Поняття і види джерел аграрного права

Джерелами АП є уніфіковані й диференційовані акти правотворчості відповідних державних органів, Президента України, а також акти правотворчості суб’єктів аграрного підприємництва.

Джерелами АП є також правові акти, які містять норми АП як галузі, а також норми, які є в актах інших галузей національного і міжнародного законодавства, в тій їх частині, де вони регулюють аграрні відносини.

Джерела АП мають такі особливості:

1) уніфіковані акти аграрного законодавства являють собою основу аграрного законодавства;

2) відсутність єдиного кодифікованого джерела;

3) значущість локальних нормативних актів;

4) збереження рекомендаційної правотворчості;

5) використання правових норм інших галузей права, які одночасно належать і до норм АП та регулюють окремі питання діяльності суб’єктів аграрного підприємництва;

6) зростання ролі міжнародних норм права а уніфікації національного аграрного законодавства щодо міжнародного права.

Джерела АП класифікуються і в залежності від юридичної сили актів державної правотворчості.

Найвищу юридичну силу має Конституція України. Конституція – це основоположний закон, який лежить в основі АП і аграрного законодавства.

Далі за юридичною силою йдуть: закони, декрети Кабінету Міністрів, Укази та розпорядження Президента України, Постанови Уряду, нормативно-правові акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, локальні нормативно-правові акти.

Самостійним видом джерел необхідно вважати міжнародні правила, звичаї, конвенції, до яких приєдналась Україна.(Наприклад, Міжнародно-правові правила торгівлі, експорту та імпорту продуктів харчування устаткування, машин та ін.)