Кошторис доходів та витрат, оборонні видатки, фінансування національної оборони
Література: 1, 5, 6, 8, 10, 19, 21, 23, 26, 34, 37, 42, 48, 54, 55, 62-64, 70, 71, 74, 95, 100, 102, 106
10.1. Характер і зміст бюджетних витрат на державне управління
Витрати на державне управління пов'язані безпосередньо з виконанням політичних функцій і задач держави. В історії бюджетних відносин країн з ринковою економікою ці витрати у фінансовому плані завжди стояли на перших місцях, оскільки управління є однією з основних функцій держави.
Протягом останніх десятиліть питома вага витрат на цілі державного управління істотно не змінювалася, незважаючи на збільшення масштабів економіки й ускладнення соціально-політичних проблем. На сьогодні ці витрати складають в середньому 4-5 % від загальної суми витрат бюджету розвинутих країн світу. У державному бюджеті Радянського Союзу вони не перевищували 1,5%.
В Україні з моменту набуття незалежності необхідно було побудувати власну систему органів державного управління, які б забезпечували виконання функцій і задач держави. Одночасно відбувалось розмежування повноважень між державними і місцевими органами влади, що часто супроводжувалось дублюванням функцій і зростанням чисельності апарату управління. Однак на сьогодні Україна прагне створити досить організовану і розгалужену систему управління, яка була б здатна реалізовувати державну політику у бюджетній сфері.
|
|
Видатки на державне управління включають витрати:
1) на функціонування законодавчої влади - апарату Верховної Ради України, апарату Верховної Ради Автономної Республіки Крим, забезпечення діяльності народних депутатів, апарату Рахункової палати Верховної Ради України, тощо;
2) на функціонування виконавчої влади - апарату Кабінету Міністрів України, апарату Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та її місцевих органів, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування;
3) на утримання Президента України та його апарату;
4) на утримання фінансових і фіскальних органів – Державної податкової адміністрації України, місцевих державних податкових органів, Головного контрольно-ревізійного управління України, Головного управління Державного казначейства України, місцевих органів Головного управління Державного казначейства України, Митної служби України, на створення державного реєстру фізичних осіб – платників податків та інших обов'язкових платежів, на комп'ютеризацію: Державного казначейства та інших фінансових органів, на виготовлення марок акцизного збору на алкогольні напої та тютюнові вироби;
5) на загальне планування і статистичні служби – проведення статистичних досліджень і переписів, ведення записів щодо сімейних бюджетів;
|
|
6) інші видатки на загальнодержавне управління – виготовлення орденів, медалей, документів до них; виготовлення та перевезення національної валюти, придбання устаткування для виробництва цінних паперів і монет; виробництво бланків цінних паперів і документів суворого обліку; утримання Пробірної палати України, утримання центру правових реформ і законопроектних робіт; утримання Фонду сприяння становленню Місцевого та регіонального самоврядування; видатки на паспортизацію населення України; видатки на запровадження нового податкового і бюджетного законодавства;
7) на утримання судової влади – Конституційного Суду України, Верховного суду України, обласних судів, районних (міських) судів, Вищого арбітражного суду, арбітражних судів, військових судів.
Зауважимо, що на державне управління спрямовуються кошти бюджетів усіх рівнів. З державного бюджету України фінансуються видатки на функціонування законодавчої, виконавчої і судової влади, утримання Президента України та його апарату, фінансових і фіскальних органів, загальне планування і статистичні служби. З республіканського бюджету Автономної Республіки Крим утримуються органи влади і управління АР Крим. З обласних, районних і бюджетів самоврядування здійснюються видатки на утримання відповідних органів державної влади та місцевого самоврядування.
Витрати бюджету покликані забезпечити нормальне функціонування органів і структур державного управління протягом планового періоду, а також фінансування самого процесу управління.
У зв'язку з цим актуальна задача оптимізації бюджетних витрат. Шлях їх механічного скорочення очевидно не можливий і призведе до неналежного виконання функцій держави. Бюджетні відносини з приводу витрат на державне управління специфічні і складні і тому вимагають уваги і докладного фінансово-економічного обґрунтування. Необхідно брати до уваги здійснення кожного окремого виду витрат: від їх планування, нормування до виконання всіх процедур бюджетного фінансування.
Витрати на державне управління класифікуються за функціональною ознакою, тобто визначені відповідно до здійснення загальних функцій держави через його органи і структури. За своїм характером ці функції політичні: вони спрямовані на створення умов збереження існуючого політичного ладу, підтримки соціально-політичної стабільності, загального порядку і єдиних економічних вимог для суб’єктів підприємництва в умовах ринкового господарства.
Кошти на утримання органів державної влади надходять з бюджету у відповідності з кошторисом витрат. Кожна окрема бюджетна організація чи установа (організація) розробляє свій кошторис доходів і витрат - фінансовий план установи, яка здійснює некомерційну діяльність.
Планування витрат здійснюється у формі індивідуальних і зведених кошторисів. З якісної сторони індивідуальні кошториси є єдиними, оскільки розробляються за єдиними правилами та організаційними процедурами. Формування даних кошторисів здійснюється на підставі лімітних витрат на суми асигнувань з бюджету. Вищестояща організація доводить лімітні вимоги до усіх своїх підлеглих підрозділів у двотижневий термін після затвердження бюджету.
У процесі обґрунтування ліміту витрат у розрахунок приймається об'єктивна потреба в коштах органів державної влади, виходячи з обсягів і характеру роботи, що виконується, чисельності персоналу, а також запланованих заходів щодо скорочення витрат.
Кошториси затверджуються керівниками відповідних вищестоящих організацій не пізніше місяця після затвердження бюджету.
|
|
Що стосується зведених кошторисів, то вони розраховуються на рівні центральних органів влади та міністерств і містять у собі індивідуальні кошториси підлеглих структур. Кошториси центральних органів виконавчої влади затверджуються Міністерством фінансів України. Кошториси органів виконавчої влади, підлеглих міністерствам і іншим центральним органам виконавчої влади, затверджуються керівниками цих міністерств і інших центральних органів. Кошториси управлінь, відділів і інших підрозділів обласних, районних державних адміністрацій, затверджуються відповідно обласними державними адміністраціями після попередньої експертизи в обласних фінансових управліннях.
Як бачимо, організаційні процедури кошторисного фінансування усієї вертикалі виконавчої влади досить складні.
У єдиному кошторисі витрат представлена загальна сума витрат з розподілом їх відповідно до критеріїв економічної класифікації:
- оплата праці адміністративно-управлінського персоналу;
- нарахування на заробітну плату;
- придбання предметів і матеріалів для адміністративно-управлінської діяльності;
- витрати на відрядження;
- оплата комунальних, транспортних та інших послуг;
- придбання устаткування і предметів довгострокового використання;
- капітальне будівництво;
- капітальний ремонт тощо.
Найбільша частка витрат приходиться на оплату праці (близько 75%).
Працівники органів управління відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 р. мають статус державних службовців [66]. Їх посадові оклади встановлюються в залежності від складності і рівня відповідальності виконавчих обов'язків. Заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплат за ранги, доплати за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Ранг службовцю привласнюється відповідно до обійманої посади, рівня професійної кваліфікації і результатів роботи. Усі посади в органах державної служби підрозділяються на сім категорій. Щомісячна надбавка за вислугу років виплачується в таких розмірах (табл. 10.1):
Таблиця 10.1