Бухгалтерський облік, його сутність і основи організації

Лекція 1

1. Види господарського обліку, їх зміст і взаємозв’язок.

2. Мета, функції і принципи бухгалтерського обліку

3. Завдання бухгалтерського обліку.

4. Основи організації бухгалтерського обліку та облікова політика підприємства.

1. У широкому розумінні облік означає спостереження, вимірювання та реєстрацію важливих для людини природних та суспільних явищ. Таким явищем є господарська діяльність – б-я діяльність, пов’язана з виробництвом, обміном і споживанням матеріальних і нематеріальних благ. Господарський облік є процесом відображення кількісних і якісних характеристик господарської діяльності з надання повної і правдивої інформації для прийняття рішень. Залежно від призначення облікової інформації, складу облічуваних об’єктів і способу отримання облікових даних господарський облік поділяється на оперативний, статистичний та бухгалтерський.

Оперативний облік представляє інформацію в момент здійснення господарських операцій або в короткий термін після їх здійснення, використовується для оперативного управління роботою підприємства або його підрозділів. В ньому відображається інформація, яка задовольняє поточні потреби в управлінні окремими господарськими операціями або їх сукупністю.

За допомогою оперативного обліку відображаються такі процеси і явища, як вихід працівника на роботу, рівень температури в печах тощо. Оперативний облік ведеться не в цілому по господарству, а за окремими операціями у розрізі дільниць - цех, бригада, ланка, зміна. Причому оперативні дані в основному лише фіксуються і не узагальнюються в цілому по підприємству. Частіше такий облік ведеться в натуральних вимірниках, рідше в трудових. Грошові вимірники в даному випадку не є узагальнюючими, а виступають лише як засіб обліку (наприклад, надходження грошових коштів до каси).

Оперативний облік передбачає використання статистичних методів, головним чином, таких, як спостереження господарських та технологічних операцій та їх реєстрації.

Статистичний облік застосовується для вивчення та узагальнення даних про масові соціально-економічні явища в їх кількісному вираженні з якісною характеристикою, що використовуються для виявлення закономірностей розвитку в конкретних умовах місця і часу. Статистичний облік використовує спеціальні методи збору і обробки інформації: суцільне і вибіркове спостереження, групування даних, визначення середніх і відносних величин, індексів, побудова динамічних рядів і т.д. Для відображення явищ і процесів, що відбуваються на підприємствах, в установах та організаціях, у статистичному обліку використовуються різноманітні вимірники. Однак, слід відмітити, що дані статистичного обліку не завжди точно відображають реальний стан речей.

Бухгалтерський облік -процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішніми та внутрішніми користувачами для прийняття управлінських рішень(ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ст.1).

Бухгалтерський облік повинен бути безперервним в часі і відображати в певному взаємозв’язку всі об’єкти, які мають грошову оцінку. Підставою для здійснення бухгалтерського обліку є документ, який засвідчує факт здійснення господарської операції.

До особливостей бухгалтерського обліку слід віднести:

* безперервне, повне і послідовне відображення господарських засобів та операцій;

* обов’язкове документальне підтвердження наявності господарських засобів та здійснення господарських операцій;

* узагальнення даних у грошовому вимірнику;

* використання специфічних засобів та прийомів (оцінка, калькуляція, рахунки, подвійний запис тощо).

В загальному бухгалтерський облік поділяється на три частини:

n теорію обліку - дає можливість дослідити предмет та метод бухгалтерського обліку, визначити головні його об’єкти;

n фінансовий облік - формує інформацію, яка використовується як на власному підприємстві, так і зовнішніми споживачами (контролюючими фінансовими органами, кредиторами, інвесторами). Ведення фінансового обліку є обов’язковим для всіх підприємств і організацій. Його методика і порядок ведення регламентується законодавчими і розпорядчими актами, які приймають Верховна Рада України, КМУ, інші виконавчі органи влади;

n управлінський облік - формує інформацію для внутрішніх споживачів. Його дані можуть представляти комерційну таємницю. Необхідність, організація та методика ведення управлінського обліку визначається самим підприємством.

2. Мета БО визначена ст.3 Закону України «Про БО та фін. звітність в Україні»: метою ведення БО і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Користувачами фін. звітів є інвестори, працівники підприємства, кредитори, постачальники, замовники, органи державного управління та громадськість загалом. Користувачі фін. звітності можуть мати прямий фінансовий інтерес (інвестори, постачальники, покупці), непрямий – органи державного контролю, а можуть – взагалі не мати його (аудиторські фірми, судові та арбітражні органи, профспілки).

Основні функції БО:

інформаційна – полягає у забезпеченні інформацією про фін. стан і діяльність підприємства зовнішніх та внутрішніх користувачів;

контрольна – полягає в можливості контролювати використання матеріальних, трудових, фінансових ресурсів п-ва методами БО;

оцінювальна – полягає у вартісному вимірюванні та визнанні в обліку різнопланових об’єктів.

Принцип БО – це правило, яким слід керуватися при вимірюванні, оцінюванні та реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності.

Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні грунтуются на таких основних принципах (Ст.4 Закону «Про БО»):

1) обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

2) повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

3) автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

4) послідовність - постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обгрунтована та розкрита у фінансовій звітності;

5 ) безперервність - оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі;

6) нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійсненідля отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

7) превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

8) історична (фактична) собівартість - пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

9) єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці;

10) періодичність - можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

3. Основними завданнями бухгалтерського обліку є:

а) збирання, обробка і відображення первинних даних про господарську діяльність;

б) систематизація даних з метою узагальнення і одержання підсумкової інформації про господарську діяльність;

в) контроль за власністю підприємства, за правильним і раціональним використанням його ресурсів;

г) контроль за виконанням планових завдань, виявлення відхилень фактичних показників від планових по причинах і винуватцях.

З метою виконання поставлених перед обліком завдань він має відповідати низці вимог: порівняння показників плану (прогнозу) з показниками обліку (та між собою за різні періоди часу), їх єдність, своєчасність, точність, достовірність, економічність.

Єдність показників обліку має бути забезпечена на всіх рівнях управління господарством. Особливе значення це має при створенні загальнодержавної системи збору та обробки облікової інформації.

Дані обліку також мають бути своєчасними, точними і достовірними. Навмисне перекручення даних бухгалтерського обліку (особливо з метою зменшення сум сплати податків) в Україні кваліфікується як кримінальний злочин.

У той же час облік має бути економічним. Це досягається шляхом раціональної його організації, втіленням прогресивних його форм та методів, використанням сучасної ЕОТ, програмного забезпечення.

З точки зору складових бухгалтерського обліку, завдання кожної з них полягає:

у теорії бухгалтерського обліку - формуванні методичних та методологічних і організаційних засад проведення облікового процесу, а також встановлення об’єктів бухгалтерського обліку;

у фінансового обліку - достовірному та аналітичному відображенні фактів фінансово-господарської діяльності в реальному масштабі часу.

управлінського обліку - формуванні даних для розвитку стратегії підприємництва, а також цінових важелів і на їх основі більш конкурентноздатної продукції.

4. Ведення БО і складання фінансової звітності регламентується національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (ПСБО), які розробляються Мінфіном України у відповідності до вимог міжнародних стандартів (на сьогодні запроваджено 35 ПСБО).

Порядок ведення бухгалтерського обліку та оформлення фінан­сової звітності у відповідності з П(С)БО регулюються також в межах своєї компетенції: в банках - Національним банком України, в бюджетних установах - Державним казначейством України.

За організацію бухгалтерського обліку на підприємствах відпо­відають їх власники (керівники).

Важливими факторами, які впливають на організацію облікового процесу на підприємстві є:

1) розмір і обсяг господарської діяльності підприємства;

2) форма власності (державна, приватна, колективна);

3) вид діяльності (промислове, будівельне, сільськогоспо-
дарське та інші);

4) характер діяльності (виробнича, посередницька, торгіве-
льна та інші).

Облікова політика – сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. П-во самостійно визначає облікову політику, розробляє систему і форми БО, затверджує правила документообороту. Затвердження облікової політики проводиться наказом по підприємству.

За законодавством ведення БО може бути організовано шляхом введення до штату п-ва посади бухгалтера або бухгалтерської служби на чолі з бухгалтером; користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи; ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою; самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. (Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися).

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.