Оформлення курсової роботи

4.1. Загальні вимоги

Важливим етапом виконання курсової роботи є оформлення її тексту. Від того, наскільки вимогливо поставиться автор до форми своєї роботи, суттєво залежатимуть її якість, а отже, і підсумкова оцінка.

Мова курсової роботи, зазвичай, – державна. За погодженням із завідувачем кафедри у ряді випадків робота може бути викладена також однією із іноземних мов (при наявності варіанта роботи українською мовою). Культура наукової мови передбачає формально-логічний спосіб викладання матеріалу, а також стислість, точність і ясність. Не слід вживати без потреби чужомовні слова, які дублюють українські й ускладнюють сприйняття викладеного матеріалу.

Заголовки структурних частин курсової роботи "ЗМІСТ", "ВСТУП", "РОЗДІЛ", "ВИСНОВКИ", "СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ", "ДОДАТКИ" пишуться великими літерами посередині рядка. Причому, всі структурні частини курсової роботи крім розділів не мають порядкового номера. Звертаємо увагу на те, що нумерація сторінок проставляється зі змісту з урахуванням всіх попередніх сторінок – титульної, завдання, рецензії, переліку скорочень, – що не нумеруються, тобто з п'ятої чи шостої сторінки у правому верхньому куті аркуша.

Номер розділу ставлять тільки після слова "РОЗДІЛ" (РОЗДІЛ 1, РОЗДІЛ 2, РОЗДІЛ 3), після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу великими літерами посередині рядка (ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФІНАНСУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ).

Заголовки підрозділів пишуться маленькими літерами (крім першої великої) з абзацу. Відстань між назвою підрозділу і наступним текстом повинне дорівнювати одному порожньому інтервалу. Між заголовками розділу і підрозділу витримують два інтервал. Відстані між рядками заголовків приймають такими ж, як у тексті. Крапку наприкінці заголовка не ставлять. Підкреслювати заголовки і переносити слова в заголовку не допускається.

Вступ, кожний розділ, загальні висновки і список використаних джерел починають з нової сторінки, а наступний підрозділ – відразу після закінчення попереднього через 3 інтервали. Нумерацію сторінок, підрозділів, пунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: "2.3." (третій підрозділ другого розділу). Потім, у тому ж рядку, наводять заголовок підрозділу.

4.2. Оформлення таблиць і посилань на таблиці

Цифровий матеріал, коли його багато чи коли є необхідність у зіставленні й виведенні визначених закономірностей, оформляють у курсовій роботі у вигляді таблиць. Таблиці застосовують для кращого уточнення та зручності порівнювання показників.

За змістом таблиці поділяються на аналітичні й неаналітичні. Аналітичні таблиці є результатом обробки й аналізу цифрових показників. Як правило, після таких таблиць робиться узагальнення у вигляді нового знання, що вводиться в текст словами: "таблиця дозволяє зробити висновок, що...", "з таблиці видно, що..." тощо. Часто такі таблиці дають можливість виявити і сформулювати певні закономірності. У неаналітичних таблицях містяться, як правило, неопрацьовані статистичні дані, необхідні лише для інформації чи констатації.

Таблиці необхідно подавати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Таблиці, розміщені на окремих сторінках курсової роботи, включають до загальної нумерації сторінок.

Кожна таблиця повинна мати тематичний заголовок, що відображає її зміст. Назву слід розміщувати безпосередньо над таблицею посередині рядка, звичайним шрифтом. Таблиці позначають словом "Таблиця" в правому верхньому куті над заголовком таблиці. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці в межах цього розділу, між якими ставиться крапка. Крапку у кінці назви таблиці і після номера таблиці ставити не потрібно.

Текст всередині таблиці подається шрифтом Times New Roman, 12 пт через один міжрядковий інтервал. Таблиця, незалежно від її довжини повинна бути розташована на ширину поданого тексту з дотриманням встановлених берегів.

Дані, що розміщуються у таблиці повинні мати одиниці виміру. Якщо одиниці виміру різні для показників таблиці, їх подають після назви показника через кому (таблиця 1.1). Якщо одиниці виміру однакові для усіх показників таблиці, їх розміщують після назви таблиці справа у дужках (таблиця 2.2).

Таблиці у першому розділі можуть мати виключно оглядовий характер (таблиця 1.1)

Таблиця 1.1

Результати фінансової діяльності підприємств за 2006-2013 рр.

Стаття
Всього, у фактичних цінах, млн. грн.								X
У розрахунку на одну особу, у фактичних цінах, грн.								X
У порівнянних цінах, у відсотках до попереднього року, %	116,9	107,0	105,6	106,5	114,9	85,5	105,9	103,9

Таблиці у другому та третьому розділах повинні містити аналітичну інформацію (абсолютне та відносне відхилення) (таблиця 2.2, 2.3).

Таблиця 2.2

Економічні показники ЧРФ Центру ДЗК за 2011-2013 рр.

(тис. грн.)

Показники	2011 рік	2012 рік	2013 рік	Відхилення
2013р. від 2011р.	2013р. від 2012р.
+/-	%	+/-	%
Вартість оборотних засобів	508,5	612,7	723,7	+104,2	+17,01	+111	+15,34
Балансовий прибуток (збиток)	(1297,9)	(1504,2)	(1526,3)	+206,3	+13,71	+22,1	+1,41
Вартість основних засобів	1601,2	1390,4	1227,9	-210,8	-15,16	-162,5	-13,23
Чистий прибуток (збиток)	48,3	459,3	3258,7	+411	+89,48	+2799,4	+85,91

Абсолютне відхилення визначається, як різниця між показниками звітного та порівняльного періоду й визначається.

Відносне відхилення визначається, як співвідношення різниці між показниками звітного та порівняльного періоду до показників порівняльного періоду помножене на 100%.

У роботі допускається розрахунок зміни показників звітного періоду у порівнянні з початковим без розрахунку по роках.

Таблиця 2.3.

Аналіз фінансової стійкості ВАТ за період 2011-2013 рр.

Показник	Рік	Відхилення 2011/2009
			+/-	%
Показники ступеню фінансової незалежності
Коефіцієнт автономії	0,69	0,74	0,78	+0,09	+13,0
Коефіцієнт фінансування	2,21	2,86	3,78	+1,57	+71,0
Коефіцієнт покриття інвестицій	0,82	0,88	0,93	+0,11	+13,4

У третьому розділі обов’язково подається таблиця економічної ефективності внесених пропозицій (табл. 3.2).

Таблиця 3.2

Економічний ефект від впровадження пропозиції

Показник	До впровадження пропозиції	Після впровадження пропозиції	Економічний ефект
тис. грн.	%

Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на наступну сторінку. При перенесенні таблиці на наступну сторінку назву вміщують тільки над її першою частиною. Над іншими частинами друкують слова "Продовження табл." із зазначенням номера таблиці.

На всі таблиці в курсовій роботі повинні бути посилання в тексті, при цьому слово "таблиця" в тексті, де читачеві треба вказати на неї, пишуть скорочено "табл." з номером у вигляді виразу в круглих дужках "(табл. 3.1)". Не варто оформлювати посилання на таблиці як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі.

Таблиці кожного додатка позначають окремою нумерацією арабськими цифрами з додаванням перед цифрою позначення букви додатка.

4.3. Оформлення графічного матеріалу і посилань на нього

Графічний матеріал – рисунки, схеми, діаграми тощо – застосовують для детального встановлення властивостей або характеристик предмета дослідження роботи.

Графічний матеріал розміщується безпосередньо після першого посилання на нього, або на наступній сторінці, а за необхідності – у додатку (посилання на графічний матеріал в тексті роботи є обов'язковим). Ілюстрації, розміщені на окремих сторінках курсової роботи, включаються до загальної нумерації сторінок. Рисунок або креслення, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування у тексті або в додатках.

Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається матеріал, пов'язаний з ілюстрацією, і де авторові треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу в круглих дужках "(рис. 3.1) " або зворот типу: "...як це видно з рис. 3.1" або "... як це показано на рис 3.1".

Графічний матеріал може мати тематичну назву, яку розміщують під ним. За необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий підпис).

Ілюстрації позначають словом "Рис." і нумерують послідовно в межах розділу за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера рисунку в межах цього розділу, між якими ставиться крапка. Крапка також ставиться після останньої цифри номера рисунку. Назву слід розміщувати безпосередньо під рисунком з абзацного відступу, вирівнюючи по ширині рядка. Крапку у кінці назви рисунку ставити не треба.

Рис. 1.1. Сукупність усіх платежів створює грошовий оборот.

Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в розділі курсової роботи подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

Графічний матеріал кожного додатка позначають окремою нумерацією арабськими цифрами з додаванням перед цифрою позначення букви додатка. Рисунок (схему, діаграму, графік), як правило, слід виконувати на одній сторінці.

Основними видами ілюстративного матеріалу в курсовій роботі є схема, діаграма і графік.

Схема – це зображення, що передає за допомогою умовних позначок і без дотримання масштабу основну ідею якого-небудь пристрою, предмета, споруди чи процесу і показує взаємозв'язок їх головних елементів. На схемах усіх видів повинна бути витримана товщина ліній зображення основних і допоміжних ліній і товщина їх зв'язків.

Діаграма – один із способів графічного зображення залежності між величинами. Діаграми складають для наочності зображення й аналізу даних. Відповідно до форми побудови розрізняють діаграми площинні, лінійні й об'ємні. У курсових роботах найбільшого поширення набули лінійні діаграми, а з площинних – стовпчикові і секторні.

Графік – умовне зображення величин і їх співвідношень через геометричні фігури, крапки й лінії. Графіки використовуються як для аналізу, так і для підвищення наочності ілюстрованого матеріалу. Крім геометричного образу, графік повинен містити ряд допоміжних елементів: загальний заголовок графіка; словесні пояснення умовних знаків й змісту окремих елементів графічного образу; числові дані, що доповнюють чи уточнюють величину нанесених на графік показників.

4.4. Оформлення формул і посилань на них у курсовій роботі

При використанні формул необхідно дотримуватися певних правил.

Найбільші, а також довгі і громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі і нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують всередині рядків тексту.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони наведені у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова "де" без двокрапки.

Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=), або після знаків плюс (+), мінус (–), множення (•).

Формули, за винятком формул, що містяться у додатках, мають нумеруватися наскрізною нумерацією у межах розділу. У цьому разі номер формули складається з номера розділу та порядкового номера формули, відокремлених крапкою.

Посилання у тексті на порядкові номери формули дають у дужках (... у формулі (1.1)). Формули в додатках нумерують окремо арабськими цифрами в межах кожного додатка з додаванням перед цифрою позначення букви додатка (...у формулі (В.1)). Якщо посилання на номер формули знаходиться усередині виразу, узятого в круглі дужки, то їх рекомендується заміняти квадратними дужками.

Порядкові номери позначають арабськими цифрами в круглих дужках біля правого поля сторінки без крапок від формули до її номера. Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний рядок нижче формули.

, (1.1)

де: F – значення фінансового потенціалу в балах;

– середньогалузеве значення фактору;

P – значення фактору для конкретного підприємства;

n – кількість факторів;

k_i – коригувальний коефіцієнт для i-го фактору, що впливає на рівень фінансового потенціалу (рентабельність, ліквідність, інтенсивність використання виробничих ресурсів, оборотність, фінансова стійкість). Коригувальний коефіцієнт доцільно вводити в тих випадках, коли якість інформації, одержуваної про різні аспекти діяльності підприємства, не є однаковим.

Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.

Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації:

а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово;

б) цього вимагає побудова тексту, що передує формулі.

Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна під одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою.

Усі формули що подаються у роботі розміщуються у теоретичному розділі (РОЗДІЛ 1), у наступних розділах на формули не робиться посилання (Відповідно до формули 1.6, першого розділу роботи визначимо…..)

4.5. Цитування та посилання на використані джерела

При написанні курсової роботи студент повинен посилатися на джерела, матеріали з яких наводяться в роботі, або на основі яких розроблюються проблеми, задачі, питання, вивченню яких присвячена курсова робота. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, мають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли наявний у них матеріал, не включений до останнього видання.

Посилання в тексті курсової роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками. Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке є посилання в роботі [38, с. 307-331].

Для підтвердження власних аргументів шляхом посилання на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет потребує точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз "так званий";

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, наприкінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело;

д) якщо необхідно виявити ставлення автора курсової роботи до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання.

Запозичена з літературних або статистичних джерел інформація (формули, таблиці, схеми, графіки, висновки тощо) також потребує обов'язкових посилань (у квадратних дужках) на порядковий номер джерела у списку використаної літератури та номери сторінок, із яких узято інформацію.

4.6. Оформлення списку використаних джерел

До списку використаних джерел слід включити тільки ті джерела, на які є посилання у тексті (у вигляді квадратних дужок).

Джерела, які рекомендовані студентам в процесі написання курсової роботи:

а) Закони України, Постанови Верховної Ради України, Постанови Кабінету Міністрів України;

б) інструкції та нормативні акти міністерств і відомств;

в) наукова, навчально-методична, спеціальна література, видана українською або російською мовами;

г) наукова, навчально-методична, спеціальна література, видана іноземними мовами;

д) періодична література;

е) наукова, аналітична, статистична інформація, що розміщена в мережі Internet.

Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати згідно з вимогами таких стандартів: ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 "Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання", ДСТУ 3582-97 "Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила", ГОСТ 7.12-93 "СИБИД. Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке".

Для нормативно-правових актів необхідно вказувати офіційні видання (Відомості Верховної Ради України, Офіційний вісник України, газета "Урядовий кур'єр", Зібрання постанов Уряду України). Не слід посилатися на електронні бази даних та інші видання (книги), які не є офіційними джерелами змісту нормативно-правових актів (Додаток Е).

Для книг, де один, два, три автори спочатку вказується один автор, назва, а потім через риску всі автори і реквізити. Для книг, де чотири автори вказується назва, а потім через риску всі автори і реквізити видання. Для книг, де п'ять і більше авторів вказується назва, а потім через риску три перших автори і реквізити видання. Причому, якщо ця книга має статус монографії, підручника, навчального посібника чи є перекладом з іноземної мови - це необхідно вказувати через двокрапку у квадратних дужках у назві.

Для збірників праць, що мають розширений склад авторів, які видано редакцією, вказується спочатку назва, потім за потребою через двокрапку у квадратних дужках статус видання (монографія, підручник, пер. з англ. тощо), після чого через риску пишеться "за ред.", "за заг. ред." із зазначенням ініціалів та прізвища особи, під чиєю редакцією виходить це видання та реквізити.

Посилання на статті в періодичних виданнях починаються з прізвища та ініціалів автора, назви. Потім після риски подаються ініціали і прізвище автора, а після двох рисок вказується назва журналу чи газети з реквізитами. Правила оформлення посилань на статті в періодичних виданнях з двома і більше авторами залишаються такими ж як і для книжкових видань, тобто спочатку вказується один автор, назва, а потім через риску всі автори. Далі, після двох рисок вказується назва журналу чи газети з реквізитами.

Посилання на Internet-джерела такі ж, як і для періодичних видань (тобто обов'язково необхідно вказати автора, назву статті, назву Internet-джерела з реквізитами), але в кінці треба вказати режим доступу.

Для довідкових видань, які є колективною працею без посилання на головного редактора, вказується спочатку повна назва видання, при необхідності через двокрапку статус видання (довідкове видання, пер. з англ., у 3-х томах тощо), після чого надаються реквізити видання.

Посилання на Статистичний щорічник України робиться з зазначенням відповідного редактора і відповідального за випуск.

4.7. Оформлення додатків

Матеріал, що доповнює текст основної частини курсової роботи, допускається розміщувати в додатках. Додатки можуть бути обов'язковими та інформаційними. Інформаційні додатки можуть бути рекомендованого або довідкового характеру.

До складу додатків рекомендується включати:

– планові та звітні документи підприємств та науково-технічних організацій;

– проміжні математичні формули та розрахунки;

– масиви допоміжних цифрових даних;

– методики, інструкції та інші нормативні матеріали підприємств і організацій;

– алгоритми і програми, розроблені в процесі дослідження;

– ілюстрації, що мають допоміжне значення.

Додатки оформлюють як продовження курсової роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи. Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований нагорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. У правому верхньому куті над заголовком великими літерами друкується слово "ДОДАТОК ____" і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О,Ч, Ь.

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка, у цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку.

Ілюстрації, таблиці та формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка (рис. Д.1.2 – другий рисунок першого розділу додатка Д; формула (А.1) – перша формула додатка А).

4.8. Загальне оформлення курсової роботи

Курсова робота брошурується у тверду обкладинку в такий спосіб, щоб листи не випадали, щоб їх не можна було виймати без пошкодження.

Курсова робота повинна бути виконана українською мовою і оформлена з додержанням усіх технічних вимог до наукових робіт. Текст роботи має бути надрукований на принтері через 1,5 міжрядкових інтервали до тридцяти рядків на сторінці на одному боці аркуша білого паперу формату А-4. Шрифт Times New Roman, 14 пт.

Текст розміщується на сторінці, яка обмежується берегами:

лівим − 30 мм,

правим − 15 мм,

верхнім та нижнім − 20 мм.