Методика проведення свят і дозвілля

Проведення свята потребує серйозної підготовки вихова­теля та музичного керівника. Кожне свято готується спочат­ку фрагментарне з невеличкими групами дітей на заняттях з різних розділів програми народознавчої спрямованості. За­лучаються до підготовки свят і батьки. Емоційне спілкування вихователя і батьків з дітьми напе­редодні свят допомагає викликати і підтримувати інтерес до його змісту, глибше осмислити повідомлюваний матеріал, дій­ти морально-естетичних висновків і визначитись у ставленні до нього, тобто закласти основи моральних уявлень і почут­тів.

Заняття з народознавства проводяться систематично у всіх дошкільних групах (починаючи з четвертого року жит­тя). Отже, вихователь має можливість сформувати у дітей конкретні, чіткі і доступні за змістом уявлення про ту чи іншу подію, що є основою свята або дозвілля. На заняттях вихова­тель вчить дітей бачити і розуміти її важливість, історичні передумови виникнення та елемент сучасної інтерпретації, дає широкий діапазон варіантності події з урахуванням регіо­нальних та етнічних особливостей краю, народу. Таку за зміс­том роботу вихователь планує здебільшого спільно з музич­ним керівником у старших вікових групах. Музичний супро­від, ритмічно-хореографічні елементи як засоби мистецтва вчать дітей бачити красу, наприклад, веснянки як пісні, як хороводу, як гри, як сценічної дії, як театралізованого свята, яке має глибокі історичні корені і неповторний сучасний ко­лорит і багатство.

Поетична образність веснянки, її естетична спрямованість дає змогу дитині виділяти цей вид жанру завдяки його видо­вим особливостям, засобам виразності, що часто повторюються. У старшому дошкільному закладі варто виділяти регіональ­ні особливості веснянок та інших пісень, що сприяє елементар­ному розумінню різних мовних засобів виразності і несе пев­не мовленнєве навантаження, формує уявлення про етногра­фічну карту сучасної України.

У весняному календарно-тематичному циклі особливо ви­діляються свята, пов'язані з яскравими явищами природи, їх очевидним і переконливим впливом на світ рослин, тварин, поведінку і працю людей. Для того щоб успішно розв'язати народознавчі завдання, вихователь і музичний керівник вико­ристовують цілий комплекс навчально-виховних впливів.

Вони включають, зокрема, різні види творчості:

· образотворче — вишиванка, писанка, різьба по дереву, елементи оздоблення національного одягу металом, шкірою, ткацтво;

· музичне — народна пісня, хоровод, гра;

· художнє слово — вірші, пісні, заклички, примовки;

· усна народна творчість — приказки і прислів'я, загадки, прикмети, легенди, повір'я, бувальщини тощо.

Тут у нерозривному взаємозв'язку може подаватись матеріал з різних розділів програми, а не лише з народознав­ства, можуть поєднуватися різні види діяльності.

Велике значення для досягнення успіхів у проведенні ранків має виявлення інтересу до них. Для цього організовують відвідування театру і перегляд спектаклів, обговорення пере­глянутого з аналізом гри акторів, їхнього одягу, оформлення сцени.

Якщо спектаклі діти переглядають у дошкільному закла­ді, можна провести бесіду з артистами про їхню працю. На музичних заняттях до проведення ранку слід учити дітей пе­ревтіленню в настрій, душевний стан, характер дійових осіб. Дітей знайомлять з характерними атрибутами, як от: на Великоднє свято — це яйце, хрін, шинка, ковбаса, паска, сир, масло, свічка, писанка тощо. У повсякденному житті мож­на планувати виконання тренувальних вправ на зразок: вико­нати з різною інтонацією пісню Весни залежно від того, з ким вона вступає у діалог, відтворити зустріч дітей з різни­ми гостями, які прийшли до «хати» на Великдень або на Різдво, відтворити голос хитрого звіра, показати, як він руха­ється тощо.

Якщо молодших дітей цікавить лише участь у святі і ті емоційно-піднесені хвилини радості, які вони пережива­ють від сюрпризів, наприклад під час свята Миколи, то стар­ших дошкільників уже цікавить якість виконання ними дій кожного персонажа, краса і неповторність костюмів, атри­бутів, декорацій. Успіх того чи іншого свята народознавчої спрямованості залежить значною мірою від того змісту опи­сування свята, який закладено в основу сценарію. Тому для свят у дошкільному закладі повинна бути обрана календарно-обрядова єдність свята з мінімальним релігійним зву­чанням.

У тлумаченні свята за допомогою літературного тексту, легенди чи повір'я повинні мати місце короткі монологи, діа­логи дійових персонажів, яких грають діти і дорослі. Відхи­лення від змісту тлумачення основних подій, які створюють канву свята, допускати не можна. Тому вихователю і музич­ному керівнику треба вибирати доступні для розуміння дітей матеріали. Всі твори, написані у віршованій формі, мають бути прочитані дітьми без змін. Бажано складати сценарії, в яких багато дійових осіб. Це дасть вихователеві змогу охопити дійством більше дітей і батьків.

Малі фольклорні жанри, які використовуються у сцена­ріях, — народні пісні календарно-обрядового змісту, родин­но-побутової чи історичної тематики — завжди мають прос­тий текст, динамічний сюжет, який легко і швидко запам'ятовує­ться дітьми, тому їх варто використовувати без обмеження, лише з урахуванням тривалості свята.

Для того щоб організувати і провести свято з історичної чи релігійної тематики, потрібно викликати інтерес до події або явища, яке покладено до основи сценарію, організувати глибоке осмислення його дітьми як на заняттях з народо­знавства, так і в повсякденному житті. Під час читання тво­рів дитячої літератури або розповідей вихователя, наприклад, на історичну тему, слід використати всі засоби виразності. Ви­хователю слід продумати наголоси, інтонації, силу голосу, мі­міку і жести, а також логічні паузи для підсилення емоційно­го сприймання дітьми змісту поезії.

Після читання чи розповідання вихователем легенд, по­вір'їв, бувальщин або творів дитячої літератури діти пере­казують їх для кращого розуміння і запам'ятовування сюже­ту. Наприклад, у святі «Ой на Івана, ой на Купала» крім купальських і русальських пісень слід використовувати ку­пальську обрядовість, яка образно подається в народних ле­гендах про ритуальне значення купальського вогню, функ­ціональну роль води в купальському святкуванні, антропо­морфні зображення і купальське деревце, роль збирання зіл­ля і ягід у купальських обрядах та ін. Усі зусилля слід зосе­редити на спеціальних поясненнях до найменших деталей, щоб донести до свідомості дітей повне звучання сюжету.

На­родна обрядовість складна:

· переносним звучанням окремих питань,

· своєю історичною віддаленістю подій,

· регіональною особливістю окремих тлумачень, тому вихователю потрібно використовувати відповідний ілюстративний матеріал, діапо­зитиви, діафільми, картини, альбоми, фотомонтажі, кінофіль­ми тощо.

Варто розширювати коло уявлень дітей шляхом викорис­тання інших джерел — носіїв народознавчої інформації. Це спостереження людей у реальному житті світу природи, опис характерних властивостей речей та їх функціональних при­значень, пояснення і бесіди з дітьми про обереги українсько­го народу і т. ін. Чільне місце в роботі вихователя і музично­го керівника відводиться підготовці костюмів і атрибутів до кожного тематичного свята. Будь-який елемент костюма як для хлопчика та дівчинки, так і для дорослого має не лише естетичне, а й глибоко пізнавальне навантаження. Тому їх підбір з урахуванням тематичної спрямованості сценарію, регіональних та загальнонародних особливостей і традицій має особливе значення для організації і проведення свята.

Наприклад, готуючи вінки до купальських свят, вихова­тель повинен пояснити дітям, чому для трирічної дівчинки плели вінок з чорнобривців, барвінку, незабудки і ромашки, яке лікувальне значення мала кожна квітка і чому в чотири роки дівчинці плели вже інший вінок.

Діти охоче беруть участь у виготовленні костюмів та їх атрибутів. Вихователь, керуючи цією роботою, може ще раз звернутися до змісту тих творів, що лежать в основі сцена­рію, до пояснення оберегів, звичаїв і традицій українського народу. Діти беруть активну участь в оформленні зали чи групової кімнати до свята. Використовуючи при цьому речі щоденного вжитку, які мають традиційне призначення і ви­конують функції оберегів, діти мають можливість ще раз за­кріпити уявлення про них, уточнити і конкретизувати набуті знання.

Так, готуючи інтер'єр сільської хати до Різдва, долівку (підлогу) вистелюють соломою, на стіл кладуть запашне сі­но, а в кутку — сніп-дідух. Дітям пояснюють, що це має на­гадувати про народження сина Божого, читаючи або співаю­чи їм:

або:

Ми були у тій хатині,

Де Ісус лежить на сіні...

По всьому світу стала новина:

Діва Марія сина родила,

Сіном притрусила,

В яслах положила...

Свята народознавчої тематики важливо проводити у дні, коли вони збігаються з обрядовим календарем або після від­повідної дати.

Наприклад, після Різдва з дітьми варто провести «Різд­вяні вечорниці», в яких візьмуть активну участь батьки і ро­дичі. Як відомо, жодне свято в українській народній обрядо­вості не обмежується одним днем, комплекс святкових дійств охоплює від трьох до семи днів, що створює найсприятливіші умови для посилення переживань дітей, повторного відчуття святковості події, її важливості в житті дітей і дорослих.

У молодшій і середній групах свято триває до 30 хвилин. Особливістю їх проведення є залучення до сценарію стар­ших дітей (добре, якщо є можливість використати родинні стосунки між дітьми) і батьків, старших родичів.

У старших групах свято може тривати 1-1,25 години. Тоді, коли діти об'єднані за різновіковим принципом, молод­ші діти стають глядачами, а старші — активними виконавця­ми сценарію.

Слід зазначити, що український народ у своїх звичаях і традиціях завжди відводив дітям особливе місце, і тому дорослі, особливо під час свят, виявляли свою любов до них і турботу. Ці традиції необхідно підтримувати, віддаючи дітям усе най­краще. Наприклад, у віршах на свято Миколи читаємо:

Як живете, мої любі,

Діточки кохані?

Чи вчилися добре в школі,

Чи були слухняні?

Чи знаєте ви молитви,

Вірші, колядку? -

Хто розкаже, поспіває —

Подарунки знайду!

У дошкільному закладі крім свят проводять ще дозвілля за тематикою української календарної обрядовості. Дозвілля мають на меті викликати у дітей бадьорий, веселий настрій, створити умови для виявлення творчих здібностей, відчуття радості й задоволення від цього.

Дозвілля можуть бути різними за тематичним і функціо­нальним призначенням.

Українська народна календарна обрядовість передбачає такі дозвілля для дітей дошкільного віку:

· дозвілля дорослих для дітей (без участі останніх),

· до­звілля дорослих спільно з дітьми,

· дозвілля дітей однієї віко­вої групи,

· дозвілля, яке об'єднує дітей різного віку.

Дозвілля дорослих для дітей без їхньої участі може орга­нізовуватись з кожного циклу календарної обрядовості для дітей усіх вікових груп з різним рівнем складності сюжету (сценарію).

У такому типі дозвілля для дітей молодшого і середнього віку дорослі звеселяють їх, подаючи цікавий пізнавальний матеріал у невимушеній грайливо-дотепній формі. Наприклад, дозвілля на тему «В гостях у майстрів», яке дорослі можуть провести на майданчику, що імітує сільську вулицю. Вздовж неї хатинки майстрів — столяра, гончара, біля них — знаряд­дя праці для виготовлення й оздоблення народних іграшок. Під час такого дозвілля дорослі можуть виконувати народні пісні, наприклад «Столярики-молодці».

На прохання ведучої (виховательки або когось із батьків) «майстри» розповідають про народну іграшку, її виготовлення й оздоблення. Таке дозвілля можна урізноманітнювати при­внесенням у сценарій різних варіантів дещо складнішого змісту (що саме?).

Дозвілля, яке проводять напередодні Великодніх свят, може бути повністю присвячене писанці, а сценарій можна урізно­манітнити малими фольклорними творами, такими, як загад­ки, вірші, прислів'я тощо.

Найбільший інтерес має для дітей дозвілля, яке проводять дорослі для дітей з нагоди свята, наприклад «Різдвяний вер­теп». Це театралізоване дійство має глибоко пізнавальне зна­чення, бо вводить дітей у світ складних історичних і релі­гійних подій, які в молодшій і середній групах перевищують за своїм змістом можливості самостійного пізнавання дітей.

Широку варіантність у проведенні має і дозвілля «В гос­тях у майстрів». Поряд з дорослими майстрами можуть пра­цювати їхні помічники — діти, які виконують безліч різних видів роботи, граються, співають, читають фольклорні твори напам'ять тощо. Добре в таких дозвіллях використовувати інсценівки народних пісень, наприклад, у старшій групі це пісні «Чорнобривий корольок», «Шевчик», «Чорний баран», «Подоляночка» та ін.

Найбільшу цінність мають дозвілля, які проводяться за активною участю дітей різних вікових груп. Наприклад, дозвілля «А вже весна», яке проводиться на майданчику-галявині дошкільного закладу. З дорослих у цьому святі може брати участь вихователька — одна з ведучих, і дитина стар­шого дошкільного віку.

Якщо дозвілля об'єднує дорослих і дітей, у сценарій мож­на ввести такі персонажі, як бабуся Ганна, бабуся Ярина, ба­буся Олена, дід Олекса та ін.

Дозвілля, які організовуються самими дітьми, можуть про­водитись винятково з їхньої ініціативи.

· Концерти улюблених пісень, усної народної творчості,

· вечори народних танців, ігор, забав приносять дітям особливу радість.

Завдання виховате­ля полягає в тому, щоб дібрати для дітей відповідний музич­ний супровід, атрибути, костюми.

Особливе значення мають дозвілля з використанням му­зичних інструментів. Таке дозвілля передбачає систематичну роботу з дітьми на заняттях, у гуртках і творчих студіях з метою оволодіння грою на музичних інструментах.

Організовуючи дозвілля, вихователь має розвивати само­стійність дітей.

У молодшій групі це виявляється в тому, що діти відповідають на запитання вихователя, подають окремі репліки, плескають в долоні, коли це доречно, підспівують знайомі пісні, мелодії.

Дітей середньої групи включають у підготовку дозвілля. Вихователь може доручити їм дібрати потрібні іграшки для театралізованого дійства, атрибути, обновити костюми чи їх елементи для ляльок і для себе. Вихователь може залучати дітей до складання сценарію дозвілля, програми концерту. Наприклад, на відомому дітям фоль­клорному матеріалі проводиться дозвілля «Ой на Івана, ой на Купала» на території дошкільного закладу. Заздалегідь до­рослі приносять якесь придатне поліно.

Це Купайло. Навко­ло нього обмітають землю, кладуть в'язочки чебрецю, м'яти, гіл­ки заквітчують волошками, чорнобривцями. На самий вер­шечок виставляють вінки з калини та барвінку. Дівчатка та­кож надягають вінки, стають навколо верби, беруться за руки і починають водити хороводи. За сценарієм діти самостійно групуються у хороводи, ігри, стають до гурту, виконуючи різ­ні улюблені пісні, читають твори дитячого фольклору напа­м'ять. Вихователь не повинен обмежувати творчість дітей.

Підготовка дозвілля залежить від його змісту. Вечорниці, народні обряди і дійства можуть проводитися без попередньої підготовки, зразу після свята, коли в пам'яті збереглися його улюблені фрагменти і діти хочуть їх повторити з тим, щоб ще раз отримати задоволення і насолоду.

Інші види дозвілля потребують тривалої і ретельної під­готовки репертуару, певного часу для розуміння його змісту, для роботи з дітьми як на заняттях, так і в повсякденному житті.

Дозвілля, які не потребують спеціальної підготовки і йдуть після святкових ранків, можна планувати і проводити щотижня, а складніші розваги комплексного змісту, для яких необхідна попередня підготовка, проводяться один раз у півтора місяця, зважаючи на дати обрядового календаря.

На окреме місце в системі свят і дозвілля у дошкільному закладі варто винести свято Матері. Воно не є календар­но-обрядовим, але святкується за традицією в першу неділю травня.

До 1939 р. свято Матері святкували в Україні як всенарод­не, і воно мало певне звучання у діючих на той час дитячих закладах. Оскільки в Україні мати завжди була в глибокій пошані як продовжувачка роду і як берегиня буття, її свято завжди відзначали у рідній оселі. Зараз свято Матері відро­дилося спільно з відродженням українських національних традицій. Залу треба прикрасити в традиціях житлової кім­нати з особливостями українського інтер'єру: вишиваними рушниками, керамічним посудом, в'язками трав-оберегів, об­разом Матері Божої. Свято Матері слід проводити мовою рідної матері.

У педагогічному процесі дошкільного закладу таке свято можна проводити під всеохоплюючою назвою «Чому ми ма­тір називаємо святою...». Проводити його слід у всіх віко­вих групах, добираючи відповідний фактичний матеріал.

Література:

1. Воропай Олекса. Звичаї нашого народу. — К., 1991. — Т. 1. - С. 229-235.

2. Галік М. Андріївські вечорниці // Дошк. виховання. — 1992. - № 11.

3. Суханов И. В. Обьічаи, традиции и преемствснность поколений. — М., 1976.

4. Калуська Л. В. Старшим дошкільникам про народні ремес­ла, звичаї та обряди, символи й обереги дому. — К., 1992. — С. 34.

5. Дитина // Програма для дитячого садка. — К., 1993.

6. Дитячий фольклор. — К., 1984.

7. Кравчук В.Є. Народознавство у дитячому садку.-Т.,1991.

8. Ковальчук О. В. Українське народознавство. — К., 1994.

9. Курочкін О. В. Новорічні свята українців. — К., 1978.

10. Літала сорока по зеленім гаю. — К., 1990.

11. Малятко // Програма для дитячого садка. — К., 1990.

12. Мій рідний край, моя земля: Українське народознавство у дошкільно­му закладі // Програма та довідковий матеріал вихователям до­шкільних закладів. — О., 1993.

13. Пономарьов А.П. Сім’я і родинна обрядовість//Культура і побут українського народу.-К.,1991.

14. Стельмахович М.Г. Народне дитинознавство.-К.,1991.

15. Суханов И.В.Обычаи, традиции и преемственность поколений.-М.,1976.