И боль моя убивала из нутрии

А ти ж не знав як мене боліло коли ножа у спину запихав.

І серце від удару мліло бо ти ж його не покохав.

А лиш залишив помирати у муках на чужих руках.

Тепер мені прийдеться вибирати ким бути у твоїх очах.

Бо ж істина для мене очевидна я манекен для тебе є буду й була.

Хоча нічим на нього не подібна я лиш крім нього є жива.

Хоча у чому тут різниця ти і так знущатимешся з таких як я.

Я у цьому ділі тільки учениця хоча не забирала в невинності життя

А ти такий жорстокий невже тобі не жаль.

На почесті пороків прийми мою печаль.

Коли ти помирати будеш в моїх очах

Ну що ж би побажати тобі у цих словах.

У добру путь мій друже я вибачу тобі

А інші ось не дуже у них усе собі.

Це ж ти так їх призначив жорстокості і мук

Лише мине не зміг приручити ти до своїх ти рук.

Бо я не буду грішна я буду не лиха.

Нехай не безутішна зате тепер жива.

19.03.11

21.35.

А ти мовчиш навчилася мовчати 09. 02

Бо біль свій тобі розкрити не дано

Коли то ще хотілося кричати

Тепер же мабуть все одно

Бо душу закувала тиша

А серце лиш кусочок сталі

І ти у цьому світі сіра миша

На фоні чорної печалі.

І те життя лиш темна клітка

І виходу із неї не знайти

Так ніби взимку помирає квітка

А душу в неї забираєш ти

Вона ж так ніжно проситься на волю

І ти ж роздер її надії на шматки

І поламав навіки долю

І десь із вітром віднеслись опалі пелюстки

А її ще так хотілося пожити

Відчути подих вітру, променя тепла

Хотілося дощу і грози ще любити

Але запізно не змогла.

Присвячуэться МАРЯНІ ПОПАДЮК…

Принесена печаллю у світ страждань і мук.

Огорнена журбою і дотиком тих рук

Які тебе як ліщинку плекали й берегли.

Свою хорошу дівчинку у щастя принесли.

А ти немов би ангелом світилась і була

І с кожним днем надіялась що ти було жила.

Кохала вперше вірила плекала мить, любов

Ну а тепер упала невже піднімешся ти знов.

Себе усю ти жертвуєш для тих ким все одно.

А їм же зрозуміти тебе є не дано.

Бо ти для них лиш свічечка яка завжди жива.

Маленька тиха свічечка в якій не має зла.

Вони тебе невинную у жертву принесли.

Із вироком повинною від болю вберегли.

Не вберегли невинную лише штовхнули в мрак.

І на прощання крикнули нехай же буде так

А ти було так плакала чекала на любов

Невже не зрозуміла цього не буде.

Знов.

19.03.11

P/S «Дівчинка із голубими оченятами»

Без лишних слов и суеты.

Я буду верить в все мечты

И мой верный проводник.

Хороший милый озорник.

И вместе по моим путем.

Пройдем ми вместе по огням.

Сквозь воду и огонь пройдем.

Бить может мы любовь найдем.

Но я ее так не хочу.

Свободна. я одна лечу.

Не нужна мне не надо слов.

Освобождаюсь од оков.

14.03.11

Во мраке и в усталости я умераю.

И боль моя убивала из нутрии.