Оскільки необоротні активи приносять підприємству економічні вигоди протягом кількох років, необхідно розподілити вартість цих активів між звітними періодами для забезпечення відповідності доходів і витрат. Це досягається шляхом амортизації.
Амортизація — це систематичний розподіл вартості, що амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).
Вартістю, що амортизується, є первісна (переоцінена) вартість необоротних активів за вирахуванням їхньої ліквідаційної вартості.
Ліквідаційна вартість — це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від продажу (ліквідації) об'єкта після закінчення строку його експлуатації, за вирахуванням витрат, пов'язаних із продажем.
Об'єктом амортизації є всі необоротні активи, що мають обмежений строк корисної експлуатації.
Строком корисного використання (експлуатації) є період часу, протягом якого підприємство передбачає використовувати відповідний об'єкт, або кількість одиниць продукції, яку підприємство очікує отримати від його використання.
|
|
Строк корисного використання об'єкта визначає саме підприємство з урахуванням таких чинників:
ü очікувана потужність або продуктивність об'єкта;
ü строк корисного використання подібних активів;
ü очікуваний фізичний знос;
ü моральний знос;
ü правові або інші обмеження щодо використання об'єкта.
Нарахування амортизації починається з місяця, що настає за місяцем, у якому об'єкт необоротних активів став придатним для корисного використання. Амортизація об'єкта призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови. Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, що настає за місяцем вибуття об'єкта необоротних активів.