Короткі теоретичні відомості

Позакласна робота має значні можливості для розширення політехнічного кругозору молодших школярів, здійснення пропедевтики профорієнтації та залучення дітей до суспільно корисної продуктивної праці. Оскільки її зміст не пов'язаний жорстко з навчальними програмами, педагог може провести екскурсії на будь-які безпечні підприємства, в установи, організації, ознайомлюючи при цьому дітей із загальними принципами організації сучасного виробництва. Він має можливість реально, а не теоретично, ввести учнів у світ професій дорослих, організувати їх спілкування і, таким чином, формувати особистісне ціннісне ставлення до них.

Діяльність дітей у позакласній роботі може носити суспільно корисний і навіть продуктивний характер. Учитель має змогу, за рекомендаціями В.О.Сухомлинського, дати школярам відчути на собі, апробувати різні види праці: треба+важко+красиво.

Вирішуючи такі ж завдання, що і трудове навчання, внаслідок нижчого рівня регламентованості у змісті та тривалості позакласна робота має значно більші можливості для трудової підготовки школярів. Органічно пов'язуючись з навчальною діяльністю, позакласна робота базується на принципі добровільності вибору учнями видів занять і справ, які їм пропонуються. Звідси слідують такі методичні вимоги: при плануванні позакласних заходів слід добре знати інтереси і запити школярів, рівень їх загальної та трудової підготовки, індивідуальні уподобання, актуальні потреби, бажання.

Крім того потрібно дбати про різноманітність та різновекторність занять, аби дати дітям можливість випробувати себе в різних справах, зацікавити перспективними техніко-технологічними проблемами, цінними у виховному плані та з точки зору суспільного прогресу.

Реалізація наступного принципу вимагає забезпечити дітям вищий рівень самодіяльності, активності, ініціативи та творчості, ніж на уроках трудового навчання. Однак він не відкидає потреби педагогічного керівництва, навпаки, мудре управління дитячою самостійною діяльністю покликане допомогти учням об'єктивно оцінити свої можливості, спрямувати пошук.

Форми організації позакласної роботи молодших школярів є дуже різноманітні. Найчастіше їх класифікують у залежності від охоплення різної кількості учнів і розрізняють масові, групові та індивідуальні.

До масових форм організації позакласної роботи належать заходи, у яких бере участь значна кількість учнів, об'єднана, можливо навіть структурована, для досягнення певної мети. Це, наприклад, участь у продуктивній праці, трудових операціях, майстернях творчих справ, вирбничі екскурсії, тематичні ранки, фестивалі, свята, конкурси з виготовлення саморобок, олімпіади, вікторини, виставки дитячих робіт, усні журнали, тематичні перегляди науково-популярних та художніх фільмів тощо.

Характерною ознакою групових форм організації позакласної роботи є відносна сталість складу та стабільність інтересів членів об'єднань. До них належать гуртки, студії, клуби, технічно-спортивні секції, творчі майстерні з певних видів народних ремесел та ін. Гурток - це добровільне об'єднання дітей, яким притаманна спільність інтересів і здійснюваної діяльності у певній галузі.

У молодших школярів ще відсутні тривала увага і стійкий інтерес до якої-небудь однієї галузі техніки, виду ремесла чи певної сфери людської праці. Усі діти, як правило, з задоволенням прагнуть випробувати свої сили у різних видах діяльності, у тому числі у різних видах технічної та художньої прикладної творчості. Плануючи позакласну роботу, необхідно передбачати таку різноманітність видів і форм занять, щоб враховувати вказані психологічні особливості молодших школярів. Найоптимальнішою є організація комплексних гуртків типу "Умілі руки", "Зробимо усе самі", "Майстрик і Майстринка" під керівництвом спеціаліста з трудової підготовки учнів молодшого шкільного віку.

Зміст роботи гуртків регламентується програмами, які розробляються методичними кабінетами органів освіти, станціями юних техніків, юннатів і друкуються у періодичних виданнях для вчителів. Програми є орієнтовними, і керівник гуртка має право вносити зміни, складаючи тематичний план занять на тривалий термін (півріччя, рік). Робота починається з вивчення дитячих інтересів, визначення складу гуртка у кількості не менше 15 учнів, вибору активу та старости, а також підготовки матеріально-технічної бази.

Гурткові заняття найдоцільніше проводити у робочих кімнатах для трудового навчання учнів 1-4 класів, кабінетах образотворчого мистецтва та художньої праці, спеціалізованих кімнатах у підліткових клубах за місцем проживання, які обладнані відповідними інструментами, пристроями, забезпечені матеріалами, методичними розробками. Заняття проводять на протязі 1,5-2 годин раз на тиждень. Структура їх приблизно така ж, як і структура комбінованого уроку. Дуже важливо доцільно обрати об'єкти праці, якими можуть зацікавитися учні, актуалізувати необхідні знання, а при потребі і повідомити нові дані, запропонувати вирішити творчі завдання, пов'язані з конструюванням чи виготовленням виробу.

На відміну від уроку гурткове заняття повинно проводитись так,щоб забезпечити можливість вільного вибору видів робіт, всебічну активність дітей, елементи їх самоуправління. Частіше тут використовуються групові та індивідуальні форми організації трудової діяльності школярів, а також моделювання різних способів розподілу праці. До кожного заняття керівник гуртка готує план-конспект, визначає мету, обирає методи роботи з дітьми, продумує способи інструктування та форми організації трудової діяльності. Крім того слід подбати про наочні та технічні посібники.

Індивідуальні форми організації позакласної роботи передбачають самостійну роботу окремих учнів над трудовими дорученнями, пізнавальними завданнями, розробкою проектів, виконанням індивідуальних замовлень тощо.

Прикладом таких завдань для самостійної роботи є виготовлення навчальних посібників і обладнання, необхідного для вивчення інших предметів: лічильного матеріалу, дидактичних ігор, колекцій і макетів з природознавства, виробів з глини і пластиліну для уроків образотворчого мистецтва.

До учнів початкових класів можна звернутися з індивідуальними дорученнями догляду за кімнатними рослинами, завданнями з вирощування певних овочевих культур на підвіконнях у класі чи у шкільних теплицях тощо. Такі доручення довготривалі і слугують закріпленню знань і умінь з сільськогосподарської праці та вихованню любові до природи.

При підготовці до уроків, інших занять вчитель може запропонувати індивідуальні завдання для школярів, такі як, наприклад, побесідувати з родичами і близькими знайомими та дізнатися про їх професії або певний вид ремесла, або господарські традиції тощо; знайти у періодичній пресі статті про об'єкти виробничого оточення школи; з дитячої художньої та науково-популярної літератури довідатися і підготувати повідомлення про видатних вчених і дослідників, раціоналізаторів і винахідників, історію розвитку певного виду техніки; допомогти педагогу у заготівлі матеріалів, виготовленні шаблонів до уроку тощо, дібрати українські народні прислів'я та приказки про працю, загадки про інструменти тощо.