Мистецтво Раннього Відродження. Джотто. Мазаччо. Донателло

Відродження, або Ренеса́нс — культурно-філософський рух кінця Середньовіччя — початку Нового часу, що ґрунтувався на ідеалах гуманізму та орієнтувався на спадщину античності. Одним із найважливіших його етапів – було Раннє Відродження - в основі якого лежить принцип гуманізму, утвердження гідності і краси реальної людини, її розуму та волі, її творчих сил. Істинною метою мистецтва, на думку італійців, мало стати відтворення живого людського тіла. У добу кватроченто вражає щедрість, багатоманітність художньої творчості, що полилася наче з рогу достатку. Архітектура, скульптура і живопис у цю добу переходять з рук ремісників до професійних майстрів. Художник своєю творчістю стверджує свою власну індивідуальність у мистецтві. Художників високо цінували. Члени родини Медичі були меценатами й справжніми шанувальниками мистецтва, особливо Козімо Медичі та його онук Лоренцо. Римські папи, герцоги, іноземні королі змагалися за честь запрошувати італійських художників до свого двору. Основними напрямками тогочасного мистецтва Відродження були – архітектура, скульптура, живопис та література. Всі ці напрями наповнилися новими віяннями, ідеями. Ламалися старі стереотипи, запанував дух новаторства. У архітектурі цього періоду запанували риси спокою, урівноваженості, митці відходили від готичних традицій в архітектурі. Яскравий представник де Камбіо. Скульптура цього періоду відзначається наслідуванням пізньоантичним традиціям і реалістичністю. Представник Ніколо Пізано. Зародилася нова література, для якої було характерним чуттєвість і реалістичність. Зачинатилями нової літератури вважаються Данте Аліг`єрі, Петрарка, Бокаччо. Вони наслідували античні традиції і справили величезний вплив на розвиток літератури. Зачинателями мистецтва Раннього Відродження вважаються троє митців: Мазаччо, Донателло, Брунеллескі. Разом з живописом в Італії процвітала і бронзова скульптура. Скульптори перевершували живописців знанням анатомії. Становище змінилося тільки після Верроккьо, який був одночасно і скульптором, і живописцем. Джо́тто ді Бондо́не - італійський живописець, маляр. Один із предвісників епохи Відродження у сфері живопису і реалізму. Фрески Джотто на біблійну тематику і досі вважають шедеврами світового мистецтва. Заслуга Джотто у розвитку італійської малярської школи у тому, що художник вийшов за межі середньовічного живописного канону, де людей зображали зовсім неприродньо — дещо оживив свої фрески. Замість звичних до того аскетичних і строгих виразів обличчя Джотто зумів прекрасно виразити ідею кожного свого образу живими, емоційними поглядами. Він ще не дбав про точність перспективи та тривимірність малюнка, але майстерність вітдворення тіней і розміщення герої його малюнків створює ілюзію просторовості. Також у його малюнках можна помітити тонкий психологізм. Маза́ччо - відомий італійський художник. Один із представників раннього Відродження у живопису. Мазаччо разом із Брунеллескі і Донателло очолив реалістичний напрям у флорентійському мистецтві, найбільш перспективний. Вінцем творчості Мазаччо називають розписи каплиці Бранкаччі — частини церкви Санта Марія дель Карміне. Розписувати капелу почав у 1424 році Мазоліно, потім його роботу продовжив Мазаччо, а закінчив тільки через кілька років після смерти Мазаччо художник Філіппіно Ліппі. Мазаччо не нагромаджував фігури цілими рядами, як робили зазвичай художники-попередники – він згуртував їх окремими смисловими частинами, які вільно розмістив у пейзажі. Донателло - один з найвідоміших італійських скульпторів епохи Відродження, основоположник індивідуалізованого скульптурного портрету. Вивчення пам'ятників греко-римської пластики дещо стримало його реалістичні прагнення. Тому у нього можна виділити два стилі: реалістичний і класичний. До першого відноситься його статуя Магдалини. Той же напрям видно і в його статуї царя Давида. Але найкращі роботи — ті, в яких він, не захоплюючись зайвим реалізмом і не наслідуючи творам старовини, шукав своїх ідеалів в самому собі. Це, наприклад, можна сказати про мармурову статую св. Георгія і про статуї Давида і апостола Марка. Перша вилита з бронзи, друга мармурова, обидві знаходяться у Флоренції. Портретні бюсти — галузь пластики, кохана греками і римлянами і цілковито закинута у Середньовіччі — воскресив саме Донателло.