2014-02-02
480Поняття суб’єктів трудового права.
Лекція № 4 Тема: Суб’єкти трудового права.
Зміст трудових правовідносин.
Змістом трудових правовідносин є сукупність трудових прав і обов’язків їх суб’єктів.
Суб’єктивними правами і обов’язками володіє кожний працівник, як учасник трудових правовідносин. Ці права, а до них слід віднести право на працю, на відпочинок, на здорові та безпечні умові праці тощо, визначають правовий статус працівника.
Найбільш загальні і важливі трудові обов’язки працюючих сформульовані в КЗпП України і Типових правилах внутрішнього трудового розпорядку. До загальних обов’язків належать:
· виконання обумовленої в договорі роботи;
· додержання встановленої міри праці;
· забезпечення належної якості робіт;
· додержання режиму робочого дня;
· додержання правил техніки безпеки тощо.
Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний:
· роз’яснити працівникові його права та обов’язки;
· створити безпечні умови праці;
|
|
|
· ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку;
· визначити робоче місце;
· своєчасно оплатити роботу та інше.
Всі суб’єктивні права та обов’язки реалізуються в трудовому процесі і тісно пов’язані між собою.
Контрольні запитання:
1. Поняття основних принципів трудового права.
2. Зміст принципів трудового права.
3. Поняття трудових правовідносин.
4. Умови та підстави виникнення трудових правовідносин.
5. Зміст трудових правовідносин.
Література:
1. Конституція України.
2. КЗпП України.
3. Прокопенко В.І. Трудове право. Підручник.,Х-1998р.
3. Карпенко Д.О. Трудове право України. К.,-1999р.
4. Трудове право України. Підручник за ред. Н.Б.Болотіної,
Г.І.Чанишевої.
5. Марвин С.П. Принципи трудового права в условиях риночной эконо
мики.//правоведение. 1992. - №2.-с.52.
6. Смирнов О.В. Основные принципи советского трудового права. М. –
1977.
План:
1. Поняття суб’єктів трудового права.
2. Працівники як суб’єкти трудового права.
3. Роботодавці як суб’єкти трудового права.
4. Трудовий колектив та профспілки як суб’єкти трудового права.
В законодавчому порядку поняття суб’єкта трудового права як конкретної особи не дається. Юридична наука виробила загальне поняття суб’єкта трудового права як конкретної особи або організації, наділеної здатністю мати суб’єктивні права та юридичні обов’язки.
В основу класифікації всіх можливих суб’єктів трудового права можна покласти різні ознаки. Як види осіб, суб’єкти трудового права класифікуються на 2 види:
· фізичні особи;
· юридичні особи.
Кожний з цих видів має як спільні так і особливі риси. Їх можна класифікувати і більш детальніше:
|
|
|
· працівники (робітники та службовці);
· роботодавці (юр. Особи та фізичні особи);
· трудові колективі;
· професійні спілки;
· правоохоронні органи (КТС, суд);
· трудовий арбітраж та інші.
Усі названі суб’єкти мають певний правовий статус:
1) наявність правосуб’єктності (трудової);
2) визначеність основних прав і обов’язків;
3) юридичні гарантії трудових прав і обов’язків;
4) відповідальність за порушення трудових обов’язків.
2. Працівники як суб’єкти трудового права.
Громадянин, реалізувавши своє право на працю шляхом укладення трудового договору, набуває статусу працівника. Правовий статус працівників переважно єдиний для всіх працівників, де б вони не працювали. Винятком є лише 3 категорії працівників: жінки, неповнолітні, працівники з пониженою працездатністю (інваліди, пенсіонери, ветерани праці).Їх правовий статус відображає підвищені гарантії права на працю, підвищений захист їх організму від шкідливих факторів, пов’язаних з виробництвом. Такий захист починається з моменту прийняття цих працівників на роботу, проявляючись у забороні застосування їх праці на шкідливих, важких і підземних роботах.
Основа правового положення працівників визначені в ст. ст.43- 45 Конституції України та ст.23,ст. 24 КЗпП України, де встановлені найголовніші трудові права й обов’язки працівників. Держава забезпечує рівність трудових прав працівників незалежно від походження, соціального, майнового стану, расової та національної приналежності. Працівник може реалізувати право на працю з досягненням 16 річного віку, а в окремих випадках –15 річного і навіть 14 річного віку, але лише з дозволу одного з батьків або особи, що їх замінює.
Право займатися трудовою діяльністю мають і іноземці, які постійно проживають в Україні, вони можуть працювати на підприємствах, в організаціях, установах наривні з громадянами України, мати рівні з ними права. Іноземці, що іммігрували в Україну для працевлаштування на визначений термін, можуть займатися трудовою діяльністю відповідно до одержаного дозволу на працевлаштування. Такий дозвіл оформлюється за умови, коли в країні чи певному регіоні відсутні працівники, спроможні виконувати цей вид роботи, або є достатньо обґрунтування доцільності використання праці іноземних фахівців. Дозвіл видається Державним центром зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України. Право іноземців займатися трудової діяльністю регулюється ЗУ “Про правовий статус іноземців” від 04.02.94р.
3. Роботодавеці як суб’єкти трудового права.
Важливим суб’єктом трудового права є власник або уповноважений ним орган, фізична особа (підприємець) – роботодавці будь –якої форми власності, дозволеної чинним законодавством. Ними можуть бути підприємства, установі, організації
Юридична особа повинна бути зареєстрована в порядку, встановленому діючим законодавством. Правове положення державних підприємств як суб’єктів трудового права дає певні права адміністрації, до складу якої входить керівник підприємства і всі посадові особи (головні спеціалісти, керівники структурних підрозділів та інші). Саме вона є посередником в організаційно – управлінських відносинах з трудовим колективом, профспілковим комітетом та іншими громадськими формуваннями.
Роботодавцем є і фізична особа - підприємець, яка також повинна бути зареєстрована належним чином. Діючим законодавством розширені права фізичних осіб – підприємців щодо укладення трудових договорів. Трудовий договір повинен бути укладений в письмовій формі.
До основних ознак правосуб’єктності роботодавців належить:
- можливість приймати і звільняти працівників;
- майнова самостійність;
|
|
|
- здатність забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи;
Роботодавці мають такі основні права:
- укладати, змінювати та припиняти трудові договори з працівниками;
- вести колективні переговори й укладати колективні договори;
- заохочувати працівників за сумлінну працю;
- притягати працівників до дисциплінарної і матеріальної відповідальності; приймати локально-правові акти тощо.
Роботодавці зобов’язані:
- дотримуватися положень трудового законодавства;
- надавати працівникові роботу, обумовлену трудовим договором;
- забезпечувати безпеку праці та умови, які відповідають вимогам охорони праці;
- забезпечувати працівників необхідними засобами охорони праці(спецвзуттям, одягом тощо);
- відшкодовувати працівникові заподіяну шкоду тощо.
4. Трудовий колектив та профспілки як суб’єкти трудового права.
Трудовий колектив як суб’єкт трудового права має реальний вплив на державних і колективних підприємствах.
Згідно їз законом трудовий колектив складають усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форма, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством (ст.252-1 КЗпП України).
До органів трудового колективу належать:
· загальні збори (конференція);
· рада трудового колективу як постійно діючий орган.
Відповідно до повноважень і завдань трудовий колектив виконую такі основні функції:
· економічну (організація сумісної праці, поліпшення її умов);
· соціальну;
· політичну;
· виховну.
Громадяни можуть створювати громадські організації для захисту свої інтересів. Професійна спілка є громадською організацією, що об’єднує громадян по інтересам своєї діяльності. Діяльність профспілок регулюється ЗУ “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” від 15.09.99р. Профспілки та їх об’єднання здійснюють представництво та захист трудових, соціально - економічних прав та інтересів членів профспілок в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцем, а також з іншими об’єднаннями громадян.
|
|
|
Профспілкам надано право на ведення колективних переговорів та укладення колективних договорів, галузевих, регіональних, міжгалузевих, генеральної угод від імені працівників у порядку, встановленому чинним законодавством. Профспілки та їх об’єднання здійснюють контроль за виконанням вказаних вище договорів. В разі порушення роботодавцем умов колективного договору, спілки та їх об’єднання мають право направляти їм подання про усунення порушень, оскаржувати неправомірні дії посадових осіб до суду.
Профспілки та їх об’єднання захищають право громадян на працю. Беруть участь в розробленні та здійсненні державної політики у галузі трудових правовідносин, оплаті праці, охороні праці, соціального захисту. Проекти законів, які стосуються соціально – економічних відносин, подаються відповідним органам виконавчої влади з урахуванням пропозиції всеукраїнських профспілок та їх об’єднань.
Профспілки та їх об’єднання мають право вносити пропозиції суб’єктам права законодавчої ініціативи про прийняття або внесення змін до законів, інших нормативно – правових актів, які стосуються соціально – трудової сфери.
Форми та системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються з додержанням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими угодами. У разі, якщо колективній договір на підприємстві не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний погодити це питання з профспілковим органом. Графіки відпусток на підприємствах також погоджуються із профспілковими органами.
Профспілки здійснюють контроль:
- за виплатою заробітної плати;
- за додержанням законодавства про охорону праці;
- за забезпечення працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами колективного та індивідуального захисту.
Вони мають право на проведення незалежної експертизі умов праці, об’єктів виробничого призначення на відповідність їх нормативно – правовим актам з питань охорони праці, брати участь в розслідування причин нещасних випадків та професійних захворювань.
Вони беруть участь в розробленні державної політики зайнятості населення, державних та територіальних програмах зайнятості, проводять спільні консультації з проблем зайнятості з роботодавцями та органами місцевої влади.
Профспілки беруть участь і в вирішенні питань щодо соціального захисту та забезпечення достатнього життєвого рівня громадян.
Профспілки та їх об’єднання мають право на організацію та проведення страйків, зборів, мітингів, демонстрацій на захист трудових і соціальних прав та інтересів працівників відповідно до закону.
Контрольні запитання:
1. Класифікація суб’єктів трудового права.
2. Громадяни як суб’єкти трудового права.
3. Роботодавець як суб’єкт трудового права.
4. Трудовий колектив як суб’єкт трудового права.
5. Профспілковий орган як суб’єкт трудового права.
Література:
1. Конституція України.
2. КЗпП України.
3. Закон України “ Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” від 15.09.99р. (УК №187. 1999р.)
4. Прокопенко В.І. Трудове право. Підручник.,Х-1998р.
5. Карпенко Д.О. Трудове право України. К.,-1999р.
6. Трудове право України. Підручник за ред. Н.Б.Болотіної,.І.Чанишевої.
