Семінарське заняття № 6 (2 години):
Навчальні питання:
1. Поняття і джерела права зовнішніх зносин. Органи зовнішніх зносин, повноваження.
2. Дипломатичні представництва: порядок відкриття, структура. Функції. Дипломатичні привілеї та імунітети.
3. Консульські установи. Види установ, що виконують консульські функції. Порядок формування консульських установ і призначення консулів. Привілеї та імунітети консульських установ і їх персоналу.
4. Постійні представництва при міжнародних організаціях.
5. Спеціальні місії, їх завдання та повноваження.
Теми для рефератів:
1. Статус дипломатичних представництв і їх персоналу.
2. Статус консульських установ і їх персоналу..
Методичні вказівки:
В межах даної теми необхідно визначити принципи і норми, покликані регулювати становище і діяльність представників держав у міжнародних відносинах, а також з’ясувати функції та організаційну структуру, привілеї та імунітети дипломатичних і консульських представництв.
Розкриваючи перше питання потрібно зауважити, що право зовнішніх зносин є одним із давніших галузей міжнародного права. Його витоки можна знайти ще в період родоплемінних відносинах людської цивілізації, що базувалися на віросповіданнях, традиціях і звичаях. Серед джерел сучасного права зовнішніх зносин слід відзначити Віденську конвенцію про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 року, Віденську конвенцію про представництво держав у їх відносинах з міжнародними організаціями універсального характеру від 14 березня 1975 року, Віденську конвенція про консульські зносини і факультативні протоколи від 24 квітня 1963 року, Конвенцію про спеціальні місії і факультативний протокол від 8 грудня 1969 року. В межах даного питання слід визначити компетенцію державних органів у сфері зовнішніх зносин, їх систему, яким державним органам надано право здійснювати загальне керівництво і, які державні органи уповноважуються представляти свою державу за кордоном.
|
|
Відповідь на друге питання насамперед повинна містити визначення дипломатичного представництва, як постійного зарубіжного органу зовнішніх зносин держав з метою підтримки взаємних дипломатичних відносин. Вивчаючи порядок відкриття дипломатичних представництв слід з’ясувати сутність термінів “акредитування”, “агреман”, “вірча грамота”. Варто зауважити, що персонал дипломатичного представництва поділяється на певні категорії (дипломатичний, адміністративно-технічний, обслуговувальний). Зміст правого становища цих категорій осіб доцільно розкрити через їхні функції, привілеї та імунітети.
Третє питання присвячене висвітленню діяльності консульських установ – постійних державних органів зовнішніх зносин. Після визначення терміну “консульські установи”, слід вказати на їх розмежування на консульські відділи разом з керівниками і самостійні консульські установи. Варто звернути увагу на діяльність позаштатних (почесних) консулів. Встановити порядок формування консульських установ і призначення консулів можливо після ознайомлення з термінами “консульський патент”, “екзекватура”. З метою вивчення питань пов’язаних з привілеями і імунітетами доцільно звернутися до положень Віденської конвенції про консульські зносини і факультативні протоколи 1963 року. Варто відмітити, що вихід України на міжнародну арену в якості суверенної держави значно розширює сферу дипломатичних і консульських відносин з багатьма державами. При цьому бажано проаналізувати Закон України “Про дипломатичну службу” від 20 вересня 2001 року, Закон України “Про дипломатичні ранги України” від 28 листопада 2002 року.
|
|
Розглядаючи четверте питання плану потрібно звернутися до Віденської конвенцію про представництво держав у їх відносинах з міжнародними організаціями універсального характеру 1975 року, що регулює правове положення постійного представництва при міжнародних організаціях. При цьому слід дати характеристику двом категоріям місій держав при міжнародних організаціях: постійні представництва і постійні місії глядачів для виконання певних місій.
В заключному питанні плану необхідно розкрити міжнародно-правовий статус спеціальних місій. Насамперед варто зауважити, що спеціальні місії мають представницький характер і їх завдання має бути чітко визначеним. Значну увагу доцільно приділити питанням щодо складу, функцій і привілеїв та імунітетів спеціальних місій.
ПЕРЕЛІК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
1. Венская конвенция о дипломатических сношениях от 18 апреля 1961 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/conventions/dip_rel.shtml.
2. Венская Конвенция о консульских сношениях от 24 апреля 1963 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/conventions/pdf/consular.pdf.
3. Венская Конвенция о представительстве государств в их отношениях с международными организациями универсального характера от 14 марта 1975 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_254.
4. Закон України “Про дипломатичну службу” від 20 вересня 2001 року № 2728 – ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 5. – Ст. 29.
5. Закон України “Про дипломатичні ранги України” від 28 листопада 2002 року № 253 – IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 4. – Ст. 30.
6. Конвенция о предотвращении и наказании преступлений против лиц, пользующихся международной защитой, в том числе дипломатических агентов от 14 декабря 1973 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/conventions/int_protected_persons.shtml.
7. Конвенция о привилегиях и иммунитетах ООН от 13 февраля 1946 г. // Действующее международное право. В 3-х томах. Сост. Ю.М. Колосов и Э.С. Кривчикова. Том 1.- М.: Изд-во Московского независимого института международного права, 1996. – С. 615 - 619.
8. Конвенция о привилегиях и иммунитетах специализированных учреждений ООН от 21 ноября 1947 г. // Действующее международное право. В 3-х томах. Сост. Ю.М. Колосов и Э.С. Кривчикова. Том 1.- М.: Изд-во Московского независимого института международного права, 1996. – С. 620 - 632.
9. Конвенція про спеціальні місії від 8 грудня 1969 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_092.
10. Консульський статут України від 2 квітня 1994 року Затверджений Указом Президента України від 2 квітня 1994 року № 127/94.
11. Баймуратов М.О. Міжнародне право. Підручник / М.О. Баймуратов. – Суми: ВТД Університетська книга; Одеса:Астропринт, 2006. – 424 с.
|
|
12. Бекяшев К.А. Международное публичное право. Сборник документов: в 2-х т. / cост. К.А. Бекяшев, А.Г. Ходаков. – М.: Изд-во БЕК, 1996. – Т. 1. – 570 с.
13. Борунков А.Ф. Дипломатический протокол России / А.Ф. Борунков. – М.: Междунар. отношения, 2000. – 240 с.
14. Гуменюк Б.І. Основи дипломатичної та консульської служби: Навч. посібник / Б.І. Гуменюк. – К.: Либідь, 1998. – 248 с.
15. Джон Вуд и Жан Серре Дипломатический церемониал и протокол. – М.: Прогресс, 1976. – 394 с.
16. Лукашук И.И. Международное право: Особенная часть. Учебник Лукашук И.И. / И.И. Лукашук. – М.: БЕК, 1997. – 410 с.
17. Международное право / Вольфганг Граф Витцтум [и др.]; пер. с нем. / [В. Бергман, пред., сост. ]; [науч. ред. и сост. указ. Т. Ф. Яковлева]. – М.: Инфотропик Медиа, 2011. – 992 с.
18. Международное право: Сборник документов: Учеб пособие / Н. Т. Блатова, Г. М. Мелков. –М.: Ид риор, 2011. – 704 с.
19. Международное право: учебник для бакалавров / И. В. Гетьман-Павлова. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юрайт, 2013. – 709 с.
20. Международное право: учебник / отв. ред. Г. В. Игнатенко, О. И. Тиунов. 6-е изд., перераб. и доп. – М.: НОРМА, 2013. – 752 с.
21. Международное публичное право: учебник / [Л. П. Ануфриев, К. А. Бекяшев, Е. Г. Моисеев, В. В. Устинов [и др.]; ответ. ред. К. А. Бекяшев. – 5-е изд., перераб. и доп. – М.: Проспект, 2009. – 1008 с.
22. Міжнародне право: словник-довідник/ [С. М. Перепьолкін, Т. Л. Сироїд, Л. А. Філяніна]; за заг. ред. Т. Л. Сироїд. – Х.: Юрайт, 2014. – 408 с.
23. Плотникова О.В. Консульские отношения и консульское право. Учебник для вузов / О.В. Плотникова. – М.: НОРМА – ИНФРА-М, 1998. – 208 с.
24. Сандровский К.К. Дипломатическое право: Учебник. – Киев: Вища школа, 1981.
25. Тимченко Л.А., Тимченко Л.Д. Международное право: Практикум. – Ирпень: Вид-во Академии ГНС Украины, 2002.
26. Черкес М.Ю. Міжнародне право: Підручник. – М.: Т-во “Знання”, 2000.