Психологічні особливості спілкування працівників громадської безпеки

Здатність працівників підрозділів громадської безпеки до ефективного спілкування є найважливішою професійною якістю, адже стрижнем їхньої діяльності є саме комунікативно-пізнавальна.

Мета даного розділу – розкриття психологічних основ проведення працівниками громадської безпеки опитування та бесіди.

Мета вивчення розділу:

1. Освітня - сформувати знання психологічних основ спілкування.

2. Практична - сприяти розвитку вмінь спілкуватися з різними категоріями осіб, діагностувати брехню.

3. Розвиваюча - розвивати вміння викликати довіру; діагностувати осіб за характеристиками – аудіал, візуал, дігітал, кінестетик; встановлювати контакти та довіру; підлаштовуватися під різні категорії акцентуйованих осіб; відчувати об’єкта правоохоронної діяльності; слухати та чути; дивитися та бачити тощо.

4. Виховна - виховувати комунікативну культуру.

У працівників громадської безпеки багато різноманітних функції, що прямо або побічно пов’язані з комунікативною діяльністю. Так, під час виконання професійних функцій працівник громадської безпеки у своєму арсеналі використовує такі форми спілкування, як опитування, бесіда (індивідуальна та групова), розмова по телефону, доповідь, переговори, дискусії, лекції тощо. Тому в цьому розділі ми розглянемо загальні положення комунікативної діяльності працівників громадської безпеки.

ВСТУП

Виконання покладених на працівників громадської безпеки професійних функцій неможливе без наявності певних правових, психологічних, конфліктологічних, педагогічних, соціологічних знань, умінь і навичок. Проаналізувавши Закони України «Про міліцію», «Кодекс про адміністративні правопорушення», «Про попередження насильства в сім'ї», «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі», «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону», Наказ МВС України «Про затвердження Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України» та інші нормативно-правові акти, слід виділити такі комунікативні вміння працівників громадської безпеки:

- установлювати контакти;

- викликати довіру (для встановлення осіб, від яких можна очікувати вчинення правопорушень);

- будувати взаємовідносини з представниками конкретних громадських правоохоронних формувань;

- проводити зустрічі з громадянами, громадськими формуваннями;

- проводити інструктаж членів громадських формувань;

- проводити опитування громадян закріпленої дільниці для з’ясування відомостей щодо осіб, які підлягають контролю міліції;

- слухати громадян під час прийому на дільниці;

- проводити профілактичні бесіди (з неповнолітніми; особами, які відбули покарання в місцях позбавлення волі, з особами похилого віку, тобто всіма мешканцями закріпленої за ним дільниці…);

- прогнозувати поведінку людей під час бесіди або опитування;

- виявляти ознаки брехні;

- застосовувати методи та прийоми психологічного впливу для запобігання насильства в сім’ї;

- допомагати громадянам при вирішенні конфліктів (сімейних, сусідських, групових, міжрасових);

- заспокоювати агресора, жертв насилля;

- спостерігати під час опитування за поведінковими проявам осіб групи ризику та ін.

Отже, ефективна комунікативна діяльність працівника громадської безпеки лежить в основі компетентного виконання ним професійних функцій та забезпечує правопорядок.