Страхові допомоги Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань

Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (далі — Фонд со­ціального страхування від нещасних випадків) передбачає найбільшу серед усіх соціальних фондів систему страхових допомог. Щоправда, власне «допомогами» законодавець на­зиває лише деякі з виплат, що здійснюються цим Фондом. Зокрема, допомогами є виплати у зв'язку з тимчасовою не­працездатністю особи, що надаються на період до відновлен­ня її або до встановлення інвалідності, одноразова допомога в разі стійкої втрати працездатності потерпілого та деякі інші. Чимало виплат з цього Фонду дістали назву — щомісячні грошові суми в разі часткової чи повної втрати працездат­ності або ж виплати потерпілому під час його професійної реабілітації та ін.

Насправді ж система страхових виплат за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків за своєю природою є нічим іншим, як страховими допомогами¹, а то­му з огляду на особу одержувача можна назвати декілька видів таких допомог:

— допомоги, що надаються потерпілому від нещасного ви­падку на виробництві чи професійного захворювання. Такими є допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності, одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності потерпілого, щомісячна страхова виплата в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує від­повідну частину втраченого заробітку застрахованої особи (щомісячна страхова виплата), виплата потерпілому у розмірі його середньомісячного заробітку при тимчасовому переве­денні його на легшу роботу, виплата потерпілому під час її професійної реабілітації;

— допомоги сім'ї потерпілого, особам, які були на його утри­манні чи мали на це право. Сюди належать одноразова допомо­га у разі смерті потерпілого, щомісячна страхова виплата осо­бам, які мають на неї право в разі смерті потерпілого, витрати на поховання застрахованої особи;

— допомога дітям, які народилися інвалідами внаслідок травмування на виробництві чи професійного захворювання їх матерів під час вагітності.

Страхові допомоги потерпілому є найчисленнішим видом виплат за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Вони надаються особам, які зазнали не­щасного випадку на виробництві чи професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності.

До відновлення працездатності або встановлення інвалід­ності потерпілому надається допомога у зв'язку з тимчасо­вою непрацездатністю. Вона виплачується за місцем роботи застрахованої особи. Якщо особа працює ще й за суміс­ництвом, то допомога призначається за місцем роботи, де стався нещасний випадок чи професійне захворювання. Вип­лачується допомога у розмірі 100 % втраченої середньої за­робітної плати (сумісникам при цьому враховують втрачений заробіток за іншим місцем роботи) за робочі дні (години) згідно з графіком роботи, що припадають на дні тимчасової непрацездатності. Як і у випадку з допомогою по тимчасовій непрацездатності у разі втрати останньої від загального за­хворювання або каліцтвом не за місцем роботи, виплата цієї допомоги за перші 5 робочих днів тимчасової непрацездат­ності здійснюється за кошти самого роботодавця.

Особам, які беруть участь у системі соціального страху­вання від нещасного випадку на виробництві та професійно­го захворювання на добровільних засадах, допомога призна­чається й виплачується відділенням Фонду, в якому вони за­реєстровані.

Законодавством передбачений перелік обставин, коли Фонд соціального страхування від нещасних випадків може відмовити у наданні допомоги. Це, зокрема, відбувається, якщо мали місце:

— навмисні дії потерпілого, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку;

— подання роботодавцем або потерпілим Фонду соціаль­ного страхування від нещасних випадків свідомо неправди­вих відомостей про страховий випадок;

— вчинення застрахованим умисного злочину, що призвів до настання страхового випадку.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків мо­же відмовити у виплатах і наданні соціальних послуг застра­хованим, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов'язаним з виробництвом.

Окрім цього, виплата допомоги у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю припиняється:

1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка пе­ревищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;

3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягуються в судовому порядку;

4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;

5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує привила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню.

Відомо, що нещасний випадок на виробництві та профе­сійне захворювання можуть призвести до стійкої втрати пра­цездатності. У зв'язку з цим в особи, яка постраждала, вини­кає право на одноразову допомогу та щомісячну страхову виплату, що компенсує потерпілому втрату заробітку (щомісячна страхова виплата).

Одноразова допомога в разі стійкої втрати працездатності виплачується потерпілому Фондом соціального страхування з втрати працездатності у сумі, яка обчислюється з розрахун­ку його середньої заробітної плати (доходу) за кожний відсо­ток втрати професійної працездатності. При цьому варто па­м'ятати, що законодавством встановлено для неї верхню ме­жу, яка не повинна перевищувати чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляють­ся внески до Фонду на дату настання права потерпілого на призначення одноразової допомоги.

Виплачується одноразова допомога у місячний термін з часу встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працез­датності у день, що визначений постановою робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від не­щасних випадків.

Ще однією допомогою, яка надається потерпілому у зв'яз­ку зі стійкою втратою працездатності, є щомісячна страхова виплата, що компенсує втрату заробітку (щомісячна страхо­ва виплата).

Право на цю грошову допомогу виникає у потерпілого з дня встановлення СЕК, стійкої втрати професійної праце­здатності.

Щомісячна страхова виплата визначається як частка від середньомісячної заробітної плати застрахованої особи перед настанням страхового випадку, яка обчислюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності.

Реалізація потерпілими права на щомісячну страхову ви­плату не перешкоджає йому одержувати пенсію по інва­лідності. Сума пенсії та щомісячної виплати при цьому не по­винна перевищувати середньомісячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до ушкодження здоров'я.

Виплачується щомісячна страхова виплата впродовж усьо­го часу, на який МСЕК встановила стійку втрату працездат­ності, починаючи з наступного місяця після її призначення.

Нещасний випадок на виробництві чи професійне захворю­вання, крім стійкої втрати працездатності, можуть бути підставою для переведення працівника на легшу нижчеопла­чувану роботу. У такому разі Фонд соціального страхування від нещасних випадків призначає потерпілому страхову ви­плату у розмірі, що покриває різницю між його попереднім се­редньомісячним заробітком та заробітком за новим робочим місцем. Надається така допомога, починаючи з 15-го дня після переведення працівника. До цього впродовж двох тижнів відповідну доплату здійснює роботодавець власним коштом.

Ще одним видом допомог, яка надається застрахованим особам, є страхова виплата, що виплачується під час їх професійної реабілітації. Вона призначається особі, яка прохо­дить професійне навчання або перекваліфікацію за індивіду­альною програмою реабілітації, якщо з часу встановлення ступеня втрати професійної працездатності минуло не більше одного року. Виплата здійснюється Фондом соціального стра­хування від нещасних випадків у розмірі середньомісячного за­робітку, впродовж часу, визначеного програмою реабілітації.

Крім виплат, що виплачуються з метою компенсації втра­ченого заробітку Фондом від нещасного випадку чи профе­сійного захворювання, надаються також страхові допомоги сім'ям потерпілих осіб, які перебували на їх утриманні чи мали на це право.

Чинним законодавством передбачено три види таких допомог.

Насамперед — це одноразова допомога, що надається сім'ї померлого, у тому числі й дитині, яка народилася не пізніше десятого місяця з дня його смерті, а також непрацездатним утриманцям, до яких законодавець зараховує:

1) дітей, які не досягли 16 років, дітей віком від 16 до 18 років, які не працюють або старші за цей вік, але через вади фізичного чи розумового розвитку самі не спроможні заробляти, а також дітей, які є учнями, студентами (курсан­тами, слухачами, стажистами) денної форми навчання до досягнення ними 23 років;

2) жінок, які досягли 55 років, і чоловіків, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;

3) інвалідів — членів сім'ї потерпілого;

4) неповнолітніх дітей, на утримання яких потерпілий виплачував або зобов'язаний був виплачувати аліменти.

5) непрацездатні особи, які не перебувають на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання одноразової допомоги мають також дружина (чоловік) або один із батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли восьмирічного віку.

Призначається одноразова допомога сім'ї та іншим заінтересованим особам. Причому сім'ї ця допомога випла­чується у розмірі, що не може бути меншим за п'ятирічну за­робітну плату потерпілого, а утриманцям та дитині, що наро­дилася після його смерті, — не менше річного заробітку.

Надається одноразова допомога у місячний термін з часу смерті потерпілого у день, що встановлений постановою відді­лення Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Крім одноразової допомоги непрацездатні утриманці за­страхованої особи, а також дитина померлого, яка народила­ся в наступні 10 місяців після його смерті, також мають пра­во на щомісячну страхову виплату. Її розмір визначається із середньомісячного заробітку потерпілого за вирахуванням частки, що припадала на потерпілого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мали права на ці ви­плати. Тобто обчислюється ця допомога шляхом ділення різниці, що залишилася після вирахування, на кількість не­працездатних утриманців. У випадку надання страхових виплат непрацездатним особам, які не перебувають на утри­манні померлого, але мають на це право, їх розмір визна­чається у такий спосіб:

— якщо кошти на утримання стягувалися за рішенням су­ду, страхові виплати визначаються в сумі, призначеній судом;

— якщо кошти на утримання не стягувалися в судовому порядку, сума страхової виплати визначається в розмірі до 25 % середньомісячного заробітку потерпілого.

Виплачується ця допомога щомісяця у дні, встановлені Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Окремим видом допомог цього Фонду, що надається у разі смерті потерпілого, є відшкодування витрат на поховання потерпілого. Такі виплати здійснюються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або про­фесійного захворювання» та постанови правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків «Про витра­ти на поховання та пов'язані з ним ритуальні послуги у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання».

Не менш важливе значення мають допомоги, що надають­ся з Фонду соціального страхування від нещасних випадків для дітей, які народилися інвалідами внаслідок травмування на виробництві чи професійного захворювання їхніх матерів під час вагітності. Такі діти, відповідно до медичного виснов­ку вважаються застрахованими до досягнення ними 16-річного віку або до закінчення навчання, але не більше як до досягнення 23 років, та наділені правом на соціальне за­безпечення відповідно до Закону України «Про загально­обов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».