Зобов 'язання щодо розпоряджання правами

раніше застосовувалася до ліцензійних договорів. Однак якщо реє­страцію ліцензійного договору здійснює Державний департамент ін­телектуальної власності, то договір комерційної концесії підлягає державній реєстрації органом, який здійснив державну реєстрацію правоволодільця. Якщо правоволоділець зареєстрований в іноземній державі, реєстрація договору комерційної концесії здійснюється ор­ганом, який здійснив державну реєстрацію користувача.

У цивілістичній літературі висловлюється точка зору, що відсут­ність реєстрації договору комерційної концесії, з одного боку, по­збавляє користувача з метою захисту інтересів споживачів можливо­сті почати використання наданого йому комплексу виключних прав, а з іншого, - ще до реєстрації договору надає можливість сторонам почати проведення необхідної підготовчої роботи вже на підставі укладеного договору¹.

Вважаємо, що таке трактування значення реєстрації цього догово­ру є помилковим, оскільки, по-перше, як уже зазначалося, наведена конструкція набрання чинності договору для сторін і третіх осіб не є новою для законодавства України, оскільки традиційно застосовува­лася для ліцензійних договорів, а тому наслідки відсутності реєстра­ції відомі; по-друге, якщо ж договір вважається уже укладеним, то він повинен породжувати певні правові наслідки, а підготовка можлива і за наявності, зокрема, попереднього договору; по-третє, наведені точки зору свідчать, що науковці в цій конструкції вбачають обме­ження прав виключно для користувача, а насправді таке обмеження встановлюється для правоволодільця, оскільки саме він заінтересова­ний в наявності реєстрації договору комерційної концесії.

Укладення договору без реєстрації означає, що правоволоділець у випадку висунення до нього вимог споживачами стосовно неналеж­ної якості товарів, робіт чи послуг зобов'язаний буде задовольнити їх у повному обсязі, оскільки він не може посилатися на договір комер­ційної концесії і відповідно на той факт, що під його комерційним на­йменуванням чи з використанням його торговельної марки господа­рює користувач. Тобто при відсутності реєстрації правочину правоволоділець бере на себе ризик настання негативних наслідків при висуненні претензій третіми особами у зв'язку з діяльністю ко­ристувача. Саме цим зумовлена та обставина, що за загальним прави­лом обов'язок зареєструвати договір покладено на правоволодільця.

Пояснити значення зазначеної реєстрації можна хіба що тим, що будь-яка заінтересована особа, звернувшись до реєстру, зможе вста­новити, що під певним комерційним найменуванням може виступати інша особа при виготовленні товарів, виконанні робіт чи наданні по­слуг.

¹ Цивільне право України. Академічний курс: Підруч. У 2-х т. / За заг. ред. Я. М. Шевченко. - Т. 2. Особлива частина. - Київ: Концерн «Видавничий дім «Ін Юре», 2003. - С. 282-283; Цивільний кодекс України: Коментар. - Харків: ТОВ «Одіссей», 2003.- С 729

§ 2. Права та обов'язки сторін за договором комерційної концесії

Оскільки договір комерційної концесії є взаємним, то правам од­нієї сторони кореспондують обов'язки іншої.

Коло прав і обов'язків сторін обумовлено метою розширення біз­несу правоволодільця шляхом включення користувача як ланки в ме­режі виробництва і збуту товарів правоволодільця (підприємницької діяльності останнього).

Обов'язки правоволодільця можна поділити на обов'язкові і фа­культативні.

Перша група обов'язків випливає з природи договору і без їх ви­конання користувач не зможе скористатися наданим за договором правом, а тому вони покладаються на правоволодільця в силу факту укладення договору комерційної концесії. Так, правоволоділець зо­бов'язаний передати користувачеві технічну та комерційну докумен­тацію і надати іншу інформацію, необхідну для здійснення прав, на­даних йому за договором комерційної концесії, а також проінформу­вати користувача та його працівників з питань, пов'язаних із здій­сненням цих прав. Звичайно, щоб у подальшому уникнути суперечок стосовно належного виконання зобов'язань, конкретизація цього обо­в'язку має знайти місце в самому договорі. Зокрема, при укладенні договору, виходячи з особливостей предмета, потрібно досить чітко зазначити обсяг і характер необхідної документації і інформації.

Друга група обов'язків, передбачених законодавством, поклада­ється на правоволодільця, якщо вони не виключені умовами догово­ру. Так, якщо інше не обумовлено сторонами, правоволоділець зо­бов'язаний: по-перше, забезпечити державну реєстрацію договору; по-друге, надавати користувачеві постійне технічне та консультатив­не сприяння, включаючи сприяння у навчанні та підвищенні квалі­фікації працівників; по-третє, контролювати якість товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) користувачем на підставі договору комерційної концесії.

Обов'язки користувача, враховуючи наявність внутрішніх і зов­нішніх відносин, реалізуються у взаємовідносинах його не лише з правоволодільцем, а й з третіми особами. При цьому слід зазначити, що хоча обов'язки користувача законодавчо визначені (ст. 1121 ЦК), однак в кожній конкретній ситуації вони обумовлені характером та особливостями діяльності, що здійснюється останнім за договором комерційної концесії.

По-перше, користувач зобов'язаний використовувати торговельну марку та інші позначення правоволодільця визначеним у договорі

способом.

Можна виділити дві складові зазначеного обов'язку. З одного бо­ку, оскільки користувач є ланкою в мережі підприємницької діяльно­сті правоволодільця, то він зобов'язаний використовувати засоби ін­дивідуалізації правоволодільця при виробництві товарів, виконанні