Ефективність залучення іноз. інв. позичок

Незважаючи на значні іноз. запозичення, на сучасному етапі розвитку ринкових відносин в Укр. вітчизняні підприємці і надалі потребують великого обсягу зовн. фін-ня.

Інтенсивне залучення іноз. кредитів, зокрема під гарантії уряду у різноманітних формах і на різних умовах, закономірно веде до утворення зовнішнього державного боргу.

Основн. причинами такої ситуації є тривала економ. криза, незбалансованість держ. фінансів, хронічна дефіцитність платіжного балансу, непривабливість інв. клімату для іноз. інвесторів та значний відплив за кордон нац. капіталу.

Високий розмір зовн. боргу Укр. як в абсолютному, так і у відносному вираженні, велика кількість ресурсів, які відвертаються на його обслуговування, призвели до того, що Україна почала втрачати шанси на отримання пільгових інв. кредитів, а також не може розпочати реалізацію програм інв. проектів зі Світовим банком, які могли б бути спрямовані на здійснення структурних реформ.

З цього приводу особливої гостроти сьогодні набуває питання управління зовнішнім державним боргом. На практиці при управлінні зовнішнім державним боргом виділяють 3 способи можливого використання залучених ресурсів:

· фінансове розміщення, коли із зовнішніх джерел здійснюється фінансування інвестиційних проектів і розвитку економіки. При цьому надзвичайно важливим є відбір конкурентних високоефективних інвестиційних проектів, які б забезпечували повернення одержаних ресурсів;

· бюджетне використання, за якого залучені ресурси спрямовуються на фінансування поточних бюджетних витрат, у тому числі на обслуговування зовнішньої заборгованості

· змішане бюджетно-фінансове розміщення, коли запозичення використовуються як на фінансування поточних бюджетних потреб, так і на розвиток економіки в цілому.

Для поліпшення управління обслуговування зовн. боргу, його скорочення, а отже і зменшення негативного впливу на бюджетний дефіцит та економіку України в цілому необхідно:

· спрямувати іноземні кредити на інвестиції в імпортозамінюючі та експортноспроможні виробництва;

· обмежити й поступово відмовитися від отримання іноземних кредитів на покриття дефіциту бюджету, коли він не за рахунок розвитку інвестицій;

· своєчасно готувати обґрунтовані бізнес-плани під отримання іноземних кредитів;

· домагатися незв'язаного характеру іноземних кредитів, щоб вони слугували національному виробникові, а не експорту товарів країн-постачальниць;

· законодавче заборонити використання зовнішніх запозичень держави для фінансування поточних бюджетних витрат, відмовитися від одержання дорогих коротк. кредитів;

· дати перевагу виробничому спрямуванню зовнішнього кредитного фінансування під гарантії держави.