Вживання апострофа

Апостроф — орфограма небуквена. Це графічний знак, який не позначає звука.

І. Апостроф ставиться перед я, ю, є, ї:

І. Після літер, що позначають губні тверді приголосні звуки, якщо перед ними немає приголосного (крім р), який належав би до кореня: солов "іний, сім 'я, м 'ята, п 'ятниця, зв 'язати, верб 'я, торф 'яний.

2. Після р в кінці складу: довір'я, сузір'я, матір'ю, пір'їна.

3. Після префіксів, що закінчуються буквою на позначення приголосного звука: без'ядерний, об'єднаний, з'єднати, під'їжджа­ти, роз 'яснити.

4. Після к у словах Лук. 'ян. Лук 'янівка. Лук 'яненко. Лук 'янчук.

5. У складних словах, перша частина яких закінчується на при­голосний: двох 'ярусний, чотирьох 'ярусний, дит 'ясла. II. Апостроф не ставиться:

1. Після б, п, в, м, ф, що позначають тверді губні звуки, якщо перед ними стоїть інша, крім р, літера на позначення кореневого приголосного звука: Святослав, святковий, тьмяний, морквяний, медвяний (але: черв'як, верб'я).

2. Після букви р, що позначає м'який приголосний на початку слова чи в середині складу: порятунок, рясний, гарячий, буряк.

Розділові знаки при однорідних членах речення

Однорідними називаються члени речення, тотожні за своєю семантико-синтаксичною функцією: вони пояснюють один і той самий член речення і виконують однакову синтаксичну функ­цію: Щастя, радість, доброта прийшли тепер до кожної оселі (Збан.); Пісня шириться, росте, розливається на вечірніх про­сторах (Довж.); Глибока, тиха, нерозважлива туга вникає в сер­це, каменем лягає (Укр.); Моє щастя — Вітчизни простори, опо­виті і сонцем, і хмелем, й зернам (Стельм.).

Однорідними можуть бути як головні, так і другорядні члени речення: Ліси й садки укрились цвітом запашним (Заб.); Зазо­лотились, засиніли, заграли в семибарвній грі гранітних сходів

мокрі схили (Баж.); Сніг укривав землю, стріхи, дерева (Гол.); Гори востаннє засвітилися легким, ажурним золотом (Гонч.); Розцві­тай же, слово, і в родині, і у школі, й на заводі, і у палі... (Тич.).

Однорідні члени речення пов'язуються між собою або тільки інтонацією, або інтонацією і сполучниками сурядності: / мене в сім "ї великій, сім "ї вольній, новій, не забудьте пом 'янути незлим тихим словом; На розпутті кобзар сидить та на кобзі грає (Шевч.).

При однорідних членах речення можуть бути узагальнюваль-ні слова, які виступають тим самим членом речення, що й однорід­ні члени. Роль узагальнювальних слів найчастіше виконують зай­менники всі, все, ніхто, ніщо та прислівники скрізь, всюди, завжди, ніде: Усе в чеканні: спілі краплі рос, земля і місяць, вишні і тополі (Ол.). Узагальнення є стилістичним прийомом увиразнення змісту.