З переходом до ринку актуального значення набувають не тільки пошуки шляхів зростання прибутку, але й правильний його розподіл. Під час аналізу важливо встановити, наскільки ефективним є механізм розподілу прибутку як інструмента інтенсифікації виробництва, скорочення термінів спорудження об’єктів. У зв’язку з цим визначається взаємозалежність загального зростання прибутку і його частки, що залишається в розпорядженні організації (підприємства) як джерело формування фінансових ресурсів. Більшість витрат, що раніше відображалися в порядку використання прибутку, тепер відносяться до складу витрат підприємства і відображаються на відповідних витратних рахунках. Це пов’язано насамперед зі зміною значення терміна ―витрати‖. Так, згідно з п. 3 П(С)БО 1 ―Загальні вимоги до фінансової звітності‖ і п. 4 П(С)БО 3 ―Звіт про фінансові результати‖ під витратами розуміється зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками). Іншими словами, операції, пов’язані із сплатою податків та інших обов’язкових платежів до бюджету сьогодні включаються до складу витрат підприємства, оскільки вони повністю відповідають критеріям визнання витрат. Прибуток, що залишається в розпорядженні організації використовується нею відповідно до напрямів, визначених засновницькими документами, з урахуванням обмежень, установлених чинним законодавством. Важливе місце при аналізі розподілу прибутку відводиться перевірці правильності визначення суми прибутку, яка оподатковується. Діючими резерву сумнівних резервування сум, стандартами боргів і бухгалтерського резервного на свій капіталу. розсуд обліку передбачено обов’язковість формування організаціями тільки двох фондів (резервів): Крім обов’язкового можуть створювати підприємства
|
|
забезпечення (резерви) для відшкодування майбутніх витрат.
Відповідно до П(С)БО11 ―Зобов’язання‖ під забезпеченнями
розуміються зобов’язання з невизначеною сумою або часом погашення на дату балансу. Цей резерв використовуються тільки для забезпечення тих витрат, для покриття яких він створений. На кожну дату балансу залишок забезпечення переглядається і у разі необхідності коригується. П(С)БО передбачають створення таких видів забезпечень (резервів): ü на виплату відпусток працівникам; ü на виконання гарантійних зобов’язань; ü на додаткове пенсійне забезпечення; ü на реструктуризацію; ü на виконання зобов’язань за обтяжливими контактами. Отже, значна частина фондів і резервів, що створювалися раніше за рахунок прибутку у нинішній час може створюватися за рахунок відповідних витрат підприємства або просто відображатися у складі тих чи інших витрат (без попереднього резервування). Використання прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, можливе за такими напрямами, як: ü збільшення розміру статутного капіталу; ü збільшення розміру пайового капіталу; ü формування резервного капіталу підприємства; ü виплата премій за облігаціями; ü виплата дивідендів учасникам. Можливість збільшення розміру статутного фонду (капіталу) підприємства передбачена Законом України ―Про господарські товариства‖. Згідно зі статтею цього Закону товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного фонду. Зміна розміру статутного фонду товариства має супроводжуватися внесенням відповідних змін до засновницьких документів. При цьому збільшення статутного фонду може бути здійснене тільки після внесення всіма учасниками своїх вкладів повністю
|
|
Податки можна класифікувати за певними ознаками:
|
|
|
|
1) за ознакою органів державної влади, які їх встановлюють. Розподіл за цією ознакою визначається згідно із Законом України "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 р, № 1251-XII, в якому передбачено два види податків на території України:
— загальнодержавні податки і збори — обов'язкові платежі, що встановлюють найвищі органи влади в державі; вони є обов'язковими до сплати за єдиними ставками на всій території України. Ці податки можуть формувати дохідну частину як державного, так і місцевого бюджетів (ПДВ, акцизний збір, податок на прибуток тощо);
— місцеві податки та збори — обов'язкові платежі, які встановлюють місцеві органи влади; є обов'язковими до сплати за встановленими ставками тільки на певній території; надходять виключно до місцевих бюджетів (комунальний податок, податок на рекламу, ринковий збір тощо);
2) стосовно джерела сплати розрізняють такі види податків:
— податки, збори й обов'язкові платежі, що належать до валових витрат і собівартість (збір на обов'язкове соціальне страхування; збір на обов'язкове державне пенсійне страхування; плата за землю; плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності; податок на промисел; фіксований сільськогосподарський податок; податок на рекламу; комунальний податок тощо);
— податки, збори й обов'язкові платежі, які сплачуються з прибутку підприємства або капіталу (податок на прибуток підприємства; податки з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; збір за забруднення навколишнього середовища; державне мито тощо);
— податки та збори, що входять до складу ціни виробу (податок на додану вартість; акцизний збір);
3) за економічною ознакою об'єкта оподаткування:
— податки на доходи та прибутки — обов'язкові збори" які стягуються з чистого доходу з фізичних і юридичних осіб у момент його отримання (заробітна плата, прибуток, валовий дохід);
— податки на споживання — обов'язкові збори, що стягуються в процесі споживання товарів, робіт і послуг, їх плата залежить не від результатів фінансово-господарської діяльності, а від обсягу споживання;
— податки на майно — обов'язкові збори, які стягуються у зв'язку з наявністю конкретного виду майна, що перебуває в приватній, колективній та державній власності (податок на нерухоме майно (на нерухомість), податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів);
4) за засобом вилучення:
— прямі податки безпосередньо сплачуються платником до бюджету держави залежно від величини об'єкта оподаткування (податок на прибуток підприємств, плата (податок) на землю, податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок на нерухоме майно (нерухомість) та ін.);
— непрямі податки не залежать безпосередньо від доходу платника та сплачуються ними опосередковано через цінові механізми (податок на додану вартість, акцизний збір, мито);
5) за суб'єктами оподаткування:
— податки з юридичних осіб — податок на прибуток, комунальний податок;
— податки з фізичних осіб — податок із доходів фізичних осіб;
— змішані податки — плата (податок) на землю; податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;
6) за характером використання податкових платежів:
— загальні. Такі податки знеособлюються під час надходження до бюджету (ПДВ, акцизний збір, податок на прибуток, податок із доходів фізичних осіб та ін.);
— спеціальні (цільові) — мають цільове призначення (збори на обов'язкове соціальне страхування і державне пенсійне страхування).