У сучасній українській літературній мові налічується 32 приголосні фонеми. Кожну приголосну фонему прийнято характеризувати: а) за участю голосу й шуму; б) за місцем утворення; в) за способом утворення; г) за твердістю і м'якістю (що залежить від ступеня наближення середньої частини язика до твердого піднебіння).
За участю голосу й шуму в утворенні приголосних розрізняють шумні приголосні, в яких шум переважає над голосом (дзвінкі приголосні) або які утворені зовсім без участі голосу (глухі приголосні), і сонорні (від лат. sonorus — звучний), у яких голос переважає над шумом. До шумних приголосних належать фонеми, | б |, | п \, | ф |, | г |, | х |, | Ґ |, | к |, | д |, | т |, | ж |, | ш |, \дЖ\, \ч[, | з |, | к |, \дз\, \ц\, а також | о'|, | з'|, І дз' |, І с' |, \т'\, \ц'\. Дзвінкі й глухі приголосні становлять акустичні пари: дзвінкій шумній відповідає глуха шумна фонема; \б\ — | и |, |г| — \х \ і т. д. Тільки глуха \ф\ не має співвідносної дзвінкої.
До сонорних фонем належать \л\, \ р \, \ м\, \ н\, \ в |, | /|, а також | л' |, | н' |, \ р' \.
За місцем творення приголосні фонеми поділяються на
|
|
такі групи: (
1. Губні, тобто такі, що утворюються за активною участю
губ: | б |, |/і |, | в |, | ж |, |ф|.
2. Передньоязикові, що утворюються за активною участю передньої частини спинки язика: | д \, \ т \, \з\, \ с |, j дз |,
ц|, | ж |, | ш |, | ч |, | cЯ |, | л |, | р |, | н | та | з' |, | ц' |.
3. Середньоязикова, яка утворюється внаслідок набли ження середньої частини спинки язика до м'якого піднебіння
4. Задньоязикові, що утворюються внаслідок наближенії: задньої частини спинки язика до м'якого піднебіння: j к | | л; | і рідковживаний звук | ґ \ (у таких словах, як ганок гедзь, гирлига, гуля, грати, гніт, гудзь, гудзик).
5. Глоткова фонема \г\, що утворюється в порожни;
глотки.
За способом творення приголосні бувають кількох типі:
1. Проривні, або зімкнені: \б\, \п\, | д |, | т |, \т \к\, | д' |, | т' |. У момент творення цих фонем струмії видихуваного повітря проривається через зімкнені артикляційні мовні органи.
2. Щілинні, або фрикативні (від лат. fricare — терті |в|, |0|, \г\, \х\, \ж\, \ш\, \з\, \с\, |/І, \з'\. \с' При вимозі щілинних між артикуляційними органами утворюється
56.
вузька щілина, об краї якої треться видихуване повітря.
3. Зімкнено-прохідні: | м |, | н |, | л |, | р |, а також | н' |, | л' \, | р' |. Артикуляційні органи одночасно утворюють зімкнення і прохід. Так, приголосна | м \ вимовляється при зімкненні губ, а \ н \ — при зімкненні кінчика язика з внутрішньою поверхнею зубів. Струмінь повітря при творенні їх проходить через носову порожнину, звідси їхня назва — носові приголосні. Фонеми І л |, І р |, І л' |, І р І називаються ще плавними, бо при їх утворенні повітря плавно проходить крізь щілину між язиком і боковими (при утворенні І л І) або передніми (при утворенні | р |) зубами. Плавний звук [ р ] утворюється вібруванням кінчика язика. Його називають дрижачим.
|
|
4. Африкати, або злиті фонеми | ц |, | ч |, | дз |, | gS1 |,
К І І93''І-
Вони утворюються через злиття двох артикуляційних рухів:
k За звучанням і акустичним вираженням розрізняються^ ще шиплячі приголосні І ж І, \ч\, \ш\, \ дж \ і свистячі j з |,
І с |, І ч І, І gl І, І э'И С |, |ц'|. I^V
Приголосні української мови розрізняються також за м'якістю і твердістю. Способи творення твердих і м'яких
57.
приголосних неоднакові. Тверді приголосні | б |, | п |, | г, \х\, |_ґ |, | к |, \д\, | m |, \ж\, \ш\,\дж\, \ч\, \з, | с |, | дз |, \ц\, | 0 |, | в |, | л |, | р\, \ н\, \м\ вимовляються без додаткового наближення середньої частини язика до твердого піднебіння.
М'якість приголосних залежить від того, наскільки наближається при їх творенні спинка язика до твердого піднебіння. Таке наближення спинки язика буває неоднаковим, отже, і м'якість приголосних різна. Найбільшим ступенем м'якості характеризується середньоязиковий звук | j |. Чимало м'яких приголосних серед передньоязикових: | д' |, I'm' |, \с' \, | з' |, | дз' |, | ц' \, \ р' |, \ л \, | н' |. У певних позиціях (здебільшого перед і) можуть пом'якшуватись зад-* ньоязикові І к' |, І х' |, глотковий І г' |, губні | б' |, | гі |, | в' |, | м' |, | 0' І та шиплячі | ж' |, j tu' |, \ч'\, \дж'\. Однак ступінь м'якості цих приголосних незначний, тому в цих позиціях вони виступають як напівпом'якшені варіанти відповідних твердих фонем.
Тверді і м'які передньоязикові приголосні за участю шуму і голосу, за місцем і способом утворення виявляються близькими і утворюють пари.
Губні, шиплячі, задньоязикові й глоткова фонеми не мають парних до себе м'яких приголосних. Фонема | /1 не має парної до себе твердої приголосної.
Примітка. У фонетичній транскрипції м'якість приголосних, незалежно від її ступеня, позначається знаком 'і [«]', [д'], [т'], [ц'\, а пом'якшеність— знаком ': [б'], [п*\, [в'].
Завдання. І. Прочитайте виразно текст. Випишіть сонорні і шумні приголосні. Схарактеризуйте їх.
Батько виклав на стіл якісь дуже цікаві речі і скоса поглядав на підпіччя. Тепер я був уже цілком переконаний, що це мій батько, що він найкращий у світі.
Дід розгорнув газету. А батько повернувся до стіни, приставив до неї якийсь портрет і сказав матері:
— А дай-но гвіздка та молоток.
Я впився очима в портрет. Невже то батько? Ні,— на портреті чоловік з вусами і борідкою. А в батька нема бороди. І раптом я згадав, що такого чоловіка бачив на портреті у сільраді, коли ми з мамою ходили за листом, що мав надійти від батька.
— Ленін? — запитав хтось із сусідів.
— Ленін! — з любов'ю в голосі відповів батько.
(Ю. Збанацький)
II. Складіть схему співвідносних пар дзвінких і глухих приголосних. Виділіть приголосні, що не мають пар.
58.
III. Прочитайте прислів'я, випишіть тверді і м'які приголосні. Дайте їм характеристику.
1. Хто всім такає, тому ніхто не дякує. 2. Не чванься званням, не чванься й знанням. 3. Хто для всіх добрий, той нам не годиться. 4. Краще розумна догана, як дурна похвала. 5. Якщо хочеш хвалитись — треба трудитись. 6. Ударник лічить трудодні, а ледар прогуляні дні.
IV. Випишіть з орфографічного словника 20 слів, у яких є м'які при" голосні. Поясніть їх правопис.