2015-09-06
3172
| Визначення якості продукції [17, – с. 225] |
Якість продукції згідно ГОСТу 15467-79 – це сукупність властивостей продукції, що обумовлюють її придатність задовольняти певні потреби у відповідності з її призначенням, [ 17, -С.225].
| Якість продукції не є стабільна, оскільки вона змінюється залежно від потреб суспільства з плином часу. Те, що було якісно вчора вже не якісно сьогодні, а те, що якісно сьогодні буде неякісним завтра. |
Через це її можна розглядати, як – здатність виробу або послуги
послідовно відповідати на очікування споживача або перевищувати їх, [ 14, -С.122].
| Обставини, що зумовлюють необхідність підвищення якості |
Необхідність підвищення якості продукції зумовлюється такими обставинами:
· об’єктивними потребами НТП;
· обмеженістю ресурсів;
· кон’юнктурою на споживчому ринку;
· посиленням конкурентної боротьби;
· лібералізацію зовнішньоекономічної діяльності тощо.
| Параметри якості [14, -С. 122-123]. |
Термін якість використовують по-різному. В одному випадку його пов’язують з категорією якості товару (послуги), в другому – з технологією виготовлення або певними характеристиками, такими як я, “зручність”, “простота у користуванні”, в третьому – з ціною “дешево” або “дорого”. Інколи визначальним є “імідж фірми-виробника”.
|
|
|
Це пояснюється суб’єктивною оцінкою якості споживачем. Вони цінують певні параметри виробів або послуг і саме з ними пов’язують якість.
В дійсності, якість пов’язується не з одним, а з цілою низкою параметрів якості. Це такі параметри,як:
· експлуатація – основні характеристики товару або послуги;
· особливості – додаткові характеристики;
· відповідність – наскільки (в якій мірі) товар (або послуга) відповідає вимогам споживача;
· надійність – сталість в експлуатації;
· термін служби – корисне життя товару або послуги;
· відчутна якість – опосередкована оцінка якості (імідж, репутація);
· післяпродажний сервіс – обробка скарг або контроль задоволення споживача.
| Наслідки низької якості [14, -С. 125]. |
Для керівництва компанії важливо усвідомити в який спосіб якість продукції та послуг може вплинути на організацію, та враховувати їх в процесі розробки програм з гарантії якості. Ось деякі з основних видів впливів якості на організацію:
· банкрутство (або втрата бізнесу);
· зобов’язання (або відповідальність);
· продуктивність;
· витрати та ціни;
· конкурентоспроможність.
| Показники якості [8; 17; 25; 41; 42] |
Показником якості продукції називається кількісна характеристика однієї або декількох властивостей продукції (або послуги), що розглядається стосовно певних умов її створення та експлуатації (або споживання), [ 41, -С. 23].
|
|
|
Для оцінки якості продукції використовується система показників, що включає наступні групи:
1. узагальнюючі, що характеризують загальний рівень якості продукції, а саме: обсяг та питома вага виробництва прогресивних видів виробів в загальному їх випуску, коефіцієнт оновлення асортименту; частка сертифікованої продукції; частка продукції, призначеної для експорту; частка продукції, атестованої державним Знаком якості в загальному їх випуску;
Прикладом узагальнюючого показника якості є – інтегральний показник якості продукції, який відображає співвідношення сумарного корисного ефекту від експлуатації (споживання) продукції до сумарних витрат на її створення та експлуатацію (споживання):
І = Е ¸ (Зс + Зе) ефект / грн., (85)
де Е – сумарний корисний ефект від експлуатації продукції(наприклад, пробіг вантажного автомобіля в тонокілометрах за термін служби до капремонту);
Зс – сумарні затрати на створення продукції (розробка, виготовлення, монтаж та інші одночасові затрати);
Зе – сумарні експлуатаційні затрати (технічне обслуговування, ремонт та інші поточні витрати).
Поряд із цим показником можна розрахувати обернений йому показник, який називається питомимі витрати на одиницю ефекту.
2. комплексні, що характеризують декілька властивостей виробів (або послуг), включаючи витрати пов’язані з розробкою, виробництвом та експлуацією.
В якості прикладу розглянемо коефіцієнт готовності (Кг), який для певного виду виробів розраховується за формулою:
Кг = Т ¸ (Т + Тв), (86)
де Т – напрацювання виробу на відмову (показник безвідмовності);
Тв – середній час відновлення (показник ремонтопридатності).
Представлений коефіцієнт (Кг) характеризує дві властивості виробу – безвідмовність та ремонтопридатність. В свою чергу:
Тв = Тn + Ту, (87)
де Тn – середній час на пошук відмови;
Ту – середній час на усунення відмови.
З формули випливає, що ремонтопридатність – складна властивість виробу відносно (Тn)та (Ту). Отже, відносно (Кг) показник (Тв) можна розглядати, як одиничний, а відносно (Тn) та (Ту) – як комплексний.
3. Одиничні, що характеризують одну із властивостей продукції. Вони включають,[ 8, -С. 120-121; 17, -С. 226-227; 42, -С. 31-34] наступні показники:
· призначення, тобто придатність продукції до використання за призначенням (або область /сферу/ її застосування);
· надійності та довговічності (надійність – властивість виробу зберігати технічні параметри в заданих межах та фіксованих умовах експлуатації; довговічність – властивість виробу зберігати працездатність за певних режимів та умов експлуатації до руйнування або іншого граничного стану);
· технологічності, (надають уяву про ефективність конструкції машин та технології їх випуску);
· ергономічності, (визначають систему: людина – виріб – середовище та враховують комплекс гігієнічних, антропометричних, фізіологічних та психологічних властивостей людини);
· естетичності, що характеризують такі властивості продукції, як виразність, оригінальність, відповідність середовищу, стилю, моді тощо;
· стандартизації та уніфікації, що характеризують ступінь використання в продукції стандартних виробів, вузлів, деталей, та рівень їх складових частин;
· патентно-правові, що характеризують ступінь використання вітчизняних винаходів в даному виробі та можливість без перепон реалізувати продукцію, як всередині країни, так і за кордоном (показник патентного захисту та патентної чистоти);
· транспортабельності, що характеризують пристосованість продукції до перевезення певними транспортними засобами та до відповідних навантажувально-розвантажувальних робіт.
· економічні, що характеризують затрати на розробку, виготовлення, експлуатацію або споживання продукції, економічну ефективність її експлуатації. До них відносяться: ціна, прибуток, собівартість, рентабельність виробу, експлуатаційні видатки як в абсолютному відображенні, так і на одиницю основного показника призначення виробу.
|
|
|
· безпеки;
· екологічні.
| Методи кількісного вимірювання показників якості продукції [8, -С. 121; 17, -С. 230-232;25, -С.349; 42, -С. 34-36]. |
| Методи кількісної оцінки якості продукції вивчає спеціальна наука – кваліметрія |
Кількісне значення показників якості продукції визначають залежно від способу отримання інформації наступними методами:
· вимірювальний, передбачає використання інформації, що отримується за допомогою технічних засобів вимірювання (інструментів або приладів);
· реєстраційний, базується на інформації, що отримується шляхом реєстрації та підрахунку числа певних подій (наприклад, відмов або пошкодженнь при випробуваннях). Ним можуть визначатися, зокрема, показники безвідмовності, технологічності, ремонтопридатності, патенто-правові тощо.
· розрахунковий, ґрунтується на застосуванні спеціальних математичних моделей.
· органолептичний, ґрунтується на аналізі сприйняття людських органів відчуття: зору, слуху, нюхання, смаку, дотику.
· соціологічний, здійснюється на основі збору та аналізу думки фактичних або можливих споживачів про продукцію шляхом усних опитувань, анкетування тощо.
· експертний, реалізується на основі рішення, що приймається фахівцями-експертами (напр., товарознавцями, дегустаторами, дизайнерами тощо).
| Способи відображення показників якості [42, -С. 35-36] |
Показники якості продукції, що визначені за допомогою вище поданих методів можуть бути репрезентовані трьома способами:
· розмірний, репрезентує показники якості продукції у певній фізичній розмірності (напр., м/сек.; кВт-год/грн. тощо). Показники, що відображені у грошових одиницях відносять до економічних. За їх допомогою можна кількісно охарактеризувати найрізноманітніші властивості продукції (напр., технологічність, ремонтопридатність, транспортабельність тощо). Показники, розмірність яких відображається одночасно у грошових та натуральних одиницях виміру називають техніко-економічними.
|
|
|
· безрозмірний, передбачає відображення показників якості у процентах або частках одиниці. До числа показників відображених даним способом відносяться: показники стандартизації та уніфікації; патенто- правові; процент корисної компоненти в продукції тощо.
· бальний, ґрунтується на використанні умовної системи розмірності у балах і як правило, при оргоноліптичному методі визначення показників якості продукції.
Розглянута система показників використовується для визначення рівня якості, [ 41, -С. 71-72].
Рівень якості – це відносна характеристика, що ґрунтується на порівнянні сукупності показників якості даної продукції з відповідною сукупністю базових показників, тобто показник якості продукції, що оцінюється, наприклад – Р1 співставляється з базовим Р1 баз, Р2 – з Р2 баз,..., Рn баз (n – число показників якості, що порівнюються).
При цьому для кожного з показників розраховується відносні показники якості продукції, що оцінюється за формулою:
Кі = Рі ¸ Рі баз., (88)
Або
Кі = Рі баз. ¸ Рі , (89)
де Рі – числове значення і -го показника якості продукції, що оцінюється;
Рі баз. – числове значення і -го показника якості базового показника.
Формула (88) використовується, коли збільшенню абсолютного значення показника якості відповідає покращення якості продукції. За цією формулою необхідно обрахувати відносний показник якості для потужності, терміну служби, продуктивності, коефіцієнта корисної дії тощо.
| Вставка – приклад,[41, -С.72]: |
| Термін служби верстата, виготовленого на першому заводі – 8 років, на другому – 12 років. Базове значення цього показника якості – 10 років. Збільшення терміну службиозначає покращення якості. Визначаючи відносний показник якості за (88), отримаємо: Кт.с. (1) = Рт.с. ¸ Рт.с. баз = 8 ¸ 10 = 0,8; Кт.с. (2) = 12 ¸ 10 = 1,2. Відповідно, на першому заводі розглядаємий показник якості – нижчий за базовий, а на другому – вищий. |
За формулою (89) відносний показник якості визначається тоді, коли збільшення абсолютного значення показника відповідає погіршенню якості продукції. За цією формулою визначають відносний показник для: собівартості; витрат матеріалів, палива, енергії; трудомісткості, оскільки в цих випадках покращення якості визначається зменшенням абсолютного значення одиничного показника.
| Вставка – приклад,[41, -С.72]: |
| Трудомісткість виготовлення виробу складає – 200 нормо-годин, а її базове значення – 180 нормо-годин. Тоді згідно (89): Ктр = Ртр.б. ¸ Ртр = 180 ¸ 200 = 0,9, тобто розглянутий одиничний показник якості виробу нижче за базовий. |
При розгляді оцінок рівня якості продукції можуть виникнути наступні випадки:
1. Усі відносні показники > 1.
2. Усі відносні показники < 1.
3. Усі відносні показники = 1.
4. Частина відносних показників > 1, а решта = 1.
5. Частина відносних показників < 1, а решта = 1.
6. Частина відносних показників ³ 1, а решта < 1.
Для першого, третього та четвертого випадків однозначно можна стверджувати – рівень якості продукції, що оцінюється не нижчий за базовий, а для другого та п’ятого випадків – нижчий за базовий.
Для шостого випадку необхідно усі показники поділити за значимістю на дві групи. До першої групи слід включити показники, що визначають найсуттєвіші властивості продукції, а до другої – другорядні. Якщо всі відносні показники першої групи ³ 1, а в другій більша частина показників також не < 1,то можна стверджувати, що рівень якості продукції, що оцінюється не є нижчим від базового. У протилежному випадку оцінку рівня слід провести у якийсь інший спосіб. Приміром для порівняння можна використати комплексні або узагальнюючі показники якості продукції:
К = Qоц. ¸ Qбаз, (90)
де Qоц. – узагальнюючий показник якості продукції, що оцінюється;
Qбаз. – узагальнюючий показник якості, що прийнято за базу.
11. Основи теорії та термінології інвестицій: інвестиції, інвестор, інвестиційна діяльність, суб’єкти та об’єкти інвестиційної діяльності.
12. Типізація виробничої потужності за вхідними /вихідними параметрами, економічний та часовий аспект її визначення.
13. Система планів підприємства: визначення її основних складових та їх стисла характеристика.
14. Стратегії корпоративних структур(портфельна, ділова, функціональна), їх визначення та характеристика.
15. Визначення собівартості продукції, як економічної категорії та класифікація витрат, що до неї включаються.
16. Собівартість товарної, валової, реалізованої продукції, їх визначення(характеристика) та методичне забезпечення.
17. Методи ціноутворення та їх характеристика.
18. Поняття про ціни та ціноутворення. Функції цін.
19. Прибуток, як економічна категорія. Різновиди прибутку, їх економічний зміст та стисла характеристика.
20. Кошторис виробництва та його місце в системі обліку витрат на виробництво.
21. Суть, завдання та принципи планування діяльності підприємства.
22. Фактори, що впливають на формування(величину) виробничої потужності та ефективність її використання.
23. Прямі та обернені показники продуктивності праці.
24. Методи вимірювання продуктивності праці(зміст та характеристика).
25. Бюджет робочого часу та методика його складання.
26. Оцінка кількісного та якісного складу персоналу промислового підприємства.
27. Внутрішнє середовище організації, його ситуаційні фактори та їх стисла характеристика.
28. Показники, що відображають ефективність використання основних засобів(фондовіддача/ фондомісткість/рентабельність).
29. Фонди обігу: структура та характеристика.
30. Характеристика нематеріальних ресурсів підприємства.
31. Характеристика нематеріальних активів підприємства.
32. Організаційна структура управління(визначення). Типи організаційних структур та їх стисла характеристика.
33. Управління, як окремий фактор виробництва: структурна схема системи управління підприємством.
34. Визначення та характеристика системи та процесу сертифікації/стандартизації продукції в Україні.
35. Функції типового промислового підприємства.
36. Виробнича структура підприємства та її основні форми.
37. Майно підприємства та джерела його формування.
38. Об’єднання підприємств: види та стисла характеристика.
39. Основні принципи організації оплати праці.
40. Абсолютна (загальна) та порівняльна (відносна) ефективність капіталовкладень: визначення, характеристика та методичне відображення.
