Абстракціонізм – одна з течій авангардистського мистецтва, яка характеризується абстрагуванням художніх образів від конкретних об’єктів, формалізацією композиції. Філософсько-естетична основа А. – ірраціоналізм, відхід від ілюзорно-предметного зображення, абсолютизація чистого вираження та самовираження митця засобами геометричних фігур, ліній, кольорових плям, звуків.
Авангардизм – умовна назва для означення загальних новаторських напрямків у художній культурі ХХ ст. Термін “А” виникає на початку ХХ ст., стверджується у 50-ті р.р. А. відмовляється від гуманістичних та реалістичних традицій, перетворює пошуки нових образотворчих засобів на самоціль. Принципи А. знайшли вираження в літературно-художніх течіях – експресіонізмі, дадаїзмі, кубізмі, футуризмі, сюрреалізмі, а також у літературі “потоку свідомості”, “драми абсурду”.
Автохтони – перші мешканці країни чи їх нащадки (у протилежність народам, що прибули на дану територію). Грецька назва “автохтони” відповідає римській “аборигени”.
[ Українська та зарубіжна культура/ Під ред. М.М.Заковича. – К., 2000. – С.612.].
Агіографія (від грец. “святий” і “пишу”) – вид церковно-історичний літератури, який містить життєписи святих; це розповіді про духовних і світських осіб, канонізованих християнською церквою.
[ Українська радянська енциклопедія. – Т.1. – С.67].
Академізм – художній напрям, який характеризується догматичним наслідуванням класичних зразків, визнаних неперевершеними. Характерний для художників кінця ХУІ –початку ХУІІ ст.., орієнтованих на закріплення досягнень майстрів античності та італійського відродження.
Акрополь – укріплена частина на пагорбі. У Стародавніх Афінах в Акрополі розташувалися святині і храми.
[Українська радянська енциклопедія. - Т.1. С.139].
Альтернатива - необхідність вибору між двома чи кількома можливостями, які взаємно виключають одна одну.
[ Українська радянська енциклопедія. - Т.1. – С.188].
Ампір – художній стиль, який виник у Франції на межі ХУІІІ-ХІХ ст. набув поширення в інших країнах, орієнтований на римську античність. У ньому копіюються зразки римського декору, елементи розпису, предмети мистецтва Стародавнього Єгипту. Після заборони царським указом 1801 р. будувати храм у стилі українського козацького бароко, збудовано в Україні декілька церков у стилі ампір. Після війни 1812 р. стиль набув поширення в Росії.
[ Ничкало С.А. Мистецтвознавство. Короткий тлумачний словник. – К., 1999. – С. 20].
Анімізм – термін який позначає одушевління явищ предметного світу.
[Энциклопедический словарь по культурологии. – М., 1997. – С.24].
Ансамбль – взаємна узгодженість, взаємозв’язок, єдність частин, кожна з яких уявляє собою цілком самостійне ціле.
[Власов В.Г. Иллюстрированный художественный словарь. – С-пб, 1993. – С.19].
Антропоцентризм – погляд, згідно з яким людина є центром і метою Всесвіту.
Античність – сукупність історичних і культурних надбань давніх греків і римлян, яка склала фундамент європейської культури. А. дала людству багату міфологію, Гомера, визначних трагіків – Есхіла, Софокла, Еврипіда, філософів – Платона, Сократа, Арістотеля, “батька історії” Геродота, високі зразки ораторського мистецтва, започаткувала розвиток цілого ряду літературних жанрів (комедія, трагедія, поема, ода тощо). Давні греки і римляни створили еталонні зразки духовної культури, дали повчальні уроки гуманізму.
Апокрифи - твори християнського фольклору і літератури, які не визнавалися церквою канонічними і заборонялися нею.
[ Українська та зарубіжна культура/ Під ред. М.М. Заковича. – К., 2000. – С.623.].
Апостол – одна з перших в Україні друкована книга, створена у Львові 1573-74 р. друкарем Іваном Федоровим. Містить діяння і послання апостолів. Книги, що скорочено називають “апостолами”, належать до богослужебних і є пам’ятками ранньохристиянської писемності.
Артефакт - те, що виникло поза межами природних процесів, створено людиною, суспільством, продукт культури.
[Энциклопедический словарь по культурологии. – М., 1997. – С.35].
Архаїка - ранній етап розвитку мистецтва будь-якого явища. Належить до раннього періоду єгипетського, давньогрецького мистецтва.
[ Українська радянська енциклопедія. – Т.1. – С.314].
Архітектоніка – художнє вираження конструктивної побудови споруди, скульптури і т.д., виявлене у взаємозв’язку елементів цілого, будова художнього твору, його композиція.
[ Ничкало С.А. Мистецтвознавство. – К., 1999. – С. 26].
Базиліка – будівля витягнутої прямокутної форми, поділена на декілька поздовжніх нефів рядами стовпів чи колон.
[Власов В.Г. Иллюстрированный художественный словарь. – С-Пб, 1993. – С.14].
Бароко - напрям у мистецтві та літератури ХУІІ-ХУІІІ ст., якому належить важливе місце у поступі європейської культури. Б. прийшло на зміну Відродження, але не було його запереченням. Художня система Б. надзвичайно складна, їй властиві мінливість, поліфонічність, ускладнена форма. Шедеври Б. характеризуються поєднанням релігійних і світських мотивів, образів, тяжінням до різних контрастів, складної метафоричності, алегоризму і емблематичності, прагненням вразити пишним, барвистим стилем, риторичним оздобленням.
[ Ничкало С.А. Мистецтвознавство. Короткий тлумачний словник. – К., 1999. – С. 33].
Берестяні грамоти – вишкрябані на бересті кістяними приладами староруські писемні пам’ятки, що належать до 11-15 ст. Являють собою листування, різні написи, зроблені переважно простими людьми.
[Український радянський енциклопедичний словник. – К., 1966. – С.171.].
Братства – громадські організації, що створювалися для захисту прав певної групи населення, з благочинною чи релігійною метою, мали визначену структуру, статути; виконували різні функції. Львівське і Київське братство опікувалися церковними справами, створювали братські школи, захищали інтереси православного населення.
Брахманізм – релігія раннього рабовласницького суспільства в Індії, що склалася в першій половині першого тисячоліття до н.е. на основі ведичної релігії.
[ Українська радянська енциклопедія. – К., 1966. – С.231.].
Брестська унія – 1596, об’єднання Руської Православної Церкви з Католицькою в Речі Посполитій, проголошена на церковному соборі в Бересті.
Варвари - назва, яку стародавні греки (а потім і римляни) давали племенам, що жили поза межами їх держав і відрізнялися звичаями й культурою.
[ Українська радянська енциклопедія. – Т.2. – К. - С.221].
Вертеп – вид мандрівного лялькового театру, що ставив п’єски пов’язані із біблійним різдвяним сюжетом.
[ Українська та зарубіжна культура/ Під ред. Заковича. – К., 2000. – С.614].
Відродження (Ренесанс) – епоха в розвитку європейського мистецтва ХУ-ХУІ ст.. Естетичні ідеали Відродження – гуманізм, антропоцентризм, на перший план у світоглядній позиції виступає людина, відбувається переосмислення античності. Це урочиста пісня людині, піднесення її у живопису, літературі до рівня божества. Для архітектурного ренесансу характерна урівноваженість композиції, розвинений каркас, обрамлення дверей і вікон. Ренесанс набув поширення в українській філософії, політичній думці, архітектурі, літературі.
[ Лекції з історії світової культури/Під ред.М.М.Стріменця. – Тернопіль, 1999. – С.59.].
Вітраж – композиція, виконана із шматочків кольорового скла, закріплених у свинцевих рамках.
Гармонія – естетична категорія, яка позначає цілісність, злитість, взаємодію всіх частин і елементів форми.
[Власов В.Г. Иллюстрированный художественный словарь. – С-пб, 1993. – С.51].
Готичний стиль - художній стиль середньовічної Європи (Х-ХУ ст..), який ґрунтується на народних традиціях готів (германців). В архітектурі характеризується вертикалізмом конструкцій, каркасним перекриттям, чіткістю ліній, незвичністю, використанням скульптур, вітражів. Стиль набув широкого поширення в живопису. Шедевр готики – Нотр-Дам –де Парі (Собор Паризької Богоматері).
[ Ничкало С.А. Мистецтвознавство. Короткий тлумачний словник. – К., 1999].
Гравюра - вид графіки, в якому зображення є друкованим відбитком малюнка, який нанесений на дошку малярем-гравером; відбитки також називають гравюрами.
[ Українська радянська енциклопедія. – Т.3. – С.406].
Графіка – вид образотворчого мистецтва, основним зображальним засобом є малюнок, виконаний на папері, тканині тощо олівцем, пером, пензлем, вуглиною або відбитий на папері зі спеціально підготовленої форми.
[ Українська радянська енциклопедія. – Т.3. – С.417].
Гуманізм – інтелектуальна і культурна течія ренесансу, яка висувала на перший план свободу і повноцінне життя особи, звертаючись до античних взірців.
Дадаїзм - модерністська художньо-літературна течія у 1916-1922 р. Дадаїзм виник у Швейцарії. Протест його представників проти першої світової війни знайшов своє вираження в ірраціоналізмі, антиестетизмі, своєрідному художньому хуліганстві, позбавленому сенсу поєднанні слів та звуків, у каракулях, псевдо кресленнях, комбінаціях випадкових предметів.
[ Культурология. ХХ век. Словарь. – С-Пб, 1997. – С.93].
Даосизм - одна з трьох головних китайських релігій, що виводиться з д. філософського й народних вірувань.
Дебют - перший (чи пробний) виступ на сцені або на будь-якому поприщі загалом.
[ Українська та зарубіжна культура/ Під ред М.М.Заковича. – К., 2000. – С.615].
Дедукція (від лат. “виведення”) – один з основних способів міркування (умовиводу) і методів дослідження: 1) перехід у пізнанні від загального до часткового та одиничного, виведення часткового та одиничного із загального; 2) у логіці та методології науки – процес логічного висновку, що становить собою перехід від засновків до висновків (наслідків) на підставі застосування правил логіки.
[ Українська та зарубіжна культура/ Під ред М.М.Заковича. – К., 2000. – С.615].
Декаденство - загальна назва антиреалістичних течій у літературі та мистецтві кінця ХІХ - поч. ХХ ст. Для декадентів характерні відчуженість, песимізм, містика. Декадентство об’єднує такі школи мистецтва, як символізм, експресіонізм, сюрреалізм.
[Українська радянська енциклопедія. – Т.4. – С.54].
Деспотія - крайня форма здійснення абсолютної влади: недотримання закону, терор, ліквідація громадянських прав і свобод.
Догмат - основне положення віровчення, обов’язкове для всіх віруючих, визнане як незаперечна істина, вічна і незмінна, яка не підлягає критиці.
[ Українська та зарубіжна культура/ Під ред. М.М.Заковича. – К., 2000. – С.615].
Дольмен - один з видів мегалітичних споруд на території Західної і Центральної Європи епохи переходу від кам’яного до бронзового і раннього залізного віку. Уявляє собою прообраз перших архітектурних споруд: дві кам’яні брили, поставлені вертикально, і покладена на них горизонтально третя.
[Энциклопедический словарь по культурологии. – М., 1997. – С.70].
Духовна культура – сукупний духовний досвід людства; інтелектуальна і духовна діяльність та її результати, що забезпечують розвиток людини як особи, яка діє за своєю волею та ініціативою.
[Энциклопедический словарь по культурологии. – М., 1997. – С.35].
Еклектизм - поєднання художніх елементів різних стилів.
Експресіонізм – напрямок у європейській літературі та мистецтві в першому десятилітті ХХ ст., який проголосив єдиною реальністю суб’єктивний духовний світ людини. Суб’єктивно-ідеалістичні концепції призвели до загостреної емоційності, ірраціональності образів, гротескної деформації відображуваного світу.
[ Советский энциклопедический словарь. – М., 1982. – С.153].
Еллінізм – культура, що постала в Малій Азії та Єгипті внаслідок македонських завоювань. Хронологічними межами Е. вважають 330-23 р.до н.е. Цей період характерний впливом грецької культури та літератури на культури народів в Азії та Єгипту, новоякісним духовним утворенням, що проявилося у мистецтві.
Елітарна культура – культура привілегійованих груп суспільства, що характеризується принциповою замкненістю, духовним аристократизмом і ціннісно-смисловою самодостатністю. Е.к. свідомо та послідовно протистоїть культурі більшості або масовій культурі.
[ Культурология. ХХ век. Словарь. С-пб, 1997. – С.555].
Епос (грец. “слово”, “розповідь”, “історія”) – сукупність народних героїчних пісень, сказань, поем. Оповідний рід літератури, що, на відміну від лірики й драми, характеризується розповідно-описовою (епічною) формою, широтою зображення подій і характерів.
[ Українська та зарубіжна культура/ Під ред. М.М.Заковича. – К., 2000. – С.615].
Есхатологія (з грец.) – релігійне вчення про долю світу і людини, про кінець світу і Страшний суд. В основі есхатології – давні уявлення про наявність у природі, прихованих діючих сил, боротьбу доброго і злого начал, про загробне покарання грішників і нагороду праведникам. У розвинутій формі есхатологія притаманна іудаїзму, християнству, ісламу. Есхатологічні настрої особливо поширювалися під час соціальних і політичних криз.
[ Українська та зарубіжна культура /Під ред.М.Н. Заковича. – К., 2000. – С.616.].
Єзуїтські колегії – навч. заклади, що створювалися в 16-му столітті орденом єзуїтів з метою посилення впливу католицької церкви.
Жрець – особа, що займається відправою релігійних обрядів у язичників. Жрець здійснював жертвопринесення божеству, стежив за вшановуванням богів, доглядав за їх статуями і священними тваринами, молився їм. Жреці звільнялися від будь-яких податків.
[ Українська та зарубіжна культура/ Під ред. М.М.Заковича. – К., 2000. – С.616].
Імпресіонізм – напрям у мистецтві й літературі останньої третини 19 - поч.20 ст. Провідною метою мистецтва І. проголошував витончене відтворення суб’єктивних скороминущих вражень і спостережень, мінливих відчуттів і переживань художника. І збагатили живопис творчими досягненнями в зображенні мінливих станів природи, тонких відтінків світла, забарвлення предметів залежно від освітлення.
Індуїзм – релігійна система, охоплює різноманітні вірування в більшості населення сучасної Індії, зв’язані з вшануванням богів Вішну і Шіви. Характерне поклоніння деяким тваринам, вшанування окремих рік, рослин тощо.
Каста - замкнена група людей, місце якої в суспільстві визначається звичаями та законами. Для каст характерні замкненість, спілкування лише між особами однієї касти, суворе обмеження стосунків з представниками інших каст, спільність і спадковість професій.
[ Українська радянська енциклопедія. – Т.6. – С.237].
Кітч – явища художньої культури, позначені еклектизмом, різностильовістю. Найчастіше маскульт.
[ Українська та зарубіжна культура/ Під ред. М.М.Заковича. – К., 2000. – С.617].
Класицизм – художній стиль в європейському мистецтві ХУІІ - поч. ХІХ ст., у якому втілювалось прагнення до вираження героїчних і моральних ідеалів, звернення до форм античного мистецтва як естетичного взірця, до сурової впорядкованості логічних і гармонійних образів. Естетичні моральні цінності класицизму – стійкість перед фатумом, підпорядкування особистого громадському, інтересам загалу, почуттів – обов’язку і розуму. Для архітектури К. характерні чіткість і геометризм форм, симетрично-осьова композиція, логічність планування. Образотворче мистецтво відзначається ясністю, урівноваженістю композиції.
[ Ничкало С.А. Мистецтвознавство. Короткий тлумачний словник. – К., 1999. – С.86. Українська радянська енциклопедія. – Т.6. – С.470].
Кобзарство – мистецтво співу під власний супровід на кобзі. Носії його – співці – музиканти кобзарі. Протягом багатовікової боротьби укр. народу за національну незалежність кобзарське мистецтво було засобом агітації і пропаганди визвольних ідей.
Козацькі думи - лірико-епічні твори укр.словесності про події з життя козацької України 16-17 ст., автори і виконавці здебільшого самі козаки, очевидці оспівуваних подій, згодом народні кобзарі, бандуристи.
Колегіум - 17-18 ст. назва середньої школи для шляхетської молоді; в середньовіччі вид спільного помешкання для студентів і їх викладачів; дали початок університетам.
Колізей – самий великий амфітеатр Риму і всього античного світу.
[Словарь античности. – М., 1989. – С.276].
Конфуціанство – філософська й суспільно-етична доктрина, сформульована Конфуцієм; концентрує увагу на вдосконаленні особистості, суспільному житті людей та способах управління.
Кора – в мистецтві Стародавньої Греції періоду архаїки (УІІІ-УІІ ст.ст. до н.е.) скульптурне зображення дівчини, яке мало культове значення.
[Власов В.Г. Иллюстрированный художественный словарь. – С-Пб, 1993. – С.111).
Курос – в архаїчному мистецтві Стародавньої Греції скульптура оголеного юнака, яка мала культове значення і зображувала одночасно бога Аполлона, а також чоловічу фігуру взагалі.
[Власов В.Г. Иллюстрированный художественный словарь. – С-Пб, 1993. – С.111).
Кромлех - один з видів мегалітичних споруд перехідної епохи від кам’яного віку до бронзового. Уявляє собою композицію з поставлених по колу в декілька рядів вертикальних каменів, поєднаних горизонтальними плитами.
[Энциклопедический словарь по культурологии. – М., 1997. – С.115-116].
Кубізм - авангардистська течія у західноєвропейському малярстві. Її представники у пошуках “четвертого виміру” та розмивання берегів живопису намагалися у своїх композиціях, конструкціях розкласти оманливий видимий світ на геометричні складники. Цей творчий процес супроводжувався опрощенням колористики та форми. Картина трактувалася як самоцінний об’єкт із власним, незалежним від довкілля буттям.
[ Культурология. ХХ век. Словарь. – С-пб, 1997. – С.201].
Культура – сукупність матеріального і духовного надбання людства, нагромадженого, закріпленого і збагаченого у продовж історії, яке передається від покоління до покоління.
Культурні цінності - сукупність культурних досягнень, які становлять собою найбільш значні твори мистецтва, літератури, теорії, норми права і моралі, наукові і технічні відкриття і винаходи, архітектурні споруди і т.д., які відіграють високу роль в житті суспільства, в нагромадженні, підтриманні та організації культурного досвіду людства.
[Энциклопедический словарь по культурологии. - М., 1997. – С.223].
Ландшафт - жанр образотворчого мистецтва (або окремий твір цього жанру), у якому основним об’єктом зображення є природа. Л. посідає значне місце в творчості І.Сошенка, Т.Шевченка, С.Васильківського, І.Труша та ін.
Легітимізація - визнання або підтвердження законності будь-якого права чи повноваження.
[ Малый экономический словарь. – М., 2000. – С.368.].
Лейтмотив - провідний мотив; у переносному значенні – важлива думка, що неодноразово повторюється у творі, промові тощо.
[ Українська та зарубіжна культура/ Під ред. М.М.Заковича. – К., 2000. – С.618].
Літописання, літопис – хронологічно послідовний запис історичних подій, зроблений їх сучасником.
[ Українська та зарубіжна культура/ Під ред. М.М.Заковича. – К., 2000. – С.618].
Літографія - один з основних видів графіки; спосіб друкування, при якому відбитки одержуються перенесенням фарби під тиском з плоскої друкованої форми безпосередньо на папір.
[ Українська та зарубіжна культура/ Під ред. М.М.Заковича. – К., 2000. – С.618].
Літургія - 1) обідня, вид богослужіння у православній церкві; 2) у Стародавній Греції та Візантії – деякі види державних повинностей.
[ Українська та зарубіжна культура/ Під ред. М.М.Заковича. – К., 2000. – С.618].
Люблінська унія – 1569, угода Польщі та Вел.князівства Литовського, яка остаточно об’єднала їх у Річ Посполиту Обох Народів на засадах рівності, зі збереженням окремих центр.органів влади, фінансів, війська і судочинства, зі спільним монархом і сеймом; за Л.у. до Польщі відійшли Волинь, Підляшшя, Поділля, Брацлавщина та Київщина.
Магія (від грец.) – чаклунство, чародійство, обряди, покликані впливати на людей, духів, явища природи. Магія є складовою частиною всіх релігійних культів.
[ Українська та зарубіжна культура/ Під ред. М.М.Заковича. – К., 2000. – С.618].
Маньєризм – стиль у європейському мистецтві, що становив перехідний період від Ренесансу до бароко; виник в Італії бл. 15-го ст. і набув поширення в ін. країнах переважно у ХУІ ст.; головні риси: відхід від гармонії Ренесансу, експресія, часто деформація форм, віртуозність, імпозантність, декоративність.
Масова культура – характеристика стандартизованих духовних благ, що є в сучасному суспільстві, як типу загальновживаної культури. Визначальні риси М.к.: зведення соціальних конфліктів до впливу “гарних” і “поганих” людей, розважальність, побутова сентиментальність, смакування насильства, культивування сили та успіху, конформізм, поширення споживацького світогляду М.к. протиставляється культура елітарна.
[ Соціальна філософія. Короткий енциклопедичний словник/ Під ред. Андрущенка В.П., Горлача М.І. – К., 1997. – С.228.].
Матеріальна культура – одна із частин цілісної людської культури; втілена в форму речі духовність людини; результати творчої діяльності, в яких природний об’єкт та його матеріал перетворені в предмети, властивості і якості і які забезпечують її існування в якості людини, отже, мають культурно-доцільну і цивілізаційну роль.
[Энциклопедический словарь по культурологии. – М., 1997. – С.35].
Мезоліт – середній кам’яний вік – перехідний період від давньокам’яного віку (палеоліту) до нового кам’яного віку (неоліту приблизно між ХІІ і ХІІІ тис. років до н.е.).
[Энциклопедический словарь по культурологии. – М., 1997. – С.134].
Менгіри - один із видів мегалітичних споруд – вертикально поставлені кам’яні брили.
[Энциклопедический словарь по культурологии. – М., 1997. – С.35].
Меса – 1) католицька обідня (літургія); 2) багатоголосий циклічний хоровий твір на текст літургії (із супроводом органа чи оркестру).
[ Українська та зарубіжна культура/ Під ред. М.М.Заковича. – К., 2000. – С.618].
Меценат – ім’я римського державного діяча (І ст.. до н.е.), близького до імператора Августина; уславився своїм широким покровительством над поетами і художниками. Його ім’я стало називним.
[ Українська та зарубіжна культура/ Під ред. М.М.Заковича. – К., 2000. – С.618].
Мистецтво – одна з форм суспільної свідомості, в основі якої лежить образне відтворення дійсності; естетичне задоволення світу. М. з’явилося як засіб задоволення постійно зростаючих духовних потреб.
[ Український радянський енциклопедичний словник. – Т.2. - К., 1966. – С.490.].
Міф - перша форма раціонального осягнення світу, його образно-символічного відтворення і пояснення, що виражаються у вказівках до дій.
[ Культурология. ХХ век. Словарь. – С-пб, 1997. – С.285].
Мозаїка – сюжети, орнаментальні композиції виконані з природних каменів, смальти керамічних плиток (смальта – кольорове, непрозоре скло у формі кубиків та пластинок).
[ Українська та зарубіжна культура/ Під ред. М.М.Заковича. – К., 2000. – С.619].
Модерн - стиль у європейському та американському мистецтві кін. ХІХ – поч. ХХ ст. Провідну роль представники М. віддавали архітектурі як основі синтезу мистецтв. Принципово новим була відмова від ордерної або еклектично запозиченої з ін. стилів системи прикрашування фасадів та ін. інтер’єрів М. шляхом стилізації органічно освоював риси мистецтва різних епох і стилів, почерпуючи ідеї цілісності, принципи взаємозв’язку всіх частин художнього образу.
Значиму роль відігравав орнамент, здатний підпорядкувати собі композиційну структуру твору. Твори живопису і скульптури втрачають свій самостійний характер, уписуючись в загальній ансамбль інтер’єру. В живопису переважного значення набуває панно, в скульптурі – рельєфи.
Модернізм – узагальнююча назва ряду художніх течій ХХ ст. М. властивий розрив із традиційним досвідом художньої творчості, постійний пошук нових художніх форм як самоцінного явища. Найяскравіше виявився в образотворчому мистецтві (в експресіонізмі, абстракціонізмі, футуризмі, дадаїзмі, кубізмі, сюрреалізмі).
Монументальний живопис – вид образотворчого мистецтва, розрахований на масове сприйняття в ансамблі з архітектурою чи природним оточенням. М.ж. включає настінні розписи, мозаїки і т.д.
[ Український радянський енциклопедичний словник. – Т.2. - К., 1966. – С.542.].
Муміфікація – метод запобігання гниттю трупів або окремих видалених органів; полягає у просочуванні тканини особливими речовинами.
[ Український радянський енциклопедичний словник. – Т.І. - К., 1966. – С.142.].
Натуралізм – метод і напрям у західноєвропейські літературі й мистецтві, який склався в останню третину ХІХ ст. Н. прагнули до наукової точності в зображенні оточуючого середовища та людини, соціальні явища та людські характери пояснювали біологічними законами. В образотворчому мистецтві Н. копіює зовнішній бік явища та предметів реального світу, не розкриваючи їхньої соціальної суті.
[ Ничкало С.А. Мистецтвознавство. Короткий тлумачний словник. – К., 1999. – С.112. Українська радянська енциклопедія. – Т.9. – С.544].
Натюрморт - живописне зображення неістот, як правило – предметів домашнього посуду, плодів, квітів, забитої дичини тощо.
[ Українська та зарубіжна культура/ Під ред. М.М.Заковича. – К., 2000. – С.619].
Народні звичаї та обряди. Народний звичай – традиційний порядок відзначення подій, свят, який пов’язаний з виконанням певних дій та використанням відповідних атрибутів та предметів. Народний обряд – сукупність установлених звичаєм дій, пов’язаних з побутовими традиціями або з виконанням релігійних настанов: церемонія культових та звичаєвих обрядів.
[ Українська та зарубіжна культура/ Під ред. М.М.Заковича. – К., 2000. – С.619].
Народницька ідеологія – передбачала можливість переходу Росії до соціалізму минаючи капіталістичну стадію; в Україні рух революційних н. Набув найбільшого поширення у 70-х роках; у 80-90-х роках частина н. перейшла на ліберальні позиції; ідейними наступниками революційних н. стали рос. і укр. соціалісти-революціонери.
Наука – спосіб освоєння буття, який має своєю метою раціональну реконструкцію світу на основі осягнення його суттєвих закономірностей.
[ Энциклопедический словарь по культурологии. – М., 1997. – С.35].
Науково-технічна революція – корінні, якісні зміни, які відбуваються в сучасній системі науки і техніки і охоплюють усі компоненти цієї системи, усі сторони технологічних відносин, характеризуються передусім тим, що техніка вступає в новий етап свого розвитку – етап автоматизації.
[Філософський словник. – М., 1981. – С.238].
Національна культура – сукупність символів, вірувань, переконань, цінностей, норм і зразків поведінки, які характеризують духовне життя людської спільноти в тій чи іншій країні, державі.
[Энциклопедический словарь по культурологии. – М., 1997. – С.35.].
Нація – стійка людська спільнота, cформована на підставі спільної історичної долі, культури, мови, території та економічного життя; виявляється в усвідомленні приналежності до певної н. І у відчутті власної своєрідності в стосунках з представниками ін.н.
Неоліт – новий кам’яний вік, остання, заключна епоха кам’яного віку від УІІ до ІУ тис років до н.е. Характеризується переходом до осілого господарства: скотарства і землеробства, удосконаленням обробки каменю, винайденням кераміки.
[Власов В.Г. Иллюстрированный художественный словарь. – С-Пб, 1993. – С.147].
Нігілізм - у широкому розумінні слова, заперечення загальноприйнятих цінностей і норм, які вкорінилися в суспільному житті.
[ Словник української мови. – Т.5. – К., 1974. – С.419., Філософський словник. – М., 1981. – С.248].
Община – первісна форма соціальної організації, яка виникла на основі природних, кровно родинних зв’язків.
[Философский энциклопедический словарь. – М., 1983. – С.452].
Опера – музично-драматичний твір, в якому діючі особи не говорять, а співають у супроводі симфонічного оркестру.
[Воскобойников В.И. История мировой и отечественной культуры. – М., 1996. – С.278].
Оранта – один з іконографічних образів Богоматері, який склався у середні віки. Богородицю зображали на повний зріст із піднесеними руками та повернутими від себе долонями. Оранта дістала поширення в іконографії і живопису Візантії та Давньої Русі в ІХ-ХІІІ ст.
[ Українська та зарубіжна культура/ Під ред. М.М.Заковича. – К., 2000. – С.619].
Ораторія – великий музичний твір для хору, солістів-співаків і симфонічного оркестру, призначений для концертного виконання.
[Воскобойников В.И. История мировой и отечественной культуры. – М., 1996. – С.278].
Ордер – в класичній архітектурі порядок співвідношення несучих і несених частин будівлі: колон і антаблементу, який включав архітрав, фриз і карніз.
[Власов В.Г. Иллюстрированный художественный словарь. – С-Пб, 1993. – С.111).
Офорт – вид гравюри на металі. Заглиблені елементи зображення робляться способом травлення металу кислотами.
Панно – 1) живописний твір декоративного призначення; 2) частина стіни або стелі, обрамлена ліпниною чи орнаментом і заповнена живописом, мозаїкою або скульптурним рельєфом.
Пантеон: 1) У Стародавньому Римі “Храм всіх Богів”, пам’ятка давньоримської архітектури; 2) Усипальниця видатних людей.
[ Словник української мови. – Т.6. – 1975. – С.50.].
Папірус – багаторічна трав’яниста рослина родини осинових. У Стародавньому Єгипті з папірусу виготовляли своєрідний папір, який називався папірусом, а також - одяг, цинковки тощо.
[ Українська та зарубіжна культура/ Під ред. М.М.Заковича. – К., 2000. – С.620].
Патетика – захоплена, пристрасна, схвильована мова, що має метою вплинути на почуття.
[Українська та зарубіжна культура/ Під ред. М.М.Заковича. – К., 2000. – С.620.]
Патристика - християнська філософія, викладена у творах “отців церкви” (Тертуліана, Августина та ін).
[Українська та зарубіжна культура/ Під ред. М.М.Заковича. – К., 2000. – С.620.]
Патриції і плебеї - римський народ офіційно складався з патриціїв (старої знаті) і плебеїв (вільного населення, яке володіло земельною власністю). В імператорський період частина плебеїв, втративши свої земельні володіння, перетворилася на нероб, яких держава взяла на утримання. У І-ІІ ст. кількість утриманців держави досягала 200 тисяч чоловік. “Хліба і видовищ” – у ці слова вклався своєрідний “світогляд” цієї бездіяльної юрби.
[Українська та зарубіжна культура/ Під ред. М.М.Заковича. – К., 2000. – С.620.]
Пафос – 1) натхнення, ентузіазм, зумовлені боротьбою за високу мету; 2) пристрасний, піднесений тон промови.
[Українська та зарубіжна культура/ Під ред. М.М.Заковича. – К., 2000. – С.620.]
Пейзаж – жанр присвячений зображенню природи, міст тощо.
Полемічна література – літ. творчість церковно-теологічного і художньо-публіцистичного характеру на Україні в 16-17 ст. Виникла на грунті полеміки між католицько-уніатськими і православними письменниками в зв’язку з агресивним наступом Ватікану і Брестською церковною унією.
Поліс – місто-держава в античному світі, яке складалося з самого міста і прилеглої до нього території.
[Словарь иностранных слов. – М., 1988. – С.398].
Поліфонія – багатоголосна музика, яка об’єднує декілька мелодій, що звучать одночасно.
[Воскобойников В.И. История мировой и отечественной культуры. – М., 1996. – С.278].
“Поп-арт” – модерністський художній напрям. Виник у другій половині 50-х р.р. ХХ століття у США та Великобританії. Відмовляючись від звичайних методів живопису, поп-арт навмисно культивує випадкові поєднання побутових предметів, фотографій, фрагментів реклами тощо.
Постмодернізм – загальна назва окреслених останніми десятиліттями тенденцій у мистецтві, що виникла після модернізму та авангардизму. Термін поширився наприкінці 60-х спершу для означення стильових тенденцій в архітектурі, спрямованих проти безликої стандартизації та програмового техніцизму, а невдовзі – у літературі та малярстві. Основне джерело П. в аспекті пізнання – визнання прогресу лише у вигляді неспростованої ілюзії, загострене відчуття вичерпаності історії, естетики, мистецтва. Реальним вважалося варіювання та співіснування усіх – і найдавніших, і новітніх – форм буття. При цьому П., перейнятий стильовою еклектикою, не ставить собі за мету самоздійснитися у цілісній естетичній концепції, у якій розбудувався модернізм.
[ Культурология. ХХ век. Словарь. С-бп., 1997. – С.348].
Просвітництво – політична ідеологія, філософія і культура епохи загибелі феодалізму і утвердження капіталістичного суспільства.
[Философский энциклопедический словарь. – М., 1983. – С.540].
Раціоналізм – філософський напрямок, який визнає розум основою пізнання і поведінки людей.
[Философский энциклопедический словарь. – М., 1983. – С.569.].
Реалізм – правдиве художнє відображення дійсності, стиль у мистецтві ХІХ ст.. Визначальними для Р. були прагнення до об’єктивності та безпосередньої достовірності відображеного, переорієнтація з минулого на сучасність, конкретно-історичний підхід до явищ дійсності, розуміння історії як поступального розвитку, правдивість у зображенні деталей, віра в гуманістичні ідеали.
[ Ничкало С.А. Мистецтвознавство. Короткий тлумачний словник. – К., 1999. – С.150., Словник української мови. – К. – С.466].
Релігія – суспільно-культурне явище, суть якого окреслює ставлення людини до сфери сакрального; р. складається з вірувань, культу та організації; гол.поділ р. на: монотеїстичні і політеїстичні р.; найбільшу кількість сповідників мають: християнство, іслам, індуїзм, буддизм.
Рельєф – опукле скульптурне зображення на площині, призначене винятково для оглядання спереду; за ступенем опуклості скульптури розрізняють низький р., високий р. і увігнутий р.
Ренесансний стиль – архітектурний стиль епохи Відродження, що заступив готику і сприйняв елементи давньогрецької та давньоримської архітектури.
[Українська радянська енциклопедія. – Т.12. – К., 1963. – С.205.].
Риторика - мистецтво красномовства і (ширше) наука про художню прозу взагалі. Виникла у Стародавній Греції в У ст.. до н.е., у Стародавньому Римі – з І ст. до н.е. Антична риторика орієнтована головним чином на судові та парадні промови.
[Українська та зарубіжна культура/ Під ред. М.М.Заковича. – К., 2000. – С.621].
Рід – група кровних родичів, які ведуть своє походження по одній лінії (материнській чи батьківській), усвідомлюють себе нащадками спільного предка (реального чи міфічного), носять спільне родове ім’я.
[Философский энциклопедический словарь. – М., 1983. – С.586].
Ритуал – особлива програма поведінки, у якій актуалізується зв’язок з минулими нормами життя предків.
[Українська та зарубіжна культура/ Під ред. М.М.Заковича. – К., 2000. – С.621.]
Рококо – художній стиль, обстоював культ грації, шляхетності, вишуканого естетизму. Сформувався у Франції в ХУІІІ ст., звідти поширився у мистецтві європейських країн. Своєму виникненню завдячує трансформації бароко, що втрачало на той час деякі характерні риси, поширенню серед творчої інтелігенції віянь скептицизму та вільнодумства. Р.(на відміну від бароко) тяжіло до інтимізації мистецтва, до мініатюрних, невибагливих форм, уникало контрастів, прагнучи гармонійної колористики та елегійної тональності. Започатковувалося у малярстві, засвідчилося появою європейського фарфору.
Романтизм – ідейний, художній рух у європейській культурі кінця ХУІІІ - початку ХІХ ст., який характеризується звеличеним піднесенням, прагненням, культом ідеалів, запереченням буденності, сірості дійсності, мрійливістю, бажанням створити досконалий світ. Сутність романтичного стилю – визнання гострого, драматичного, нерозв’язаного протиріччя між дійсністю і високим ідеалом, несумісним з нею.
Романський стиль - напрям у мистецтві Х-ХІІІ ст., що панував у Західній Європі та в Україні, витоки якого походять з давньоримської культури. В архітектурі – це використання простих, суворих, урочистих, масивних форм, склепінь та арочних конструкцій. Риси романського стилю характерні для Успенського собору у Володимирі-Волинському, а також Кирилівської церкви у Києві, Успенського собору в Чернігові.
Світогляд - один з найбільш важливих компонентів суспільної та індивідуальної свідомості, сукупність поглядів, оцінок, норм і настанов, які визначають відношення людини до світу та виступають в якості орієнтирів і регуляторів її поведінки.
[Энциклопедический словарь по культурологии. – М., 1997. – С.265].
Сентименталізм – напрям у європейській літературі другої половини ХУІІІ - поч. ХІХ ст., що розвивався як утвердження чуттєвої, ірраціональної стихії в художній творчості на противагу жорстким, раціоналістичним нормативам класицизму та властивому добі Просвітництва культу абсолютизованого розуму. С., що спирався на фольклорну літературну традицію зображення позитивного героя – носія вроджених високих етичних якостей, укрупненим трактуванням чуттєвого світу багато в чому спричинив появу романтизму.
Символ – мотив або сукупність мотивів мистецького твору, позначає глибоко прихований, багатозначний зміст і по-різному (на противагу алегорії) інтерпретується; характерний для орієнтального мистецтва, пізнього європейського середньовіччя та бароко; в літературі один з головних засобів експресії у символізмі.
Символізм – напрям у мистецтві, художнє явище в європейській культурі кінця ХІХ – початку ХХ ст., для якого характерним є захоплення таємничістю, містичним тлумаченням світу, прагненням досягти якісно нових цінностей через узагальнення, символіку, асоціативність. Символісти вбачають у мистецтві магічну силу оновлення життя, світогляду й життєдіяльності людей.
[ Культурология. ХХ век. Словарь. С-бп., 1997. – С.409].
Симфонія – найбільш розвинута інструментальна форма, в якій використовуються засоби симфонічного оркестру.
[Воскобойников В.Н. История мировой и отечественной культуры. – М., 1996. – С.278].
Синкретизм – 1) злитість, нерозчленованість, яка характеризує первинний нерозвинутий стан чогось, наприклад, первісного мистецтва; 2) у філософії – різновид еклектизму, поєднання суперечливих поглядів.
[Українська та зарубіжна культура/ Під ред. М.М.Заковича. – К., 2000. – С.621.].
Система васалітету – система взаємовідносин між феодалами, при якій один феодал визнавав над собою зверхність більшого феодала.
[ Український радянський енциклопедичний словник. – Т.1.- К., 1966. – С.278.].
Скоморох, скомороство – 1) за часів Київської Русі – блазень, мандрівний середньовічний актор при дворі князя, монарха, що розважав господаря та його гостей різними витівками, жартами, удаючи із себе дурника, штукаря; 2) заняття, професія скомороха.
[Українська та зарубіжна культура/ Під ред. М.М.Заковича. – К., 2000. – С.621.]
Соціалізація – процес засвоєння індивідом на протязі його життя соціальних норм і культурних цінностей того суспільства, до якого він належить.
[Современная западная социология: Словарь. – М., 1990. – С.316].
Стиль – сукупність головних художніх особливостей, які проявляються в темах, ідеях, зображувально-виражальних засобах, прийомах, технічній обробці матеріалу, виконанні, у творчості архітектора, письменника і т.д. Стиль зумовлюється соціальним ладом, суспільними ідеалами, рівнем розвитку. Архітектурний стиль – сукупність функціональних, конструктивних і художніх рис.
Супрематизм – геометричний напрямок у абстрактному мистецтві. Головним положенням була теза про вивищення чистого відчуття у мистецтві, а її реалізацією – абстрактні композиції, укладені з простих геометричних форм.
Сюрреалізм – напрям у мистецтві, який сформувався у Франції у 20-ті рр. ХХ ст., що закликав до стихійної творчості, непідконтрольованої розуму. Художник має спиратися на підсвідомість, сни, галюцинації, марення і з допомогою ліній, площин, форм і кольору має прагнути досягти вічності і безмежності. Сюрреалістичний твір має бути алогічним, парадоксальним, з особливою ірреальністю.
[ Культурология. ХХ век. Словарь. С-бп., 1997. – С.409,
Словник української мови. – К., 1978. – С.697].
Урбанізація – суспільний та культурний процес, що визначається швидким розвитком міських осередків унаслідок концентрації промисловості й торгівлі.
Фовізм – напрям у французькому живописі 1905-07; виник як заперечення імпресіонізму; гол.принципи: творення композиції з плоских, контрастних кольорових плям, синтетичний малюнок, часто на межі деформації.
Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:
7227
6934
2020-10-12
158
