Регульована секреція

В ендокринних та екзокринних клітинах, а також нейронах здійснюється регульована секреція. В цих клітинах білки накопичуються протягом декількох годин (днів) у великих за розміром гранулах (до 0,5 мкм у діаметрі), які накопичуються під плазмолемою. Ці гранули не зливаються з плазмолемою і не вивільнюють свій вміст доки клітина не буде активована для екзоцитозу за допомогою зовнішніх стимулів, гормональних або нервових.

Сигнальний стимул викликає тимчасовий приток іонів кальцію через плазматичну мембрану, що збільшує цитозольну концентрацію Са²⁺ до 1 мкм. Це тимчасове збільшення концентрації Са²⁺ активує інші внутрішньоклітинні ефекторні молекули, що призводить до злиття гранулярної та клітинної мембран та вивільненню вмісту гранул у внутрішньоклітинний проміжок. Регульована секреція вимагає обов’язкової присутності іонів кальцію, а значить, зв’язування позаклітинного кальцію знижує стимульовану секрецію ендокринних клітин та нейронів.

Накопичення вантажних білків в пухирці починається у транс сітці Гольджі та завершується у незрілих секреторних гранулах. Концентрація білків у секреторних гранулах зростає приблизно у 200 разів порівняно з порожниною ЕР. Гранули, що утворюються при цьому – секреторні гранули із щільним ядром – містять висококонцентрований білок, який формує напівкристалічні електронощільні структури, що помітні у електронний мікроскоп.

Клітини з регульованою секрецією, мають також і конститутивну секрецію, наприклад, острівки Лангерганса інсулінпродукуючих b клітин, гіпофізарні соматомаммотрофи, які продукують гормон росту, екзокринні клітини підшлункової залози, які вироблюють травневі ферменти. Це значить, що ендокринні клітини мають механізм розподілу білків, призначених для регульованої та конститутивної секреції, але природа його залишається невідомою.