Сім’я як соціальна ланка суспільства

Сімя — найважливіша форма організації життя людей. Людина народжується у сімї як особистість, вчиться мистецтву людських стосунків на різних рівнях буття і різних сферах діяльності, готується до майутньої ролі чоловіка ао дружини, батька або матері тощо. Стосунки в сімї готують молодь до різноманітних складних і суперечливих соціальних стосунків. Водночас, суспільні зміни спричиняють зміну і сімї — її форми, структури, впливають на осоливості сімейних стосунків. Це дало підстави для твердження про сімю як мікросоціум мале суспільство, що засвідчує нерозривну єдність сімї і суспільства.

Сім'я — мала соціальна група, яка існує на основі шлюб­них зв'язків, кровної спорідненості або всиновлення, харак­теризується спільним проживанням її членів та їхньою спільною відповідальністю за виконання притаманних їй різноманітних функцій.

Сім'я, як мала група, є вихідною в соціальній структурі суспільства, бо саме в ній і через неї здійснюється включен­ня індивіда у свідоме суспільне життя, у ній він формується і в ній прагне знайти духовну й матеріальну підтримку. Сім'я існує з найдавніших часів і до наших днів. Стійкість цієї со­ціальної групи ґрунтується на одвічній потребі людини у без­посередньому відтворенні життя, вихованні дітей, догляді за старими батьками. Сім'я — це відносини між чоловіком і дружиною, батьками і дітьми. Сім'я засновується, як пра­вило, на шлюбних відносинах між чоловіком та жінкою, які укладаються згідно з чинним законодавством. У сім'ї сто­сунки, зумовлені статевими відмінностями та потребами, ви­являються у вигляді морально-психологічних відносин.

Більшість дослідників вважає, що сімя як історичне явище в своєму розвитку пройшла кілька етапів, форм. Їй передував період проміскуїтету — стадія нічим не обмежених статевих зносин у первісному суспільстві полігамія, яку інколи ще називають стадією зоологічного індивідуалізму.

Первинною формою сімї вважають кровоспоріднену, яка складалася із кровних родичів — батьків і дітей, між якими були заборонені статтеві звязки.

Наступним етапом була групова сімя в ендогамному між особами однієї суспільної групи і екзогамному шлюб у межах однієї родової групи був забороненийваріантах, де заборонялися статеві стосунки не тільки між батьками і дітьми, але й між братами і сестрами. Родовід визначався материнською лінією.

Подальший її розвиток репрезентує парна сімя, де вже конкретно визначені чоловік та жінка обєднувалися на більш-менш тривалий термін їхнього життя. Родовід продовжувався по материнській лінії. Цей тип сімї ув нетривким, оскільки кожен з її основних членів міг продовжувати жити у своїй родинній групі.

Матеріальна перевага чоловіка, його майнова влада, право власності сприяло появі патріархальної сімї. Це була перша історична форма моногманої сімї, хоч моногамія стосувалась лише жінки, яка згідно з тогочасним правом була повністю підпорядкована волі чоловіка, стаючи насамперед знаряддям дітонародження.

Згодом церква освятила шлюб — визнану суспілством форму взаємин між чоловіком і жінкою та їхніми дітьми, наголосивши на елементах рівності його субєктів.

Основними суспільними функціями сімї є:

- репродуктивна дітонародження, повязана з відтворенням соі подібних, тобто населення країни

- виховна, яка повязана з батькывською та метринською любовю, через яку дитина набуває суспільно значущих якостей особи

- господарсько-побутова економіна, повязана із заезщпеченням матеріального доробуту сімї

- рекреативна, що полягає у забезпеченні відтворення фізично-психічних, духовних сил людини.