Завідувач кафедри Л.Г. Шахліна

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

І СПОРТУ УКРАЇНИ

Факультет спорту і менеджменту

Кафедра спортивної медицини

ТЕКСТ ЛЕКЦІЇ № 11

Тема: «Лікарсько-педагогічний нагляд за спортсменами з інвалідністю»

Для студентів ІІІ курсу

Напрям підготовки «Спорт»

Затверджено на засіданні кафедри

Пр. №_____ від “___” _______ 2014 р.

завідувач кафедри_________ Л.Г. Шахліна

План лекції:

1 Цілі і завдання лікарсько-педагогічного контролю за спортсменами з інвалідністю.

2. Диспансерний метод контролю за спортсменами–інвалідами. •

3. Оцінка ефективності реабілітаційних заходів (побутового характеру). •

4. Профілактика травматизму.

5. Психолого-педагогічний контроль. •

6. Контроль на спортивних базах.

7. Загальні паралімпійські класифікації.

Рекомендована література:

1. Бріскін Ю.А. Адаптивний спорт. Спеціальні Олімпіади: Навчальний посібник.- Львів: Ахіл, 2003.- 128с.

2. Бріскін Ю.А. Організаційні основи паралімпійського спорту. /Львів ДІФК. – Львів: Кобзар, 2004.-180с.

3. Бріскін Ю.А. та інші. Паралімпійській спорт: Навчальний посібник.- Львів. – Арал, 2001.-141с.

4. Епифанов В.А. Лечебная физическая культура и спортивная медицина. Инфра-М, 2007. – 210с.

5. Теория и организация адаптивной физической культуры: Учебник./Под ред. проф. С.П. Евсеева. – М.: Советский спорт,2002, -320с.

6. Физическая реабилитация. Учебник. Под / ред. С. Н. Попова. Ростов – на – Дону: Феникс, 2005.-603с.

7. Шапкова Л.В. Опорные концепции методологии адаптивной физической культуры: Учебное пособие./СПбГАФК им. П.Ф.Лесгафта. - СПб,2006. - 45с.

1. Цілі і завдання лікарсько-педагогічного контролю за спортсменами з інвалідністю. У нашій країні лікарські спостереження обов'язкові для всіх фізкультурників і спортсменів. Це стосується системи інваспорт.

Як наукова дисципліна лікарський контроль являє собою самостійну галузь медичної науки, що вивчає стан здоров'я, фізичний розвиток і функціональні можливості осіб, систематично займаються фізичними вправами і спортом. Лікарський контроль є важливою ланкою в науковому обґрунтуванні теорії та практики системи інваспорт. Разом з комплексом інших наукових дисциплін: фізіологією, біохімією і гігієною фізичних вправ, спортивної травматологією - лікарський контроль становить спортивну медицину.

Будь-який спорт, в тому числі і адаптивний, пред'являє до організму людини особливі вимоги і, безумовно, професійні чинники ризику. У зв'язку з цим першочерговим завданням спортивної медицини є реалізація максимально ефективної в діагностичному плані процедури оцінки стану здоров’я.

На сьогоднішній день вона представляє фахівцям у якості:

· виключення захворювань і патологічних станів, віднесених до загальноприйнятим протипоказанням до занять спортом;

· прогнозування стану здоров’я (при цьому повинні враховуватися особливості конституції, патологічна спадкова схильність, ступінь ймовірності прихованої патології, перенесені раніше захворювання та травми і т.п.);

· визначення ступеня ризику (шляхом використання додаткових діагностичних процедур) за наявності у обстежених так званих пограничних станів.

Лікарський контроль при заняттях спортсменів з інвалідністю включає комплексну програму медичного спостереження за особами з інвалідністю, з метою сприяти найбільш ефективному застосуванню засобів фізичного виховання для зміцнення здоров'я, вдосконалення фізичного розвитку та фізичної підготовки, а також досягненню спортивних результатів.

Лікарський контроль здійснюється лікарсько-фізкультурними диспансерами, а також кабінетами лікарського контролю (або лікарями-терапевтами) в поліклініках, медсанчастинах підприємств і організацій, вузах та інших навчальних закладах, при добровільних спортивних суспільствах, на стадіонах та інших спортивних спорудах.

Основна мета лікарського контролю за спортсменами з інвалідністю - сприяння ефективному використанню засобів і методів фізичного виховання для зміцнення здоров'я, підвищення фізичного розвитку та фізичної підготовленості. Відповідно до цього завданнями лікарського контролю є:

· спостереження за станом здоров'я, фізичним розвитком та працездатністю осіб, що займаються фізичною культурою та спортом;

· спостереження за правильним використанням засобів і методів фізичного виховання з урахуванням статі, віку, стану здоров'я та фізичної підготовленості займаються, попередження та усунення негативних явищ в процесі тренування (перетренованості, перевтоми і ін.);

· нагляд за санітарно-гігієнічними умовами місць занять, попередження спортивних травм, також їх лікування.

Лікарський контроль включає: 1) лікарське огляд; 2) лікарсько-педагогічні спостереження; 3) лікарсько-спортивну консультацію; 4) санітарно-гігієнічний нагляд за місцями і умовами проведення занять фізкультурою і спортом, а також змагань; 5) гігієнічне виховання фізкультурників і спортсменів; 6) медико-санітарне забезпечення спортивних змагань та масових фізкультурно-оздоровчих заходів.

Лікарське посвідчення передбачає обстеження осіб, які займаються фізкультурою і спортом, а також приступають до занять вперше. Методика обстеження (коротка або поглиблена) і його періодичність визначаються контингентом займаються (їх віком, статтю, спортивною кваліфікацією) і характером занять (навчальна програми, оздоровча та лікувальна фізкультура, спортивна тренування).

На підставі даних лікарського огляду обстежуваних, що навчаються за програмою фізичного виховання, розподіляють на три медичні групи: основну, підготовчу і спеціальну.

В основну медичну групу зараховують осіб, які не мають відхилень у стані здоров'я, з достатньою фізичною підготовкою. Їм раз-вирішені заняття по повній навчальній програмі, здача норм ГТО, заняття в спортивних секціях та участь у змаганнях.

В підготовчу медичну групу включають осіб, які мають незначні відхилення у стані здоров'я і недостатню фізичну підготовку. Вони займаються за тією ж програмою, але з деяким обмеженням (в навчальний період) і більш поступовим наростанням навантажень; питання про участь в змаганнях в кожному конкретному випадку вирішується індивідуально.

У спеціальну медичну групу входять особи з істотними відхиленнями в стані здоров'я або дуже низьким рівнем фізичної підготовки. Групові заняття для таких осіб можуть проводитися тільки по спеціальній програмі лікувальної фізичної культури, за показаннями - заняття з індивідуальної програми в поліклініці або лікарсько-фізкультурному диспансері: при цьому враховувати характер і стадію захворювання, рівень фізичної підготовки обстежуваного, його віку та статі. Лікарсько-педагогічні спостереження, проведені спортивним лікарем спільно з тренером або викладачем безпосередньо в процесі тренування і змагань є важливою ланкою ВПК. Лікарсько-педагогічні спостереження дозволяють вивчити специфічний вплив тренування на стан здоров'я і фізичну підготовку спортсмена, простежити динаміку фізичної підготовленості, адаптаційних змін організму в процесі регулярних занять спортом, визначити ступінь тренованості.

Результати лікарсько-педагогічних спостережень служать основою для керування тренувальним процесом (відповідно до стану здоров'я, функціональної підготовленістю організму спортсмена), для проведення заходів з відновлення та підвищенню працездатності.

Лікарсько-спортивну консультацію з питань, пов'язаних із заняттями фізкультурою і спортом, проводить лікар - фахівець з ВПК. Початківцям лікарсько-спортивна консультація допомагає зробити правильний вибір фізичних вправ або виду спорту (відповідно до стану здоров'я, фізичного розвитку та рівнем фізичної підготовки). Тренери, викладачі та спортсмени отримують консультацію з питань режиму тренування, обсягу та характеру тренувальних навантажень і ін. Відповіді на всі питання можуть бути отримані тільки на основі даних лікарського огляду та лікарсько-педагогічних спостережень (для спортсменів).

Санітарно-гігієнічний нагляд за місцями і умовами проведення занять фізкультурою і спортом, а також змагань включає попереджувальний нагляд під час проектування і будівництва спортивних споруд або виділенні спеціальних приміщень для занять, а також поточний нагляд за виконанням встановлених санітарних правил утримання місць занять.

Попереджувальний нагляд проводять представник районної СЕС сумісно з лікарем лікарсько-фізкультурного диспансеру. Поточний нагляд здійснює лікар відповідної спортивної організації. Гігієнічне виховання спрямоване на пропаганду здорового способу життя. Лікар поліклініки чи амбулаторії у своїй професійній діяльності сприяє розвитку фізичної культури, роз'яснюючи населенню роль раціонального режиму дня, що включають регулярні заняття фізкультурою і спортом, а також елементи загартовування.

2. Диспансерний метод контролю за спортсменами–інвалідами. Активна форма лікарського спостереження на змаганнях за спортсменами інвалідами, які ведуть цілорічну тренування являється диспансерний метод контролю. Цей метод став застосовуватися після організації лікарсько-фізкультурних диспансерів (ЛФД).

Основні завдання диспансерного спостереження: зміцнення здоров'я та покращення фізичного розвитку спортсменів, тривале збереження їх високої спортивної працездатності; попередження та виявлення ранніх ознак порушення стану здоров'я, перевтоми, перетренованості і перенапруги; сприяння підвищенню спортивної майстерності та удосконалення методики тренування.

В основу диспансерного спостереження покладено динамічне вивчення фізичного розвитку та стану здоров'я, а також впливу на організм спортивних занять і змагань. Широко застосовується лікарсько-фізкультурна консультація. Це форма роботи з лікарського контролю, яка використовується при зверненні здорового чи хворого людини в ВФД або лікарсько-консультативний пункт, розташований в поліклініці. Мета такої консультації - вирішення питань, пов'язаних із заняттями фізкультурою і спортом або використанням їх коштів для лікування. При цьому може бути проведено поглиблене обстеження з застосуванням функціональних проб. В одних випадках консультація дається педагогу або тренеру, в інших - займаються як під час планових медичних оглядів, так і при зверненні до лікаря з метою отримання додаткової інформації з питань фізіології фізичних навантажень, самоконтролю та ін.

В процесі ВПН використовують такі методичні прийоми.

1. Визначення щільності заняття. Шляхом хронометражу дій одного- двох учнів визначається загальний час, витрачений на виконання вправ. Щільність занять визначається як співвідношення часу, витраченого на вправи, до загального часу заняття (у відсотках). Кваліфіковано проведене заняття має щільність 60- 70%.

2. Визначення фізіологічної «кривої» уроку. Спеціаліст, будучи присутнім на різних етапах тренування, реєструє частоту серцевих скорочень (ЧСС) чи іншій фізіологічний показник і будує графік, що демонструє його динаміку в процесі фізичного навантаження.

Аналізуючи цю «криву», можна оцінити ефективність вступної частини заняття, інтенсивність фізичного навантаження в його основній частині, тривалість й ускладнення основної частини і ступінь відновлення пульсу до кінця заняття.

3.Оцінка ступіня втоми. Проводиться за зовнішніми ознаками стомлення - кольором шкірних покривів, потовиділенню, точності рухів і ін., а також швидкості відновлення вихідної ЧСС після закінчення заняття.

При правильно побудованому занятті відзначаються допустима для даного контингенту збудливість пульсу, практично повне його відновлення до кінця заняття.

Задачі лікарсько-педагогічного контролю: вивчення відповідності умов занять гігієнічним і фізіологічним нормам, визначення впливу заняття або змагань на організм, аналіз рівня загальної підготовленості та спеціальної тренованості, допомога фахівця з адаптивної фізичної культури в правильному плануванні занять в процесі фізичного виховання і в спортивному тренуванні. Ефективність тренувального процесу залежить від того, наскільки правильно обрані засоби тренування і їх дозування в одному занятті, мікро- або мезоциклі.

З метою виявлення цих впливів прийнято вивчати терміновий, відставлений і кумулятивний тренувальний ефект. Терміновий тренувальний ефект-зміни, що відбуваються в організмі безпосередньо під час виконання фізичних вправ і в найближчий період відпочинку. Відставлений тренувальний ефект - зміни, відмічені в пізніх фазах відновлення (наприклад, на другий день після занять або через кілька днів). Кумулятивний тренувальний ефект - зміни в організмі, що відбуваються протягом тривалого періоду тренування, в результаті підсумовування термінових і відставлений-них ефектів загального числа окремих тренувальних занять.

Лікарсько-педагогічне спостереження проводяться під час етапних, поточних і оперативних досліджень. В етапних комплексних дослідженнях, коли оцінюється кумулятивний тренувальний ефект за відповідний період, беруть участь фахівці з адаптивної фізичної культури, лікарі та психологи. Завдання лікаря - оцінити зміни у функціональному стані окремих систем організму, загальну працездатність організму.

Етапні дослідження проводять кожні 2-3 місяці: у спокої, під час і після виконання фізичних навантажень (за допомогою велоергометра, тредбан і ін.). У поточних обстеженнях оцінюють відставлений тренувальний ефект. Форми організації цих спостережень можуть бути різними: а) щодня вранці в умовах тренувального збору або перед тренувальними заняттями; б) щоденно вранці і ввечері; в) на початку і наприкінці одного або двох мікроциклів (вранці або в будь-який час перед заняттями); г) на другий день після заняття (вранці або перед наступним тренуванням). Для проведення поточного контролю використовують найпростіші методи клініко-функціонального дослідження - одномоментні функціональні проби (20 присідань, затримка дихання та ін.).

В оперативних дослідженнях оцінюють терміновий тренувальний ефект, або змагання, що відбуваються в організмі під час виконання фізичних вправ і в найближчий відновний період. Використовують такі форми оперативних досліджень: а) безпосередньо на занятті (протягом всього заняття, після окремих вправ або після різних частин заняття); б) до тренувального заняття і через 20-30 хв після нього (у спокої або з застосуванням додаткового навантаження); в) в день тренування вранці і ввечері.

Методика лікарсько-педагогічного спостереження обумовлена ​​конкретними завданнями і умовами обстеження. При вивченні реакції спортсменів на тренувальні навантаження використовують методи (з урахуванням анамнезу) оцінки зовнішніх ознак втоми і функціональних зрушень в діяльності різних систем. При проведенні оперативного експрес - контролю з урахуванням суб'єктивних відчуттів розрізняють три типи реакції на тренувальне навантаження: фізіологічний, «прикордонний» і патологічний.

3. Оцінка ефективності реабілітаційних заходів (побутового характеру). Кабінет побутової реабілітації необхідно оснащувати з урахуванням вирішуваних завдань. В ньому має бути все необхідне, чим користуються в домашніх умовах: набори столових предметів (тарілки, ложки, виделки, ножі, стакани, чайники, графіни, каструлі, пательні), побутові (рукавички, ґудзики, ремені, голки, щітки, телефони, будильник), господарські, прикладні предмети (конструктор, рахівниця, пластилін, друкарська машинка, піаніно і т.п.), а також предмети особистої гігієни (гребінець, мило, зубна щітка, мочалка, рушник).

Крім того, потрібно мати спеціальні апарати, навчально-тренувальні стенди. Час, витрачений людиною на виконання будь-якої операції, неважко визначити і використовувати як оптимальну величину, до якої має прагнути хворий. Хворий залучається до повного або часткового самообслуговуванню (застеляє постіль, наводить порядок в тумбочці, бере участь в роздачі їжі, самостійно виробляє ранковий або вечірній туалет і т.п.). Все це він робить систематично, під контролем спеціаліста, який стежить за станом, настроєм хворого, якістю виконуваної роботи.

Для контролю за ходом відновлення навичок самообслуговування доцільно оцінювати їх в балах.

Оцінка самообслуговування в балах:

0 - Хворий в вимушеному положенні, абсолютно не може себе обслуговувати, потребує постійного догляду.

1 - Хворий може пересуватися за допомогою ортопедичних пристосувань, пересувань в приміщенні, обслуговує себе частково за допомогою здорової кінцівки, потребує постійного догляду.

2 - Хворий може самостійно пересуватися, використовуючи ортопедичні пристосування, і виконувати основні операції з самообслуговування з допомогою не тільки здорової, але і хворої кінцівки. Частково потребує стороннього догляду.

3 - Хворий пересувається самостійно, швидко стомлюється, використовує ортопедичні пристосування, можливий помірний больовий синдром. Самообслуговування майже повне. Активні функції хворої кінцівки в обмеженому обсязі.

4 - Хворий пересувається без ортопедичних пристосувань. Самообслуговування повне, але в кілька уповільненому темпі.

5 – Повне відновлення всіх порушених функцій і усунення наявних порушень, повернення до колишньої праці. Для полегшення контролю за відновленням функцій у хворих доцільно оцінювати в балах амплітуду рухів у суглобах уражених кінцівок

* В нормі: зовнішня ротація - до 40 °, внутрішня ротація - до 45 °.

** В нормі: розгинання - до 75 °, згинання - до 135 °.