IV. Філософсько-соціологічні теорії

Головною особливістю філософсько-соціологічних учень про релігію є те, що вони намагаються пояснити останню результатом реалізації певних потреб, інтересів або неспроможністю людини подолати свою залежність від природних сил.

Політико-державницьку теорію започаткував у V ст. до Р. X. давньогрецький філософ Крітій (460 – 403 рр. до Р. X.), який висловив припущення, що релігія є вигадкою законодавців. Ці погляди поділяв Лактацій (250 – 225 рр. до Р. X.), який вважав засновником релігії римського імператора Помпілія. Цю ідею розвивали мислителі епохи Відродження та французькі мислителі-просвітники Д. Дідро, Ш. Монтеск’є, Ф. Вольтер, Ж.-Ж. Руссо та ін. Релігію вони вважали ошуканством, свідомою нечесною змовою для досягнення чиїхось інтересів або загального спокою в суспільстві.

Матеріалістична концепція ґрунтувалася на твердженнях, що сфера духовного, зокрема, релігія, є похідною від матеріального світу, її прихильники вважали релігію фантастичним відображенням світу в свідомості людей. Перші ідеї цього напрямку відзначаємо в працях давньогрецького філософа-матеріаліста Епікура (342 – 270 рр. до Р. X.), який висунув гіпотезу про атомістичну будову світу, що є вічним і нескінченним, а тому не міг бути створений богами. Концепція походження релігії прижилася в численних теоріях як матеріалістів, так і нематеріалістів.

Міфологічну теорію сповідував англійський лінгвіст Макс Мюллер (1823 – 1900 рр.), який, вивчаючи мови давніх народів, припустив, що релігія бере початок від міфу про Сонце, точніше з обожнювання Сонця. Це було ударом по теологічній концепції, бо, певною мірою, заперечувало надприродне походження релігії. Концепція М. Мюллера мала хитку наукову основу, оскільки суперечила історії розвитку матеріального виробництва. Міфи про Сонце відображали перехід деяких племен до землеробства, але слід зауважити, що релігійні уявлення існували задовго до цього.

Анімістична теорія виникла та поширилася наприкінці XIX ст. Засновником її був англійський історик і етнограф Едуард Тайлор (1832 – 1917 рр.). Він вважав, що релігія сформувалася з віри в душу та духів. Цю віру він назвав анімізмом (від лат. anima, animys – душа, дух), яка пізніше була доповнена іншими уявленнями.

Магічна теорія проявилась у намаганнях англійського етнографа, історика та релігієзнавця Джеймса Фрезера (1854 – 1941 рр.) пояснити сутність духовного розвитку людства як процес, який проходить три стадії: магії, релігії та науки. Ядром первісної релігії, на його думку, є магія, що використовує вплив на надприродні сили. Людина спочатку намагалась боротися з природними та незнаними надприродними силами за допомогою магічних засобів, але, впевнившись у їхній непридатності до цього, створила релігійні уявлення про світ. Переконавшись згодом у безсиллі релігії, людина надає перевагу науковим знанням про світ. Тож він доходить висновку, що магія, релігія та наука є елементами одного порядку.