Ієрархія потреб Маслоу

ТЕМА: ПОТРЕБИ ТА ІНТЕРЕСИ – РУШІЙНІ СИЛИ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

План

1. Економічні потреби, їх сутність і класифікація.

2. Етапи розвитку потреб.

3. Проблема обмеженості ресурсів і необхідність вибору.

4. Закон зростання потреб.

5. Економічні інтереси: сутність, суб’єкти, класифікація.

-1-

Потреба – це потреба в чому-небудь, об’єктивно необхідному для підтримки життєдіяльності людини, колективу, нації, суспільства в цілому; внутрішній збудник активності.

Класифікація потреб

1) за характером виникнення:

- Біологічні – потреби у повітрі, воді, їжі, теплі, безпеці тощо. Виникають із необхідності підтримання життя людини як біологічної істоти.

- Соціальні – зумовлені соціальною природою людини (спілкування, суспільне визнання, самореалізація тощо).

- Духовні потреби (творчість, самовдосконалення, самовираження тощо).

2) за способом задоволення:

- Індивідуальні – людина задовольняє потреби відособлено від інших людей (в одязі, житлі, продуктах харчування тощо).

- Суспільні – потреби задовольняються спільно (у громадському порядку, безпеці, чистому довкіллі тощо).

- Колективні – в освіті, транспорті, харчуванні.

3) за нагальністю задоволення:

- Елементарні – задовольняються предметами першої необхідності (їжа, одяг, житло, медична допомога);

- Вишукані – задовольняються предметами розкоші (парфуми, коштовні прикраси тощо).

Ієрархія потреб Маслоу

Абрахам Маслоу визначив 2 типи потреб:

1) Первинні – це потреби, які виникають із народженням, без задоволення яких людина взагалі не може нормально функціонувати. До таких потреб можна віднести потреби фізіологічні та потреби в захисті.

2) Вторинні – це потреби, що виникають як продовження і розвиток первинних потреб. До них відносять соціальні потреби, потреби в самореалізації та творчості. Виникнення таких потреб зумовлено розвитком цивілізації.

!!! Вторинні потреби не можуть бути задоволені без задоволення первинних потреб.

Згідно з наведеною ієрархією потреб вищі запити людини не виступають на перший план доти, доки не будуть задоволені найнагальніші. Задоволення первинних потреб породжує бажання задовольнити наступні за вагомістю (вторинні) потреби, що стають рушійною силою свідомої діяльності.

Засоби задоволення людських потреб називаються благами.

Розрізняють такі блага:

- неуречевлені (сонячне світло, здоров'я, спілкування, знання) і уречевлені (дари природи, а також продукти праці: їжа, одяг, житло тощо);

- неекономічні (необмежені, їхні обсяги перевищують наявні людські потреби) й економічні (обмежені, обсяги яких менші за існуючі потреби).

Економічні потреби – потреби в економічних благах з бажанням володіти ними. Таким чином, потреби мають об’єктивно-суб’єктивний характер.

Задоволення економічних потреб виступає внутрішнім спонукальним мотивом виробництва, розподілу, обміну та споживання у рамках певної системи соціально-економічних відносин.

-2-

Виділяють три етапи розвитку потреб:

1) Матеріально-речові потреби – розвиток даного етапу відбувається до середини 50-х років XX ст. Людина прагне задовольнити свої матеріальні потреби;

2) Розвиток соціальних потреб або розвиток «економіки споживання» - цей напрям формується із середини 50-х років XX ст. В цей період почали формуватися такі соціальні потреби: побутове обслуговування, медицина, спорт, відпочинок;

3) Початок 80-х років XX ст. характеризується зародженням інформаційної революції і зростанням зацікавленості в духовних потребах, пов’язаних з творчістю і духовним розвитком особистості.

-3-

Людина існує у світі обмежених можливостей.

Не тільки окрема людина, але й все суспільство, існує у світі обмежених можливостей, незважаючи на те, що за віки своєї історії людство суттєво розширило межи цих обмежень. Але й сьогодні обмеженість наявних ресурсів залишається важливою проблемою.

Обмеженість ресурсів має відносний характер. Вона полягає у принциповій неможливості одночасного і певного задоволення всіх потреб. Якби ресурси не були обмежені, не було б необхідності турбуватися про найкраще їх використання.

Найближчим наслідком обмеженості ресурсів є конкуренція між альтернативними цілями використання ресурсів, тому що практично усі ресурси можуть бути використані для задоволення самих різноманітних потреб.

У процесі вибору, який нав’язаний обмеженістю наявних ресурсів, люди стикаються з необхідністю вирішення трьох фундаментальних завдань:

ü Що, тобто, які товари чи послуги і в якій кількості виробляти?

ü Як, тобто за допомогою яких обмежених ресурсів й технічних засобів, виробляти необхідні людям блага?

ü Для кого виробляти ці обмежені миттєві блага?

Спробуємо за допомогою найпростішої моделі сформулювати основну економічну проблему, „що, як і для кого виробляти?”. Припустімо, що мешканці якоїсь гіпотетичної країни можуть використовувати свої природні й людські ресурси для виробництва засобів виробництва і предметів споживання. Побудуємо графік виробничих можливостей цієї країни (рис.1).

Рис.1 – Графік виробничих можливостей

На осі абсцис будемо відкладати кількість предметів споживання (Х), на осі ординат – кількість засобів виробництва (У). Крива АВСД, що має назву крива виробничих можливостей, характеризує максимально можливі обсяги виробництва засобів виробництва і предметів усіх наявних ресурсів. Це означає, що кожна точка на цій кривій показує певну комбінацію товарів цих двох видів. Наприклад, точка В показує комбінацію Хв одиниць предметів споживання і Ув одиниць засобів виробництва.

Графік кривої виробничих можливостей дозволяє мати більш чітке уявлення про три взаємопов’язані поняття: обмеженість ресурсів, вибір, витрати.

Точка F, що знаходиться у межах виробничих можливостей, показує таку комбінацію засобів виробництва й предметів споживання, яка значно менша за можливий обсяг при ефективному використанні всіх ресурсів. Якщо вибрати цю точку, то матимемо недовикористання ресурсів (наприклад, безробіття) або низьку ефективність використання ресурсів (наприклад, великі витрати, у тому числі й робочого часу).

Точка М характеризує такий випуск продукції, який є недосяжним при повному використанні наявних ресурсів та існуючих технологій.

Таким чином, крива АВСД (межа області виробничих можливостей) характеризує одночасно й можливий, й бажаний обсяг виробництва. Точки на самій кривій АВСД представляють різні можливі сполучення обсягів випуску засобів виробництва і предметів споживання, необхідно вибрати ту комбінацію, що є найбільш ефективною.

Порівняємо точки В і С. Якщо вибрати точку В, то віддаємо перевагу більшому виробництву засобів виробництва (Ув) і меншій кількості предметів споживання (Хв). Якщо вибираємо точку С, отримаємо протилежну ситуацію. При переході від точки В до точки С отримаємо додатково DХ=ОХс-ОХв у одиницях предметів споживання, жертвуючи DУ=ОУс-ОУв одиниць засобів виробництва.

Кількість одного товару, яку необхідно принести в жертву для збільшення виробництва іншого товару на одиницю, називають альтернативними витратами, або витратами втрачених можливостей.

Далі розглянемо форму кривої АВСД. Вона випукла праворуч – догори. Це пов’язано з тим, що одні ресурси можуть більш продуктивно використовуватись при виробництві предметів споживання, інші – засобів виробництва. Рухаючись по межі виробничих можливостей праворуч – донизу і змінюючи таким чином структуру виробництва на користь збільшення випуску предметів споживання, у виробництво залучається все більше малоефективні для виробництва предметів споживання ресурси. Тому кожна додаткова одиниця випуску предметів споживання буде вимагати все більшого скорочення виробництва засобів виробництва. У міру наближення до будь-якої з осей координат нахил кривої (до даної осі) буде зростати, а це призводить до зростання альтернативних витрат.

Чи може суспільство вийти за межі своїх виробничих можливостей? Чи може зсунутися КВМ догори і праворуч? Безумовно, так. Або за рахунок технічних та економічних нововведень, або за рахунок збільшення виробничих ресурсів (відкриття нових природних копалин, включення у виробничу діяльність тих, хто раніше не працював і т.п.). Якщо нові технологічні процеси будуть впроваджуватися одночасно й рівномірно у всіх галузях, то зсув КВМ буде таким, як показано на графіку (рис. 2). Точка М, що знаходилась поза межами першої КВМ, стане тепер досяжною.

Рис. 2 – Рівномірне розширення виробничих можливостей

Якщо нововведення будуть здійснюватися більше в галузях, що виробляють засоби виробництва, збільшення області виробничих можливостей буде зміщено праворуч, що відображає графік на рис. 3.

Рис. 3 – Перекіс у бік виробництва засобів виробництва

Якщо нововведення будуть здійснюватися у галузях, що виробляють предмети споживання, збільшення області виробничих можливостей буде зміщено праворуч донизу, що відображає графік на рис. 4.

Рис. 4 – Перекіс у бік виробництва предметів споживання

За умов обмеженості ресурсів проблема вибору, що є продовженням конкуренції за використання обмежених ресурсів, неподолана, а боротьба з нею є безплідною. Можна примусити конкуренцію прийняти ту чи іншу форму, полегшити чи утруднити здійснення вибору. Завдання полягає не у знищенні конкуренції, а в тому, щоб надати їй цивілізованої форми, примусити її працювати на благо людей.

Таким чином, КВМ дозволяє продемонструвати такі фундаментальні економічні поняття, як обмеженість ресурсів, проблема вибору, альтернативні витрати.

Людство виробило декілька способів упорядкованого розподілу обмежених ресурсів та результатів виробництва між конкуруючими цілями.

-4-

Потреби людей не є постійними. Вони — продукт розвитку суспільства. Їх характер, структура і способи задоволення залежить від досягнутого рівня продуктивних сил, ступеня розвитку культури і науки, соціально-економічного ладу. У кожному суспільстві діє закон зростання потреб. Його суть полягає в тому, що в міру розвитку суспільного виробництва, а разом з тим і людини як особистості та продуктивної сили, відбувається поступове зростання її потреб. Цей закон характеризує взаємодію потреб і виробництва у процесі розвитку, коли

… П′ → В′ → П″ → В″ …,

-5-

Усвідомлені потреби мають назву економічних інтересів.

Економічні інтереси можна класифікувати за суб’єктами:

- державні;

- групові (колективні);

- особисті (індивідуальні).

Усвідомлення потреб і прагнення задовольнити їх зумовлюють мотивацію поведінки людини, спонукаючи її до певної цільової дії. У реальній дійсності потреби набувають конкретної форми інтересів.

Інтерес – форма вияву потреби, усвідомлення прагнення людини до її задоволення.

Економічні інтереси – усвідомлене прагнення економічних суб’єктів задовольнити певні потреби, що є об’єктивним спонукальним мотивом їхньої господарської діяльності.

Суб’єкти економічних інтересів – окремі індивіди, сім’ї, домогосподарства, колективи, групи людей, держава, суспільство в цілому.

Об’єкти економічних інтересів - економічні блага (товари, послуги, інформація тощо).

Економічні інтереси:

· є формою виявлення економічних потреб,

· відображають певний рівень і динаміку задоволення економічних потреб

· спонукають економічних суб’єктів до діяльності для задоволення потреб

Суб’єкти економічних відносин є виразниками специфічних економічних інтересів.

У ринкової економіці:

- економічні інтереси домашніх господарств спрямовані на максимізацію корисності благ з урахуванням існуючих цін та доходів;

- економічні інтереси підприємців спрямовані на максимізацію прибутку, зниження витрат і підвищення конкурентоспроможності продукції;

- економічні інтереси держави спрямовані на реалізацію потреб суспільства в цілому.

Отже, економічні інтереси є формою вияву економічних потреб, відображають певний рівень та динаміку задоволення економічних потреб, спонукають економічних суб'єктів до діяльності для задоволення потреб.