Тема: закладка й опис пробних ділянок та облікових площадок

Метою роботи є опанування методик закладки й опису пробних ділянок та облікових площадок

Завдання:

Ознайомитись з методикою закладки облікових ділянок, обліком видового складу, визначенням рясності, переважання або домінування, періодичністю рослинних організмів, відбором проб ґрунту, листового опаду і трави, листя, збиранням й обліком урожаю.

Навчитись проводити обробку даних агроекологічних досліджень, визначати температуру ґрунту за методом Саввінова, проводити облік кореневих систем за методом Станкова, визначати твердість ґрунту за методом Рев'якіна, щільність радіоактивного забруднення ґрунту.

Оформлення польового щоденника

Термінологічний словник:

Кислотність ґрунту – концентрація іонів водню в ґрунтовому розчині і в ґрунтовому комплексі, що поглинається (потенційна кислотність).

Меліорація (лат. melioratio – поліпшення) – цілеспрямована зміна властивостей природно-територіальних комплексів з метою оптимального використання природного потенціалу земель, вод, клімату, рельєфу та рослинності.

Радіоактивність – властивість деяких хімічних елементів довільно розпадатися у супроводі випромінювання особливих променів, які складаються із заряджених найдрібніших частинок або з короткохвильового електромагнітного випромінювання.

Радіоактивність природна ґрунту - здатність г. природно випромінювати γ-частини, обумовлена присутністю в ньому радіоактивних елементів, що потрапили в г. з материнських порід, ґрунтових вод або з атмосфери. Визначається як основа при вивченні різних властивостей у г. за допомогою радіоактивних ізотопів і для контролю зараження г. радіоактивними елементами.

Розвідувальне дослідження (інколи його ще називають пілотажним або зондажним) - це дослідження-проба методичного характеру, яке проводиться з метою отримання додаткової інформації про предмет та об'єкт дослідження, уточнення і коригування гіпотез, завдань та інструментарію.

Спектральний аналіз – фізичний метод визначення якісного і кількісного стану чи специфіки хім. складу речовин на основі вивчення їх спектра. Розрізняють оптичний і рентгенівський С.а.

Точка достатнього зволоження — син.: Критична вологість. Найменша вологість г., при якій рослини ще не відчувають нестачі вологи, оскільки в Т. Д. З. фактична транспірація дорівнює потенційній. Вологість г. у Т. Д. З. тим більше, чим вище абсолютний рівень потенційної транспірації (див.). Термін запропонований Литвиновим, по методу якого Т. Д. З. визначається як вологість г., при якій плач рослини припиняється.

Фазові переходи в ґрунті - зміни фізичного стану ґрунтової вологи - випар, конденсація, кристалізація (замерзання) вологи й танення льоду, які супроводжуються виділенням або поглинанням тепла.

Фізичні властивості ґрунту — сукупність властивостей, що характеризують фізичний стан г. і його відношення до різних фізичних впливів: гранулометричний і агрегатний склад, структурність, питома і об'ємна вага, пористість, повітряні, водні, теплові, електричні й радіоактивні властивості. У широкому розумінні сюди ж ставляться й фізико-механічні властивості г.

Закладка облікових ділянок

Для опису окремих спілок потрібно виділяти пробні площі. Ці площі повинні дати достатньо повну уяву про відповідну і тому розміри їх не повинні бути занадто малими.

Ділянки в різних екологічних зонах повинні бути ідентичні за географічним положенням (не можна брати, наприклад, схили або яр в одній зоні та рівнинну поверхню в іншій, або ж схили, які розташовані на різних сторонах світу). За можливістю ідентичним повинен бути і рослинний покрив (не можна брати, наприклад, ліс в одному місці і степову ділянку в іншому). На ділянці повинна рости і найбільш характерна для даного регіону рослинність. Бажано також щоб на них була представлена рослинність різних ярусів: дерева, чагарники, трава.

Для трав'яних спілок виділяють площі від 1 до 100 м² в залежності від розмірів природних ділянок окремих спілок.

Співвідношення розміру і кількості дрібних пробних площадок:

Розмір площадки	Кількість площадок в межах одної пробної площі
1/10 1/100

Облік видового складу спілки

Необхідно дуже ретельно скласти перелік рослин для того, щоб до нього потрапили всі види, що знаходяться як у зрілому стані, так і у вигляді молодняка і навіть сходів. Рекомендується розташувати рослини в списку за життєвими формами, наприклад: спочатку дерева, потім кущі, кущики, півкущі, багаторічні трави, однорічні трави, мохи, лишайники, гриби, водорості. Можна використовувати і більш детальні класифікації життєвих форм. Під час складання списків можна розташовувати види за групами: злаки, осокові, ситникові, бобові, різнотрав'я, шкідливі та отруйні рослини. У межах кожної з груп види рослин перераховуються або в систематичному, або в алфавітному порядку.

Рясність

Рясністю називають кількість екземплярів будь-якого виду в межах пробної площі. Під час обліку рясності часто доводиться стикатися зі складністю розмежування окремих індивідів. У таких випадках облік індивідів можна замінити переліком стебел. І те і інше є об'єктивною оцінкою рясності. Такого роду оцінка буває часто громіздкою та кропіткою і тому для трав'яних ценозів частіше використовують суб'єктивну оцінку за допомогою якої-небудь шкали. Були запропоновані різноманітні шкали рясності: одні з них цифрові, частіше за все п'яти – або десятибальні, інші – словесні.

З цифрових шкал найпростіша – п'ятибальна шкала Хульта, цифрові бали якої слід розуміти приблизно так: 5 – дуже рясно, 4 – рясно, 3 – не рясно, 2 – мало, 1 – дуже мало.

Часто використовують позначення un (unicum), коли вид зустрічається на площадці в одиночному екземплярі.

При користуванні шкалою Друде неминуче доводиться поєднувати уяву про кількість екземплярів кожного виду з уявою про покриття, тобто про площу, що ним займається. У тих випадках, коли особин якогось виду дуже багато, але вони дуже дрібні (наприклад, деякі весняні ефімери, як крупка та ін.), буде мати місце велике розходження між рясністю та покриттям. У цих випадках при використанні шкали Друде в основному беруть до у ваги тільки кількість особин, а не площу покриття. Можуть бути і різні перехідні випадки.

Переважання або домінування

Ця ознака характеризується, по-перше, покриттям, тобто площею, що вкривається наземними частинами того чи іншого виду в спілці, по-друге, об'ємом, що вони займають, і, по-третє, їх вагою. Визначити покриття рослин у спілці можна різними методами.

Визначення проектного покриття. У травостоях розрізняють так зване дійсне покриття і проективне покриття. Дійсне покриття – це процент площі, зайнятий основами пагонів рослин, а проективне покриття – це відсоток площі, що вкривається верхніми частинами рослин. При вивченні цих двох показників слід спочатку визначити проективне покриття, а потім, зрізавши травостій, визначити дійсне покриття. Методика визначення проективного покриття найбільш детально розроблена Л.Г. Роменським. При цьому визначаються три показники: загальне проективне покриття (так звана проективна повнота травостою); шарове покриття, тобто ступінь покриття нижніх шарів травостою верхніми, і проективна рясність, тобто проективне покриття окремих видів або їх груп. Для господарських цілей особливо важливі перший і третій показники.

Для їх більш точного (не окомірного) визначення використовується невелика пластинка (картонна, дерев'яна, з пластмаси), у якій вирізаний прямокутний отвір розміром 2x5 або 3x7,5 см. Цей отвір білою ниткою або тонким дротом розділяється на 10 квадратних клітин (комірка) по 1 або 1,5 см² кожна. Розглядаючи травостій зверху через цю малу сітку, визначають, скільки коміоок припадає на проекшю рослинності і скільки на не вкриту травою поверхню ґрунту. Повторюючи такий облік на різни: місцях ділянки, отримують середню величину проективного покриття точністю до 5% і більше. Вона виражається як для всього травостою, так для окремих видів, бо останні частково перекривають один одного.

Періодичність

Для вивчення періодичності треба відзначити під час опису спілю фенологічну фазу кожного виду. Для цього можна використовуваті скорочені словесні ознаки: веп, зацв., цв.. неспіл., плоди, обсемін., відмир Зручно також користуватися значками, запропонованими Альохіним: (тире) – вегетація до цвітіння); ^А – початок бутонізації; – розцвітання; повне цвітіння; с – відцвітання; + – рослина відцвіла, але насіння (плоди ще не поспіли і не опадають; # -насіння (плоди) поспіли й опадають; ~ вегетація після обнасінення.

В останній час частіше користуються цифровими ознаками фа розвитку; 1 – вегетація, 2 – бутонізація, 3 – цвітіння, 4 – плодоношения, 5 закінчення вегетації, 6 – період спокою. Крім того в межах кожної фази розрізняють підфази, які також позначають цифрами.

Список рослин пробної площі

№п/п

Назва рослини

Рясність

Покритя в %, проективне

Висота

Фенофаза

Підрахувати коефіцієнт флорістичної спільності двох спілок за формулою Жаккара:

де А – кількість видів у спілці 1;

В – кількість видів у спілці 2;

С – кількість видів, загальних для обох спілок.

Відбір проби ґрунту

Відведену ділянку землі розміром 10×50 розділяють (умовно або шпагатом) двома діагоналями на чверть ділянки, у середній частині яких, а також в місці перехрестя діагоналей, вибирають місця для взяття проб. Ґрунт для аналізу беруть з поверхні горизонту (0-20см. від поверхні).

Коли ретельно перемішати ґрунт з усіх точок відбору, отримаємо "середню пробу" ґрунту даної ділянки. Кількість ґрунту для кожної бригади повинна бути не менше 1 кг.

Відбір проб листового опаду і трави

Якщо ділянка рівномірно заселена перевинними й чагарниковими рослинами, то збір листового опаду проводиться за схемою для відбору проб ґрунту. У протилежному випадку листовий опад потрібно збирати безпосередньо поблизу дерев та чагарників з поверхні ґрунту.

Збір трави (злакових рослин для отримання сіна) проводиться аналогічним чином. При рівномірному та рясному її розповсюдженні вона збирається за схемою відбору проб ґрунту, при "осередковому" зростанні збір трави проводиться з декількох місць найбільш рясного її зростання. Трава зрізується ножицями на відстані декількох сантиметрів від поверхні ґрунту. Небажано зрізати самотньо зростаючі рослини.

Відбір проб листа

Для відбору проб листя необхідно вибрати декілька однотипних дерев на ділянці. Якщо це лісова ділянка або штучна посадка, то місце відбору проб листя визначається як при відборі проб ґрунту. Листя відбираються рівномірно з усіх сторін дерева. Середня проба листя повинна складатися з 60-80 листових пластинок, зібраних з 3-5 дерев. Листя повинно бути, якщо немає спеціальних обмовлень, такими, що завершило свій ріст, зеленим, без пошкоджень.

10 м

50 м

Місце відбору зразка

Збирання й облік урожаю

Збирання й облік урожаю вимагають великої уваги й акуратності, промахи при виконанні цієї роботи ведуть до великих помилок, які зовсім знецінюють дослід.

Перед збиранням урожаю ретельно оглядають дослід і при необхідності роблять виключки. Зменшення облікової площі допускається не більше, ніж на 50%. Якщо площа виключки більша, то вибраковують ділянку повністю, що дуже небажано. При цьому результати врожаю треба відновити статистичним методом.

Всі ділянки в досліді бажано зібрати за один день, одним і тим же способом. Якщо це не вдається зробити, то за один день збирають ціле число повторень.

В дослідницькій роботі необхідно використовувати тільки суцільний метод збирання врожаю.

Урожай зернових культур збирають малогабаритними комбайнами. При цьому важливо встановити та суворо витримати протягом всього збирання оптимальний режим роботи. Тривалість роботи вхолосту після скошування повинна бути 3…4 хвилини.

Бункерний урожай зважують безпосередньо на полі, а потім перераховують на 14%-ну вологість і 100%-ну чистоту. Для визначення вологості та засміченості відбирають проби вагою біля 1 кг.

Врожай просапних культур обліковують суцільним методом, зважуючи його з кожної облікової ділянки безпосередньо в полі. При значній забрудненості бульб і коренів відбирають проби по 10 – 15 кг. Ці проби після визначення чистої продукції можна використати для визначення її якості.

Облік урожаю льону та конопель (соломки та насіння) в принципі подібний з обліком зернових. Зважування соломки та насіння проводять після очісування рослин і відбирають проби для визначення вологості та засміченості: соломки льону та конопель по 200…300 і 800…1000 г, відповідно, насіння – по 150…200 г. Врожай соломки приводять до 19%-ної вологості. Врожай насіння приводять до 100%-ної чистоти, 12%-ної вологості для льону та 13%-ної – для конопель.

Для визначення виходу волокна з кожної ділянки відбирають по 2 проби вагою 4…6 кг кожна.

Урожай конюшини, люцерни, вики, травосумішок, лучних трав облікують суцільним методом. Після скошування зелену масу зважують і відбирають пробні снопи вагою не менше 2 кг для визначення вологості, ботанічного складу та показників якості врожаю. Врожай сіна приводять до 16%-ної вологості.

При обліку врожаю кукурудзи на силос рослини скошують і негайно зважують. Для визначення в загальному врожаї частки листків, стебел і качанів у молочній і восковій стиглості відбирають проби по 10…20 рослин.

В посівах картоплі та коренеплодів випадіння одиничних рослин, якщо воно відбулося задовго до збирання врожаю, підвищує продуктивність межуючих з порожніми місцями рослин на 20…50%, тому необхідно використати спеціальні методи для ліквідації впливу зрідженості на результати досліду.

Поправки застосовуються, якщо випало не більше 20 і не менше 4 % рослин.

Перед збиранням урожаю підраховують число порожніх місць і видаляють рослини, які межують з порожніми проміжками. Фактичну облікову площу розраховують за формулою:

,

де - розрахункове число рослин на ділянці;

– число рослин, яких не вистачає;

- площа живлення однієї рослини.

При рівномірному випадінні одиничних рослин допускається, що біля половини площі порожніх місць використовується сусідніми рослинами. Врожай визначають за формулою:

,

де – фактичний урожай.

Обробка даних агроекологічних досліджень

Обробка даних агроекологічних досліджень (спостережень, обліків, аналізів) включає:

– агроекологічний аналіз одержаних даних;

– первинну цифрову обробку матеріалів;

– статистичну оцінку результатів досліджень.

Агроекологічний аналіз містить співставлення фактичної методики проведення досліду з методикою, якої вимагають умови та характер досліджень і включає критичний огляд даних врожаю, співставлення їх з результатами польових спостережень, аналіз методики проведення досліду, а також звільнення первинних даних від описок та інших неточностей.

Досліди з грубими помилками не мають цінності. Їх бракують.

Первинна цифрова обробка матеріалів включає:

– перерахунок урожаїв з ділянок на врожай з 1 га;

– приведення врожаю до стандартної вологості та 100 %-ної чистоти;

– складання таблиці врожаю – визначення сум по варіантах, повтореннях і загальної, розрахунок середніх урожаїв по варіантах і досліду.

Основна маса чисел повинна бути тризначною. Врожай до 100 ц/га записують з точністю до 0,1, понад 100 ц/га – до 1 ц/га. Закруглення проводять за звичайним правилом. Відновлюють дані, які випали.

Якщо необхідно порівняти продуктивність різних культур, урожаї їх переводять у співставні одиниці (кормові, зернові тощо).

В кожному числі треба зберегти стільки значащих цифр, щоб сумнівним був лише останній знак. Якщо варіюють десятки, то приймають точність до 1, одиниці – до 0,1 і т.д.

У всіх проміжних розрахунках число значащих цифр повинно бути на порядок більше, ніж їх кількість у кінцевій таблиці.

Результати польових дослідів обов’язково повинні бути оброблені статистично.

Документація повинна бути повною за змістом, об’єктивною, точною, своєчасною, лаконічною й однотипною.

Визначення температури ґрунту за методом Саввінова

Температура ґрунту відноситься до найважливіших чинників, які обумовлюють ріст, розвиток і врожай рослин, а також характер ґрунтових процесів.

Температуру орного шару ґрунту вимірюють колінчастими ртутними термометрами Саввінова, які встановлюють на глибинах 5, 10, 15, 20 см. При цьому необхідний добрий контакт термометрів з ґрунтом. Термометри розташовують у напрямку зі сходу на захід на відстані 10 см один від одного. Ґрунт навколо термометрів дещо ущільнюється.

Облік кореневих систем за методом Станкова

Цей метод дає уяву про масу, довжину, об'єм і поверхню коренів. Він базується на рамочній виїмці ґрунту.

На поверхню ґрунту накладають рамку з внутрішніми розмірами 30,3×30,1 см, що відповідає площі 0,1 м². Ґрунт усередині рамки розрізують на грудки і шар 0-10 см совком переносять у торбинку. Так же виймають в окремі торбинки шари 10-20, 20-30 і 30-40 см.

Для відмивки коренів від ґрунту використовують торбинки з декількох шарів марлі чи сита з діаметрами отворів від 1 до 0,25 мм. Щоб прискорити відмивку, проби заздалегідь замочують у воді. Відмивку коренів слід проводити відразу після взяття зразків.

Відмиту масу розділяють на 4 групи: 1) пожнивні рештки; 2) крупні корені діаметром – > 1 мм; 3) дрібні керенці діаметром < 1 мм та їх шматочки; 4) мертві напіврозкладені залишки. Всі фракції висушують до повітряно – сухого стану та зважують.

Поверхню (D) і сумарну довжину (l_s) живих коренів можна (приблизно) визначити, якщо відомі їх об'єм і середній діаметр, за формулами:

, ,

де: V – об'єм коренів, см³;

d – середній діаметр коренів, см.

Визначення твердості ґрунту за методом Рев'якіна

Твердість характеризує опірність ґрунту проникненню в нього тіла (плунжера) певної конфігурації. Вона визначає опір знаряддям при механізованому обробітку ґрунту, а також росту кореневих систем рослин.

Визначення проводять твердоміром Рев'якіна, принцип роботи якого ґрунтується на обліку зусилля стиснення пружини при встромлені плунжера в ґрунт. Можна визначити твердість ґрунту до глибини 50 см. З одержаних даних вираховують середні величини зусиль (в мм) і, визначивши, скільки кілограмів сили припадає на 1 мм стиснення пружини, обчислюють середню величину опірності ґрунту. Показником твердості ґрунту (кг/см²) є відношення величини середньої опірності до площі плунжера.

Визначення щільності радіоактивного забруднення ґрунту

Особливості взаємодії радіоактивних ізотопів з ґрунтами. Ґрунти є одним з головних геохімічних бар’єрів на шляху міграції радіонуклідів в біосфері і являються депо довготривалого перебування радіоактивних ізотопів після їх осідання на поверхню землі. Ґрунт є головним джерелом надходження та накопичення радіонуклідів в рослинах. Тому саме від особливостей взаємодії радіонуклідів з ґрунтом залежить рівень забруднення рослинницької продукції.

Серед умов, що визначають рухомість радіонуклідів в ґрунтах можна виділити чотири групи факторів: погодно-кліматичні умови; склад, властивості та особливості генезису ґрунтів; хімічні та фізичні властивості радіонуклідів; властивості, дисперсність сполук, в складі яких радіонукліди находять в навколишнє середовище.

Розчинність та рухомість радіонуклідів в ґрунтах залежить в значній мірі від характеру їх утворення та шляху надходження в навколишнє середовище. Ступінь доступності біологічним об’єктам радіонуклідів характеризується показником відносної біологічної доступності (ВБД). Так для технологічних викидів ядерних об’єктів ВБД близький до одиниці, для продуктів ядерних вибухів та аварій може коливатись від 1 до 0,01 і менше.

Обстеження території. Обстеження території землекористування складається з двох етапів: перший – проведення γ-зйомки, яка дозволяє точно визначати оптимальні місця для пробовідбору; другий відбір проб ґрунту в оптимальних місцях.

γ-зйомка здійснюється за допомогою перевірених та градуйованих приладів СРП-68-01 на відстані 1 метру від поверхні ґрунту. Зйомці передує збір і ретельний аналіз всієї наявної інформації по господарству, за результатом якого визначають наступну стратегію виконання робіт по уточненню радіаційного становища.

Якщо є достеменні відомості про щільність забруднення, визначену експрес методом, а також результати γ-спектрометрії, то цілком достатньо провести лише контрольний пробовідбір, у кількості 3-4 проб, який після обробки та співставлення результатів з раніше отриманими даними може бути підставою для проведення або відмовлення від подальшої роботи по уточненню. В такому випадку, коли наявна інформація викликає сумнів, уточнення радіаційної обстановки здійснюють в повному обсязі. Необхідно врахувати також абсолютні значення щільності забруднення сільгоспугідь. Більш детально слід обстежувати території, де щільність забруднення перевищує 5 Кі/км². Співвідношення обсягів робіт на щільності менше 5 Кі/км² і більше 5 Кі/км² повинно складати 1:2. Ступінь детальності обстеження в кожному господарстві визначають спеціалісти з використанням районних та обласних карт радіоактивного забруднення.

Картографічною основою для проведення γ-зйомки є плани землекористування, виконані за мірилом 1:10000 та 1:25000. На планах повинні бути визначені межі полів, сіножатей, пасовищ і лісів, шляхи сполучень, гідрографічна сітка, контури населених пунктів, позначення полів та сівозміни, ґрунти, інша допоміжна інформація, яка характеризує кожне конкретне угіддя. Треба також по кожному полю мати інформацію про обробіток ґрунту після 1986 року.

Для проведення γ-зйомки цілком придатна картографічна основа, яка використовується при ґрунтово-агрохімічному обстеженні сільгоспугідь. Але на відміну від останнього, особливість γ-зйомки полягає в тому, що елементарною ділянкою в даному випадку вважається все поле, на якому через кожні 200 метрів позначено маршрутні ходи. Початок і кінець маршруту розміщується не ближче 50 метрів від межі поля. Рухаючись за маршрутом, виконавець проводить індикаційні виміри за допомогою приладу СРП-68-01.

Результати вимірювань реєструються таким чином: при незначних змінах показників приладу (не більше 30 %) значення гама фону відмічають в плані по маршрутній лінії через кожні 200 м; якщо при безперервному спостереженні різниця між показниками приладу перевищує 30 %, то цей результат фіксується в плані проведення виміру, навколо якого в радіусі 20…30 метрів здійснюють додаткове обстеження з метою визначення розмірів аномальної плями та нанесення її на картографічну основу.

Методика відбору проб ґрунтів. Після завершення першого етапу обстеження приступають до виконання другого етапу робіт, тобто відбору проб ґрунту з метою оцінки поверхневого радіоактивного забруднення. В умовах однорідного гама фону, коли різниця між окремими показниками вимірювання не перевищує 30%, у межах поля відбирається одна проба. Один змішаний зразок складається з індивідуальних проб ґрунту, відібраних з 2-х чи 3-х полів сівозміни, якщо забруднення по площі рівномірне. В межах конкретного поля місця пробовідбору розташовують по можливості рівномірно з урахуванням мікроландшафтних особливостей.

В місцях відбору проводиться вимір потужності дози на висотах 0,03…0,04 м та 1 м над поверхнею ґрунту. Проба відбирається на такій ділянці, де результати вимірів потужності доз при вимірі на висоті 1 м та на поверхні ґрунту відрізняється не більш, ніж в 1,3 рази.

Відбір проб проводиться пробовідбірним пристроями з відомою площею пробовідбору (рекомендується бур діаметром 50 мм) на глибину 20 см. Об’єм проби, що відбирається на обстежуваній ділянці, повинен бути не менш, ніж 2000…2500 см³ та складатися із кількох (не менше п’яти) індивідуальних проб ґрунту (уколів). Відібрані на одній ділянці індивідуальні проби (уколи) висипаються в один загальний поліетиленовий пакет, котрий вкладається в другий поліетиленовий пакет. Між поліетиленовими пакетами вкладають паспорт. В паспорті наводяться дані згідно установленої форми. Аналогічна інформація заноситься в журнал обліку проб.

Підготовка проб ґрунту. Підготовка проб ґрунту включає в себе слідуючи технологічні операції:

- Зважування проби в поліетиленових пакетах.

- Гомогенізація відібраної проби.

- Визначення вологості проби.

- Сушіння проби.

- Загрузла відібраної проби в посудину Маринеллі.

- Зважування проби.

При підготовці проб для гамма-спектрометричного аналізу достатньо сушити їх до повітряно-сухого стану. Зважування проби виконується з відносною похибкою, яка не перевищує 5 %.

Похибка вимірів. Відносна похибка відтворення геометрії виміру також не перевищує 5 %. Ці похибки разом зі статичною являються складовими загальної похибки, яка обчислюється програмою "GELIGAM" фірми "ORTEC" для кожного виміру. Похибка вимірів складається з двох середньоквадратичних відхилень.

Похибка вимірів активності радіонуклідів в пробах ґрунту визначається кількісною характеристикою присутності відповідного ізотопу. Так, похибка вимірів ¹³⁷Cs при абсолютному вмісті 50…200 Бк/кг складає 10…12 %, ¹³⁴Cs при абсолютному вмісті 10…50 Бк/кг – 15…20 %, ⁴⁰K при абсолютному вмісті 40…230 Бк/кг – 10…12 %.

Кожна десята вимірювана проба ґрунту проходила повторний контрольний вимір. Як правило, відхилення від першого значення не перевищувало 10 %.

У випадку неможливості виміру всього об’єму відібраної проби необхідно зважити всю пробу, ретельно подрібнити та перемішати її, відібрати методом квартування частину проби для наступного радіонуклідного аналізу.

Розрахунок щільності забруднення. Розрахунок щільності забруднення ведеться за формулою:

,

де P – активність проби в день вимірювання, Бк;

М – маса змішаного зразка; кг

m – маса індивідуальної проби ґрунту, кг

s – площа пробовідбірного пристрою, кв. м;

n – кількість індивідуальних проб ґрунту, шт.

Для визначення щільності забруднення території плутонієм проводять на цільних ділянках стандартним кільцем діаметром 140 і висотою 50 мм. після відбору кожне кільце упаковують так само, як і проби ґрунту, відібрані буром.

Для визначення щільності забруднення методикою в 1988 році було завершене суцільне радіологічне обстеження всіх господарств, розташованих на території радіоактивного забруднення. Проте, як доведено Українським НДІ сільгоспрадіології, найбільш простим, набагато продуктивнішим і досить точним методом суцільного радіологічного обстеження сільгоспугідь та його уточнення є метод перерахунку даних гама зйомки в щільність забруднення ґрунту радіоцезієм через коефіцієнт пропорційності між ними. Останній визначають за формулою:

,

де К – експериментально визначений коефіцієнт пропорційності між γ-фоном і щільністю забруднення ґрунту;

Аn – середня щільність забруднення, визначена спектрометричним аналізом 10-15 проб ґрунту, Кі/км²;

Рg – γ-фон, виміряний приладом СРП-68-01 в центрі ділянки відбору проб на висоті 1 метра над ґрунтом, мР/год.

Для експериментального визначення коефіцієнту пропорційності К на окремих видах сільгоспугідь (рілля, сіножаті, пасовища) в типових місцях за характером ґрунтового покриву і забруднення намічають пробні ділянки розміром 10×10 метрів, з яких відбирають буром 10-15 проб на глибину 20 см, а в центрі кожні ділянки вимірюють значення γ-фону приладом СРП-68-01. Відібрані ґрунтові проби висушують, змішують і в кожній з них шляхом спектрометричного аналізу визначають концентрацію радіонукліду. Для перерахунку одержаних результатів на кг ґрунту визначають також його питому масу.

Щільність забруднення обчислюють за формулою:

,

де Аn – щільність забруднення ґрунту радіонуклідом, Кі/км².

Сср – середня концентрація радіонукліду в сухому ґрунті, Кі/кг.

d – питома маса ґрунту, г/см²

Щільність забруднення ґрунту можна розрахувати за іншою формулою:

де Аn – щільність забруднення ґрунту радіонуклідом, Кі/км².

Сср – середня концентрація радіонукліду в сухому ґрунті, Кі/кг.

m – середня маса проби ґрунту в об’ємі бура, кг;

r – радіус бура, см.

Підставляючи розрахований таким чином середній показник щільності забруднення ґрунту в формулу, знаходять коефіцієнт пропорційності між γ-фоном і щільністю забруднення. Середній із п’яти значень коефіцієнт пропорційності (за кількістю пробних ділянок експериментального визначення) використовують для розрахунків щільності забруднення ґрунту в даному районі.

Отримавши експериментально обґрунтований середньо зважений коефіцієнт пропорційності можна приступати до проведення суцільного радіологічного обстеження або уточнення щільності забруднення ґрунтів за даним попередньої (наприклад 1988-го року обстеження) чи знову виконуваної γ-зйомки.

Результати вимірювання γ-фону приладом СРД-68-01 підставляють у формулу . Після нескладних розрахунків отримують показники щільності забруднення ґрунту радіоцезієм, за яким по кожному господарству складаються картограми, відомості забруднення полів та радіологічні паспорти.

На основі картограм щільності забруднення всі поля необхідно розподілити на 3 групи – до 5 Кі/км², 5…10 і 10…15 Кі/км². при можливості в межах кожної групи полів доцільно провести нове землевпорядкування території з урахуванням щільності забруднення ґрунту та особливостей накопичення радіоцезію врожаєм сільськогосподарських культур.

Результати радіологічного обстеження використовують також з метою попередньої оцінки (прогнозування) можливостей отримання продукції рослинництва, м’яса і молока з вмістом радіонуклідів, що перевищує можливий припустимий рівень.

Оформлення польового щоденника

Первинним документом служить щоденник польових робіт і спостережень. В ньому день за днем у хронологічному порядку, за відповідними формами ведуть всі первинні записи безпосередньо в полі чи лабораторії під час виконання чи зразу після закінчення робіт і спостережень. Допоміжними первинними документами є робочі зошити, де ведуться всі необхідні перерахунки спостережень, аналізів і обліків.

Записи в щоденнику слід вести простим олівцем або авторучкою з пастою, всі поправки обов’язково пояснювати.

Зведеним документом є журнал польового досліду. Він своєчасно заповнюється темним чорнилом на основі первинних документів і зберігається в приміщенні.

У польовому щоденнику необхідно зробити наступні записи:

1. Дата, місце (район) вибраної ділянки.

2. Накреслити план ділянки.

3. Охарактеризувати його біоценоз.

4. Відмітити особливості рельєфу.

5. Ретельно описати видовий рослинний склад.

Описати місцезнаходження ділянки з характерними особливостями (біля дороги, біля житлових будинків, заводу та ін.).

Зразок етикетки для проби ґрунту

Проба ґрунту №_____________________________ Місце відбору: область _______________ район ________________________ господарство ______________________________________________________ Вид і номер сівозміни __________________ № поля сівозміни _____________ Глибина відбору, см ________________________________________________ Маса проби в сухому стані ___________________________________________ Дата відбору _______________________________________________________ П.І.П., посада відібравшого пробу _____________________________________

Зразок етикетки для проби рослин

Проба рослин №_______________________________________________________ Місце відбору:область _________________район __________________________ Господарство _________________________________________________________ Вид і номер сівозміни ____________________ № поля сівозміни_______________ Культура ____________________________ сорт_____________________________ Частина або орган рослини ______________________________________________ Маса проби в сирому стані ______________________________________________ Маса проби в сухому стані ______________________________________________ Дата відбору проби ____________________________________________________ П.І.П., посада відібравшого пробу ________________________________________

Частини рослин і строки відбору проб

Культура	Орган частина рослини	Строки відбору
Картопля	Бульби, бадилля	Технічна стиглість
Капуста	Качан без криючих листків	В період збирання
Морква	Коренеплід, морквиння	Технічна стиглість Збирання на пучки
Буряк	Гичка, коренеплід	Технічна стиглість
Цибуля	Перо, цибулина	Рання продукція Масове збирання
Огірки	Плід(до 14 см), бадилля	Масове збирання
Помідори	Плід, бадилля	Масове збирання
Горох	Зерно, стручки, вегетативна частина	Технічна стиглість
Зелені (кріп, петрушка)	Вегетативна частина	Масове збирання
Кукурудза на силос	Зелена маса	В період збирання
Кукурудза на зерно	Зерно	В період збирання
Пшениця	Зерно, солома	В період збирання
Ячмінь	Зерно, солома	В період збирання
Жито	Зерно, солома	В період збирання, вихід в трубку
Люцерна або конюшина	Надземна частина	В період масового цвітіння
Сіно природних сінокосів	Надземна частина	В період заготовки сіна

Контрольні питання

1. Які методи аналізу застосовують при дослідженні стану довкілля?

2. Назвіть етапи закладки облікових ділянок

3. Які основні показники досліджують при описі пробних ділянок та облікових площадок?

4. Яких вимог слід дотримуватися при відборі проб?

5. Що включає обробка даних агроекологічних досліджень?

6. Охарактеризуйте етапи визначення щільності радіоактивного забруднення території.

7. Як оформляється польовий щоденник?

Список рекомендованої літератури:

1. Доспехов Б.А. Методика полевого опыта.- М.: Агропроиздат, 1985.-351 с.

2. Крушельницька О. В. Методологія і організація наукових досліджень. – К.: Кондор, 2003. – 190 с.

3. С. І. Веременко. Еволюція та управління продуктивністю ґрунтів Полісся України / Луцьк, 1997. – 93 с.

4. В. І. Канівець. Життя ґрунту / Київ "Урожай", 1990. – 4 с.

5. В. П. Фещенко, Б. В. Борисик, І. М. Гудков та ін. Радіобіологічний та радіоекологічний термінологічний словник / Житомир, 2004.

6. Анненков Б. Н.‚ Юдинцев Е.В. Основы сельскохозяйственной радиологии. М. Агропромиздат‚ 1191 ст.256

7. Временные методические рекомендации по контролю загрязнения почв (под редакцией С.Г. Малахова) М.‚ 1983 ч.1‚ ст. 127.