Проведення гри

Після розміщення гравців на майданчику, пояснення гри і її правил гра починається за умовним сигналом вчителя (свисток, сплеск у долоні).

Ігри сюжетного характеру («Кіт і мишка», «Гривеньки»), де немає змагального моменту, не потребують особливо чітких команд. Такі ігри можна розпочинати за вказівкою, висловленою спокійним голосом: «Раз. два, три — гру почали!» Під час гри вчитель уважно стежить за її ходом і поведінкою гравців.

Завдання вчителя:

· керувати грою;

· подавати команди, розпорядження, звукові та зорові сигнали;

· робити вказівки по ходу;

· самому брати участь у грі, виконувати головну або другорядну роль;

· спостерігати за загальним станом і самопочуттям кожного учня.

Вказівки слід робити у позитивній формі, підтримуючи радісний на­стрій дітей. Вчитель може робити підказки про доцільність виконання того чи іншого руху. У грі, естафетах учням дозволяється голосно кричати, стрибати, радіти. Фізичне навантаження у грі рекомендуємо регулювати такими прийомами: зменшенням або збільшенням часу, відведеного на гру, кількістю повторень гри, розмірами майданчика і довжиною дистан­ції, яку пробігають гравці, масою предметів, що використовуються учня­ми, введенням короткочасних пауз-бесід для відпочинку.

Отже, дозування фізичного навантаження у грі визначається методи­кою проведення її, місцем та умовами, в яких перебувають гравці. Наван­таження визначають за зовнішніми ознаками гравців та пульсом.