Мовлення як інструмент психотерапевтичної допомоги. Відновлення пропусків та заповнення прогалин у мовленні

Тема 4. Засоби особистісної презентації та засоби впливу на клієнта. терапевтичний аспект консультування.

План:

1. Мовлення як інструмент психотерапевтичної допомоги. Відновлення пропусків та заповнення прогалин у мовленні.

2. техніки зв”язування.

А) фокусування інформації. Б) зворотній зв”язок. В) інтерпретація. Г) конфронтація.

Д) робота з опором і переносом. Ж) навіювання як основа інтерв”ю.

3. техніки трансформації:

А) інсайт. Б) позиції віддзеркалення. В) директиви. Г) Рефреймінг (переформування). Д) актуалізація ресурсів.

1. Васьківська С.В. Основи психологічного консультування: Навчальний посібник.- К.: Четверта хвиля, 2004.- С.8-41.

2. И. В. Дорно Современный брак: проблемы и гармония.- М.:Педагогика,1990, 269с.

3. Елизаров А.Н. Основы индивидуального и семейного консультирования: Учеб. Пособие.- М.: Ось-89, 2003.

4. К*юпера Л., Лефф Д., Лэм Д. Работа с сем*ями. Практическое руководство.К., 1996,128с.

5. Макаров Ю.Я. Син.кова Е.М. практич. психолог. Семейных отношений: Учеб. Пособие/ Пензенский гос.пед.ун-т им. В.Г. Белинского.- Пенза,2001.- 193с.

6. Мей.Р. Искусство психологического консультирования:.- М.: Класс, 1994.

7. Херсонский Б. Г., Дворяк С. В. психология и психопрофидактика семейных конфликтов К., “Здоровье”, 1991,192с.

8. Еволюція психотерапии.-М.: Независимая фирма «Класс»,1998. т.1 «семейный портрет в интерьере»:/ сем.терап./ Д.ХЕльми, С. Минухин, К. Витакер, К. Маданес, Т.К. Круглова. (пер. с англ.) – 1998 – 304с.

9. Е.Г. Эйдемиллер. В.В. Юстицкис. Психология и психотерапия семьи.- 3-е изд. – СПб.: Питер, 2002.- 656с.

Мовлення як інструмент психотерапевтичної допомоги. Відновлення пропусків та заповнення прогалин у мовленні.

В рамках психологічної моделі дискурс розуміють як спосіб мовленнєвого констру. ювання суб'єкта, повний і всеохоплюючий репрезент його внутрішнього досвіду. (Н. Коліна)

Майже всі психотерапевтичні напрями так чи інакше приділяли увагу роботі з мовою клієнта, а, наприклад, структурний психоаналіз взагалі вибудовує психотерапевтичний процес здебільшого на основі мовного аналізу словесних виразів клієнта. Ж. Лакан, основоположник структурного аналізу, стверджує, що тільки лінгвістичний аналіз мовлення і його механізмів може адекватно розкрити структуру несвідомих процесів людини.

Аналіз формальної сторони мовлення має велике значення і ДО" консультування. Тому варто вивчати не тільки принципові положення щодо структури психотерапевтичного дискурсу, які розроблялись у відомих концепціях (психоаналіз, гештальт-терапія та ін.), але й технологічні прийоми, що дозволяють глибше розуміти те, про що роз повідає клієнт (нейро-лінгвістичне програмування).

„Мовлення - спосіб досягнення неврозу", - писав Ф. Перлз. Щоб не поглиблювати деформацій клієнта, він постулював такі правила роботи:

1. Не використовувати в дискурсі слів, що заміщують реальних людей або ситуації. (Уникати слова "це").

2. Говорити „Я", замість: „Ми", „Вони" і т. ін.

3. Замінити вислів "Я повинен" на - "Я хочу".

4. Не використовувати минулого і майбутнього часу у висловах,
користуватись тільки формами теперішнього часу.

5. Говорити про почуття, а не домислювати і фантазувати.

6. Щоб актуалізувати емоційні переживання, розповідаючи про когось, варто
використовувати прямі звертання до нього, тобто говорити з..., а не про... і т.д.