Чорнобиль сьогодні

Нововолинськ-2013

План

1.Вступ.

2.Причини та історія будівництва ЧАЕС, м. Прип’ять.

3.Аварії та аварійні ситуації на атомній електростанції.:

· Аварія в 1982 році;

· Аварія 26 квітня 1986 року, ліквідація наслідків, евакуація міста Прип»ять;

· Пожежа 23 травня 1986;

· Пожежа у 1991 році.

Експлуатація в 90-х. Остаточна зупинка ЧАЕС.

Наслідки Чорнобильської катастрофи 26 квітня 1986 року та вплив на життя українців.

Чорнобиль сьогодні.

Вступ

Напевно, практично всім відомо, що аварія на ЧАЕС – катастрофа, яку можна назвати глобальною. Але мало хто знає, що ця аварія вважається найбільшою техногенною катастрофою, якій присвоєний сьомий рівень за Міжнародною шкалою ядерних подій.

Ця шкала по суті схожа на шкалу Рихтера, що оцінює землетруси, і, як вже говорилося, створена для оцінки ядерних аварій і катастроф. Рівнів всього сім: нульовий рівень, перший (слабке відхилення від нормального фону), другий (подія без зовнішніх наслідків), третій (мінімальне зовнішні дія), четвертий (середня зовнішня дія з реакцією громадськості), п’ятий (середній тяжкості проблеми з реактором), шостий (тривалий зовнішній вплив), сьомий (локальна катастрофа з глобальними наслідками).

Ліквідатори ЧАЕС дуже швидко відбудували надійний для того часу саркофаг, який перешкодив подальшому поширенню радіоактивних речовин з реактора. Влада СРСР збиралася через 20 років замінити саркофаг на новий. Зараз саркофаг поступово руйнується, його поверхня покрита тріщинами, ширини яких цілком достатньо, щоб всередину пробрався щур. Для того, щоб побудувати новий саркофаг, вимагається більше 2 мільярдів доларів. В України таких грошей немає, а інші країни не поспішають виділяти кошти.

Тепер Чорнобиль порожній, покинутий, позбавлений людського тепла, оточений мовчазним рудим лісом. Тепер це одне з 179 міст і сіл, евакуйованих після найбільшої в історії людства атомної аварії. Чоловікам, жінкам і дітям – мешканцям тих місць, було сказано, що протягом наступних років повернутися до своїх домівок вони не зможуть.

Причинита історія будівництва ЧАЕС, м.Прип’ять

Після війни настав новий період у розвитку ядерної фізики й технології розпочалися роботи з мирного використання ядерної енергії. 27 червня 1954 р. в СРСР стала до ладу перша в світі атомна електростанція. У 70-х роках на декількох станціях уже працювало півтора десятка ядерних енергетичних блоків. Пік будівництва АЕС припав на 80-ті роки: було введено 24 блоки, половина з яких – на Україні: по чотири на Запорізькій і Чорнобильській, три - на Рівненській, два – на Південноукраїнській та один – на Хмельницькій АЕС.

Починаючи з 50-х рр., в СРСР почали шукати майданчики для розміщення атомних станцій. Головний принцип – наблизити електростанції до споживачів, найбільше яких, завдяки проведенню певної промислової політики виявилось в Україні. Обирали майданчики у ті роки надзвичайно просто. Як зазначав керівник Наукового центру з екологічних проблем енергетики АН України В.К.Чумак, все обґрунтування проектів вміщувалось на одній сторінці, тому мало, по суті, адміністративний характер. Вважалося, що український кристалічний щит – міцний фундамент для спорудження АЕС. Практично всі 40 майданчиків, обраних для будівництва АЕС у різних районах України, були для цього непридатні через лесові ґрунти, карстові явища, зсуви.

Будувати ЧАЕС розпочали у січні 1970 р., в травні 1971 р. почали рити котлован під головний корпус першого енергоблока, а 15 серпня 1972 р. було закладено перший кубометр бетону, про що з’явилися публікації у пресі.

Проте, при будівництві ЧАЕС були допущені значні недоліки. Це випливає з постановки ЦК КП України “Про роботу парткому будівництва Чорнобильської атомної електростанції щодо мобілізації колективу на забезпечення введення в дію в 1976 р. першого енергоблоку”. Президент АН УРСР, академік Б.Є.Патон у своєму виступі на засіданні Ради Міністрів УРСР у вересні 1984 р. зазначав, що майданчик ЧАЕС розташований у районі зі складною геологічною обстановкою, що характе-ризується розломами кристалічного щита, перекритого водопроникною товщею осадових порід. Отже, вже при виборі майданчика і будівництві були допущені значні помилки, які могли стати одним із факторів аварії на ЧАЕС.

Приводом заснування міста Прип’ять і стало будівництво і подальша експлуатація ЧАЕС, градоутворювального підприємства, яке і дало Прип’яті почесне звання міста атомників.

Прип’ять – місто з яскраво вираженим центром. За традицією, в центрі міста розташовувалися адміністративні будівлі (міська рада), об’єкти дозвілля, культури і відпочинку (кінотеатр “Прометей”, ГПКиО, палац культури “Енергетик”), універсальні продовольчі і промтоварні магазини, готельний комплекс. І хоча на просторах колишнього Радянського Союзу існує ще 19 палаців культури і 11 кінотеатрів, зведених за тим же проектом, що ДК “Енергетик” і к/т “Прометей”, Прип’ять є еталоном будівельної унікальності і радянських архітектурних вишукувань.

До кінця 1988 року в місті повинні були бути повністю здані в експлуатацію два крупні торгові центри (один з них “Припятськіє зірки”), палац піонерів і новий двозальний кінотеатр, палац мистецтв “Ювілейний” і готель “Жовтень”, два спортивні комплекси – “Чернігів” і “Припятчанін”. Також, на перетині проспекту Будівельників і вулиці Лесі Українки повинен був з’явитися ретранслятор телевізійних сигналів заввишки 52 метри.

Чисельність населення була майже 50 тисяч чоловік. Люди які жили в новому сучасному на той час місті, отримували велику зарплату і мали хороше житло. Працювати на атомній станції було престижно.

Аварії та аварійні ситуації на атомній електростанціїї

а) 9 вересня 1982 після виконаного середнього планового ремонту під час пробного пуску реактора 1-го енергоблоку сталося руйнування тепловиділяючої збірки і аварійний розрив технологічного каналу. Внаслідок розриву була деформована графітова кладка активної зони, в реакторне простір викинуто значну кількість радіоактивних речовин зі зруйнованої тепловиділяючої збірки. Важкі наслідки аварії обумовлені неспрацювання аварійного захисту і тривалим (протягом 20 хвилин) утриманням реакторної установки після розриву каналу.

За офіційними даними, аварія не зробила значного впливу на навколишнє середовище. Підвищені рівні радіоактивного забруднення навколишнього середовища були короткочасними.

б) 26 квітня 1986 року в Україні трапилася наймасштабніша техногенна катастрофа сучасності - аварія на Чорнобильській атомній електростанції.

Вночі о 1.23 (за московським часом, що діяв тоді в УРСР) на 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС в результаті серії теплових вибухів був зруйнований реактор. Значна кількість радіоактивних речовин потрапила в навколишнє середовище, це зокрема ізотопи урану, плутонію, йоду-131 (період напіврозпаду 8 днів), цезію-134 (період напіврозпаду 2 роки), цезію-137 (період напіврозпаду 30 років), стронцію-90 (період напіврозпаду 28 років). За розрахунками експертів, сумарний вихід радіоактивних матеріалів становив 50 млн. кюрі, що рівнозначно наслідкам вибухів 500 атомних бомб, скинутих в 1945 році на Хіросіму.

Радіоактивна хмара, що утворилася в результаті аварії, пройшла над європейською частиною колишнього СРСР (Україна, Білорусь, Росія), Східною Європою, Скандинавією, Великобританією і східною частиною США.

Радіоактивними нуклідами було забруднено понад 145 тис. кв. км території України, Республіки Білорусь і Російської Федерації - близько 5 тисяч населених пунктів в цих країнах; з них в Україні - 2218 селищ і міст з населенням приблизно 2,4 млн. осіб.

Влада СРСР два тижні замовчувала масштаби аварії, яка стала найбільшою техногенно-екологічною катастрофою сучасності. 19 вересня 1986 на прес-конференції для радянських і іноземних журналістів про аварію на ЧАЕС було заявлено: 2 осіб загинули в момент аварії, 29 померли пізніше, на стаціонарному лікуванні - 11 осіб.

Населення попередили про небезпеку зараження з великим запізненням. Перше офіційне повідомлення по телебаченню зробили лише 28 квітня. До цього часу підвищення радіаційного фону уже зареєстрували в Швеції - за ізотопним складом радіоактивної хмари фахівці визначили, що сталася аварія на атомній станції.

В 1986-1987 роках в роботах з ліквідації наслідків катастрофи взяли участь близько 600 тисяч осіб. 200 тис. з них отримали підвищені дози опромінення, повідомляє «Інтерфакс-Україна».

За офіційними даними загалом внаслідок Чорнобильської аварії потерпіли близько 5 млн. осіб, з них понад 2,6 млн. українців, у тому числі більше 600 тис. дітей.

Після аварії на Чорнобильській АЕС з потерпілих районів евакуювали 116 тисяч мешканців. Ще 230 тисяч були переселені із зараженої зони.

в) 23 травня 1986 року о 14:40 в кабельних тунелях четвертого аварійного енергоблоку, внаслідок короткого замикання в силовому кабелі 3-го і 4-го блоків виникла пожежа^[17]. Горіли кабелі силових збірок, пластикат, мастило. Пожежа тривала близько 7 годин.

Роботи з ліквідації були утруднені через високі значення експозиційної дози радіоактивного випромінювання, що виникло в результаті аварії 26 квітня. Гасіння проводилося малими групами при мінімальному часі перебування розрахунків біля вогнища пожежі з використанням бронетехніки. Для ліквідації загоряння знадобилося до 8 годин, участь взяли 268 пожежників, отримали значні дози опромінення.

г) 11 жовтня 1991 року при зниженні оборотів турбогенератора № 4 другого енергоблока для подальшої його зупинки і виведення в ремонт сепаратора-пароперегрівача КПС-44 сталася аварія з незалежних від реакторної установки причин.

О 20:10 за київським часом через пошкодження ізоляції кабельного монтажу несанкціоновано було подано номінальну напругу мережі на практично зупинений генератор, який був переведений в непроектний «руховий» режим.

У результаті значної вібрації сталося розщільнення підшипників і системи ущільнення генератора, викид з подальшим займанням водню і мастила в районі підшипників генератора. Реактор енергоблока № 2 був заглушений.

У машинному залі виникла пожежа, сталося обвалення покрівлі машинного залу, що спричинило за собою пошкодження обладнання, що брало участь у забезпеченні безпеки і охолодження реактора. Пожежа на турбогенераторі № 4 була ліквідована до 2:20 12 жовтня силами варти пожежної охорони ЧАЕС.

У результаті аварії було пошкоджено турбогенератор № 4 і збудник генератора, вигоріло 180 т турбінного мастила і 500 м³ водню, сталося обвалення 2448 м² покрівлі машзалу (з 20 502 м²), вага завалених конструкцій перевищує 100 т. Викид радіоактивних аерозолів, що утворилися при горінні елементів покрівлі із слідами забруднення від аварії 1986 року, через отвір руйнувань покрівлі машинного залу склав 3,6 × 10 Кю. Загальний викид під час даного порушення в роботі склав 1,4 × 10 Кю (в межах допустимого добового викиду в атмосферу 1,5 × 10 Кю).

Опромінення персоналу понад встановлені контрольних рівнів не було. 63 учасники ліквідації пожежі з числа експлуатаційного персоналу та пожежників отримали дози від 0,02 до 0,17 Бер, що не перевищує двотижневих доз. Опромінення населення не відбулося, статистично значимого збільшення концентрації аерозолів у приземному шарі атмосфери в 30-км зоні не зафіксовано.

Не зважаючи на численні відмови систем і устаткування, що супроводжували аварію, реактор залишався в підконтрольному стані.

Безпосередньо після пожежі Чорнобильська АЕС запланувала і приступила до реалізації ряду заходів щодо виконання ремонтно-відновлювальних робіт на енергоблоці № 2 по ліквідації наслідків пожежі, реалізувати які в повному обсязі не вдалося через подальше прийняття остаточного рішення про закриття Чорнобильської АЕС.

Експлуатація в 90-х. Остаточна зупинка

22 вересня 1997 року розпочато реорганізацію ВО «Чорнобильська АЕС» та її входження у структурний підрозділ НАЕК «Енергоатом». 25 квітня 2001 року ЧАЕС реорганізована в Державне спеціалізованими підприємство Чорнобильська АЕС, а 15 липня 2005 року передана до сфери управління МНС Україна.

17 лютого 1990 року Верховна Рада Української РСР і Рада Міністрів Української РСР визначили термін виведення з експлуатації енергоблоків Чорнобильської АЕС у 1995 році, 17 травня Рада Міністрів СРСР видала розпорядження про розробку програми виведення з експлуатації енергоблоків.

2 серпня того ж року Верховна Рада Української РСР оголосила Мораторій на будівництво нових атомних станцій та на збільшення потужності існуючих строком на п'ять років.

Пожежа 11 жовтня 1991 на другому енергоблоці послужила підставою для рішення Верховної Ради України про зупинку і негайне виведення з експлуатації другого енергоблока Чорнобильської АЕС, а також про зупинку першого і третього енергоблоків у 1993 році. Проте вже в 1993 році Мораторій 1990-го року на будівництво нових атомних електростанцій був достроково знятий і за пропозицією Кабінету Міністрів України прийнято рішення про продовження експлуатації Чорнобильської АЕС протягом терміну, визначеного її технічним станом.

Під впливом світової громадськості та взятих на себе зобов'язань було прийнято остаточне рішення про виведення з експлуатації Чорнобильської АЕС. Постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1997 року визнано доцільним зробити дострокове зняття з експлуатації енергоблока № 1, який був зупинений 30 листопада 1996 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 15 березня 1999 року визнано доцільним зробити дострокове зняття з експлуатації енергоблока № 2, зупиненого після аварії в 1991 році.

11 грудня 1998 року був прийнятий Закон України, який визначив особливості правових відносин під час подальшої роботи ЧАЕС та дострокового зняття з експлуатації енергоблоків, перетворення зруйнованого четвертого енергоблока на екологічно безпечну систему, а також захист персоналу Чорнобильської АЕС. 29 березня 2000 року Кабінетом Міністрів України прийнято рішення про дострокове зняття з експлуатації енергоблока № 3 та остаточне закриття Чорнобильської АЕС до кінця 2000 року.

У квітні указом Президента України була створена Міжвідомча (урядова) комісія по комплексному вирішенню проблем Чорнобильської АЕС. Указом Президента України від 25 вересня створено Організаційний комітет з підготовки та проведення заходів, пов'язаних з Актом закриття Чорнобильської АЕС. У затверджених 19 жовтня 2000 Президентом України заходах щодо закриття Чорнобильської атомної станції, а також у Постанові Кабінету Міністрів України від 29 листопада визначений термін остаточної зупинки і переведення в режим зняття з експлуатації 3-го блоку ЧАЕС — 12:00 15 грудня 2000 року.

5 грудня були проведені парламентські слухання за участю іноземних представників у зв'язку із закриттям ЧАЕС. Напередодні закриття, 14 грудня 2000 року, відбувся робочий візит на Чорнобильську АЕС Президента України Л. Д. Кучми. Під час зустрічі з персоналом станції Президент завірив, що жоден працівник не залишиться без соціального захисту. Прийнята Постанова Кабінету Міністрів України від 29 листопада «Про заходи щодо соціального захисту робітників Чорнобильської АЕС та жителів міста Славутич у зв'язку з закриттям станції» визначила комплекс заходів щодо пом'якшення соціальних наслідків.

5 грудня 2000 року через неполадки в системі захисту реактор третього енергоблока був зупинений.

14 грудня реактор був запущений на 5% потужності для церемонії зупинки і 15 грудня 2000 року о 13 годині 17 хвилин за наказом Президента України під час трансляції телемосту Чорнобильська АЕС — Національний палац «Україна» поворотом ключа аварійного захисту п'ятого рівня (АЗ-5) реактор енергоблока № 3 Чорнобильської АЕС було зупинено назавжди і станція припинила генерацію електроенергії.

Вплив наслідків Чорнобильської катастрофи на стан здоров'я населення України
Чорнобильська трагедія заподіяла багато лиха Україні, сюди можна віднести й виведені з сільськогосподарського обігу родючі колись українські землі, і покинуті міста та села, і величезні кошти, витрачені на спорудження "Саркофага" і багато чого іншого. Але найдошкульнішого удару аварія завдала по здоров'ю українців, що не можна оцінити в грошовому еквіваленті, це стосується не тільки наших сучасників, але й багатьох (може й багатьох десятків) прийдешніх поколінь.
Медичні проблеми після чорнобильського періоду не мають аналогів і відрізняються від інших відомих у світі випадків масового опромінення людей (Японія, США, Росія) кількістю постраждалих контингентів, складністю джерел опромінення і наявністю комплексу негативних супутніх аварії факторів нерадіаційного походження.
Найближчими наслідками цієї аварії стало опромінення осіб, які брали участь у гасінні пожежі і в аварійних роботах на атомній електростанції. За інформаційними матеріалами 1986 р., 238 осіб захворіло гострою променевою хворобою, з них 29 померло в перші місяці після аварії, близько 2000 осіб зазнало місцевих променевих уражень, змушені були евакуюватися близько 91000 осіб із міст Прип'ять, Чорнобиль і сільських населених пунктів 30-км зони. Ще більше 50000 осіб було відселене із забруднених територій протягом більш віддаленого після аварійного періоду.
Відповідно до сучасної концепції України до категорій, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи відносяться: особи, які брали участь у ліквідації аварії на проммайданчику і в 30-км зоні (близько 350000 осіб, в т.ч. 230000 "ліквідаторів" 1986-1987 рр.), евакуйоване і відселене населення (близько 150000 осіб), населення, яке проживає на забрудненій території (близько 2,4 млн. осіб).
Починаючи з перших днів аварії і до цього часу, здійснюється моніторинг стану здоров'я різних груп, постраждалих внаслідок аварії, і в першу чергу, досліджувалась функція щитовидної залози у дітей. Одержані дані свідчать, що на даний момент такі можливі прояви пострадіаційного впливу на щитовидну залозу, як збільшення захворюваності гіпотиреозом, аутоімунним тиреоідитом поки що себе не проявили, їх частота не виходить за межі відповідних показників в загальній популяції.
Аналіз випадків раку щитовидної залози у дітей і підлітків України, прооперованих у віці не старше 18 років, показав, що за 5 років до аварії в цій віковій групі зафіксовано 59 випадків раку щитовидної залози, а за період 1986-1994 рр. – 339 таких випадків. Загальна кількість захворілих, які були дітьми та підлітками на момент аварії, становить 542.
Темп зростання захворюваності є найбільш високим у дітей у віці до 15 років: за період 1981-1985 рр. у дітей України нараховувалось 25 випадків раку, а з 1986 по 1994 рр. їх число склало 211. Найбільш виражене зростання відмічене, починаючи з 1990 р. В перерахунку на 100 тис. дитячого населення кількість випадків раку щитовидної залози у дітей України протягом 1981-1985 рр. коливалась в межах 0,04-0,06. В 1990-1994 рр. цей показник збільшився до 0,23-0,43 і перевищив "дочорнобильський" рівень в 6,5-10 разів.
Отже, з ефектів, які сьогодні можна вважати реалізованими – це збільшення частоти захворювань на рак щитовидної залози і, перш за все, у дітей. Що стосується реалізації інших очікуваних ефектів (збільшення частоти онкопатології системи кровотворення, загальне зростання частоти захворювань онкологічного профілю), то сьогодні наука України не має достовірних даних, які могли б підтвердити їх.
Разом з тим, вивчення медичних наслідків аварії на ЧАЕС показало, що виявлено ряд негативних змін в стані здоров'я різних груп опромінених людей, які не були передбачені.
Щорічно зменшується число осіб, визнаних здоровими, серед всіх груп первинного обліку. Серед учасників ліквідації аварії здоровими в 1999 р. визнано 19,8%, серед евакуйованих – 21,05%, серед осіб, які проживають на забруднених територіях – 24,4%, серед дітей, які народилися від батьків перших трьох груп обліку – 32,4% проти 78,2%, 58,7%, 51,7% і 80,9% в 1987 році відповідно.
Дітей у віці до 15 років, евакуйованих із забруднених радіонуклідами територій (ЗРТ), в 1999 році здоровими визнано 23,7%; тих, хто проживає на забруднених територіях – 24,64%. Характеризуючи загальний стан здоров'я всієї постраждалої частини дітей, слід відмітити, що внаслідок Чорнобильської катастрофи їх захворюваність в післяаварійний період зросла і продовжує зростати порівняно із захворюваністю решти дітей України.
В структурі захворюваності провідне місце займають хвороби органів дихання, травлення, нервової системи, хвороби крові і системи кровообігу, вроджені аномалії, злоякісні новоутворення. При цьому слід відмітити, що захворюваність злоякісними новоутвореннями, вродженими аномаліями, хворобами крові і системи кровообігу перевищує відповідні показники в цілому по Україні.
В зміні стану здоров'я постраждалих відмічаються 3 післяаварійних етапи:
—в перший рік в період найбільшого радіаційного впливу на організм характерними клінічними проявами були: респіраторний синдром, порушення діяльності шлунково-кишкового тракту, функціональні розлади серцево-судинної та вегетативної нервової системи, комплексні та якісні зміни складу периферичної крові;
—в другому післяаварійному етапі 1987-1989 рр. відмічались функціональні розлади різних органів і систем на фоні гормонального і імунного дисбалансу та істотних метаболічних порушень. Вже на цьому етапі кількість осіб з різними проявами гематоімунної та соматичної патології була достатньо високою порівняно з неопроміненою частиною;

—в останні роки (третій етап) у більшості осіб, які мали передхворобливі відхилення в стані здоров'я, реалізовувались різні хронічні патологічні процеси з певними особливостями клінічних проявів і не завжди достовірно ефективною відповідною реакцією на лікування, що проводилося.
Найбільшу стурбованість викликає стан здоров'я дітей, які народилися від постраждалих батьків, і особливо від осіб, які брали участь у ліквідації аварії.
Чисельність цього контингенту постійно зростає. Так, з 1991 по 1993 вона збільшилась з 86573 до 252134 осіб.
До Національного реєстру України внесені дані на 20503 дитини із сімей ліквідаторів. За даними Національного реєстру, показники захворюваності дітей цієї групи за 1991-1993 рр. коливались в межах 11869,3-14912,5 на 10 тис. дітей, що вище аналогічних показників у дітей України. Її структура протягом трьох років не зазнавала істотних змін. Лідируюче положення займають:
1 місце – хвороби органів дихання – 7778,7-9280,3 на 10 тис. дітей, що становить 52,2%-78,2%;\
2 місце – хвороби органів травлення – 1037,4-1075,1 на 10 тис., що становить 6,9%-9,1%; \
3 місце – хвороби ендокринної системи і порушення обміну речовин – 684,7-1083,8 на 10 тис., що становить 5,8-7,3%.
Злоякісні новоутворення склали 26,2-14,2 на 10 тис. дітей (0,18-0,12%), а вроджені вади розвитку – 203,9-227,8 на 10 тис. дітей (1,37-1,60%).
Серед аномалій розвитку на першому місці за частотою знаходяться вади кістково-м'язової, а потім серцево-судинної, статевої, нервової і системи травлення.

Ще протягом багатьох років подолання наслідків Чорнобильської аварії лишатиметься одним з найбільш пріоритетних питань в політиці українського уряду, як вимагає ст. 16 Конституції України. У звіті Генерального Секретаря ООН на 54-ій сесії Генеральної Асамблеї ООН у листопаді 1999 р. було іще раз підкреслено необхідність залучення та підвищення ролі світової громадськості у захисті людей, які постраждали від катастрофи.

Чорнобиль сьогодні

Природа, звичайно, виборює своє: пусті будинки руйнуються вкриваються мохом і травою, колись акуратно заасфальтовані чи викладені плиткою тротуари, скверики, дворики поросли травою, дрібними деревцями і кущами. У, тепер уже здичавілих лісах водиться звірі. Звірина не боїться, у водоймах повно риби, а на стріхах майже знищених будиночків, у селах, можна побачити навіть чорних лелек, які стали доволі рідкісним явищем для решти, заселених, територій. Вона очищується і оновлюється, але на це потрібен час, щоб паливо змогло розпастись. Але шкода була завдана занадто значна і на це можуть знадобитись сотні років, також невідомо як поведуть себе організми що перебували під постійним впливом радіації (деякі рослини вже мутували: змінився).Ядерне пальне, що залишилося в зруйнованому енергоблоці станції, починає неконтрольовані ланцюгові реакції. З нього пробивається на світло америцій, що у сотні разів небезпечніший стронцію. Одним з чорнобильських могильників, на думку вчених, стає Дніпро. Продовжуються мутації в людей і тварин. Сьогодні вже немає великого опромінення, але генетична нестабільність продовжується. Це особливо помітно в рослин: їх вивезли в чисті зони, на незаражені землі, але з них виростають то карлики, то гіганти. Мутації пшениці, наприклад, дійшли до 60 відсотків. У чорнобильській деревині виявили серйозні дози америцію. При цьому закриття АЕС зовсім не вирішило всі проблеми, а лише стало початком нових. Демонтаж станції, дезактивація її території триватимуть у кращому випадку 30-40 років. Чорнобильський саркофаг, що закрив зруйнований блок, – ненадійна, тимчасова споруда. У ньому 160-170 тонн ядерного пального і більше кілометра дір і тріщин. Саркофаг робили нашвидкуруч, його заливали бетоном без арматури, він ненадійний з огляду на сейсмічну небезпеку чорнобильської зони. Якщо саркофаг не витримає і впаде то велика кількість радіоактивних речовин у вигляді дрібних часточок і пилу підніметься у повітря. Це є доволі серйозною загрозою не тільки для ближніх областей України, а й інших країн світу, оскільки не можна передбачити куди піде радіоактивна хмара.У зруйнованому реакторі йде розігрів паливних мас. Заново опромінені, вони розпорошуються, із саркофага тече радіаційний пил. У Чорнобильській зоні більше 800 радіаційних сховищ також створених нашвидкуруч відразу ж після аварії, з розрахунком на 5-6 років. А це сотні тисяч кубометрів радіоактивних матеріалів. Тепер з них випливає америцій. Він небезпечніший стронцію – як гарматні ядра страшніші дробу. У стихійне радіаційне сховище перетворилася ріка Прип’ять – у ній дуже брудний мул. І те ж відбувається з Київським морем. У водах Дніпра стронцій, але ж ними поливають поля. Дніпро розносить рентгени на величезні території. Академік Гродзинський спростував легенду про те, що чорнобильська радіація продовжує життя (до 124 років у “зоні відчуження” дожила селянка Марія Кулі). За його словами, “старим повезло. Їх кістковий мозок і нервова система мало сприйнятливі до радіації. Чорнобиль ударив по дітях – 50 відсотків з тих, що жили в “зоні” після аварії, отримали психічні відхилення. Чорнобиль сформував суспільство приречених”.

Зараз особливої популярності набувають екскурсійні поїздки в 30 кілометрову зону.
У Києві діє національний музей «Чорнобиль», в якому можна дізнатися про подробиці аварії, переглянути особисті речі ліквідаторів, історичні фото, документальні фільми про Чорнобиль.
В Києві також є пам’ятник Жертвам Чорнобильської аварії з написом: «І мертвим, і Живим та Ненародженим.»
26 квітня до 10 річниці аварії з ініціативи пожежної частина № 4 з Чорнобиля біля в’їзду до міста було відкрито пам’ятника пожежним, які ціною власного життя гасили пожежу після аварії. На пам’ятнику можна прочитати короткий напис: «Тим, хто врятував світ».
Слід зауважити, що пам’ятники ліквідаторам і жертвам Чорнобильської аварії є в багатьох містах України, Росії та Білорусі.