Природна основа темпераменту

Згідно з вченням І.П.Павлова про вплив централь­ної нервової системи на динамічні особливості поведінки виділяють три основні властивості нервової системи:

а) силу процесу збудження й гальмування, яка зумовлена працездатністю нервових клітин та нервової системи в цілому;

б) зрівноваженість нервової системи – баланс процесів збудження й гальмування;

в) жвавість нервових процесів – швидкість переходу одного процесу в інший.

Типи вищої нервової діяльності

Сильний Слабкий

Зрівноважений Незрівноважений

Рухливий Інертний

Рис. 18. Класифікація

типів вищої нервової діяльності

Особливості темпераменту залежать не від будь-якої однієї з цих властивостей, а від своєрідного їх поєднання. І. П. Павлов назвав таке по­єднання властивостей нервової системи типом вищої нервової діяль­ності і виділив чотири основних типи (рис. 18):

1) сильний, зрівноважений, але рухливий тип вищої нервової діяльності характеризується балансом процесів збудження й гальмування, а також жвавістю нервових процесів;

2) сильний, зрівноважений, але інертний тип вищої нервової діяльності характеризується балансом процесів збудження й гальмування на фоні низької жвавості нервових процесів;

3) сильний незрівноважений тип вищої нервової діяльності характеризується сильним процесом збудження і менш сильним гальмуванням;

4) слабкий тип вищої нервової діяльності характеризується слабкістю процесів збудження і гальмування, а також інертністю нервових процесів.

Хоча особливості природної організації людини мало залежать від впливу середовища і виховання, І.П.Павлов експериментально довів можливість змінювання окремих властивостей типу нервової діяльності. зокрема, він вважав, шляхом тренування можна досягти вирівнювання первісної незрівноваженості, укріпити нервову систему слабкого типу.

Наступні дослідження показали, що в ході онтогенезу найбільш мінливою властивістю нервових процесів є жвавість.