2015-07-14
2183
Основну роль у цей час у регулюванні міжнародним валютних відносин
виконує Міжнародний Валютний Фонд (МВФ), створений І І944р у раках Бреттон-Вудской валютної системи. У цей час його членами є 178 країн миру, у тому числі Україна.
Статутний капітал МВФ складається із внескіи країн-членів, при цьому розмір вступної квоти визначається відповідно до часток країни и міжнародній торгівлі. При цьому 25% загального внеску здійснюється в
резервній валюті й СДР (раніше - у золоті), інші - и Іноземній валюті.Кожна
країна автоматично при вступі одержує 250 голосів, плюс 1 додатковий голосза кожні 100 тис. квоти в СДР.
Роль МВФ у регулюванні валютної системи виражає в наступному.
По-перше, МВФ надає фінансову допомогу. Кожна країна може взяти кредит у МВФ, що може бути використаний лише для покритій дефіциту платіжного балансу або утворення стабілізаційного фонду. Пред'являються тверді вимоги при наданні кредиту - країна повинна розробити й здійснювати стабілізаційну програму націлену на зменшення дефіциту платіжного балансу, стримування інфляції, забезпечення макроекономічної збалансованості. При цьому МВФ може зажадати від країни проведе про ряду стабілізаційних заходів: зменшення державних кредитні, заморожування заробітної плати, скасування субсидій збитковим підприємствам і ін.
Найпоширенішим видом кредитування із МВФ є кредит "стенд-бай" на 12-18 місяців за умови, що країна проводить вищевказані заходи щодо макроекономічної стабілізації. Якщо країна зіштовхується із серйозними утрудненнями, вона може одержати серію кредитів "стенд-бай" або використати механізм розширеного фінансування - тобто середиьострокову програму допомоги на 3-4 року.
У цей час МВФ створив нову тимчасову програму фінансової допомоги
для посткомуністичних країн - механізм фінансування системних перетворень. Умови допомоги по ній більше сприятливі. Метою МВФ с зм'якшення труднощів перехідного періоду, однак реально вони збільшуються через твердість умов МВФ. Завдання уряду укладається в тім, щоб знайти прийнятний баланс між обсягами допомоги й твердістю умов
МВФ.
По-друге, МВФ здійснює твердий контроль за політикою країн-членів в області валютних курсів. Необхідність втручання МВФ у сферу валютної політики окремої країни виникає за умови: тривалих великомасштабних валютних інтервенцій, відмови від підтримки на певному рівні своїх резервів, проведення дестабілізуючої внутрішньої фінансової політики й ін.
По-третє, здійснює технічну допомогу у виробленні ефективної економічної політики шляхом надання консультацій, проведення незалежної експертизи діючої економічної політики й проектів її нових підходів, розробки рекомендацій.
По-четверте, здійснення координації діяльності в сфері валютних відносин. Для цього проводяться регулярні зустрічі для обміну інформацією й обговорення проблем; консультації із країнами-членами МВФ щодо їхньої економічної політики, експертами МВФ підготовляються й публікуються доповіді, аналітичні огляди, статті із проблем міжнародних фінансів; розробляються прогнози розвитку світової економіки й валютної системи.
МВФ по суті справи є ключовою організацією в регулюванні міжнародних відносин. Підтримка країни з боку МВФ є необхідною умовою співробітництва і іншими міжнародними фінансовими організаціями: Міжнародним Банком реконструкції й розвитку (МБРР), Європейським Банком реконструкції й розвитку (ЕБРР).
МБРР, створений одночасно із МВФ, здійснює допомога в економічному розвитку країни шляхом надання позик урядам і їхнім центральним банкам для фінансування проектів, націлених на розвиток, під гарантії уряду й ЦБ. Структурними одиницями МБРР є Міжнародна фінансова корпорація (МФК), що створена з метою фінансування підприємств приватного сектора в країнах-членах МВФ, і Міжнародна асоціація ррозвитку (МАР), що спеціалізується на сприянні економічному розвитку н-ийменш розвинених країн шляхом надання пільгових кредитів урядам цихс країн (безпроцентні кредити на 50 років).
Група МБРР, МФК і МАР іменується "Всесвітнім банком". Його функцією є допомога в довгостроковому економічному розвитку структурній перебудові, лібералізації торгівлі, приватизації й т.д., тобто реформи, які є запорукою довгострокового економічного росту. Банк спеціалізується на двох видах кредитів:
а) ціліьові - для фінансування конкретних інвестиційних проектів,
наприклад,, будівництва певного об'єкта;
б) програмні - на здійснення реформи в певних сферах економіки,
наприклад, розвиток паливно-енергетичного комплексу. У такий спосіб цей
кредит є коштами загального фінансування держбюджету відповідно до
зміни економічної політики.
Умови надання кредиту:
а) надання допомоги не державним, а часткою структурам;
б) участь у проекті західного партнера;
в) фінансується тільки 35% вартості проекту.
Гнучкий валютний курс не пред'являє таких твердих вимог до дисципліну в економічній політиці. Він автоматично коректує платіжний баланс країни. Його переваги в тім, що він дозволяє уряду активно використати кредитно-грошову політику для рішення проблем зайнятості й інфляції. Однак він може створити серйозні труднощі, особливо для країн іі слабкою економікою:
- виникає невизначеність і непевність в успіху зовнішньоторговельних операцій, що приводить до стримування міжнародної торгівлі;
- виникає валютний ризик, що може привести до втрати вартості
валютних резервів країни або підприємств у результаті зниження валютної о
курсу. Це також не сприяє розвитку економічних відносин між країнами;
- у країн з високим рівнем інфляції курс національної валюти
знижується, що підриває довіру світового співтовариства до
платоспроможності даної країни.
В 90-і роки валютні відносини України перетерпіли істотні зміни. До кінця 1993р. вільне ціноутворення на валютному ринку був заборонено й уряд підтримувало фіксований курс карбованця. Отримана іноземна валюта в обов'язковому порядку продавалась Національному банку України (НБУ) за офіційним курсом у наступному порядку:
40% надходжень - на валютному тендері; 10% - обов'язковий продаж до резервів НБУ; 50% залишалося у розпорядженні підприємств, однак продати її вони могли тільки НБУ.
В результаті підтримки фіксованого курсу карбованця, який був набагато вище сформованого на ринку, країна зштовхнулася з наступними проблемами:
1)скорочення надходження валют на внутрішній валютний ринок
України. При цьому валюта, зароблена українськими підприємствами,
накопичувалася на рахунках за кордоном;
2)зниження ефективності експорту з оплатою в іноземній валюті, що
звело до збільшенні бартерних операцій;
3)зріст зовнішнього боргу України, тому що при зменшенні валютних
надходжень треба було брати кредити для підтримки критичного імпорту;
4)зниження обсягів виробництва на імпортозалежних підприємствах.
Неможливість і неефективність подальшої підтримки фіксованого курсу звело до того, що в 1994 р. Україна перейшла, до ринкового механізму формування валютного курсу. Указом Президенті України "При удосконалювання валютного регулювання" з 1 жонвтя 1004 року курс українського карбованця став визначатися на підставі торгів УМВБ (Української міжбанківської валютної біржі), у результаті цього иурі українського карбованця різко знизився, однак потім стабілзівувався. Високі
первісні темпи падіння курсу карбованця обумовлю тої первісній різницею,
яка існувала між офіційним і ринковим курсом.
Введення ринкового механізму формуванні, валютного курсу дало позитивні результати, які проявились у наступному;
- різко зросло надходження іноземної валюти на валютний ринок
України;
- досягнута рівновага між попитом на іноземн) валюту і її пропозицію
установлення реалістичного курсу національної валюти стимулювало
експорт українських товарів;
- скоротився об'єм бартерних операцій;
- зменшилася дефіцитність платіжного баланс).
Це викликає недовіру з боку закордонах партнерів, погіршує можливості взаємовигідної міжнародної торгівлі можливості одержання міжнародних кредитів і залучення іноземних інвестицій.
Тому перед Україною існує проблема стабіліну національної валюти Досягнення цього можливо шляхом:
- підвищення рівня ефективності національної економіки И
середньосвітового;
- підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів на світовому ринку
- утримання інфляції;
- скорочення дефіциту держбюджету;
- нагромадження необхідних резервів міжнародних ліквідних засобів
- забезпечення збалансованості платіжного балансу. Щоб розв'язати всі ці проблеми й зайняти гідне місце в світовому економічному співтоваристві, Україна повинна послідовно й неухильно проводити ринкові реформи, приватизацію й створення частки сектора, забезпечити структурну перестройку економіки.
Тому в сьогоднішній час правління України здійснює активні дії в пошуках закордонних партнерів.
В 1992 р. Україна стала членом МВФ. Це дозволяє їй, по-перше, одержати необхідні кредитні ресурси.
По-друге, участь у МВФ дозволяє активно приймати участь у формуванні міжнародної валютної політики.
По-третє, відкривається доступ до світової економічної інформації.
В-четвере, країна може скористатися всіма видами допомоги фахівців, консультантів і експертів при формуванні своєї зовнішньої та внутрішньої економічної політики.
По-п'яте, через навчальні заклади МВФ країна може підготувати необхідних фахівців світового рівня в області міжнародних фінансів і зовнішньоекономічної діяльності.
