Автотравма

МОДУЛЬ ІІ

Розділ V.

Транспортні травми: судово-медична оцінка

Транспортною травмою вважається лише та, що заподіяна під час механічного руху транспортного засобу. У процесі експлуатації транспорту у людей виникають несмертельні або смертельні ушкодження, сукупність яких має назву транспортний травматизм.

Весь транспорт, залежно від сфери його використання, поді­ляють на: наземний, підземний, водний і повітряний.

І. Наземний транспорт

1. Колісний:

а) рейковий (потяги залізниці та метро, трамваї);

б) нерейковий (автомобілі, мотоцикли, колісні трактори, велосипеди, гужовий транспорт тощо).

2. Неколісний:

а) гусеничний (трактори, танки, бронетранспортери);

б) негусеничний (сани, ескалатори, ліфти, транспортери тощо).

II. Підземний транспорт

Його види залежать від характеру роботи: це колісний рейко­вий - у шахтах і метро; колісний нерейковий - автомашини, трак­тори, бульдозери; неколісний - ліфти, транспортери, ескалатори тощо, що використовуються в шахтах під землею.

III. Водний транспорт:

а) надводний (гвинтомоторний, на підводних крилах, глісерний, на повітряних подушках тощо);

б) підводний (підводні човни, батискафи тощо).

IV. Повітряний транспорт:

а) гвинтомоторний (літаки, гелікоптери та ін.);

б) реактивний (літаки, ракети);

в) безмоторний (планери, дельтаплани, повітряні кулі);

г) інші повітроплавні пристосування (парашути тощо).

Кожний з перелічених видів транспорту може спричинити ушкодження, які класифікують як специфічні, характерні або не­характерні. Специфічні й характерні ушкодження на одязі чи тілі дають судово-медичному експертові можливість установити вид травмуючого транспорту та механізм травми.

Ушкодження, специфічнідля конкретного виду транспортної травми, утворюються у місці контакту частин транспорту з тілом чи одягом. Вони відбивають форму, малюнок, розміри певних час­тин і деталей транспортних засобів.

Характерніушкодження - це такі, механізм утворення яких відповідає механізму й фазам певного виду транспортної травми.

Ушкодження, не характернідля транспортної травми,- ре­зультат дії будь-якого твердого предмета (синці, садна, подряпини і т. ін.). До цієї групи належать також ушкодження, специфічні для інших видів травми (вогнепальні, колоті, колото-різані, різані, ру­бані рани, странгуляційні борозни тощо).

Автотравма

Найчастіше судово-медичному експертові доводиться стикати­ся з травматизмом, пов'язаним з використанням наземного транс­порту, переважно з автомобільним травматизмом.

Насамперед судово-медичний експерт повинен зробити квалі­фікований і мотивований висновок про причину смерті, бо в ньо­му, крім іншого, міститься відповідь на дуже важливе запитання: чи не настала смерть ще до зіткнення з транспортним засобом - від серцевого нападу, крововиливу в мозок тощо.

Щоб вирішити перелічені вище запитання, треба мати чітке уявлення про види автомобільної травми, фази травмування та ме­ханізм утворення ушкоджень у кожній фазі.

Автомобільною травмою називають механічні тілесні ушко­дження, що заподіяні в процесі дорожньо-транспортної події (ДТП) частинами автомобіля, який рухається, або виникли при падінні з ру­хомої машини. Залежно від умов утворення ушкоджень при різних обставинах автотранспортних подій автомобільна травма ділиться на декілька видів:

1) травма від зіткнення рухомого автомобіля з людиною (удар автомобілем);

2) травма від переїзду колесом;

3) травма від випадання з рухомого автомобіля;

4) травма від дії внутрішніх частин автомобіля (травма всередині автомобіля);

5) травма від здавлювання тіла між автомобілем та іншими предметами;

6) комбіновані види травми.

Незважаючи на те, що автотранспортні події дуже швидкоплинні, кожен випадок автомобільної травми протікає циклічно і складається з декількох коротких фаз, які наступають одна за одною.

При автомобільній травмі ушкодження у потерпілих можуть виникати від: удару і струсу тіла, стиснення, розтягування і тертя. Проте кількість фаз, а отже і ступінь вираженості ушкоджень від кожного з вказаних механізмів можуть варіювати залежно від особливостей конкретного випадку.

При травмі від зіткнення рухомого автомобіля з людиною (удар автомобілем) основними механізмами утворення ушкоджень є удар частинами машини і струс тіла, пропорційний силі удару.

Первинний ударчастинами передньої поверхні легкового автомобіля з традиційною компоновкою кузова (бампером, решіткою радіатора, фарою, переднім краєм капота) наноситься на рівні гомілок, стегон, таза, після чого потерпілий падає на машину, що наїжджає,й отримує ушкодження голови, грудей від вторинного удару до капота, скла вітрового вікна та інших частин кузова, а потім -на дорогу,зазвичай, ударяючись головою до дорожнього покриття. Первинний удар вантажним автомобілем, особливо з вагонною компоновкою кузова, автобусом, тролейбусом припадає, найчастіше, по грудях і голові (тобто набагато вище за центр тяжіння тіла), після чого потерпілий відразу падає й ударяється до покриття дороги.

Таким чином, при ударі рухомим легковим автомобілем на тілі постраждалого пішохода виявляють 3 групи ушкоджень:

1) від первинного удару;

2) від вторинного удару частинами машини;

3) від удару до дороги.

При зіткненні з вантажним автомобілем, зазвичай, є 2 групи ушкоджень:

1) від первинного удару частинами автомобіля;

2) від удару до дороги.

Якщо після падіння пішохода через його тіло відбувається переїзд колесами машини, то виникає нова група ушкоджень - від стиснення тіла під час переїзду.

Від удару бампером легкового автомобіля виникають бампер-ушкодження гомілок: садна, синці, забиті рани, переломи гомілкових кісток, нерідко розташовані на обох кінцівках на одній висоті. Ушкодження від удару фарою локалізуються у тазостегновій ділянці і мають вигляд синців округлої або дугоподібної форми. Обширні синці в цій самій ділянці тіла виникають від ударів переднім краєм капота або крилом автомобіля.

Удар бампером вантажної автомашини заподіює бампер-ушкодження стегон. При цьому в місці удару, як правило, утворюються синець і злам стегнової кістки.

В окремих випадках на одязі можна виявити пошкодження і за­бруднення, що повторюють контури ударяючої частини автомобіля, а на підошвах взуття - сліди ковзання, напрям яких протилежний напряму удару.

Основними механізмами утворення ушкоджень у водія і пасажира при травмі в кабіні автомобіля є:

1) удар до внутрішніх частин салону;

2) струс тіла.

При лобовому зіткненні тіла водія і пасажирів зміщуються впе­ред (якщо вони не були закріплені ременями безпеки) й ударяються гомілками і ділянками колінних суглобів до дошки приладів, а голо­вою - до вітрового скла або його рамки. Груди і черево водія, крім того, ударяються до рульового колеса.

На передніх поверхнях гомілок і ділянках колінних суглобівутво­рюються садна, синці, забиті рани, а також злами гомілкових кісток, надколінника, стегнової кістки; на обличчі -обширні забиті і забито-рвані рани, переломи черепа, різані ранки від скалок вітрового скла.

Такі ж ранки можуть бути і на кистях рук. Дрібні скалки розбитого скла виявляють у глибині ран, на волосистій частині голови, на одязі. Від удару до рульового колеса на грудях водія іноді виникають садна і синці дугоподібної форми, а також розриви шкіри між І і II пальцями кистей, вивихи і переломи п'ясткових кісток.

Якщо тіло було закріплене ременями безпеки, то в ділянці плечового поясу, на грудях, а іноді й череві можуть утворитися смугоподібні синці, садна, іноді злами ребер, ключиць, розриви грудино-ключичних суглобів, у водіїв більш виражені в ділянці лівого надпліччя, а у пасажира переднього сидіння - в ділянці правого.

Травма від переїзду колесами автомобіля, зазвичай, поєднується з попереднім ударом по тілу пішохода або випаданням пасажира з рухомої машини.

Основними механізмами утворення ушкоджень при переїзді є:

1) послідовне стиснення тіла;

2) розтягування тканин.

Специфічними для переїзду забрудненнями і пошкодження­ми є відбитки малюнка протектора колеса. Відбитки-забруднення можна виявити на одязі й тілі, а відбитки-ушкодження - на шкірних покривах. Відбитки малюнка протектора колеса дозволяють встановлювати вид автомобільної травми, положення тіла у момент переїзду, тип і марку, а іноді (після трасологічної експертизи) - і конкретний екземпляр колеса, що зробило переїзд.

Від сильного розтягування над кістковими виступами шкіра розтріскується, що частіше всього буває при перекочуванні колеса через ділянку черева. Іноді при цьому утворюються рвані рани пахвинних ділянок з витисканням внутрішніх органів.

Переїзд через голову колесом важкої автомашини приводить до її повної руйнації з множинними скалковими переломами кісток черепа, розтрощуванням і витисканням головного мозку з порожнини черепа, що супроводжується деформацією голови. Така деформація нерідко зустрічається і при переїзді через груди. Грудна клітка при цьому, зазвичай, сплюснена у передньо-задньому напрямку.

На місці дорожньо-транспортної події, окрім трупа, підля­гають обов'язковому огляду:

1) автомобіль (автомобілі);

2) ділянка дороги;

3) предмети, з якими відбулося зіткнення.

Проте труп і автомобіль далеко не у всіх випадках залишаються на місці події до моменту прибуття учасників огляду, оскільки місце ДТП неможливо зберегти в незміненому вигляді тривалий час. Крім того, водій може покинути місце події разом з автомобілем.

Якщо обстановка ДТП ще не змінена, але зберегти її у такому вигляді неможливо, то слід крейдою на асфальті зазначити:

1) місце розташування автомобіля (автомобілів);

2) контури положення трупа;

3) місця розташування різних речових доказів (деталей, що від­окремилися від автомашини і частин вантажу, що випав, слідів паливно-мастильних матеріалів і т.п.);

4) крові.

При огляді трупа необхідно точно зафіксувати його положення не тільки щодо частин дороги (узбіччя, тротуару, осьової лінії) і на­вколишніх предметів (дорожніх споруд, стовпів, будинків і т.п.), але й стосовно до автомобіля та його слідів. Якщо труп лежить на слідах коліс автомобіля, то наголошується, чи перериваються ці сліди під трупом.

Після опису пози трупа проводиться ретельний огляд одягу і взуття. На одязі особливу увагу слід звертати на виявлення і фіксацію слідів-відбитків малюнка протектора колеса у вигляді накладень бруду і пилу, які при переміщенні й транспортуванні трупа можуть бути знищені. Окрім опису, необхідно провести їх масштабне фотографування.

У багатьох випадках виявляються занурені в тканину одягу частинки фарби, дрібні скалки скла, частинки покриття дороги; одяг може бути забруднений паливно-мастильними матеріалами. Всі ці чужорідні включення і нашарування на одязі підлягають ретельному опису. Звертається увага на пошкодження предметів, які є в кишенях одягу, - цигарок, портсигарів, гребінців, сірникових коробок і т.п.

При огляді взуття досліджують на наявність пошкоджень, а також слідів ковзання на підошвах:

1) їх локалізацію (на підошві, каблуці);

2) напрямок (повздовжній, дугоподібний, поперечний);

3) глибину;

4) наявність занурених у матеріал підошви чужорідних частинок.

Після загальних відомостей про труп і трупних змін описують ушкодження,виявлені на трупі за загальними правилами. При цьому вимірюється відстань від верхнього і нижнього країв ушкоджень до підошов взуття. При описі країв і дна саден та ран, а також шкіри, що їх оточує, звертається увага на наявність у них чужорідних частинок (фарби, скла, металу, дерева та ін.). При виявленні слідів волочіння - обширних осаднень, множинних паралельних подряпин, іноді так званого "спилювання" м'яких тканин і навіть кісток, уточнюється їх локалізація, напрямок саден і подряпин, наявність чужорідних частинок (пісок, глина тощо).

На ділянці дороги, в першу чергу, виявляють сліди транспортного засобу, пошкодження і сліди, що свідчать про зіткнення (з автомашиною, придорожнім предметом, тілом людини). Сліди, виявлені на дорозі, мають велике значення, оскільки допомагають:

1) визначити місце ДТП;

2) з'ясувати модель автомашини;

3) визначити напрямок її руху;

4) судити про її технічний стан;

5) у деяких випадках провести ідентифікацію транспортного засобу (колеса, що залишило слід).

Сліди пневматичних шинможуть бути об'ємними (у м'якому грунті) або поверхневими (на твердому дорожньому покритті, на одязі й тілі потерпілого). Частіше в поверхневих слідах відбиваються виступаючі частини малюнка протектора (позитивні сліди нашарування або відшарування). Проте в окремих випадках зустрічаються негативні поверхневі сліди, в яких відбиваються заглиблення протектора.

Виявлення і фіксація слідів транспортних засобів -завдання слідчого.

При цьому він повинен визначити:

1) ширину бігової частини протектора колеса;

2) ширину колії;

3) наявність, особливості та довжину слідів гальмування;

4) напрямок руху транспортного засобу.

Як правило, окрім слідів автомобіля, на дорозі виявляють об'єкти, що свідчать про зіткнення автомобіля з тілом людини або про пошкодження самого транспортного засобу:

1) кров;

2) частинки мозкової речовини;

3) волосся;

4) шматочки м 'яких тканин і кісток;

5) окремі предмети одягу і взуття або їх обривки;

6) речі, що були в руках потерпілого (сумка, портфель і т.п.);

7) скалки скла;

8) шматочки лакофарбового покриття;

9) гайки, болти, що відокремилися від автомашини;

10) шматки бруду, землі, вантаж, що випав та ін.

Всі сліди й об'єкти, виявлені на дорозі, повинні бути деталь­но описані, сфотографовані, вказані на плані місця ДТП і вилучені як речові докази.При описі вказується їх точне місце розташування щодо різних дорожніх орієнтирів, трупа й автомашини (при їх знаходженні на місці ДТП), форма, розміри, колір та інші особливості.

За взаємним розташуванням вказаних об'єктів можливе визна­чення напрямку руху автомобіля.Встановлено, що ближче до місця зіткнення транспортного засобу з пішоходом розташовуються об'єкти, що відокремилися від автомашини, частини одягу постраждалого (головний убір, взуття), а також речі, що були в його руках (сумка, парасолька, портфель і т.п.). Далі по ходу руху автомобіля лежить труп, а ще далі - сліди біологічного походження (кров, волосся, частинки головного мозку і т.п.). Тільки у випадках волочіння тіла найбільш далеко по ходу руху транспортного засобурозташовується труп. У таких випадках на дорозі, зазвичай, добре видно сліди волочіння тіла.

Іноді на місці ДТП можуть бути виявлені сліди стоянки автомобіля, сліди взуття водія та пасажира автомобіля і навіть їх особисті речі.

Огляд автомобіля проводиться слідчим (працівником ДАІ), проте участь лікаря у цьому огляді вельми бажана, бо це значно полегшує надалі вирішення питання про механізм утворення ушкоджень, виявлених на трупі.

Оскільки частіше удар по тілу пішохода завдається передньою поверхнею автомобіля, то сліди цього удару у вигляді стертого пилового шару, вм'ятин, подряпин, деформації кузова можуть бути виявлені на передньому бампері, номерному знаку, облицюванні радіатора, передньому крилі, обідку фари. В результаті первинного удару можуть бути також розбиті фари, підфарники, покажчики повороту. Вм'ятини на капоті, пошкодження склоочисників вітрового скла, зазвичай, виникають від вторинного удару, після закидання тіла постраждалого на капот. Усі ці пошкодження фіксують у протоколі за допомогою фотографування із зазначенням їх локалізації на автомашині, форми, розмірів і висоти розташування (нижнього і верхнього країв) від дорожнього покриття. В ділянці вказаних пошкоджень транспортного засобу можуть бути виявлені кров та її сліди, волосся, частинки шкіри, мозкової речовини, волокна тканин одягу і т.п., які також повинні бути зафіксовані й вилучені як речові докази.

При переїзді автомашини через тіло на її нижній поверхні слід шукати сліди крові, волосся, частинки мозкової речовини, обривки одягу і т.п. Для цього ретельному огляду піддаються колеса (для чого машина піднімається на домкраті і колеса по черзі прокручуються на 360°), арки коліс, передній і задній мости, деталі підвіски, рульового приводу, всі виступаючі частини днища. У зимовий час об’єкти біологічного походження (мозкова речовина, підшкірна клітковина та ін.) можуть примерзати до металевих деталей транспорту і зберігатися тривалий час.

При огляді салону автомобіляфіксують стан елементів управління і контрольних приладів (рульового колеса, важеля перемикання передач, ручного гальма, перемикача світла фар та ін.), показання стрілок контрольних приладів. Вказується локалізація, форма, розміри та інші особливості слідів крові, наявність і місце розташування в салоні інших слідів біологічного походження. Обов'язково слід звернути увагу на місце розташування і стан ременів безпеки.

При заяві водія про те, що автомобілем керувала інша особа, слідчий повинен виявити і зафіксувати сліди рук на рульовому коле­сі та інших елементах управління, дзеркалі заднього вигляду. У цих самих випадках можуть вилучатися гумові накладки педалей і ки­лимки для подальшого зіставлення їх малюнка з можливими слідами на підошвах взуття осіб, що перебували в салоні автомобіля.

Обстановка місця події, положення автомобіля (автомобілів), трупа, виявлених на дорозі речових доказів фіксуються за допомогою фо­тографування і відбиваються на план-схемі, що складається слідчим.

Виявлені на одязі й тілі трупа чужорідні частинки - скалки скла, частинки лакофарбового покриття, металу, дерева, різні забруднення, особливо ті, що відсутні на місці виявлення трупа (сліди цементу, цегляний пил і т.п.), вилучаються слідчим в окремі паперові або поліетиленові пакети, на котрих робляться необхідні написи. Якщо на одязі є відбитки малюнка протектора колеса у вигляді накладень пилу чи бруду, які можуть бути легко знищені при маніпуляціях з трупом на місці ДТП або при його транспортуванні в морг, то необхідно відповідний предмет одягу обережно зняти з трупа й окремо направити на дослідження.

При ДТП особливо багато речових доказів може бути виявлено на дорозі. До них належать:

1) сліди транспортного засобу;

2) об'єкти, що відокремилися від автомашини та її вантажу;

3) сліди і частинки, що свідчать про зіткнення автомашини з тілом людини.

Якщо слід автомобілявиявлений на якомусь предметі (аркуші паперу, картону, дошці), то цей предмет вилучається цілком. Об'ємні сліди у засохлому грунті чи глині також вилучають повністю.

Уламки частин автомашини та її вантажу, виявлені на дорозі (скалки скла, частинки фарби і т.п.), повинні бути зібрані, аж до найдрібніших частинок, тому що вони можуть бути використані для подальшої ідентифікації у випадках, коли водій зник з місця ДТП разом з машиною.

Сліди автомашини на дорозі та об'єкти, що відокремилися від неї, вилучає слідчий (спільно з фахівцем-криміналістом).

На дорозі нерідко виявляють об'єкти біологічного походження (кров, волосся, частинки мозкової речовини і т.п.), що свідчать про зіткнення автомобіля з людиною. У разі потреби вони вилучаються за звичайними правилами. Варто мати на увазі, що сліди крові та інші об'єкти біологічно­го походження можуть потрапити на частини автомобіля в результаті переїзду тварини (собаки, кішки, птахи).

Під час виконання судово-медичних експертиз у випадках автотравм судово-медичному експертові доводиться вирішувати цілу низку питань, що цікавлять слідчі органи:

1) Чи є на тілі загиблої людини ушкодження?

2) Чи прижиттєві вони?

3) Чи є виявлені ушкодження специфічними й характерними для автотравми?

4) Який тип автомобіля (вантажний, легковий) спричинив травму, якою його частиною або деталлю травмовано людину?

5) Яким було взаємне розташування постраждалої особи та автомобіля у момент зіткнення?

6) Чи не було переїзду колесами автомобіля, якими колесами, через які частини тіла і в якому напрямку?

7) Яка послідовність спричинення ушкодження, тобто який механізм травмування?

8) Якщо травма заподіяна в салоні або кабіні автомобіля, то на якому місці перебував постраждалий, чи не був він за кермом?

9) Наявність в органах і тканинах алкоголю, наркотичних речовин, ступінь сп'яніння?