Пункт 2.2

Розрахунок амплітуд відхилення регульованої величини (рівня в ємності) від її заданого значення та періоду коливань.

∆ x_n = ε · ∆Q₀ · τ₃ + ε · ∆Q₀²/2·S – амплітуда відхилення регульованої величини;

τ_n = τ₃ + ∆Q₀/S – період коливань.

Для даної САР характерним є таке: I∆Q₀I<I∆Q₂I<…<I∆Q_nI;

I ∆ x₁I <I ∆ x₃I<…<I ∆ x_n+1I; x´= ε · ∆Q= ε · (Q₃-Q₂)=const;

F₁=F₂<F₃=F₄<…

F_n характеризує об’єм рідини за рахунок якого рівень в об’єкті зросте на величину ∆ x_n.

τ₁=0,5хв+150/200л/год/хв.= 0,5+0,75 = 1,25хв = 75с; τ₁= τ₂;

∆ x₁=0,07 · 150 л/год · 0,5 хв + = 9,2см

З графіку визначив величину ∆Q₂ = 250 л/год. Ця різниця викличе наступне коливання рівня:

τ₃=0,5хв+250/200л/год/хв.= 0,5+1,25 = 1,75хв = 105с=1хв 45с; τ₃= τ₄

∆ x₃=0,07 · 250 л/год · 0,5 хв + = 19,7см.

Висновки

Проаналізував дану САР та побудував графіки процесу регулювання для заданого збурення на об’єкт, визначив амплітуди відхилень рівня та періоди коливань. Результати показують, що процес регулювання є розбіжним, тобто кожна наступна амплітуда і період коливання є більшими за попередні. Це є типовим процесом регулювання в САР де регулюючу дію виконує І-регулятор, а об’єкт регулювання не має властивості самовирівнювання та має час запізнювання.

За отриманими результатами можна сказати, що робота системи автоматичного регулювання такого типу є не надійною. Тож сама САР є поганою, тобто такою, яка не здійснює ефективного регулювання контрольованої величини.

Отже заданий об’єкт регулювання та інтегральний автоматичний регулятор не можна застосовувати в системах автоматичного регулювання такого типу. Якщо для даного ОР застосувати ПІ-регулятор, то процес регулювання мав би характер затухаючих коливань і робота САР була б ефективною.