Сценарій свята бібліотек

Підготувала М. Ю. Сорока

зав. відділом краєзнавства та народознавства

Городенківської ЦРБ

/У фойє РБК розміщена розгорнута книжково- ілюстративна виставка

«О, Книго! Пресвята богине!

Народу й роду берегине!»

Сцена святково прибрана квітковими корзинами, кольоровими кульками. В кутку сцени макет палацу, над яким напис „Храм науки і добра”, який тримають два Ангелики. Біля палацу трон, столик, на якому Біблія, свіча. Звучить легенька музика, на її фоні спів пташок, шумить струмочок. Музика затихає/

Читець: (із-за лаштунків)

У тиші храму, де живуть слова,

І мови, й пісні рідної до болю,

Ти опромінена і трепетно жива,

Чаклуєш всіх великою любов'ю.

Хвилюєш душу, лиш як зазвучить

Рядок, що сяє в променях світання,

Або коли осінньо – ніжна мить

Враз спалахне кольорами востаннє.

А серце – тук!.. Щемливе серце: тук!..

І ще раз: тук!.. І не дає спокою…

У тиші Храму Книг той перегук –

Це світ краси, народжений тобою.

І я черпаю із його криниць,

Немов з молитви на саму Покрову,

Тепло і ласку маминих зіниць

І вільну правду в українськім слові.

То як мені, вже зрілому в літах,

Перед тобою не склонять коліно!..

О, Мудросте, захована в книжках,

Ти невмируща, й у віках нетлінна.

(Виходять ведучі)

Ведучий 1: Премудросте земна, бібліотеко!

Віват тобі, хранителько свята!

До тебе йдуть і зблизька, і здалека,

Щоб почерпнуть від тебе лиш добра.

Ведучий 2: Вклоняюсь низько до твоїх порогів

Моя відрадо, тут життя моє,

До тебе, рідная, ведуть усі мої дороги,

Я серце залишаю тут своє.

Ведучий 1: Доброго дня вам, шановні гості! Вітаємо всіх, хто сьогодні прийшов на наше спільне свято – свято бібліотек, – цього вічно живого храму душі й науки.

Розпочати його годиться її величності Книжковій Музі – хранительці цього надземного скарбу.

З палацу виходить дівчина в українському одязі з вінком живих квітів на голові і з хлібом- сіллю на рушнику.

Книжкова Муза:

Ми зачекались на вас, гості дорогі,

А ми - і хлібороби – трударі,

І вдома чудові поварі,

І співаки, і режисери,

Читці, ведучі, актори сцени,

Порадники і душ аптекарі,

А одним словом – бібліотекарі!

Кланяємось низько, на свято вас просим,

Від щирого серця хліб – сіль вам підносим.

Ведучий 2: Ми також приєднуємось до віншувань Книжкової Музи. Тож, бажаємо вам гарного настрою, щирих посмішок і приємних хвилин спілкування.

Ведучий 1: А прологом свята хай буде музичне вітання від славної родини Кучмеїв.

Звучить пісня „ Доброго дня вам, люди”.

Ведучий 2: Всяке свято, – це завжди багато щирих, вірних друзів, це теплі слова вітань. Не виняток і наш день, шановні бібліотечні працівники.

Нас прийшли привітати представники місцевої влади в особі її перших керівників, які всіляко допомагають нам, опікуються культурою краю. Їм слово.

Виступи від влади.

Відзначення кращих працівників бібліотечної справи.

Ведучий 1: Так, я книгар. Не лікар, не аптекар,

Не інженер, не вчитель, не банкір…

Я більше: Я Книгар! Бібліотекар!

На заздрість всім, всьому наперекір!

Бо посудіть: Хіба ще є багатство,

Таке неоціненне, як моє?

Ніяке товариство, жодне братство

Такого скарбу в банку не зіб'є!

Ведучий 2: Так! Є багато див на землі, створених природою і зроблених людиною. Та чи не найбільше диво з див – книга. У ній весь неосяжний світ. Як незгасимий смолоскип освітлює шлях людині книга. І завжди цей смолоскип був у руках бережливих, надійних, у ваших руках, дорогі бібліотекарі. Тому зовсім не випадково, у рік тисячоліття літописання і книгодрукування Президент України своїм указом проголосив30 вересня Всеукраїнським днем бібліотек.

Ведучий 1: Символічно, що саме в день Віри, Надії, Любові та їх матері Софії (мудрості) відзначається це свято. А дарують людям вічну мудрість книг бібліотекарі. Тож, як записано в стародавньому трактаті: „Воздамо дяку тому, хто допоміг нам легко пройти крізь складний лабіринт книг”.

Ведучий 2: Стоїть бібліотека на землі, вища і святіша від усіх богинь. І це не просто храм науки і душі – це наша історія. У неї велика бібліотечна сім'я – наші наставники. Скільки людських сердець пересіялось через їх руки і душу, скільки широких шляхів відкрили ці люди для найменших, скільки збережено і впорядковано ними книг – скарбів мудрості.

Хтось із мудрих сказав: „Бібліотекар – це не професія, а стан душі, а ще – знахар”. Це насправді так, бо якщо в аптеці чи лікарні вам полікують тіло, то в цьому храмі – душу.

Ведучий 1: І сьогодні ми хочемо пошанувати тих, хто присвятив бібліотечній справі усе своє життя, хто багато років тому переступив поріг бібліотеки і залишив назавжди в ній своє серце, для кого бібліотечна справа стала покликанням. Це наші ветерани.

Перелік ветеранів

Честь і хвала вам, шановні, за подвижництво, за працю, за відданість справі, якій служите серцем і душею. Вітаємо вас із святом, зичимо невсипущої енергії, міцного здоров'я і в дарунок приймайте квіти та пісню у виконанні друзів бібліотеки Галини та Оксани Книгиницьких.

Звучить пісня.

Ведучий 2: Свято бібліотек – це, передовсім, свято книги, великдень нашого духу, що починається із Сковороди та Котляревського, духу, що вийшов із «Кобзаря» Шевченка, через святий собор Гончара і чорну голгофу Стуса, катівні Теліги і душевний біль Ліни Костенко.

Ведучий 1: Не міліє могутня ріка і сучасної української літератури, мов старечий Дніпро-Славутич, що живиться дрібними струмочками та потічками. Тож, в день бібліотек, згадаймо нині і наших місцевих майстрів слова, що трудяться пером для слави України. Їм ми завдячуємо за неоцінений внесок у розвиток і духовність нації. Це наші малі „корифеї”, відомі імена: О.Яхневич, В.Никифорук, М. Войцехівська, Б. Дичук, М. Хамець, В. Гросевич та ін.

Ведучий 2: Якщо забракне серцю таємниць,

Захочеш доторкнутися святого,–

Пройди поміж тісних рядів полиць,

Торкнися книги – джерела усього.

Ці слова належать нашій гості, поетесі, журналісту, другу і читачеві бібліотеки п. Марті Войцехівській. Тож запрошуємо поетесу до слова.

Виступ.

Ведучий 1: Сьогодні на цім святі нас чекають багато сюрпризів. Як же без них? Один із них уже нагадує про себе. Це одвічно сварливі баби Параска і Палажка, яким не терпиться за лаштунками. Ну, ніяк вони свої особисті конфлікти не владнають без стороннього ока. Прийдеться вислухати.

/Імпровізована сценка баби Палажки та баби Параски/

Палажка: Парасю, дивись (показує пальцем) якась таблиці з палицею стирчит. Шей шос там пише. А-ну,най лінзи свої протру (протирає очі) Го-ро-ден-ка! Йой! Та це ми дійшли з тобов аж до Городенки? Та за це місто слава ходит аж поза Прутом! Ато з ким би то сі тут поріднити! Йой, як я була ше молодов, то дєді дуже ні хотіли тут віддати.

Параска: Йо-йо-йой... То твої дєді хотіли це зіллі (показує на куму) ше й суда спровадити? Та ти дивисі, які тут файні люди, а ти?

Палажка: А я шо - не файна? Та за мнов аж із-за Львова сі допитували...

Параска: Та певно, як уже сі допитали, та як ті уздріли - то позаслабали.

Палажка: Не гніви Бога, Парасю. Сама знаєш, шо я малов впала з припічка, і того мій ніс задерсі. А так - я дуже файна, навіть ніц сі не постаріла.

Параска: Певно шо так. Ти тепер-ка як Женька Азаріна: два хлопи коло тебе повмирали, а третий з роботи загнувсі...

Палажка: Та не відволікай мене брехнями своїми. Дивисі (показує на зал), які то в Городенці люди файні, добрі, привітні, культурні. Справді, як не з нашого села.

Параска: Мені відци хоть би свашечку, хоч кумочку, або хоч би храмових розвести собі... і то би було добре. Пройшла би сі по гостинци з таков храмовов, то всі би питалисі: „А відки, Парасю твої гості?”. „З Городенки” - бим говорила.

Палажка: Що файне, то файне місто. А чула с, кумасю, який там є розкішний палац?

Параска: Палац? Як там колис москалі казали - бракосочітанія?

Палажка: Таякого ше сочітанія, тащей з браком? Є в місті дуже пречудова резиденція - районна бібліотека називається. Ну як палац, ну як казка.

Параска: Там шо, справді так файно?

Палажка: Аякже. А ти шо, там не була? Ой, проґавила ти свої молоді роки. Шо там за книжок: з малюнками, з картами, фотографіями? А яка там обслуга... В момент твої забаганки виконають!

Параска: Всьо шо захочу?

Палажка: Всьо шо хоч. Там же Інтернет є!

Параска: А то хто такий: їх начальник?

Палажка: Ну й село… Інтернет - це така мудра махіна, яка тобі всьо шо хоч знайде.

Параска: А... то це міліція!

Палажка: Але й ти тупа... Це шафа, в якої розуму більше, як у цілої роти академіків.

Параска: Шо, і каваліра може той Інтернет найти?

Палажка: Певно шо може. А в тебе шо, лиш такі запити?

Параска: Та ні, але ж я інтересуюся. Може ти мене по-приятельськи поведеш туди.

Палажка: Хоч зараз. Саме туди я йду. Бачиш, квіти несу. Там у них нині свято.

Параска: Яке ще?

Палажка: День бібліотек святкують, так би мовити. Йду поздоровляти. Хочеш, поділюся букетом і гайда зі мною.

Параска: А кавалєри там будуть?

Палажка: Спеціально для тебе, кумасю, замовимо по Інтернеті.

Параска: Ну то, зачекай, най прихорошуся(дивиться в дзеркало). А може я їм свої творіння подарую. Зачекай, най нагадаю. Заодно оціниш чи підійде, як я їм так скажу - добре буде? Слухай:

Вітаю з святом щиро нині,

Щоби ви всі були щасливі,

Щоб не було від читачів відбою,

Й вам гроші лилися рікою.

Палажка: А я продовжу:

Щоб кожному із вас, працівникові,

Дісталися дарунки суперові.

Щоб вдалих спонсорів знайшли по Інтернету,

Які б опікували всю бібліотеку.

Параска: Для ваших нужд купили б мерседеса,

Й в відпустку відправляли до Одеси.

Тож зичим: щоб балаканина ця збулася!

Вам кланяються баби Парася і Палазя!

/Кланяються і виходять/

Ведучий 2: Щире спасибі за теплі слова побажань нашим неперевершеним артистам. Як прекрасно, що нашу працю оцінює народ.

Стараємось…

А ми продовжуємо наше свято.

На перехресті доль поєднались дві давні професії – вчитель і бібліотекар. Як і одна, так і друга покликані різьбити дитячі душі, зцілювати застиглі серця, бути поводирем у храмі людського духу. І сьогодні серед наших поважних гостей одвічні наші супутники – друзі в особі начальника відділу освіти п. М. Мицуса та співавтора багатьох наших спільних творчих імпрез, директора гімназії ім. Крушельницького п. М. Заліщука.

Виступи представників освіти.

Ведучий 1: І знову музичне вітання. Шановні друзі, для вас співає лауреат багатьох фестивалів та конкурсів Галина Новицька.

Звучить пісня „Якби я вміла вишивать”.

Ведучий 2: Професійне свято, свято установи – нерозривні між собою. І це завжди є своєрідним підсумком зробленого, досягнутого. Бібліотеки повсякчас працювали і працюють в тісній співпраці з відділом культури. Тож запрошуємо до слова начальника відділу культури РДА п. Р. Осадчука.

Виступ начальника відділу культури Городенківської РДА.

Ведучий 1: Сьогодні наша бібліотека – це і центр відпочинку, духовності, це плідна праця в літературно-музичній світлиці „Берегиня”, в якій побували світочі українського духу – письменники, поети, музиканти і художники, науковці і просто – цікаві особистості нашої держави. Та найбільше чим пишається бібліотека нині – це нашим читачем. Бо в центрі уваги бібліотекаря завжди був, є і буде користувач, його запити, інтереси. Я запрошую до слова найактивнішого нашого читача Юрія Ничика.

Вітальне слово. Вірш.

Не буду творити щедрих декларацій,

Підлиз-мандригалів чи стоптаних од, -

Я тільки скажу, що із вашої праці

Росте, хорошіє розумний народ.

Маленька зарплата, велика клопота,

Вузенька ділянка, широкий почин…

Говорять базіки: «Легенька робота»…

Та чом же не має між вами мужчин?

Мені перед вами пишатися рано,

Та я сподіваюся: прийде пора…

Ось я відірвуся від телеекрану,

Простіше сказати – від телешнура.

Втечу від хокею, втечу від естради,

Де оплески клянчить відомий партач

І ось перед вами радесенький-радий

Стоїть невмирущий і вірний читач.

Тож щиру подяку складаю вам радо,

За те, що ви робите людям добро,

У день такий славний всіх слів буде мало, -

Стаю на коліно, схиляю чоло!

/Сценка-мініатюра з книгою, Знайком, Незнайком.

З палацу виходить Книжкова царівна/

Книга: Я – книга. Я незрадливий товариш у час самотності і чудовий знайомий в чужій країні. Якщо ви гніваєтесь, я не ображаюсь. Якщо чинете несправедливо, я не підвищую голосу. Я сховаю таємниці краще землі і рознесу їх швидше вітру. А коли я проповідую, то змушую слухати, коли розважаю, то моє задоволення надовго, коли хочу зворушити, то викличу сльозу, а якщо і вдарю – то спричиняю душевний біль. Я можу подружитися з запеклими непослушниками чи навіть із забіяками. Тільки, щоб вони мене поважали і цінували. Навіть всевідомий Незнайко – нині мій товариш і друг. А ось і він.

Незнайко: Привіт, подруго, привіт, друзі! А я оце якраз поспішаю в бібліотеку. Там, кажуть, свято нині. Ось я і подумав, майну і я, хіба я що – гірший від когось? Як свято, то може і подарунки будуть. Може і мені що перепаде? А я, ух, як люблю сюрпризи. А заодно і гарну книгу виберу, про сонячних зайчиків, або ж про літаючі тарілки. Мені б у космос, з ними… А там, звісно і Марії Пилипівни нема. І вчити математику не треба. Я страх як люблю лежати під розлогою старою вербою і складати небилиці…

Книга: Але ж ти, Незнайку, лінивець! Хіба годиться тобі такому сильному та здоровому, та так байдикувати? А згадай, як тебе я повчала: прийшовши зі школи, зроби уроки, допоможи батькам, а вже потім біжи на свій гайок. А читаючи, обов'язково наслідуй інших, та не хуліганів чи розбишак, а справжніх рицарів.

Незнайко: Це ми вміємо! Я в три «щота» можу стати найвідомішим героєм класу чи навіть цілої школи. Що, не віриш? Може я вже перебудувався, а може я тепер роблю тільки добрі справи! І чому мені ніхто не вірить?

Книга: Всезнайку, а розкажи моїм гостям про мене щось таке, що, мабуть, не всі знають?

Всезнайко: В мене є дуже цікаві записи, я їх вам прочитаю. Чи знаєте ви, друзі, що були на світі і кам'яні книги. Це закони вавілонського царя Хаммурапі, записані за 2000 р. до н. е. на кам'яному стовпі висотою 2 м., вагою 10 т. Сьогодні цей текст можна розмістити на 50 сторінках середнього розміру.

Найбільше видання в світі – багатотомна збірка „Акти і публікації Британського парламенту 1800 – 1900 рр.” вагою 31 т. Щоб їх прочитати треба 6 років затратити. На оправу цих книг пішла шкіра 34 тисячі кіз.

Найбільша у світі книга – німецький атлас 1661 року вагою 120 кг. Також німецькими поліграфістами видано найменшу книжечку форматом 2 мм.

А перлиною слов'янської поліграфії є книжка байок Леоніда Глібова, що була видрукована 140 років тому, розмір якої трохи більший за звичайну марку.

Найдорожча книга в світі є Біблія 1455 р. виготовлена на пергаменті. У 1926 р. американець Уолте заплатив за неї 350 тисяч доларів. На даний час вона знаходиться у Вашингтоні в бібліотеці Конгресу як національна цінність.

Книга: Всезнайку, ти просто молодець. А що ти знаєш про українську книжку? Може, кому і не відомо, що цього року виповнюється 1010 років літописання в Україні.

Незнайко: Твоїй пра – пра – пра -.. бабусі 1010 років?!!! Ну і дива!!!

Знайко: Так, Незнайку, 1010 р. У нас у школі всі діти знають про мудрого чоловіка на ім'я Нестора літописця. Крім цього літопису Україна прославилася такими літописами як „Повість минулих літ”, „Галицько – Волинським літописом”, рукописним Рейнським Євангелієм, Остромирівським Євангелієм, Чудовським Псалтирем, Ізборником Святослава 1073 р., Мстиславовим Євангелієм 1100 р. та ін.

А ще Україна пишається рукописною книгою, написаною руською княгинею Євпраксією (онукою Володимира Мономаха). Її книжка – це своєрідна енциклопедія лікарських знань 12 ст.

Знайка: А про бібліотеку хочеш знати?

Незнайка: А це щось цікаве?

Знайко: Аякже… Бібліотека – це картотеки й каталоги, це стелажі, забиті до стелі книгами, атласами, нотами, газетами й журналами. Це читальні зали, де завжди багато пишучих і читаючих.

Це Інтернет і диспути, і ранки й вечори,

Це міні-філармонія й артистів в два ряди,

Це КВК і конкурси, сімейні клуби й ні,

Це місце відпочинку у будень й вихідні.

А тепер гайда в бібліотеку. Там у них сьогодні свято – день бібліотек. Тож привітаємо їх!

Вибігають

Ведучий 2: Думаю, вам сподобалися наші герої. Вони вам розказали багато цікавого. А ми продовжуємо наше свято і пропонуємо провести конкурс молодих спеціалістів. До участі в конкурсі ми запросили 5 молодих бібліотекарів. Прошу журі зайняти свої місця, а ми представляємо учасників конкурсу.

Перелік конкурсантів. Представлення членів журі

Отже, першим завданням для конкурсанток буде бліц-турнір.

- Для мене бібліотека, це…(потрібно продовжити фразу своїми роздумами).

(Члени журі спостерігають за відповідями конкурсанток). Просимо оцінити.

Підсумок журі

Ведучий 1: Наступне завдання конкурсу „Бібліотекар – гарний оратор”.

На столі лежать папірці із черговим завданням. Якнайшвидше потрібно експромтом підготувати вступне слово масового заходу за темами.

„Чорнобиль – трагедія віку”

„Україно, моя Україно, я для тебе на світі живу”

„ Що не край, – то свій звичай…”

„Солов’їна, барвінкова, процвітай, вкраїнська мово!”

Сценарій Дня бібліотекаря:
"Праця людини - окраса і слава.
Праця людини - безсмертя її".
В.Симоненко

1-й ВЕДУЧИЙ. Сьогодні ми організували для вас, дорогі наші колеги, своєрідне свято професійної майстерності. З Днем бібліотекаря Вас!
Бажаємо вам добра і удачі без ліку.
Міцного здоров'я і довгого віку,
Миру і злагоди світлої в хату,
Днів як найбільше, щастя багато.
Хай обминають болі й тривоги,
Стеляться рівно життєві дороги.
2-й ВЕДУЧИЙ.
Хай вас зігріє людська теплота
За все, що зробили за ваші літа.
Хай сонце вам ніжно сміється,
Хай все у житті удаєтеся,
Доля найкраща хай з вами іде.
Вдячність велику прийміть від людей,
Щастя, здоров'я і довгих вам літ,
Щирі вітання наші прийміть.
(Звучить пісня у виконанні жіночого ансамблю).
1-й ВЕДУЧИЙ. Є поняття: "домашнє вогнище", "вогнище культури". З давніх давен повелося, що вогонь, вогнище повинна підтримувати жінка. Мабуть тому і в бібліотеках працюють в основному жінки, які бережуть духовно тепло, потрібне людям.
2-й ВЕДУЧИЙ. Бібліотеки - це не тільки сховище літератури. Це цілий світ, відкритий кожному, хто любить книгу.
1-й ВЕДУЧИЙ. Коли ми говоримо слово "бібліотека", то поневолі уявляємо собі духовне місце, куди можна завжди прийти, де зустрінеш бібліотекаря - людину, яка завжди рада допомогти в пошуках істини, підібрати необхідні книги, дати пораду. Словом, бібліотеки для багатьох людей - і наших читачів, і наших бібліотекарів - це величезна частка їхнього життя.
2-й ВЕДУЧИЙ. Сьогодні ми вшановуємо тих, хто присвятив цій нелегкій праці все своє життя, Хто, багато років тому прийшовши до бібліотеки, в ній і залишився, знайшов своє покликання.
Найтепліших слів заслуговують бібліотекарі... (називає поіменно ветеранів бібліотечної праці, молоді бібліотекарі дарують їм квіти та подарунки).
1-Й ВЕДУЧИЙ.
Чистих світанків, росяних ранків,
Променів сонця у кожне віконце.
Ніжної ласки, душевної казки.
Щастя без ліку і довгого віку!
2-й ВЕДУЧИЙ.
Приміть вітання наші щирі.
Хай ваша доля розквіта,
Нехай в здоров'ї, щасті й мирі
Проходять всі ваші літа.
(Музичне вітання на замовлення ветеранів).
1-й ВЕДУЧИЙ. Дуже часто оточуючі міркують, що професія бібліотекаря скромна, непомітна і проста. Та ми знаємо, що професіоналом в нашій справі стати дуже не просто. Працівникам бібліотеки необхідні і працелюбність, і вміння спілкуватись з людьми, розуміти їх.
2-й ВЕДУЧИЙ. А ось як лірично, піднесено і в той же час з глибоким розумінням серцевини бібліотечної професії називає нас російський поет Лев Ошанін:
Книжные люди, друзья мои близкие,
Верные слуги и маршалы книжные,
Милые, тихолосые женщины,
В книгах - всеведущи, в жизни - застенчивы.
Душ человеческих добрые лекари,
Чувств и поступков библиотекари.
Кажетесь вы мне красивыми самыми,
Залы читален мне видятся храмами.
Кто мы без Вас? Заплутавшие в замети
Люди без завтра и люди без памяти.
1-й ВЕДУЧИЙ. Наші бібліотекарі своїм ентузіазмом, любов'ю до друкованого слова виховали не одне покоління освічених людей. Бібліотекар - і розпорядник долі книг, і перший стимулятор читацького інтересу, і добрий порадник. Бібліотекар -провідник, який допомагає книзі знайти дорогу до серця читача. Читач для 6ібліотеки завжди дорогий і шановний гість. І коли він приходить до бібліотеки, бібліотекар віддав йому свою мудрість і силу знань. Він як лоцман у книжковому морі, що веде упевнено свій корабель в чудову країну знань.
2-й ВЕДУЧИЙ.
... Он ради вас, работы вашей ради
Меж полок проходил десятки раз.
Он как-то незаметно дарит людям
Мир нынешних и будущих идей.
Он до самозабвенья книги любит,
Но больше любит все-таки людей.
Нестерова Е.В. "Кто он такой?"
(Музична пауза).
1-й ВЕДУЧИЙ. Шановні колеги! Успіх вашого свята сьогодні залежатиме від безпосередньої участі і кожного з вас, то ж просимо вас бути активними в конкурсах професійної майстерності, продемонструвати свої знання, ерудицію.
2-й ВЕДУЧИЙ. Велику роль в роботі бібліотеки відіграє пам'ять. Бібліотекар повинен знати напам'ять структуру бібліотечної класифікації, назви творів, прізвища письменників і таке інше. Наш перший конкурс називається "Знайти автора". До конкурсу ми запрошуємо 5 учасників. Кожен з них бере по одній карточці, на якій написана назва твору. На столі розкладені картки з прізвищами письменників. Серед цих прізвищ необхідно знайти автора того твору, який вказаний на карточці. Хто швидше поєднає назву твору з іменем його автора, той переможець.
1-й ВЕДУЧИЙ. Поки учасники конкурсу виконують завдання, ми пропонуємо вам трохи посміятись. Зараз ви послухаєте гумористичні сюжети з життя-буття бібліотекарів "Жив собі бібліотекар...".
(Бібліотекарі по черзі розповідають гумористичні історії, що трапляються в ними на роботі).
2-й ВЕДУЧИЙ. Ось такі невеличкі гумористичні замальовки з натури, думаємо, трохи розвеселили вас. А зараз підведемо підсумки нашого конкурсу.
(Підводяться підсумки конкурсу, переможець отримує приз).
1-й ВЕДУЧИЙ. Продовжуємо наше свято професійної майстерності і пропонуємо вам розглянути можливі ситуації з бібліотечної практики. Послухайте й дайте відповідь, як би ви в даному випадку повели себе на місці бібліотекаря.
1. Учень 8-го класу попросив твори Гегеля, пояснив, що він цікавиться філософією. Як ви учините:
а) видасте Гегеля без жодних розмов?
б) видасте Гегеля, але попередите про складність сприйняття його творів і порекомендуєте додаткову, доступну читачу літературу?
в) відмовите читачу у зв'язку з невідповідністю його віку і порекомендуєте іншу книгу?
2 В бібліотеку прийшла людина, яка тимчасово проживає в селі чи місті. Вона попросила записати її. Одержавши відмову, поводить себе скандально. Ваші дії:
а) категорично відмовите в запису, пояснюючи, що це передбачено правилами?
б) порекомендуєте скористатися читальним залом?
в) видасте літературу, але в заставу візьмете гроші або документи?
г) порекомендуєте записатися комусь із його місцевих родичів? Чи виберете інший шлях? Який?
3. Читач узяв в бібліотеці нову книгу, а при поверненні в бібліотеку виявилось, що книга розірвана, в жирних плямах. Що ви зробите?
4. Читач, який загубив книгу, говорить що він заплатить 10-кратну її вартість. А ви знаєте, що цей читач має гарну домашню бібліотеку. Ваші дії: візьмете гроші чи будете наполягати на заміні? Чому?
5. В бібліотеку прийшов читач, який затримує книги. Побачивши книгу підвищеного попиту, просить видати її йому. Як ви поведетесь, якщо знаєте, що цей читач одного разу загубив бібліотечну книгу?
6. Читач телефонує до бібліотеки і просить пояснити значення слова "ваучеризація". Бібліотекар пояснив як він сам розуміє це слово, але читача ця відповідь не задовольняє. Йому потрібне "наукове визначення". Що ви йому запропонуєте?
2-й ВЕДУЧИЙ, Спасибі за активну участь і дружні відповіді. А тепер, знову "гумористична пауза".
1-й ВЕДУЧИЙ. Ні для кого не є таємницею, в яких приміщеннях знаходяться бібліотеки, де ми працюємо. Буває, що на голову іде дощ, сиплеться штукатурка, завиває завірюха в щілинах, які закрити неможливо.
2-й ВЕДУЧИЙ. Довгий час методичний кабінет нашої бібліотеки був у такому стані (це зараз його "причепурили"). От тоді й з'явилися рядки, які зараз почуєте.
1-й ВЕДУЧИЙ. Отже - сатирична презентація методичного кабінету центральної бібліотеки.
1-й МЕТОДИСТ.
Ми знаходимося з вами
В приміщенні "прилічному",
В кабінеті, будем точні,
ЦБ методичному.
Не дивіться ви на дірки,
Стендами закриті.
До дверей не доторкайтесь,
Може вас убити.
На полиці подивіться -
Гарні методички,
Ось про пісню, ось про мову,
Ось про п'ятирічку.
Ой, пробачте це не те,
Трішки застаріле.
В цей куточок не дивіться
Мишка трошки з'їла.
Ось про цю літературу
Весь район вже знає...
Загорніться потепліше
Бо тут скла немає.
Ми зібрали про роботу
Все на цьому стенді,
Щоб у ньому розібратись,
Треба випить бренді.
Це ось бесід, чи пак лекцій
Бібліопропаганда.
Ось підбірка із газети,
Де згадана Ванга.
Того було б іще більше,
Якби мати гроші.
Нам би спонсора з грошима.
Приміщення хороше.
То робили б ми на славу,
Їздили б по селах,
Не трусилися б, не мерзли,
А займались ділом.
Ой, замріялась я трохи
Ви вже вибачайте,
Ви до нас у ка6інет
Частіше завітайте.
Будем раді вам завжди
Все дамо, що зможем,
І сценарій скласти вам
Теж ми допоможем.
І книжки, які потрібні,
Також підберемо.
Так що - просим завітати,
Ми вас дуже ждемо!
2-й ВЕДУЧИЙ. Як ви думаєте, чи повинен бібліотекар турбуватися про свою зовнішню привабливість? Мені вдається повинен. Від зовнішнього вигляду також багато залежить. Уміння мати добрий вигляд - це мистецтво, якому необхідно вчитися. Отже, конкурс "Правила краси". Для участі в цьому конкурсі запрошуємо 3 учасниці. Кожна учасниця одержує картку, на якій записано питання.
Питання до конкурсу "Правила краси":
1. Дівчина-бібліотекар прийшла на роботу в міні-спідниці і яскравих лосинах. Читачка-пенсіонерка зробила їй зауваження, з яким бібліотекар не погодилась. Хто правий? Обгрунтуйте свою відповідь.
2. Ви надміру струнка. Хочете пошити собі смугасту сукню. Як потрібно розмістити смугасту тканину; вертикально чи горизонтально?
3. Ви маленького зросту, худенька дівчина. Які хитрощі в одязі виберете, щоб здаватися вищою і бути помітною?
4. Ви перекладаєте речі в шафі і раптово знаходите свій старий спортивний костюм, у якого обтріпані манжети, витягнувся комір, тканина вилиняла, вигоріла. Залишу! Його можна носити вдома. Згідні ви чи ні?
5. Що не підходить для ділової жінки?
а) яскрава дорога брошка?
б) туфлі на високому каблуці?
6. Чого повинна уникати повна дівчина?
а) сукні з декольте та безліччю оборок?
6} костюма з відбивним жакетом?
в) вузького пояса?
г) низьких каблуків?
д) громіздких зачісок?
є) крупного малюнку на тканині?
7. Ви дівчина розкішних форм: ваше відношення до брюк:
а) будь які брюки протипоказані,
б) вдягну брюки вільної форми в поєднанні з просторим, не застебнутим на ґудзики жакетом.
8. Що ви одягнете, коли підете на танці?:
а) джинси; кросівки?
б) яскраву сукню?
в) костюм строгого крою із світлою блузкою?
1-й ВЕДУЧИЙ. Поки наші учасниці продумують відповіді, до уваги всіх присутніх гумористичний дайджест на тему жіночої привабливості.
Гумористичний дайджест
1. Жінка хвалиться подрузі:
- Мої старі сукні починають подобатися моєму чоловікові, коли я починаю говорити про необхідність придбати нові.
2. Дуже повна жінка, що бажає схуднути, сіла на дієту. Чере 2 тижні вона зважилась, впевнилась, що вага її аніскілечки не зменшилась, і говорить чоловікові:
"Дорогенький, не хвилюйся! Нехай краще в тебе буде занадто повна та весела жінка, аніж худюща та зла".
"Ой лишенько! І скільки ж тобі кілограмів ще треба придбати, щоб ти стала веселою?".
3. - Люба! Ти ж не захочеш іти до ресторану в старій поношеній сукні? - питає чоловік жінку.
- Ні звичайно, не захочу.
- Ну і чудесно! Я так і подумав, і запросив до ресторану свою секретарку.
4. Гарна жінка залишається гарною навіть в лахмітті від П'єра Кардена.
(Музична пауза).
А зараз послухаємо учасниць конкурсу "Правила краси".
2-й ВЕДУЧИЙ (після завершення конкурсу). Ми всі переконались, що наші чарівні жінки мають добрий смак, і даруємо їм квіти.
1-й ВЕДУЧИЙ. А чи може бібліотекар обійтися без знання книг? Звичайно ні. "Люди перестають мислити, коли перестають читати", - сказав французький філософ Дідро. Бібліотекар повинен бути хорошим і цікавим співрозмовником. Наступний конкурс допоможе виявити істинних знавців літератури. А назвімо ми його "Відгадай ім'я".
2-й ВЕДУЧИЙ. Я буду зачитувати опис зовнішності того чи іншого літературного героя, а ви повинні назвати його ім'я і твір, в якому він "живе".
У героя "было бледное высокое чело: как многие люди его поколения, он носил волосы до плеч и отпустил плотную каштановую бородку, что впрочем, если и не очень украшало, зато придавало его лицу благостное выражение. Серые навыкате глаза его лихорадочно поблескивали, в них выражался непокой духа и мысли, который был присущ его натуре, что приносило ему великую отраду от собственных достижений, а также многие тяжкие страдания от окружающих людей, к которым он шел с добром". (Авдий Калистратов - Ч.Атматов "Плаха").
1-й ВЕДУЧИЙ. "Фрак на нем был совершенно медвежьего цвета, рукава длинны, панталоні длинны, ступнями ступал он вкривь и вкось и наступал беспрестанно на чужие ноги. Цвет лица имел каленый, горячий, какой бывает на медном пятаке". (Собакевич - Н.Гоголь "Мертвые души").
2-й ВЕДУЧИЙ.
"...Его глаза сияют, лик ужасен,
Движенья быстры, он прекрасен. (Петр І - А.Пушкин "Полтава"). Переможці одержують призи.
1-й ВЕДУЧИЙ. А тепер проведемо коротенький літературний марафон. Згадайте якнайбільше творів, в назві яких присутнє жіноче ім'я.
Хто останній назве згаданий твір, той перемагає.
2-й ВЕДУЧИЙ. І на закінчення пропоную вам трішечки напружити свою пам'ять у вікторині під назвою "Бібліотекар-читач". Я буду зачитувати уривки з твору, а ви повинні вгадати його назву і автора. Самому "начитаному" бібліотекареві буде вручено приз.
а) "Куме! Я подарую вам ті сто рублів! От вам запродажня! Погуляємо трохи, а увечері, як смеркне на вокзал... А знаєте, треба щось видумать, яку-небудь причину нашій гульні - щоб не догадались бува. Я ніколи не гуляю, щоб не було підозріння. А от що, засватаю я Романа на Шурі - от і буде причина нашій гульні. Параско! Мотря! Роман! А йдіть сюди". (Карпенко-Карий І.К. "Сто тисяч").
б) "Проворно витащив из кармана халата, небрежно брошенного на спинку стула, ключик, она отперла секретер и достала ларец. Он оказался из сандалового дерева, и от него исходил резкий аромат. Заперев секретер и положив ключик на место, крепко прижимай к себе ларец, снова вылезла на карниз. Ее вдруг охватило безудержное веселье. Она представила себе, какое лицо будет у принца Конде, когда он обнаружит исчезновение яда и компрометирущих писем. Это же не воровство - просто надо предотвратить преступление". (Анна и Серж Голон "Анжелика").
2-й ВЕДУЧИЙ.
"...От вільхи не люблю - вона шорстка,
Осика все мене чогось лякає,
Вона й сама боїться - все тремтить,
Дуби поважні надто.
Дика рожа задирлива, так само й глід, і терен.
А ясен, клен і явір - гордовиті.
Калина так хизується красою,
Що байдуже їй до всього на світі.
Така, здається, й я була торік,
Але мені тепер чомусь це прикро?
Як добре зважити, то я у лісі зовсім самотня..." (Монолог Мавки. Л.Українка "Лісова пісня").
1-й ВЕДУЧИЙ. "Есть такая легенда - о птице, что поет лишь один раз за всю жизнь, но зато прекраснее всех на свете. Однажды она покидает свое гнездо и летит искать куст терновника и не успокоится, пока не найдет. Среди колючих ветвей запевает она песню и бросается грудью на самый острый шип. И, возвышаясь над несказанной мукой, так поет умирая, что этой ликующей песне позавидовали бы и жаворонок, и соловей. Единственная, несравненная песнь, и достается она ценой лизни. Но весь мир замирает, прислушиваясь, и сам бог улыбается в небесах. Ибо все лучшее покупается лишь ценой великого страдания". (Колин Маккалоу "Поющие в терновнике").
2-й ВЕДУЧИЙ. "Чи тебе довго ждати? Вже й борщ поїли, і яловичину покришили, а вона і не іде. Бач, з ким вона тут! Мати не збрехала, казала, що вона мабуть з Олексієм розмовля, а вона добре розмовля, що женихається! Іди ж. Іди. Казала мати, що коли, каже, чесно не послуха, то жени її у потилицю!". (Г.Квітка-Основ'яненко "Сватання на Гончарівні").
От ми і переконалися в професіоналізмі, творчості, ерудиції наших бібліотекарів.
1-й ВЕДУЧИЙ. Дорогі колеги! Ми ще раз щиро вітаємо вас, бажаємо вам творчої наснаги, бадьорості і здоров'я, Нехай цей день бібліотекаря підніме ваш настрій, залишить приємний спогад про нашу зустріч. Ми дапи можливість вам відійти від днів буденних, від постійних проблем і поринути в свято своєї професії, у світ творчості, та й просто поспілкуватися один з одним.
2-й ВЕДУЧИЙ.
Бажаємо вам добра і тепла,
Щоб доля вік вас берегла.
2-й ВЕДУЧИЙ.
Ласкавого сонця і радості в домі,
Читачів багато, друзів, знайомих.
Хай буде мир в сім'ї
І хліб рум'яний на столі!

Ведучі дякують усім, хто взяв участь у підготовці й проведенні Дня бібліотекаря, надав фінансову підтримку.
На закінчення звучить, пісня у виконанні жіночого ансамблю.
Від упорядника: До цього свята радимо організувати виставку "Умілі руки бібліотекаря", де представити роботи колег, оформити гумористичні плакати на теми бібліотечного життя.
Музичні паузи можна доповнити музичним конкурсом. У літературних конкурсах бажано активніше використати твори української літератури.

Бібліотека - скарбниця знань: Театралізована реклама-звіт Н-Каховськоі ЦДБ

Дійові особи та виконавці:
Язиката Хвеська - учениця 8 класу
Барвінок - бібліотекар ЦДБ

ЯЗИКАТА ХВЕСЬКА: Добрий день, дорогі друзі! Ой лишенько! Та що це таке діється? З раннього ранку до самого вечора говорять і говорять, і так кожного дня. Про що тут тільки не наслухаєшся. Про різні історії, пригоди, навколишній світ... А про звичаї та обряди українського нараду вже стільки говорять, стільки говорять! А ви знаєте де це? Та це ж в центральній міській бібліотеці для дітей, яка знаходиться по вул. М.Букіна, 36. Я думала, що більше мене. Язикатої Хвеськи, ніхто не базікає. А воно он як!

БАРВІНОК: Добрий день! Я не забарився, а на ваше свято сьогодні нарядився! Так про що тут Язиката Хвеська говорила?

ЯЗИКАТА ХВЕСЬКА: Та про бібліотеку для дітей!

БАРВІНОК: Так, тут є про що сказати. В 1995 році для дітей проведено багато цікавих масових заходів. Наприклад, для дошкільників та учнів 1-4 класів - екскурсії по бібліотеці, клуб веселих і винахідливих "Знай, люби, бережи рідну природу"; театралізовану гру "Бізнес кота Матроскіна"; а також ранки: Школа пішохода, В гостях у Світлофора-Моргайка.

ЯЗИКАТА ХВЕСЬКА: Барвіночку, почекай, почекай! Ти дуже стисло говориш і нашим гостям не все зрозуміло. Та й що там говорити! Потрібно зайти до читального залу молодшого відділу і ви відразу ж потрапите у казковий світ.

БАРВІНОК: І не тільки казковий. Тут є справжня українська садиба.

ЯЗИКАТА ХВЄСЬКА: Ой лишенько! І родилася, і хрестилася, а такого не бачила, щоб у читальному залі була садиба!

БАРВІНОК: Та не в прямому, а в переносному розумінні. Українська садиба - це величезна картина, намальована на стіні. А продовжує картину книжкова виставка: "Україна, мати, мова - три цілющих вічних слова". Тут розміщено книги, які розповідають про історію українського народу, про співучу українську мову, про матір - берегиню роду. А на одній із полиць оформлено інтер'єр української світлиці.

ЯЗИКАТА ХВЕСЬКА: Я ж говорила, я ж говорила, що не все сказано!

БАРВІНОК: Так, в бібліотеці дуже змістовно проводяться уроки з народознавства, до яких готуються книжково-ілюстративні виставки, широко використовуються предмети народного вжитку, макет українське? світлиці, ляльковий театр. За 1995 рік бібліотекою проведено майже 70 уроків народознавства.

ЯЗИКАТА ХВЕСЬКА: Дорогі гості! Я не можу, я не можу не сказати, що для дітей молодшого шкільного віку в 1995 році проведено стільки пізнавальних ігор "Поле чудес" і за такою кількістю тем, що й не перелічити! А проводяться ігри "Поле чудес" не лише в буденні дні, а й у вихідні.

БАРВІНОК: Саме в бібліотеці, і тільки в бібліотеці можна змістовно провести дозвілля.

ЯЗИКАТА ХВЕСЬКА: А для учнів середнього та старшого шкільного віку проведено багато заходів і зустрічей з цікавими людьми.

БАРВІНОК: За календарем знаменних дат пройшов вечір-реквієм до 50-річчя визволення від німецько-фашистських загарбників, історичний вечір-портрет "Творець української держави" до 400-річчя від дня народження Б.Хмельницького, зустрічі, присвячені ювілейним датам письменників і поетів.

ЯЗИКАТА ХВЕСЬКА: А скільки видів кімнатних квітів в цій бібліотеці! Я навіть намагалась порахувати. Рахувала, рахувала, дійшла до числа 39, а потім збилась з рахунку. Так що не знаю, скільки видів кімнатних квітів в бібліотеці. Але знаю, що багато. Бо недарма нашими квітами зацікавилось товариство охорони природи міста.

БАРВІНОК: В липні 1995 року бібліотека разом з товариством охорони природи в кінотеатрі "Юність" провела свято "Збережемо рідну природу", де й познайомила жителів міста з виставкою кімнатних квітів. За відмінну роботу з книгою по охороні природи ЦДБ була відзначена грамотою та грошовою премією а сумі один мільйон карбованців,

ЯЗИКАТА ХВЕСЬКА: Я все знаю! Мені все відомо! На ці кошти бібліотекарі закупили призи і до цього часу нагороджують читачів-переможців вікторин, пізнавальних ігор тощо.

БАРВІНОК: Багато ще можна говорити про бібліотеку, але, нажаль, наш час вичерпано. Чекаємо на вас!

РАЗОМ:
До побачення! До побачення! В мирі й злагоді, діти, живіть. До побачення! До побачення! Тільки з книжкою завше дружіть!

Каменяр поступу: Методичні рекомендації бібліотекам до 150-річчя від дня народження
І.Я.Франка (1856-1916).

27 серпня 2006 року виповнюється 150-років від дня народження Івана Яковича Франка.
Бібліотечним установам належить розгорнути широку популяризацію творчої спадщини письменника, вченого і громадського діяча.

У виданні пропонуються методичні поради, зразки наочних та усних форм роботи. Використана література розкриє користувачам письменника як новатора літературного процесу на Україні, його демократичні переконання. Для прикладу додаються сценарії з практики роботи Долинської та Коломийської ЦБС.

Крізь простір і час долинули до нас пристрасні слова Великого Каменяра, осяяні сподіваннями на те, що його важка праця в ім’я кращого майбутнього народу не пропаде даремно, буде оцінена наступними поколіннями людей. Франка не лише згадують, а й вдумливо вивчають його літературну спадщину.

Творчий доробок письменника величезний і сягає шість тисяч творів. Іван Франко увійшов в історію літератури і науки як поет і драматург, прозаїк і літературознавець, публіцист і історик, економіст і філософ. Він прийняв естафету борців за інтереси народу і гордо ніс її впродовж всього свого життя.

Доля народу, його думи, мрії і боротьба за краще майбутнє є провідними темами у творчості письменника.

Франкову академію пройшли всі його сучасники. Леся Українка називала Івана Франка „дорогим вчителем”. Марко Черемшина порівнював його з „великим астральним тілом, що гріє всю Україну, а світить далеко дальше”.