Коли Ь не пишеться

Знак м’якшення (ь) не пишеться:

1. Після р у кінці складу або слова: в і рте, кобз а р, л і кар, перев і р, секрет а р, теп е р, школ я р, Харк і в.

2. Після н перед ж, ч, ш, щ та перед суфіксами -ств(о),- ськ(ий): інжен е р, і нший, к і нчик, м е нший, т о нший, У манщина; вол и нський, громад я нський, освіт я нський, сел я нський; громад я нство, сел я нство. Але: бриньч а ти, д о ньчин, н я ньчин, н я ньчити та ін., бо в твірних основах між приголосними виступає ь: бр е нькіт, д о нька, н я нька.

3. Після м’яких приголосних, крім л, якщо за ними йдуть інші м’які приголосні: в і нця, кінц і вка, к о ристю, ланцюж о к, р а дість, світ, св я то, слід, сміх, сніг, сніп, сьог о дні, танцюв а ти, щ а стя; але: різьб я р (і різьб а р), тьм я ний і похідні від них.

Примітка. Коли ь уживається у формі називного відмінка іменника, то він зберігається й у всіх інших відмінках; коли ж у називному відмінку його нема, то й в інших відмінках він не пишеться; пор.: Г а лька — Г а льці, дівч и н о нька — дівч и н о ньці, письм о — на письм і, р е дька — р е дьці; але: г а лка — г а лці, стор і нка — стор і нці, п а смо — у п а смі.

4. Після л в іменникових суфіксах - алн-(о), -илн-(о): д е ржално, п у жално, ц і пилно та ін., але в зменшених формах ь пишеться: д е ржальце, п у жальце й под.

5. Між подвоєними м’якими приголосними: бутт я, вол о сся, гал у ззя, гілл я стий, житт я, кам і ння, лл є ться, прил а ддя, с і ллю.

6. Після д, н, т перед суфіксами - ченк(о), -чук, -чишин: безб а тченко, П а нченко, Ф е дченко; Радч у к, Степанч у к; Гринч и шин, Федч и шин, але після л пишеться ь: Мих а льченко, Михальч у к.

7. Після ц у кінці – іменників чоловічого роду іншомовного походження: Гал а ц, кварц, пал а ц, па я ц, Су е ц, шприц, а також у деяких вигуках: бац, буц, гоц, клац.

Зміни приголосних при збігу їх