борг, зобов'язаний відшкодувати фактору відсутні кошти

Факторинг без регресу (англ. Non recourse factoring) - вид факторингу, при якому фактор набуває у клієнта права на всі суми, належні від боржника. При неможливості стягнення з боржника сум в повному обсязі факторингова компанія зазнає збитків (правда, в рамках виплаченого фінансування клієнту)

 

 

17. Характеристика та особливості побутових послуг

Побутові послуги — вид діяльності суб’єктів підприємницької дія- льності щодо задоволення конкретної побутової потреби індивідуаль- ного замовника.

Побутове обслуговування населення — організована діяльність суб’єк- тів підприємницької діяльності, пов’язана з наданням побутових послуг.

Побутові послуги класифікуються за такими ознаками:

А) за видами робіт

Б) за належністю суб’єктів бізнесу у сфері послуг до галузей на- родного господарства:

В) за ступенем значущості у технології надання (реалізації);

Г) за соціально-економічними ознаками

Г) за речовим змістом

д) за характером витрат праці

є) за строками виконання

ж) за частотою надання

 

18. Підприємництво у сфері житлово-комунальних послуг.

Житлово-комунальне господарство є важливою соціальною галуз- зю народного господарства, що задовольняє потреби населення, підп- риємства та організації в житлі, розв’язанні комунальних проблем.

Житлово-комунальне господарство — комплекс самостійних служб, покликаних задовольняти потреби територіальної громади у комунальних послугах (санітарно-технічних. енергетичних, транспор- тно-комунальних, готельних).

У галузі житлово-комунального господарства функціонують тисячі підприємств та організацій різних форм власності, експлуатується майже 25% основних фондів держави. Підприємства та організації жи- тлово-комунального господарства в сучасних умовах забезпечують на договірних засадах споживачам, у т. ч. бюджетним організаціям, понад

40 видів послуг

Житлово-комунальні послуги поділяються:

1. Залежно від функціонального призначення на:

 а) комунальні послуги

б) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових тери- торій

в) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків

г) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд

2. За видами на

а) санітарно-технічні

б) теплоенергетичні

в) квартирні

г) транспортно-комунальні

д) готельні

3. Залежно від порядку затвердження цін (тарифів) на житлово- комунальні послуги їх поділяють на такі групи:

а) житлово-комунальні послуги, ціни (тарифи) на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади

б) житлово-комунальні послуги, ціни (тарифи) на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території;

в) житлово-комунальні послуги, ціни (тарифи) на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

 

19.Підприємництво у сфері послуг пасажирського транспорту.

Транспортні послуги — послуги, пов’язані з перевезенням го- тової продукції, сировини та напівфабрикатів із місць виробницт- ва до пунктів споживання або подальшого перероблення. Нада- ють їх як безпосередні виробники продукції, так і спеціалізовані фірми.

Послуги пасажирського транспорту — це послуги з переміщення в просторі пасажирів (багажу) у виробничих або особистих цілях. Вико- ристовуються споживачами лише в момент їх надання.

Підприємства транспорту надають основні і додаткові послуги. Основні послуги транспортних підприємств охоплюють внутрішні і міжнародні перевезення пасажирів, багажу і вантажів; збереження вантажів і багажу з часу їх прийняття для перевезення і до моменту видання одержувачам, якщо інше не передбачено договором; забезпе- чення надійності перевезень.

 Додаткові послуги транспортних підприємств стосуються обслуго- вування пасажирів під час довготривалих перевезень питною водою, харчуванням, задоволення інших біологічних потреб; надання умов для відпочинку і сну; бронювання квитків; сезонних знижок цін на по- слуги перевезення; організації індивідуальних рейсових маршрутів, чартерних рейсів; пільгового перевезення окремих категорій громадян; спеціальної охорони вантажів і багажу під час перевезень; охорони громадського порядку, особистої безпеки громадян, захисту їх прав, свобод і законних інтересів, запобігання і припинення правопорушень, виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили, захисту власності від злочинних посягань під час перевезень; забезпечення ку- льтури обслуговування пасажирів; реалізація книг, періодичних ви- дань тощо.

 

20.Підприємництво у сфері послуг зв’язку.

Послуги зв’язку є особливо важливими у забезпеченні функціонуання

економічної, соціальної та іншої сфер суспільства, що обумов- лює його особливу економічну і соціальну значимість.

Послуги зв’язку — діяльність, пов’язана зі встановленням та функ- ціонуванням телефонного зв’язку, радіоточок, вуличних гучномовців, обслуговуванням мереж провідного мовлення, наданням в оренду тра- ктів, каналів, ліній зв’язку та абонентських пристроїв.

В Україні функціонує єдина національна система зв’язку, яку утво- рюють:

а) мережа зв’язку загального користування, що експлуатується пі- дприємствами, об’єднаннями зв’язку для забезпечення потреб у послу- гах зв’язку всіх споживачів;

б) відомча мережа зв’язку, що експлуатується юридичною або фі- зичною особою для задоволення власних потреб;

в) державна система урядового зв’язку — система спеціального зв’язку, що забезпечує передавання інформації, яка містить державну таємницю, і функціонує в інтересах управління державою в мирний і воєнний час.

 

21.Торговельні послуги. Характеристика та особливості

Різноманітні види корисних дій, які додатково надають торговельні підприємства покупцям в процесі придбання або споживання товарів є торговельними послугами. Ці послуги мають споживчу вартість, яка може виражатися в матеріальній і нематеріальній формах. Визнання торговельної послуги як товару, що бере участь у формуванні суспіль- ного продукту, є ключовим у розумінні її сутності, сфери діяльності, закономірностей і тенденцій розвитку.

У сфері торговельного обслуговування послуги мають соціально- економічне (сприяють задоволенню платоспроможного попиту, скоро- чують витрати покупців на споживання, зменшують затрати часу на здійснення купівлі-продажу товару) та етико-психологічне, моральне значення (сприяють розвитку духовної культури споживача, оскільки засвідчують до нього увагу, намагання полегшити його побут).

 

 

22.Консалтинг. Характеристика та особливості.

Консалтинг (англ. consulting, від consult — радитися, кон- сультуватися) — діяльність спеціалізованих компаній щодо надан- ня інтелектуальних, інформаційних послуг суб’єктам ринку (виробникам, продавцям, покупцям) з різноманітних виробничих, організаційних, юридичних, маркетингових, фінансових та інших питань.

Причиною утворення такої специфічної сфери підприємницької ді- яльності є поглиблення спеціалізації праці в ринкових умовах. Сут- ність консалтингових послуг полягає у наданні клієнтові обгрунтова- ної інформації з актуальних для нього проблем щодо найрізнома- нітніших об’єктів. Ці послуги класифікують на такі групи: загальне управління, адміністрування, фінансове управління, управління пер- соналом, маркетинг, виробництво, інформаційні технології, спеціалі- зовані сфери діяльності тощо.