Про природу

Є просто храм,

Є храм науки,

А є ще і природи храм –

З лісами, котрі тягнуть руки

Назустріч сонцю і вітрам…

(Сергій Смирнов)

Квіти, квіти, солодкі, п’янкі!

Радість, щастя вони нам дарують.

А пелюсточки ніжні, духмяні такі –

Хай красу цю всю люди відчують!

Ріки і гори, моря і поля –

Це наша рідна, хороша земля.

Будь їй ти другом, люби, бережи,

Приклад у цьому всім покажи.

Багато лісу – не губи,

Мало лісу – бережи,

Нема лісу – посади.

…Поводьтеся в лісі тихо

і не койте в ньому лиха.

Ліс не любить пустотливих,

Метушливих і крикливих.

Вітів, прошу, не ламайте

І травинок не займайте,

І тоді в казкове диво

Ви потрапите… Щасливо!!!

(Л.В.Кондрацька)

Не стріляй у пташку!

Не дави комашку!

Не зімни травинку!

Не зірви рослинку!

Їх послав Господь для тебе,

Їх краса для всіх.

Не рвіть квіток, не убивайте,

Життя одне – не віднімайте,

Воно дано їм, як і нам,

Радіти сонцю і вітрам.

Кожного дня і кожну хвилинку

Оберігайте всяку звіринку.

Тільки добра їм потрібно бажати

І намагатись не ображати.

Право живих на життя поважайте,

З вдячністю працю тварин зустрічайте.

Хай кожна зустріч несе відкриття:

Ціннішого в світі нема, ніж життя!

Ми мандруєм, ми мандруєм,

Україною крокуєм.

Ось побачили Карпати:

Як вершину нам дістати?

Заглядаємо в озерця –

Не торкнутися нам дна!

Так ми довго, довго йшли,

Поки в Ялту не прийшли!

Облітав журавель

Сто морів, сто земель.

Облітав, обходив,

Крила, ноги натрудив.

Ми спитали в журавля:

- Де найкращая земля?

Журавель відповідає:

- Краще рідної - немає!

Про пори року

Сонце низько чи високо,

Посила землі уклін,

З ним приходять пори року

І приносять безліч змін.

(М.Жук)

Зима

Злітає листя, жовтий килим

Лягає з шурхотом до ніг.

А вже на нього пухом білим

Сідає перший білий сніг…

А навколо

З неба падають сніжинки

Легкі, ніжні, мов пушинки.

Ці сніжинки не прості.

Білі, сніжні – чарівні.

На них приклади складненькі,

І задачі нелегенькі.

Ви подумайте, й скажіть.

Та усі їх розв’яжіть.

Весна