З метою уніфікації правової системи на території названих губерній могли застосовуватися 53 статті Зводу законів цивільних, які враховували особливості місцевого права. Порівнюючи особливі для Полтавської та Чернігівської губернії положення з загальноімперськими нормами, можна виділити такі відмінності:
- в основі особливих настанов лежали норми Литовського статуту, який не був чинним джерелом права у Російській імперії;
- в українських губерніях права жінки значно обмежувалися порівняно з правами чоловіка;
- на Чернігівщині та Полтавщині учасники цивільних правовідносин отримували більшу свободу розпорядження власним майном;
- установлювалася більша залежність дітей від батьків;
- особливі настанови жорстокішим чином забезпечували цілість майна: доки воно перебувало в управлінні опікуна, власник не мав право вільно ним розпоряджатися;
- особливі для Полтавської та Чернігівської губерній настанови поширювалися не на всі інституту цивільного права, а лише на окремі відносини, що регулювали опіку, спадкування, договірні зобов’язання, права власності.