2015-09-06
692
Впродовж 1814-1815 рр. відбувається відновлення історичної науки, епоха Романтизму на яку припадає:
- загострення сприйняття історичного минулого;
- ставлення до Французької революції: консервативний напрям – дворянство та ліберальний – буржуазія.
Представники консервативного напряму – де Местр, Луї де Бональд – прихильники необмеженої монархії (тобто все у світі зроблено монархічно). Представники ліберального напряму – Огюст Тьєрі, Ґізо, Огюст Міньє. Тьєрі та Ґізо творці теорії «боротьби класів». У 1824 р. вийшла 2 томна праця О. Міньє «Історія Французької революції» - в центрі роботи ідея необхідності революції, яка стала переломним рубежем в історії Франції.
Граф Алексіс де Токвіль «Давній порядок і революція» 1856 р.: заперечував існування революційного порядку в країні, формування нового модерного суспільства (селянська власність, адміністративна централізація, урівняння громадян у правах).
Формується демократичний напрям у французькій історіографії – Жюль Мішле, який вважав, що головна сила революції – народ, засуджував діяльність якобінців.
|
|
|
В др.. пол.. 19 ст. формується Робеспєрівський напрям – Луї Блан – творець соціалістичної доктрини, написав 12 томів «Історії Французької революції». Запропонував загальну схему революції, виділив 2 різні революції:
1) 1789 р. - перемога буржуазії;
2) 1793 р. – невдала спроба утвердити принцип братерства, ідеалізував постать Робесп’єра
З кінця 19 ст. починаються основні дослідження з історії французької революції. Відбувається дискусія навколо революції, виділяються 2 напрямки: консервативно-монархічний та радикально-республіканський. Ці напрямки розглядали такі проблеми: хронологічні межі революції; причини революції; якобінська диктатура як терор. 1889 р. збудовано Ейфелеву вежу на честь 100-річчя революції. Вперше питання про хронологічні межі революції висунув Альфонс Оляр, під редакцією якого виходив журнал «Французька революція». Альберт Матьє запропонував 4 етапи революції. В основі його поділу була концепція відмінних цілей, що їх переслідували різні групи суспільства під час революції. 4 етапи:
1) 1787 – 1788 рр. – змова аристократі ї (ліберальний етап);
2) 1789 р. – буржуазний;
3) 1792 р. – демократично-республіканський
4) 1793 р. – соціальний.
Завершилась революція падінням уряду Робесп’єра – 1794 р. Цей погляд вплинув на російську історіографію.
