Мікроекономіка - це розділ економічної теорії, що вивчає прийняття рішень та поведінку окремих економічних одиниць і структур, таких як домогосподарства, фірми, ринки благ тощо, а також формує погляд на всю суспільну економіку з точки зору цих одиниць.
Мікроекономіка вирішує як позитивні, так і нормативні проблеми.
Позитивні проблеми пов’язані з аналізом і прогнозуванням, нормативні - з плануванням.
Об’єкт мікроекономічних досліджень – мікросистема.
Мікросистема – це система економічних відносин між господарюючими суб’єктами.
Суб’єкти мікроекономіки:
Домогосподарство - самостійна економічна одиниця, до складу якої входить одна чи декілька осіб. На ринку товарів та послуг воно виступає як покупець, на ринку ресурсів - як продавець власних факторів виробництва.
Фірма - економічна одиниця, яка самостійно приймає рішення щодо використання факторів виробництва з метою виготовлення продукції, її продажу і отримання прибутку. На ринку товарів та послуг фірма виступає як продавець; на ринку ресурсів - як покупець факторів виробництва.
|
|
Держава - самостійний суб’єкт ринку, до складу якого входять урядові установи, що здійснюють економічну, юридичну та політичну владу для забезпечення умов господарювання усім суб’єктам мікроекономіки, а в разі потреби здійснюють контроль господарюючих суб’єктів та ринку заради досягнення суспільних цілей.
Організована стихія - це спосіб координації, за якого індивіди приймають та реалізують рішення, керуючись власним інтересом і використовуючи інформацію та стимули свого безпосереднього оточення.
Ієрархія - спосіб досягнення координації, при якому дії індивідів підпорядковані центральній владі.
2. Методи мікроекономічного аналізу:
- порівняльний аналіз
- синтез
- індукція
- дедукція
- наукова абстракція
- аналогія
- графічне зображення
- граничний аналіз – це специфічний мікроекономічний аналіз, який розглядає економічні явища не тільки в закінченому, але й в постійно змінному вигляді, при цьому досліджуються не тільки сукупні та середні економічні величини, але й їх зміни (прирости)
- моделювання.
Модель - це уявний або реальний об’єкт, який у процесі свого вивчення замінює об’єкт оригінал, тобто це об’єкт - замінник.
Основні причини використання модельного підходу:
- недоступність об’єкту оригіналу;
- небезпечність безпосереднього його дослідження (наприклад, вивчати наслідки втрати роботи, зниження життєвих стандартів).
Припущення «при інших постійних умовах» допускає, що всі зміни, за винятком тих, які в даний момент розглядаються, залишаються незмінними. Воно потрібне для того, щоб відокремити сторонні фактори при вивченні певного явища.
|
|
Головна поведінкова передумова - гіпотеза про раціональну поведінку економічних суб’єктів.
Раціональна поведінка - намагання досягти максимальних результатів за наявних обмежень.
В мікроекономічному аналізі припускають, що індивіди максимізують корисність, фірми - прибуток, держава - суспільний добробут.
У мікроекономіці використовують моделі двох типів:
- оптимізаційні - застосовують при дослідженні поведінки окремих економічних суб’єктів.
- рівноважні - використовуються при дослідженні взаємовідносин між економічними суб’єктами.