2015-07-14
3932
Підвищена суспільна небезпека грабежу порівняно з крадіжкою обумовлюється тим, що грабіжник на відміну від злодія не приховує свого наміру протиправно заволодіти майном, діє відкрито для сторонніх осіб, ігноруючи волю потерпілого чи осіб, у володінні чи під охороною яких перебуває майно, і нехтуючи думкою очевидців.
Об’єкт: родовий –певне коло суспільних відносин, стосовно охорони права власності, тобто володіння, користування та розпорядження майном; безпосередній – право власності (ч.2 – додатковий безпосередній: свобода і тілесна недоторканність особи).
Предмет – приватне, державне та комунальне майно, яке має певні обов’язкові ознаки:
1) юридична – право на майно належить певному власнику або особі, якій воно на законній підставі довірено;
2) економічна – майно має становити матеріальну цінність, мати певну вартість;
3) фізична – це предмети, речі, які можна вилучити, привласнити, спожити, пошкодити, знищити тощо.
Предметом злочину можуть бути також гроші, цінні папери, документи, які є еквівалентом вартості, а також право на майно чи дії майнового характеру.
З об'єктивної сторони грабіж характеризується відкритим способом викрадення чужого майна, що здійснюється у присутності інших осіб, які розуміють протиправний характер дій винного, а він, у свою чергу, усвідомлює цю обставину.
З об'єктивної сторони вчинення грабежу можливе у формі:
1) відкритого викрадення чужого майна без застосування насильства або погрози його застосування (ненасильницький грабіж);
2) відкритого викрадення чужого майна із застосуванням насильства або погрози його застосування (насильницький грабіж).
Грабіж визнається закінченим з моменту, коли винна особа вилучила майно і має реальну можливість розпорядитися чи користуватися ним.
Суб'єктом грабежу може бути осудна особа, яка досягла 14-річного віку.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується наявністю у винної особи прямого умислу на протиправне заволодіння чужим майном і корисливим мотивом. Змістом умислу грабіжника охоплюється усвідомлення того факту, що вчинювані ним дії здійснюються в умовах очевидності - вони мають відкритий для потерпілого або інших осіб характер. При цьому винний ігнорує цю обставину. Психічне ставлення винного до завданої ним потерпілому значної шкоди може бути як умисним, так і необережним.
Насильницький грабіж утворює кваліфікований склад злочину (ч. 2 ст. 186) і може бути двох видів:
1) грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого (заподіяння легкого тілесного ушкодження);
2) грабіж, поєднаний з погрозою застосування такого насильства (психічне насильство). Іншими, крім застосування насильства, кваліфікуючими та особливо кваліфікуючими грабіж ознаками є вчинення його:
1) повторно;
2) за попередньою змовою групою осіб;
3) у великих та особливо великих розмірах;
4) організованою групою, а також
5) поєднання грабежу з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище та
6) завдання значної шкоди потерпілому.
