Стаття 331 Обрання, скасування або зміна запобіжного заходу в суді

дня, коли до обвинуваченого судом був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Це означає, що на суд, який здійснює судове провадження, покладаються функції контролю за обґрунтованістю обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та доцільністю його збереження. За КПК України 1960 р. після надходження до суду кримінальної справи строк тримання обвинуваченого (підсудного) продовжувався автоматично, за винятком тих випадків, коли суд прийняв рішення про зміну запобіжного заходу. Унаслідок цього його тривалість у складних, значних за обсягом кримінальних справах інколи перевищувала строк тримання під вартою осіб під час досудового розслідування. На цей час законодавець, ураховуючи один із найважливіших принципів судочинства - забезпечення права на свободу та особисту недоторканність (ст. 29 Конституції України, п. 5 ч. 1 ст. 7, ст. 12 КПК), а також положення ст. 5 КЗПЛ, поставив перед судом завдання: через певні проміжки часу, визначені законом, контролювати обґрунтованість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та з'ясовувати доцільність збереження такого запобіжного заходу.

Суд, розглядаючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, постановляє ухвалу, яка має бути належним чином вмотивована. Цією ухвалою суд скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія такої ухвали в обов'язковому порядку вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

Абзацом 3 ч. З коментованої статті передбачені особливості вирішення питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою у тих випадках, коли судове провадження здійснюється судом присяжних. У такому разі вирішення цих питань належить до компетенції судді, головуючого у судовому провадженні.