2015-10-16
602
Ґрунтовку й емалі в умовах ПАТ наносять фарборозпилювачами. Найбільше поширення одержало пневматичне розпилення під тиском повітря 0,3…0,7 МПа. Цей традиційний спосіб не вимагає спеціального устаткування, але має істотні недоліки. Для якісного розпилення фарба повинна мати малу в’язкість, що досягається додаванням значного об’єму розчинника. При висиханні фарби розчинник випаровується, створюючи між частками пігменту пори, які знижують декоративні й, особливо, захисні властивості покриття.
Більш прогресивним способом фарбування є нанесення емалей з низьким вмістом розчинника, але нагрітих до 50…70 ° С. При цьому тиск повітря можна знизити до 0,15 МПа, на 25 % зменшується витрата фарби, можна наносити більше товсті шари покриттів без патьоків. Покриття мають високий блиск і більшу щільність, тому що вміст у них розчинника є мінімальним.
Лакофарбові матеріали наносять різними методами, однак, основним промисловим методом є пневматичне (повітряне) розпилення. Цим методом наносять приблизно 70 % вироблених лакофарбових матеріалів, він дозволяє наносити на поверхню рівномірні шари ґрунтовки й емалі, отримуючи високоякісні покриття на великих поверхнях.
|
|
|
Повітряне (пневматичне) розпилення грунтується на перетворенні лакофарбового матеріалу за допомогою стисненого повітря в тонку дисперсну масу, яку наносять на фарбуєму поверхню у вигляді дрібних краплин. Краплини, зливаючись одна з одною, утворюють покриття.
При необхідності фарбування великогабаритних елементів і кузовів, використовують фарборозпилюючі установки підвищеної продуктивності, з бачками великої місткості (від 40 до 100 л ) – моделі БКП-40, БКП-100 (рис. 18.1). Стиснене повітря з магістралі по шлангу 6. надходить у масловологовідокремлювач 7. Потім через редуктор, під тиском 0,3…0,7 МПа подається до пістолета 1 і через редуктор 5, під тиском 0,15…0,20 МПа, у бак з фарбою. Бак постачений фарбомішалкою 4. За допомогою регулятора тиску 5 у нагнітальному баку встановлюють тиск 0,15…0,20 МПа. Під тиском повітря фарба витісняється з нагнітального бака 3 і по шлангу 2 надходить у змішувальну камеру пістолета-розпилювача. Для доведення лакофарбових матеріалів до робочої в’язкості використовуються розчинники. Розведену фарбу пістолетом-фарборозпилювачем 1 наносять на фарбуєму поверхню.
Рис. 18.1. Схема пневматичної фарбо-розпилюючої установки:
1 – пістолет-фарборозпилювач; 2, 6 –шланги; 3 –нагнітальний бак;
4 –пристрій для перемішування фарби; 5 –регулятор тиску;
7 – масловологовідокремлювач
Недоліком пневматичного розпилювання емалі є утворення фарбувального туману і як наслідок високі витрати лакофарбового матеріалу (від 30 до 60 %) залежно від розмірів і конфігурації деталей. Наявність фарбувального туману погіршує санітарно-гігієнічні умови праці й призводить до необхідності інтенсивного відсмоктування забрудненого повітря. Через інтенсивне утворення туману фарбування кузова, кабіни або платформи даним способом здійснюють у спеціальній камері, обладнаною потужною вентиляцією.
