2015-08-12
741
Будь-який документ супроводжується цифровою iнформацiєю (вiд зазначення дати складання документа до таблиць з цифровими даними), тому необхiдно користуватися певними правилами пiд час її запису (а також озвучення запису):
1. Однозначнi кiлькiснi числiвники (вiдповiдають на питання скiльки?) записуються у додатках до документiв цифрами, наприклад: на 5 аркушах, в 3 примiрниках.
2. Якщо число супроводжується одиницями вимiру, то воно пишеться тiльки цифрами, наприклад: 43 л, 7 кг, 2 м.
3. Якщо числа не супроводжуються в текстi документа одиницями вимiру, то вони записуються словами, наприклад: в одному напрямку, двома пiдписами (крiм складених числiвникiв, якi записуються цифрами).
4. Числа, починаючи з десяткiв тисяч можуть записуватись комбiновано чи тiльки цифрами, а для зручностi прочитання чисел, якi записуються цифрами, необхiдно робити пропуски мiж розрядами, наприклад: 34 тис., 765 млн.; 34 678 543; 1 234 564.
5. Простi порядковi числiвники, як правило, записуються словами, наприклад: сьомий, другий.
6. Порядковi числiвники можуть записуватись цифрами з граматичним закiнченням, наприклад: 1-ий, 4-ий. Якщо кiлька порядкових числiвникiв стоять поряд, то граматичне закiнчення пишеться один раз пiсля останнього числiвника, наприклад: кожного 1, 3, 5-го дня тижня.
|
|
|
7. Якщо числiвник вжито з одиницями вимiру, якi означають межу, то граматичне закiнчення пишеться тiльки раз: вiд 20 до 30 см.
8. Якщо в текстi документа наводиться ряд чисел з однаковою одиницею вимiру, то ця одиниця зазначається один раз пiсля останнього числа, наприклад: 3, 5, 7 см.
9. Грошовi суми записуються цифрами, а в дужках обов’язково дублюються словами.
10. Складнi слова, першою частиною яких є числiвник, записуються комбiновано, наприклад: 125-рiччя, 200-тонний.
11. Складнi порядковi числiвники, останнiм компонентом яких є -сотий, -тисячний, -мiльйонний (якщо вони записуються словами), пишуться разом, наприклад: трьохсотдвадцятип’ятитисячний, тридцятитроьохмiльйонний.
Завдання 24. Поданi числiвники запишіть словами й поставте у формi орудного вiдмiнка.
387; 33; 1235; 2,5; 40; 776; 90; 70; 69.
Завдання 25. Відредагуйте речення:
Налоги вроді зменшились, але я все рівно получив зарплату більшу тільки на пару гривень. У нього там удобне і просторне жиле приміщення, навіть прихожа має площу біля десяти квадратних метрів. Ми знаємо друг друга все півтори роки, але я все рівно не поняв, як у ного получається так швидко рахувати в умі. На зустрічі глав держав були присутні троє міністрів. Двісті п’ятдесят трьом працюючим видана премія. Тут нема півкіло сира. Директор привітав учнів і вчителів з першим вересням. Нашою організацією здано в експлуатацію три нових будинка.
|
|
|
Завдання 26. Дайте відповіді на запитання:
1. Як записувати складні іменники і прикметники, утворені від числівників?
2. У якому відмінку стоять іменники у поєднанні з неозначено-кількісними, дробовими, збірними числівниками?
3. Які особливості поєднання з іменниками кількісних складених числівників?
4. Коли можна вживати іменник пара?
5. З якими іменниками не поєднуються числівники два, три, чотири?
6. Коли числівники два, три, чотири поєднуються з іменниками у родовому відмінку однини?
Практичне заняття 5. Форми колективного обговорення професійних проблем
1. Наради, збори, перемовини як форми колективного обговорення.
2. Дискусія.
3. «Мозковий штурм» як евристична форма активізації потенціалу співрозмовників. Технологія проведення.
4. Морфологічні норми:
· особливості перекладу російських дієприкметників українською мовою;
· виконання вправ.
Література:
v Зубенко Л.Г Культура ділового спілкування: Навч.посібник / Л.Г.Зубенко, В.Д.Нємцов. – К.: «ЕксОб», 2000. – С.82-107.
v Мозговий В.І. Українська мова у професійному спілкування. Модульний курс: Навч.посібник / В.І.Мозговий. – К.: Центр учбової літ., 2010. – С.133-136.
v Середницька А.Я. Українська мова за професійним спрямуванням: Навч.посібник / А.Я.Середницька, З.Й.Куньч. – К.: Знання, 2010. – С.1129-132.
Завдання 27. Прочитайте текст.
Важливу роль у діловому житті людей відіграють різні форми спільного обговорення проблем. Завдяки ним людина проявляє активність у їх розв’язанні, впливає на прийняття та реалізацію рішень. Висока культура колективного обговорення безпосередньо сприяє духовному збагаченню членів суспільства, а отже, і прискоренню демократичних процесів у країні, підвищенню матеріального добробуту людей.
До форм колективного обговорення професійних проблем відносять наради, збори, перемовини, дискусії.
Нарада – такий вид приватного ділового спілкування, при якому внутрішня культура і культура мовлення виявляються особливо.
Спеціалісти виділяють такі типи нарад:
■ навчальна (конференція), мета якої — дати учасникам необхідні знання І підвищити їхню кваліфікацію;
■ інформаційна, необхідна для узагальнення даних і вивчення різних точок зору на конкретні проблеми;
■ пояснювальна, в ході якої керівництво прагне переконати працівників у правильності прийнятих відповідних рішень і необхідності відповідних дій;
■ проблемна, яка проводиться для того, щоб виробити метод, знайти шлях вирішення існуючих проблем.
Щоб нарада пройшла результативно, необхідно:
· чітко й однозначно визначити (сформулювати) тему наради. Крім цього, визначити, на який результат ви очікуєте (прийняти рішення, виробити рекомендації, переконати присутніх у правильності зроблених дій);
· детально розробити порядок денний. Вибрати найбільш доцільну послідовність розгляду питань, виходячи із психологічних критеріїв, тобто починати розгляд із питання, яке найлегше вирішити. Перший успіх стане фундаментом для вирішення складних питань. Завчасно продумайте, як залучити до обговорення навіть дуже інертних та небагатослівних працівників;
· надати учасникам наради можливість ознайомитися з фактами, документами, які будуть обговорюватися ще до наради;
· передати запрошення особам, які повинні брати участь у нараді, завчасно разом із порядком денним;
· вибирати зал засідань, враховуючи мету наради. Приміщення повинно бути з хорошою звукоізоляцією та вентиляцією, нормальною температурою повітря (+19С), умебльоване не дуже розкішно, але і не по-спартанськи;
· чітко дотримуватися запланованого регламенту часу і вказувати його на запрошеннях.
Результати наради необхідно зафіксувати в протоколі та розіслати його всім особам, які повинні бути проінформовані. Якщо ж були прийняті певні рішення, то необхідно обов'язково встановити, хто, що і як повинен зробити для виконання цих рішень.
|
|
|
Ділові наради та засідання є засобом колективного вирішення проблем. Нарада — один із найефективніших способів обговорення важливих питань і прийняття рішень в усіх сферах виробничого, громадського й політичного життя. Вона дає змогу аналізувати важливі питання і висловлювати свої думки і пропозиції, приймати найоптимальніші рішення.
Якщо учасники обмінюються думками, обговорюють проблеми і спільними зусиллями доходять висновків, ефект від такої наради буде великим. Якщо ж нарада не дає очікуваних наслідків, вона перетворюється на колективне марнування часу1.
Оскільки 20—30 % робочого часу працівники витрачають на наради, то ефективність їх залежить від організації і підготовки проведення. Перевагою ділових нарад є те, що тут, як правило, присутні майже всі виконавці рішень. Крім того, протягом порівняно короткого часу колектив може висунути значно більшу кількість ідей, ніж окремий працівник.
Наради не повинні бути ширмою, за яку ховаються від персональної відповідальності.
Успіх будь-якого колективного зібрання залежить від ступеня підготовки і від рівня розумового, психічного та морального розвитку керівника, оскільки наради, як правило, проводять керівники.
Нарада будь-якого профілю включає основні підготовчі етапи:
1. Визначення тематики порядку денного.
2. Приблизний склад учасників (у процесі підготовки список учасників уточнюється).
3. Дата, година початку і місце проведення.
4. Підготовка доповіді.
5. Проект рішення.
6. Регламент, процедура проведення і технічні засоби.
На думку вчених, позитивний ефект від наради буде досягнуто лише тоді, коли ЇЇ учасники за рівнем професійних знань і практичного досвіду відповідатимуть рівню винесеної на обговорення проблеми. Крім того, сама проблема має бути важливою для всіх присутніх.
Для підсилення ефекту доцільно заздалегідь підготуватися і надіслати тези доповіді і список виступаючих у дебатах.
|
|
|
Техніка проведення наради, у якій беруть участь не більше 10-12 осіб, залежить від ділових якостей головуючого. Процедурно з кожного питання підбиваються підсумки із застосуванням авторитарної чи демократичної форми ведення наради. Ефективність наради залежить від часу проведення. Не рекомендується проводити наради перед початком робочого дня. Найкращий час — з 9 до 12 або з 16 до 18 год. Краще збирати дві наради на тиждень по півгодини, ніж одну на годину. Рішення наради протоколюються і документально оформляються.
Успіх наради, її ефективність багато в чому залежать від головуючого. Керівник наради повинен мати організаторський хист, уміти зосереджувати увагу й зусилля на головному, постійно стежити за перебігом дискусій, добирати слушні запитання, систематизувати різні погляди, робити правильні висновки, прислухатися до кожного, самому не брати участі в дискусії, створити доброзичливу атмосферу, по-дружньому ставитися до всіх учасників, нікого не обділяючи увагою, проявляти повагу до особистості кожного учасника, не переносити роздратування на учасників. На нараду потрібно запрошувати фахівців, рівень професійних знань і практичний досвід яких відповідатимуть рівню винесеної на обговорення проблеми.
Т.Чмут і Г.Чайка вказують на етичні підходи до забезпечення наради як форми колективного обговорення проблем:
• результат обговорення на нараді залежить від моральної та психологічної атмосфери, яку на ній створено;
• моральні та психологічні якості керівника як головуючого на нараді безпосередньо впливають на поведінку присутніх і їхню участь у обговоренні;
• учасники наради за професійними якостями та досвідом роботи мають бути спроможними розв'язати поставлену проблему, а поставлена проблема має відповідати інтелектуальному та професійному рівню її учасників;
• усі висловлені на нараді думки мають бути ретельно проаналізовані та враховані;
• завдання для колективного вирішення треба формулювати так, щоб його виконання могло змінити ситуацію;
• обговорення має бути вільним, щоб думки проголошувалися невимушено, без тиску з боку керівника;
• рішення, яке прийнято колегіально, але, як з'ясувалося потім, є помилковим, коригується шляхом нового колективного розгляду без пошуку винного за невдало винесену пропозицію.
Нарада — це важлива форма ділового спілкування, ефективність якої досягається за умови, коли її учасники дотримуються етичних, моральних норм, знайомі з правилами спілкування і дотримуються їх.
Збори — це форма колективного обговорення ділових проблем, які хвилюють громадськість. їх проводять з метою спільного осмислення певного питання. Розрізняють партійні збори, збори акціонерів, виборців, жителів мікрорайону тощо.
Збори можна розділити на декілька етапів:
— підготовка зборів;
— висвітлення проблеми та її обґрунтування;
— обговорення проблеми;
— ухвалення рішення.
Збори потрібно готувати. їх підготовкою займається робоча група, члени якої найбільш зацікавлені в результаті.
Під час підготовки до зборів потрібно визначити проблему для розгляду і список працівників, які братимуть участь в обговоренні. Готують збори фахівці, доповідачем призначають кваліфіковану людину.
Готуючись до висвітлення проблеми, потрібно дібрати цікавий матеріал, факти, проаналізувати матеріал, зробити схеми порівняння видів роботи тощо.
Доповідач, готуючи доповідь має врахувати склад аудиторії, її вік, освіту, кваліфікацію, обставини. Потрібно написати повний текст виступу і кілька разів прочитати його. Після такої попередньої підготовки можна лише зрідка заглядати в рукопис. Досвідченому лекторові рекомендують приготувати нотатки доповіді.
Початок виступу має дуже велике значення, від нього залежить:
— чи подолає промовець хвилювання, заспокоїться і набуде впевненості у своїх силах;
— чи зуміє встановити контакт зі слухачами;
— чи зацікавить слухачів і приверне їхню увагу;
— чи зуміє стисло висвітлити тему виступу, визначивши основні питання.
Іржі Томан стверджує, що промовець може розвинути думку в своєму виступі по-різному, а саме:
— пояснити;
— списати;
— розповісти;
— довести.
Найменш цікавою формою викладу, на його думку, є опис, найцікавішою — розповідь.
Закінчення виступу може складатися з двох частин: узагальнення головних думок і підбиття висновків.
Рекомендують пам'ятати про регламент: для вступу виділити 10- 12 % часу, висновків — 1-5 %, для основної частини—решту часу.
На зборах обирають президію.
Після доповіді проводять її обговорення. Бажано, щоб виступаючі готувалися заздалегідь, тоді обговорення буде більш предметним. В обговоренні можуть брати участь усі бажаючі (але їх кількість і регламент виступу встановлюють учасники зборів).
Для кожного оратора на першому місці мають бути слухачі, тоді його доповідь матиме успіх. Потрібно намагатися донести свої думки до слухачів. Для цього потрібно вживати метафори, афоризми, прислів'я, цитати. Незнайомі для слухачів терміни, абстрактні поняття потрібно пояснити. Бажано користуватися діаграмами, графіками. Одним із найдійовіших засобів пожвавлення уваги слухачів є риторичні запитання під час виступу.
Не радять:
— уживати надто довгі речення, бо їх важко зрозуміти;
— переобтяжувати мову словами іншомовного походження;
— зловживати деякими подробицями.
Обговорення можна припинити тоді, коли немає пропозицій з обговорюваної проблеми.
Президія (а інколи — робоча група) виносить на обговорення проект рішення, який ухвалюється учасниками зборів, пропозиції, які додаються до проекту.
Потім проект виносять на голосування. Якщо за нього проголосує більшість учасників зборів, приймається як ухвала. Рішення має бути чітко оформленим, конкретним, указано виконавців і дату виконання.
Потрібно контролювати, як виконується прийняте рішення. Учасників зборів повідомляють про виконання прийнятого рішення.
