Юридичні факти як підстави виникнення і зміни цивільних правовідносин

1.1. Поняття юридичного факту, його правова природа та ознаки.

Цивільно-правові норми самі по собі не породжують цивіль­них правовідносин. Виникнення, зміна або припинення цивіль­них правовідносин відбувається в силу різноманітних юри­дичних фактів, тобто життєвих обставин, з настанням яких пов´язані певні правові наслідки. Такими життєвими обстави­нами можуть бути ті, що належать до сфери природи(природ­ні - народження особи, досягнення 18-річного віку, смерть), а також ті, що належать до соціальної сфери життя(соціаль­ні - дії людей, адміністративні акти, рішення суду). Але не всі життєві обставини можна назвати юридичними фактами. Не­обхідно, щоб норми цивільного законодавства пов´язували з ними настання певних правових наслідків. Отже, юридичний факт характеризується двома чинниками: по-перше, це життєві обставини; по-друге, держава визнає їх юридичними фактами (вони закріплені у законі).

В основному практичний зміст і наукова цінність теорії юридичних фактів полягає в тому, що вона вивчає один із аспектів фактичної обґрунтованості правового регулювання.

Юридичні факти необхідно розглядати “в контексті ситуації, всередині якої вони виросли і сформувалися”. Тобто, юридичний факт – не ізольоване явище, а елемент більш широкої фактичної системи, в якій виділяються факти головні і підлеглі, первинні і похідні, юридичні умови тощо. Положення факту в цій фактичній системі так чи інакше відбивається на його місці в науковій класифікації.

У науковій і учбовій літературі під юридичними фактами розуміються конкретні життєві обставини, що викликають, відповідно до норм права, настання тих або інших правових наслідків – виникнення, зміну або припинення правовідносин. Вже в цьому визначенні видно своєрідність юридичних фактів. По-перше, це – конкретні життєві обставини, елементи об'єктивної соціальної дійсності. По-друге, це – обставини, визнані нормами права, прямо або непрямо відображені в законодавстві. Життєві факти самі по собі не володіють якоюсь властивістю бути або не бути юридичними фактами. Вони стають юридичними фактами тільки тоді, коли їм таке значення наділяється нормами права. Факти одного і того ж виду можуть бути або не бути юридичними фактами в залежності від того, як вони розцінюються зведеною в закон волею пануючого класу. Таке розуміння юридичних фактів дозволяє проникнути в глибину цього явища, дослідити їх місце в правовому регулюванні та в правових відносинах.

Юридичний факт – це життєві обставини, які:

1. полягають у наявності або відсутності певних явищ матеріального світу;

2. мають конкретний зміст,існують у певному місці і часі;

3. несуть інформацію про стан суспільних відносин, що входять до предмета правового регулювання;

4. мають зовнішній вираз: абстрактні поняття, думки, духовне життя людини не можуть бути юридичними фактами;

5. прямо або опосередковано передбачені нормами права;

6. зафіксовані у встановленій законодавством процесуальній формі;

7. викликають юридичні наслідки, передбачені нормами права.

Чітке визначення юридичних фактів підвищує ефективність правового регулювання, позитивно впливає на економічне, соціальне та культурне життя.

Правовідносини — динамічне явище. Вони виникають, змінюються, припиняються, реалізуються. Динаміка правовідносин пов'язана з реальними життєвими обставинами, тобто з юридичними фактами.

Дані факти називаються юридичними, оскільки передбачені в нормах права: прямо — в гіпотезі, побічно — в диспозиції, санкції.

Крім того, факти називаються юридичними тому, що разом з нормами права визначають конкретний зміст взаємних прав і обов'язків сторін. Наприклад, зміст прав і обов'язків покупця і продавця встановлюється не стільки нормою цивільного права, скільки договором між сторонами, а останній є юридичним фактом.

Дуже часто для виникнення правовідносин потрібний фактичний склад, тобто сукупність двох або декількох юридичних фактів, наявність яких необхідна для настання юридичних наслідків (так, для виникнення пенсійних правовідносин потрібні досягнення певного віку, наявність трудового стажу і рішення органів пенсійного фонду про призначення пенсії). Часто норми права зв'язують юридичні наслідки не лише з наявністю тієї або іншої обставини, але і з її відсутністю. Типовим прикладом такого зв'язку служить невиконання обов'язку, яке є підставою виникнення процесуальних відносин в цілях захисту порушеного права. Факти, що свідчать про відсутність яких-небудь обставин або дій, в юридичній науці називаються негативними.

Юридичні факти - різновид соціальних фактів як об’єктивної реальності, відбиті в системі - законодавстві. Визнання матеріально-соціального характеру юридичних фактів, дозволяє побачити, що кожен конкретний юридичний факт - не випадкове ізольоване явище, а певним чином й породження даної правової системи.

Наприклад, досягнення особою 18-річного віку не викликає будь-яких правових наслідків. Але законодавство, пов´язуючи з досягненням цього віку виникнення цивільної дієздатності (ст. 34 ЦК України), визнає його юридичним фактом.

Одні й ті ж самі факти, залежно від того, як до них ставить­ся держава, можуть бути або не бути юридичними фактами. Так смерть громадянина або ліквідація юридичної особи визнавали­ся юридичним фактом лише в ЦК УРСР 1964 р., а у ЦК 1922 p. вони не визнавалися юридичним фактом, на підставі якого при­пиняється зобов´язання.

Звичайно, законодавець не в змозі закріпити в нормах права повний перелік юридичних фактів. Цей перелік не є вичерпним. Тому в цивільному законодавстві передбачено правило, згідно з яким юридичні факти, не передбачені цивільним законодавс­твом, спричиняють відповідні правові наслідки, якщо вони не су­перечать загальним засадам і змісту цивільного законодавства.

Дане положення має надзвичайно важливе значення для цивільного права, яке, на відміну від кримінального, має справу, перш за все, не з аномальними явищами, а з нормальним розвитком економічного обороту на диспозитивних засадах вільного волевиявлення його учасників. Сучасний рівень розвитку цивільного обігу робить неможливим закріплення в чинному законодавстві усіх без винятку юридичних фактів, що впливають на права і обов'язки осіб у приватній сфері. Потреба в закріпленні у правових нормах нових юридичних фактів може виникнути цілком несподівано і безвідкладно, тоді як внесення відповідних змін у законодавство завжди вимагає певного часу. Тому в цивільному праві юридичні факти, не передбачені цивільним законодавством, спричинюють відповідні правові наслідки, якщо вони не суперечать змісту положень і загальним засадам цивільного законодавства (ст. З ЦК України).

Так, відповідно до ст. 4 ЦК УРСР фактами, які породжували цивільні правовідносини (цивільні права та обов´язки) були:

- угоди, передбачені законом, а також угоди, хоч і не передба­чені законом, але такі, що йому не суперечать;

- адміністративні акти;

- відкриття, винаходи, раціоналізаторські пропозиції, ство­рення творів науки, літератури, мистецтва;

- заподіяння шкоди іншій особі, а також набуття або збере­ження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх під­став;

- події, з якими закон пов´язує настання цивільно-правових наслідків.

На відміну від ЦК УРСР, чинний ЦК України, а саме стаття 11 серед підстав виникнення цивільних прав та обов´язків називає:

а) договори та інші правочини;

б) створення літературних, художніх творів, винаходів та ін­ших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

в) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди ін­шій особі;

г) інші юридичні факти.

Крім того, цією статтею встановлюється, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Отже, юридичні факти- це обставини, з настанням яких нор­ми права (закону) пов´язують виникнення, зміну або припинен­ня цивільних правовідносин.

У запропонованому визначенні поняття «обставини» є уза­гальнюючим. Воно поєднує в собі дії і події. У теорії цивільного права юридичні факти поділяють на дії і події за ознакою залеж­ності їх від волі суб´єктів. Але такий поділ юридичних фактів не є беззаперечним. Деякі автори до цієї групи включають стан і строки. Інші вважають, що за вольовою ознакою юридичні фак­ти поділяються на три види: дії, події, стан.

Без юридичних фактів не встановлюються, не змінюються і не припиняються жодні цивільні правовідносини. Так, цивільне законодавство (глава 58 ЦК України) передбачає можливість виникнення, зміни або припинення правовідносин найму (оренди). Однак для того, щоб вказані цивільні правовідносини виникли, необхідно вчинити відповідний правочин (укласти договір найму). Вже існуючі правовідносини майнового найму можуть бути змінені на правовідносини купівлі-продажу, якщо сторони досягнуть про це згоди і змінять договір найму, уклавши відповідну додаткову угоду. Нарешті, правовідносини найму (оренди) можуть бути припинені достроково на вимогу наймодавця при настанні одного з визначених законом юридичних фактів, зокрема, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі (п. 1 ч. 1 ст. 783 ЦК України). Значення юридичних фактів у цивільному праві не вичерпується тим, що вони є підставою виникнення, зміни і припинення правовідносин. Такі юридичні факти, як народження, досягнення повноліття, визнання фізичної особи недієздатною, тягнуть за собою виникнення або припинення цивільної правоздатності і дієздатності.

Підставою динаміки цивільно-правових відносин може бути одиничний юридичний факт. Так, для встановлення зобов'язання підряду достатньо укласти договір між підрядником і замовником. Такі обставини називаються простими юридичними фактами. Однак виникнення деяких цивільних правовідносин може обумовлюватися сукупністю юридичних фактів, які називаються складним юридичним фактом, або юридичним складом. Кожний з юридичних фактів, що входить до юридичного складу, може мати самостійне значення. Але саме даний правовий наслідок може викликати тільки юридичний склад у цілому, увесь комплекс утворюючих його фактів.

Юридичні склади поділяються на прості і складні. Прості юридичні склади являють собою сукупність фактів, які можуть накопичуватись у довільній послідовності, важливо лише, щоб у визначений момент часу вони були в наявності. Так, зупинення перебігу позовної давності відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 263 ЦК України настає за наявності комплексу наступних юридичних фактів:.1) перебування позивача або відповідача у складі Збройних Сил України (або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях); 2) переведення Збройних Сил (інших військових формувань) на воєнний стан у період перебігу позовної давності. Як бачимо, в даному випадку для зупинення перебігу позовної давності неважливо, який з юридичних фактів мав місце раніше - вступ особи до Збройних Сил України чи переведення військового формування на воєнний стан. Складні юридичні склади - це сукупність фактів, між якими існує сувора залежність. У цьому разі юридичні факти повинні виникати в чітко визначеному порядку і бути в наявності у потрібний час - лише тоді вони матимуть належне спільне правове значення. Так, спадкоємець, вказаний у заповіті, може стати власником спадкового майна виключно за наявності наступних юридичних фактів, що розвиваються в незмінній послідовності: складання заповіту спадкодавцем; відкриття спадщини; прийняття спадщини спадкоємцем.

Особливий різновид юридичних складів у механізмі цивільно-правового регулювання являють собою ті склади, обов'язковим елементом яких є такий юридичний факт, як державна реєстрація дії або події. Юридична природа державної реєстрації полягає в офіційному визнанні і підтвердженні державою фактів виникнення, зміни або припинення прав і обов'язків, що супроводжується внесенням відповідних даних до державного реєстру. Специфічна особливість таких юридичних складів полягає в тому, що вже саме існування юридичного факту у формі дії або події за відсутності факту їх державної реєстрації не спричиняє необхідних цивільно-правових наслідків. Так, правочини з нерухомим майном є вчиненими і породжують права на таке майно лише за умови їх державної реєстрації (статті 182, 210 ЦК України). Для набуття права інтелектуальної власності на винахід необхідне подання заявки і визнання пропозиції винаходом з подальшою видачею патенту в Державному департаменті інтелектуальної власності, що діє у складі Міністерства освіти і науки України. Існування таких юридичних складів об'єктивно необхідне, оскільки державна реєстрація прав, дій, подій є засобом публічного контролю за цивільним оборотом з метою забезпечення ефективної правової охорони найбільш важливих майнових і особистих благ та прав учасників цивільних правовідносин.

Від юридичних фактів відрізняють так звані "юридичні умови" - обставини, що мають юридичне значення для настання правових наслідків, але пов'язані з ними не прямо, а через проміжні ланки (С. Ісаков).

Наприклад, підставою цивільно-правової відповідальності є правопорушення. Але для її застосування за загальним правилом необхідна наявність таких умов: протиправність дій, наявність шкоди, вина порушника, причинний зв'язок між протиправними діями і завданою шкодою. Для настання юридичних наслідків досить наявності й одного юридичного факту. Однак у реальній дійсності частіше наявний комплекс фактів, серед яких розрізняють:

1) групу юридичних фактів (декілька фактичних обставин, кожна з яких викликає або може викликати один і той же наслідок);

2) юридичну (фактичну) сукупність (система юридичних фактів, пов'язаних між собою таким чином, що правові наслідки настають лише за наявності усіх елементів цієї сукупності).

Як правило, група юридичних фактів закріплюється в одній нормі і становить явища одного порядку. Наприклад, ст.ст. 229-231 ЦК передбачають, що правочин може бути визнаний недійсним, якщо його здійснено під впливом помилки, обману, насильства тощо. У цьому випадку маємо групу юридичних фактів, кожен з яких окремо тягне визнання правочину недійсним.

Юридична (фактична) сукупність містить взаємопов'язані елементи, які окремо можуть взагалі не мати правового значення або породжувати не ті наслідки, настання яких бажали суб'єкти права. Наприклад, для виникнення права користування житловим приміщенням у будинках державного або громадського фонду необхідна наявність юридичної сукупності: рішення про надання житла, видача ордера, укладення договору найму житлового приміщення. Окремо зазначені обставини не породжують правовідносин користування житлом, а є лише етапом на шляху до їхнього виникнення.

Особливе місце займають так звані юридичні стани, тобто обставини, що характеризуються відносною стабільністю і тривалістю терміну існування, протягом яких вони можуть неодноразово (у поєднанні з іншими фактами) спричиняти певні юридичні наслідки. Це, наприклад, перебування у шлюбі, народження фізичної особи, усиновлення, встановлення опіки тощо.

Стаття 49 ЦК визначає акти цивільного стану як події та дії, котрі нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків. Таке саме визначення міститься у ст. 2 Закону України від 1 липня 2010 р. "Про державну реєстрацію актів цивільного стану". Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Деякі з актів цивільного стану підлягають державній реєстрації: Так, відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Завершуючи загальну характеристику юридичних фактів у цивільних правовідносинах, слід звернути увагу на принципово важливе положення ЦК, закріплене у ст. 11, згідно з яким цивільні права та обов'язки можуть виникати як з дій, що передбачені актами цивільного законодавства, так і внаслідок дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Це положення розвинене у ч. 2 ст. 11 ЦК, де підкреслюється відсутність вичерпного переліку підстав виникнення цивільних прав і обов'язків і наголошується, що останні виникають не тільки за прямо вказаних обставин, але з інших юридичних фактів.